Рішення

від 09.03.2023 по справі 907/894/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/894/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/894/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат, Ніжинський район, с. Талалаївка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпат-спец-тех", м. Мукачево

про стягнення суми 379 007,38 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 379 007,38 грн., з яких 189 660,00 грн. попередньої оплати, 130 790,00 грн. пені, 51 968,78 грн. інфляційних втрат та 6 588,60 грн. трьох відсотків річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору №29/07 від 29.07.2021 р. та положень ст. 525, 526, Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/894/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2022 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 25.11.2022 р. була надіслана відповідачу 28.11.2022 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 30.12.2022 р., з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2021 року між ТОВ «ЗАКАРПАТ-СПЕЦ-ТЕХ» (далі Відповідач, Продавець) та ТОВ АПК «МАГНАТ» (далі Позивач, Покупець) було укладено договір №29/07 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах даного договору Продавець зобов`язаний передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості, комплектації та за цінами, передбаченими Додатком №1, шо є невід`ємною частиною даного договору, та здійснити монтажні роботи по його встановленню на автомобіль Покупця.

Покупець зобов`язується в межах загальної вартості Договору, визначеної у п. 2.1. Договору, прийняти і оплатити поставлений Продавцем Товар в порядку та строки, визначені цим Договором та його додатками (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору його сторони погодили, що загальна вартість договору складає 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 48 333 грн. 33 коп.. Пунктами 2.2. та 2.3. Договору сторони визначили, що вартість Товару визначається у Додатку№1 до даного Договору, а розрахунок за Товар здійснюється Покупцем у національні валюті України в порядку передбаченому Додатком №2 до даного Договору.

У Додатку№1 до Договору сторони визначили, що Товар за Договором є Цистерни з чорних металів для рідин місткістю 12 600 л. (укомплектована необхідним обладнанням для роботи як паливозаправної ємності, з подальшим її встановленням на вантажне авто, зав.№2010100, 2001 рік випуску, виробник С.Н. Bunge. з монтажем та обслуговуванням на автомобіль замовника) загальною вартістю 290 000 (двісті дев`яносто тисяч) грн. 00 коп.

У Додатку№2 до Договору сторони визначили порядок розрахунків між сторонами, порядок та строки здійснення поставки Товару, а саме: - Покупець, не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання Договору, здійснює передоплату Продавцю в розмірі 10% від загальної суми Договору визначеної в п.2 даного Договору (п. 2.1.1. Додатку № 2); - 90% від загальної суми Договору зазначеної в п.2 даного Договору Покупець сплачує після отримання Товару Покупцем, підписання акту приймання передачі та накладної на Товар (п. 2.1.2. Додатку №2); - Продавець здійснює поставку визначеного в Додатку№1 до даного Договору Товару Покупцю протягом 14 робочих днів після отримання від Покупця передоплати в розмірі визначеному в п. 2.1.1. Додатку№2 до даного Договору.

Учасниками було вчинено ряд дій, спрямованих на виконання його умов після підписання Договору та додатків до нього його а саме:

- Відповідачем виставлено рахунок на оплату №22 від 10.08.2021 року на загальну суму 58 000,00 грн. (копія міститься в матеріалах справи);

- Позивачем проведено оплату по рахунку №22 від 10.08.2021 року на загальну суму 58 000,00 грн. (платіжне доручення №2838 від 10.08.2021 р. додано);

- Відповідачем виставлено рахунок на оплату №27 від 28.09.2021 року на загальну суму 101 500,00 грн. (копія міститься в матеріалах справи);

- Позивачем проведено оплату по рахунку №27 від 28.09.2021 року на загальну суму 101 500,00 грн. (платіжне доручення №3362 від 28.09.2021 р. додано);

- Відповідачем виставлено рахунок на оплату №31 від 22.11.2021 року на загальну суму 30 160,00 грн. (копія міститься в матеріалах справи);

- Позивачем проведено оплату по рахунку №31 від 22.11.2021 року на загальну суму 30 160,00 грн. (платіжне доручення №4183 від 23.11.2021 р. додано).

Таким чином, Позивачем здійснено передоплату 10.08.2021 року у розмірі визначеному в п. 2.1.1. Додатку№2 до Договору, а загальний розмір здійсненої Позивачем передоплати за Договором становить 189 660,00 коп..

Натомість, Відповідачем порушено терміни поставки Товару, які визначені п. 2.2. Додатку№2 до Договору, та позивачу поставку Товару по сьогоднішній день не здійснено.

За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи, відповідач всупереч умов договору станом на день звернення до суду поставку Товару не здійснив та суму попередньої оплати у розмірі 189 660,00 грн. у порушення умов п.2.2 Додатку №2 до Договору не повернув.

01.08.2022 представник Позивача надіслав Відповідачу пропозицію досудового врегулювання спору, претензію №434, яка залишена відповідачем без задоволення.

