Рішення

від 15.03.2023 по справі 161/11508/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/11508/21

Провадження № 2/161/934/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пушкарчук В.П.

за участю секретаря судового засідання Швед Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

30.06.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_3 є власником суміжної земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Між нею та відповідачем існує спір з приводу наявності перешкод у користуванні вказаними об`єктами нерухомого майна. Так, в ході розгляду ініційованої ОСОБА_3 цивільної справи № 161/7821/16-ц було встановлено, що на належній їй земельній ділянці знаходиться частина літньої кухні відповідача. Відтак, ОСОБА_3 шляхом будівництва господарської будівлі на частині її об`єкту нерухомого майна, істотно порушив її право на володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Враховуючи наведене, просить суд зобов`язати ОСОБА_3 за власний рахунок звільнити належну їй земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0722883400:01:002:4454, шляхом знесення частини літньої кухні (літ а4) площею 7,0 кв.м. та приведення земельної ділянки у попередній стан.

27.07.2021 року відповідачем ОСОБА_3 було подано до суду зустрічну позовну заяву. В обґрунтування своїх вимог останній зазначає, що в межах належної йому земельної ділянки, знаходяться частина земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , у зв`язку з чим між сторонами існують постійні суперечки та конфлікти. Так, під час розробки документацій із землеустрою проектними організаціями були допущені грубі помилки при проведенні польових геодезичних робіт. Крім того, 10.06.2015 року за зверненням ОСОБА_5 було виправлено відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, без його погодження, як власника суміжної земельної ділянки. При цьому, остання порушила межі належної йому земельної ділянки, самовільно захопивши її частину. Враховуючи наведене, просить суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої огорожі для приведення меж земельної ділянки кадастровий номер 0722883400:01:001:3236, площею 0,2499 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в стан згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 160316 від 31.10.2012 року.

Одночасно із зустрічним позовом, представником відповідача було подано відзив на первісний позов. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову остання зазначає, що належна ОСОБА_3 літня кухня (літ а4) була збудована ще задовго до набуття позивачкою права власності на спірну земельну ділянку, а тому її доводи про те, що її довіритель збудував господарську будівлю на частині її об`єкту нерухомого майна є безпідставними. Натомість, саме ОСОБА_1 було незаконно зведено паркан із порушенням суміжних меж спірних об`єктів нерухомого майна. У свою чергу, безпідставними є посилання позивачки на обставини, які були предметом розгляду цивільної справи № 161/7821/16-ц. Враховуючи наведене, у задоволенні первісного позову просить відмовити у повному обсязі.

04.08.2021 року від позивачки надійшов до суду відзив на зустрічний позов. В обґрунтування своїх доводів остання зазначає, що виконані будівельні роботи з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, а доводи сторони відповідача про зворотнє не знайшли свого об`єктивного підтвердження. Разом з тим, підтвердженням того, що на її земельній ділянці знаходиться частина літньої кухні ОСОБА_3 є висновок експертів №8021-8022 комісійної судової земельно-технічної експертизи від 24.09.2018 року. Вказаний висновок експертизи є чітким та конкретним, обгрунтованим та належно мотивованим, виконаний на підставі відповідних методик, грунтується на матеріалах справи і чинному законодавстві, а тому є належним та допустимим доказом по справі. Враховуючи наведене, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

12.08.2021 року від представника відповідача надійшла на адресу суду відповідь на відзив у якій остання, із посиланням на доводи зустрічної позовної заяви, вважає заявлені вимоги обґрунтованими в повній мірі, а доводи позивачки про зворотнє такими, що не заслуговують на увагу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.10.2021 року в даній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Волинського відділення Львівського НДІСЕ.

08.11.2022 року на адресу суду від Волинського відділення Львівського НДІСЕ надійшов висновок експерта земельно-технічної експертизи № 8850 від 26.10.2022 року.

У судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги за первісним позовом підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі. Щодо задоволення зустрічного позову заперечували з підстав, які викладені у відзиві на нього.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву, просили в його задоволенні відмовити повністю. У свою чергу, позовні вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинок з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказані будинковолодіння сторін є суміжними між собою, тобто межі належних їм земельних ділянок є дотичними.

Судом також встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 впродовж тривалого часу існують конфлікти та суперечки з приводу реалізації своїх прав та законних інтересів на вищевказане майно.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудова є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 5 постанови від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК України).

Також, у ст. ст. 90. 91, 152, 158 ЗК України закріплено, що власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, проте зобов`язаний не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан, який існував до порушення прав.

У первісному позові ОСОБА_1 зазначає, що на належній їй земельній ділянці знаходиться частина літньої кухні відповідача, а тому останній шляхом будівництва господарської будівлі на частині її об`єкту нерухомого майна, істотно порушив її право на володіння, користування і розпорядження своєю власністю

На обгрунтування вищевказаної обставини остання посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 8172-8173 від 18.05.2017 року, який був проведений в межах розгляду цивільної справи № 161/7821/16-ц.

Із вищевказаного висновку вбачається наступне: «…розроблений на замовлення забудовника ОСОБА_1 будівельний паспорт з текстовими та графічними матеріалами відповідає вимогам ст. 27 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто вимоги проектування та здійснення реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2 відносно будівельного паспорта дотримано.

Виконанні будівельні роботи з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва.

…Демонтаж зовнішніх стін житлового будинку літ. А-1 по АДРЕСА_2 міг привести до появи додаткових деформацій суміжної стіни літньої кухні літ. а4 житлового будинку АДРЕСА_1 , але враховуючи технічний стан та фізичний знос будівлі встановити вплив проведення робіт з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2 на її технічний стан не надається можливим».

