Рішення

від 07.03.2023 по справі 908/2211/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/186/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2023 Справа № 908/2211/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Сиротенко В.К., розглянувши матеріали справи № 908/2211/22

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю БАРІС-1992, 65016, м. Одеса, вул. Літературна, буд. 1-А, кв. 319

до відповідача сільськогосподарського підприємства ВЕККА у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, 69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14

про стягнення 970 579,35 грн

У засідання приймали участь:

від позивача: Черненко В.О., ордер ВН №1200423 від 25.10.22 (в режимі ВКЗ)

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

03.11.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю БАРІС-1992 (далі ТОВ БАРІС-1992) з вимогами до сільськогосподарського підприємства ВЕККА у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі СГП ВЕККА ТОВ) про стягнення заборгованості в сумі 970 579,35 грн.

03.11.22 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 08.11.22 по справі № 908/2211/22 позовну заяву ТОВ БАРІС-1992 залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує 7 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої необхідно додати належні докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення.

22.11.22 до суду від представника ТОВ БАРІС-1992 надійшла заява без номеру та дати про усунення недоліки позовної заяви, якою позивачем усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 08.11.22 (вказана заява направлена позивачем засобами поштового зв`язку Укрпошта 18.11.22).

Ухвалою від 28.11.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2211/22 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.12.22 о 10 год. 30 хв.

В судове засідання 21.12.22 представники позивача та відповідача не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до законодавства. Про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою від 21.12.22 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 27.02.23 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/2211/22 на 24.01.23 об 11 год. 20 хв.

В судове засідання 24.01.23 представники позивача та відповідача не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до законодавства. Про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою від 24.01.23 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2211/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.23 об 11 год. 00 хв.

06.02.23 на електронну адресу суду надійшло клопотання за вих. від 06.02.23, в якому представник позивача просить суд відкласти судове засідання по справі, яке відбудеться 07.02.23 та забезпечити проведення наступного судового засідання у справі № 908/2211/22 в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 07.02.23 оголошено перерву в судовому засіданні в розгляді справи по суті спору на 07.03.23 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 14.02.23 задоволено клопотання представника ТОВ БАРІС-1992 Черненко В.О. за вих. від 06.02.23 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 07.03.23 об 11 год. 00 хв. поза межами приміщення суду у справі № 908/2211/22.

В судове засідання 07.03.23 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до законодавства.

У засіданні 07.03.23, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом винесено рішення по суті спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки №001-14 від 02.01.18 позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 798 207,72 грн. Початкове сальдо, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 20.05.20, підписаного сторонами, становило 501 624,60 грн. Відповідачем частково погашено заборгованість на суму 329 252,97 грн, відтак заборгованість становить 970 579,35 грн.

В судовому засіданні 07.03.23 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/2211/22 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України направлялися екземпляри ухвал Господарського суду Запорізької області від 28.11.22 про відкриття провадження у цій справі, а також ухвали від 08.11.22, 21.12.22, 24.01.23, 07.02.23.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача є: 69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14.

Однак, ухвали, які надсилались господарським судом на вказану адресу відповідача повернулись у зворотньому напрямку на адресу суду із відміткою відповідного відділення Укрпошта - за закінченням терміну зберігання (ухвали від 28.11.22, 08.11.22, 21.12.22) та «адресат відсутній за вказаною адресою» (ухвали від 24.01.23, 07.02.23).

Згідно із ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання» є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/2211/22.

У відповідності до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Наявні матеріали справи за № 908/2211/22 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.18 між СГП «ВЕККА» ТОВ покупець та ТОВ «БАРІС-1992» - постачальник укладено договір поставки №001-14 (далі договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупцеві за його заявками, а покупець зобов`язується приймати і сплачувати товари в асортименті, іменовані далі «товар». Повне найменування товару, що поставляється, його опис та характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші параметри вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.5. договору сторони визначили, що товар, що поставляється за цим договором, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки і моменту підписання накладної.

Також в п. 5.7. договору обумовлено, що сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків.

Строк дії договору та умови його продовження визначені розділом 8 договору.

На виконання умов договору поставки позивачем за період з січня 2019 року по квітень 2019 року поставлено товар на загальну суму 798 207,72 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Про отримання відповідачем товару свідчать підписи уповноваженої особи на видаткових накладних та печатка підприємства відповідача.

Крім того, сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.19 по 20.05.20, відповідно до якого сальдо початкове становить 501 624,60 грн та враховано поставки товару на суму 798 207,72 грн.

Як свідчить зазначений акт звірки, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 329 252,97 грн. Таким чином, сума заборгованості становить 970 579,35 грн.

Відповідачем отриманий товар на суму 970 579,35 грн не оплачено, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення поставки товару без заперечень підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних.

Відповідач свого обов`язку щодо оплати позивачу за поставлений товар обумовленого у договорі не виконав. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не спростовано отримання товару на суму 970 579,35 грн, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 970 579,35 грн суми основного боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 14 558,69 грн покладається на відповідача.

При цьому, судом враховано, що позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 15000,00 грн, що є на 441,31 грн більше, ніж позивач мав сплатити. За умовами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сума 441,31 грн підлягає поверненню позивачеві після звернення до суду з відповідною заявою.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського підприємства ВЕККА у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, код ЄДРПОУ 30820151) на користь товариства з обмеженою відповідальністю БАРІС-1992 (65016, м. Одеса, вул. Літературна, буд. 1-А, кв. 319, код ЄДРПОУ 19044856) 970 579 (дев`ятсот сімдесят тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 35 коп. основного боргу, 14 558 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 69 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 17.03.2023.

Суддя В.Л. Корсун