Позивач стверджує, що підтверджуються матеріалами справи, Відповідач не виконав зобов`язання згідно умов Договору, а саме не здійснив поставку Товару за отримані ним кошти. Внаслідок чого у Відповідача на момент звернення позивача до суду виникла заборгованість в сумі 379 007,38 грн., що і стало приводом звернення до суду.

Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем з урахуванням передбачених законом норм крім основної суми боргу (попередньої оплати), нараховано суму 130 790,00 грн. пені, 6588,60 грн. 3% річних, 51 968,78 грн. інфляційних втрат, які позивач просить задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір поставки №29/07 29.07.2021 р., а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за поставку товару, а саме не здійснив поставку товару у встановлений строк.

Так, згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частинами 2 та 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати; на суму попередньої оплати проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару повернення йому суми попередньої оплати.

За умовами п. 1.1 Договору на умовах даного договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві товар в асортименті, кількості, комплектації й за цінами, передбаченими Додатком №1, що є невід`ємною частиною даного договору, та здійснити монтажні роботи по його встановленню на автомобіль покупця. А Покупець зобов`язується в межах загальної вартості Договору, визначеної у п.2.1 Договору, прийняти і оплатити поставлений Товар в порядку та строки визначеними цим Договором та додатками.

На підставі виставлених Постачальником рахунків на оплату №22 від 10.08.2021 р., на загальну суму 58 000,00 грн (у т. ч. ПДВ), рахунка №27 від 28.09.2021 р., на загальну суму 101 500,00 грн (у т. ч. ПДВ), №31 від 22.11.2021 р., на загальну суму 30 160,00 грн (у т. ч. ПДВ, Позивачем проведено оплату по виставленим рахункам: №22 від 10.08.2021 року на загальну суму 58 000,00 грн. (платіжне доручення №2838 від 10.08.2021 р.); №27 від 28.09.2021 року на загальну суму 101 500,00 грн. (платіжне доручення №3362 від 28.09.2021 р.; №31 від 22.11.2021 року на загальну суму 30 160,00 грн. (платіжне доручення №4183 від 23.11.2021 р. .

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за передоплату товару не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч.1 статті 630 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

10.08.2021 року Позивачем здійснено передоплату у розмірі, визначеному п. 2.1.1. Додатку№2 до Договору, а у Відповідача, відповідно до п. 2.2. Додатку№2 до Договору, виник обов`язок здійснити поставку Товару до 31.08.2021 року (14 робочих днів).

Частиною другою статті 693 ЦК Україні встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, частиною першою статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами. Порушення відповідачем свого зобов`язання, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві інфляційних втрат та штрафних санкцій, передбачених умовами договорів та законодавством.

З огляду за порушення відповідачем термінів поставки Товару за Договором №29/07 від 29.07.2021 р., позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 379 007,38 грн., з яких 189 660,00 грн. попередньої оплати, 130 790,00 грн. пені, 51 968,78 грн. інфляційних втрат та 6 588,60 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2. Договору за порушення термінів поставки Товару, визначених умовами Договору, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 232 ГК України застосування штрафних санкцій, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення суми пені прийшов до висновку, що розрахунок проведено без врахування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, суд здійснивши власний розрахунок пені, прийшов до висновку про її часткове задоволення в розмірі 17 751,46 грн. У задоволенні решти вимог в цій частині позовних вимог відмовити.

За доводами позивача, які відповідачем не спростовані та незаперечені, зобов`язання відповідача є не виконаним.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про неналежність виконання ним своїх зобов`язань, у зв`язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконав, поставку товару у визначений Договором строк не здійснив, кошти не повернув.

Згідно з частини другої статті 625 ЦК України Відповідач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, зокрема, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України (із закінчення фактичного строку поставки у Відповідача виникає зобов`язання повернути Позивачу суму попередньої оплати, що є грошовим зобов`язанням, а тому на неї можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №686/21962/15-ц.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, факт укладення договору та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань на момент розгляду справи настав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 265 968,84 грн. -сума попередньої оплати - 189660,00 грн., пеня - 17 751,46 грн., 3% річних - 6588,60 грн., інфляційні втрати - 51968,78 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат, Ніжинський район, с. Талалаївка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпат-спец-тех", м. Мукачево про стягнення суми 265 968,84 грн., з яких 189 660,00 грн. попередньої оплати, 17 751,46 грн. пені, 51 968,78 грн. інфляційних втрат та 6 588,60 грн. трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпат-спец-тех" (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Великогірна, буд.36/1, код ЄДРПОУ 43952818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Магнат (16651, Чернігівська обл., Ніжинський р-н., с. Талалаївка, вул. Прилуцька, буд. 125, код ЄДРПОУ 34490542) суму 265 968,84 (триста сімдесят дев`ять тисяч сім гривень 38 копійок) в т.ч. 189 660,00 грн. основного боргу, 17 751,46грн. пені, 6 588,60 грн. трьох відсотків річних, 51 968,78 грн. інфляційних втрат, а також суму 3 989,53 грн. (п`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять гривень 11 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 17.03.2023.

Суддя О. Ф. Ремецькі