За результатами проведеного дослідження встановлено наявність деформацій та тріщин в конструкціях будівлі літньої кухні літ. а4 житлового будинку АДРЕСА_1 , яка примикала до сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 . Будівля літньої кухні а.4 є господарською будівлею, не передбачена для проживання і не відповідає вимогам будівельних норм для житлових будинків. Максимальний нормативний термін служби дерев`яної будівлі літньої кухні літ. а4 закінчився, деформації та руйнування будівлі найбільш вірогідно пов`язані з незадовільним технічним станом. Встановити вплив проведення робіт з реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2 на виникнення додаткових деформацій та пошкоджень будівлі літньої кухні літ. а4 житлового будинку АДРЕСА_1 не надається можливим».

Натомість, у зустрічному позові ОСОБА_3 зазначає, що саме позивачка порушила межі належної йому земельної ділянки, самовільно захопивши її частину на якій побудувала паркан.

На обгрунтування вищевказаної обставини останній посилається на висновок судової технічний звіт ФОП ОСОБА_6 про виконані топографо-геодезичні роботи за адресою: с. Липини, Луцький р-н, Волинська обл., виготовлений на замовлення ОСОБА_3 згідно Договору № 1 від 20.05.2021 року.

Із вищевказаного технічного звіту вбачається наступне: «…під час розробки документацій із землеустрою, проведення будівельних робіт суміжними землевласниками, а саме встановлення парканів, огорож, заборів та інше були не коректно виділені (перенесені) в натуру (на місцевість) межі земельних ділянок. За матеріалами проведених робіт виявлено, що суміжна межа між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не відповідає даним фактичного місця розташування та їх реєстрації згідно інформації ДЗК. Нев`язки між поворотними точками складають від 2.5 4 m із зміщенням з півночі на південь. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 необхідно звернутись із заявою до сертифікованої проектної організації для розробки технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для виправлення та внесення відомостей до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та усуненню перетинів земельних ділянок, за кадастровими номерами 0722883400:01:001:3236 площею 0,2500 га, 0722883400:01:001:3238 площею 0,0952 га, які належать ОСОБА_3 , за кадастровими номерами 0722883400:01:002:4454 площею 0,08 га, 0722883400:01:002:4455 площею 0,12 га, 0722883400:01:002:4623 площею 0,0113 га., які належать ОСОБА_1 »

За загальним принципом диспозитивності при здійсненні судочинства кожен учасник справи розпоряджається своїми правами щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на власний розсуд.

При цьому, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із висновку експерта Волинського відділення Львівського НДІСЕ № 8850 від 26.10.2022 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, виготовленого на виконання ухвали суду від 06.10.2021 року в рамках розгляду даного спору, вказаним висновком встановлено наступне:

«Фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 0722883400:01:001:3236, площею 0,2499 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 160316 від 31.10.2012 року, не відповідає правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку, відповідно до технічного звіту про виконані топографо-геодезичні роботи, складеного ФОП ОСОБА_7 .?

Встановлено порушення землекористування (зокрема накладання земельних ділянок) належної гр. ОСОБА_5 на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 0722883400:01: 002:4454, площею 0,0800 га. цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на належну ОСОБА_3 на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 0722883400:01:001:3236, площею 0,2499 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та технічного звіту про виконані топографо-геодезчні роботи, виготовленого ФОП ОСОБА_6 . Площа плями накладання складає 0,40 м2. Обрахунок площі проведено за допомогою програмих інструмені в САПР AutoCAD 2013.

Встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянкою потребує надання правової оцінки. Дане дослідження виходить за межі компетенції судового експерта.

На межі земельних ділянок з кадастровими номерами: 0722883400:01:002:4454, площею 0,0800 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , що належить гр. ОСОБА_5 та 0722883400:01:001:3236, площею 0,2499 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , що належить гр. ОСОБА_3 розташована споруджена гр. ОСОБА_5 огорожа (паркан).Частина огорожі довжиною 0,67 м розташована на земельній ділянці ОСОБА_3 .».

Тобто, зазначений вище висновок експерта в повному обсязі нівелює ті обставини, на які кожна зі сторін посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Варто зауважити, що жодною зі сторін даний висновок не ставився під сумнів, будь-якими доказами не спростований, клопотання про призначення додаткової експертизи або ж експертизи іншого роду в ході розгляду справи не заявлено.

Також, варто наголосити, що під час підготовки судовим експертом Волинського відділення Львівського НДІСЕ висновку за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 8850 від 26.10.2022 року, останнім було досліджено сукупність усіх доказів, які були надані кожною зі сторін в ході здійснення судового провадження в даній цивільній справі № 161/11508/21.

У свою чергу, пояснення допитаних в ході розгляду справи свідків не спростовують висновків суду, зроблених за наслідками розгляду даного спору.

Відтак, ані позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , ані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 в жодній мірі не обґрунтовано тієї обставини, що саме іншою стороною спору порушуються їх права та законні інтереси з приводу володіння, розпорядження та користування об`єктом нерухомого майна.

На переконання суду, між сторонами існує спір, який виходить за межі предмету даного позову та стосується встановлення (відновлення) меж належних кожному з них земельних ділянок в натурі (на місцевості), які є суміжними між собою.

За наведенихобставин,суд приходитьдо висновкупро відмовув задоволенніяк первісноїпозовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, так і зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У свою чергу, суд, відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне понесені судові витрати по справі залишити за кожною зі сторін.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 16, 316, 317, 376, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 79, 103, 158 ЗК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенніпозовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 проусунення перешкоду користуванніземельною ділянкою відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 17 березня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук