Рішення

від 06.03.2023 по справі 910/7996/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2023Справа № 910/7996/22

За позовомКомпанії Monster Energy Company, a Delaware corporationдо1. Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Монстр Софтвер Груп»провизнання недійсними свідоцтв та зобовязання вчинити діїСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Горбань О.В.від відповідача 1:Поліщук Н.В.від відповідача 2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Monster Energy Company, a Delaware corporation (надалі - «Компанія») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (надалі - «Укрпатент») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Монстр Софтвер Груп» (надалі - «Товариство») про визнання недійсними свідоцтв та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що торгівельні марки за свідоцтвами України №293257 від 03.03.2021 та №293258 від 03.03.2021 не відповідають умовам надання правової охорони, у зв`язку з чим позивач просить суд скасувати такі свідоцтва та зобов`язати відповідача 1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що при проведенні експертизи заявок відповідача 2 №m201909998 від 25.04.2019 та №m201909999 від 25.04.2019 Укрпатент не порушив жодної з вимог законодавства України щодо процедури проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

У відповіді на відзив відповідача 1 на позовну заяву позивач приходить до висновку про необґрунтованість тверджень Укрпатенту та безпідставність застосування наведеної Укрпатентом практики для спірних правовідносин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 замінено відповідача 1 - Укрпатент на його правонаступника у спірних правовідносинах - Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ).

Протокольною ухвалою суду від 30.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 27.02.2023 представником позивача надано пояснення по суті спору, в яких позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 27.02.2023 надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Представник відповідача 2 в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача 2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця реєстрації відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, всі конверти з направленими ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач 2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 06.03.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Компанія є власником прав на торговельну марку MONSTER ENERGY за свідоцтвом України №262653 від 25.07.2019 на знак для товарів і послуг (заявка №m201830665В від 18.10.2016) для товарів 9 класу МКТП, а саме: наукові, морські, геодезичні, фотографічні, кінематографічні, оптичні, важильні, вимірювальні, сигналізаційні, контрольні (перевіряльні), рятувальні і навчальні прилади та інструменти; прилади та інструменти для передавання, перемикання, перетворювання, акумулювання, регулювання або контролювання електрики; апаратура для записування, передавання і відтворювання звуку або зображень; магнітні носії інформації, записові диски; компакт-диски, DVD та інші цифрові записові носії інформації; механізми для передоплатних апаратів; касові апарати, рахувальні машини, засоби обробляння інформації, комп`ютери; комп`ютерне програмне забезпечення; пристрої для гасіння вогню; одяг і взуття для захисту у разі нещасних випадків, від телесних ушкоджень, від проміння і вогню, лабораторний одяг; наголовні убори для захисту у разі нещасних випадків, від телесних ушкоджень, від проміння і вогню; захисні костюми для пілотів; захисні шоломи; рукавиці для захисту у разі нещасних випадків, від телесних ушкоджень, від проміння і вогню; захисні шоломи для спорту; окуляри захисні; захисні шоломи, каски для спортсменів; чохли і футляри захисні для електронних пристроїв; гарнітура для телефонів і наголовні навушники; окуляри (оптика), пенсне, моноклі; чохли і футляри для окулярів, пенсне, моноклів; окуляри від сонця; чохли і футляри для окулярів від сонця; магнітні, оптичні та цифрові носії інформації з відеозаписами спортивних заходів та змагань, в тому числі екстремальних видів спорту і мотоспорту; завантажні відеозаписи спортивних заходів та змагань, в тому числі екстремальних видів спорту і мотоспорту; шнурки та ременці для мобільних, стільникових телефонів; шнурки та ременці для окулярів, пенсне, моноклів; шнурки та ременці, в тому числі витяжні, для утримання та носіння електронних бейджів, затискачів для ідентифікаційних документів; шнурки та ременці, в тому числі витяжні, для носіння електронних посвідчень особи; шнурки та ременці, в тому числі витяжні, для носіння закодованих карток-ключів; шнурки та ременці, в тому числі витяжні, для утримання та носіння електронних ключів та ключів-карт; шнурки та ременці, в тому числі витяжні, для носіння носіїв звукозапису; шнурки та ременці, в тому числі витяжні, для носіння портативних мультимедійних програвачів; сумки і футляри для мобільних, стільникових телефонів, смартфонів, переносних, перемісних, портативних та планшетних пристроїв, ноутбуків; пристосовання для носіння мобільних, стільникових телефонів, смартфонів, переносних, перемісних, портативних та планшетних пристроїв, ноутбуків; чохли та захисні плівки для мобільних, стільникових телефонів, смартфонів, переносних, перемісних, портативних та планшетних пристроїв, ноутбуків; килимки під комп`ютерні мишки; магніти.

Позивачу стало відомо про реєстрацію на ім`я Товариства торговельних марок МОНСТР за свідоцтвом України №293257 від 03.03.2021 (заявка №m201909998 від 25.04.2019) та MONSTR за свідоцтвом України №293258 від 03.03.2021 (заявка №m201909999 від 25.04.2019).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що торговельні марки за свідоцтвами України №293257 та №293258 не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки на них поширюються підстави для відмови у реєстрації, встановлені пунктом 3 та абзацом 5 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Зокрема, вказані торговельні марки є схожими з торговельною маркою позивача MONSTER ENERGY за свідоцтвом України №262653 настільки, що їх можна сплутати для однорідних товарів 9 класу МКТП.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсними свідоцтв України №293257 та №293258, а також зобов`язання відповідача 1 внести відповідні зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Як зазначає позивач, він звернувся до суду за захистом свого права як власника знаку для товарів і послуг MONSTER ENERGY за свідоцтвом України №262653 від 25.07.2019 на знак для товарів і послуг (заявка №m201830665В від 18.10.2016) для товарів 9 класу МКТП.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України, ч. 1 ст. 494 ЦК України).

Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 23.12.1993 відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

- звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

- складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

- є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

- відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

З огляду на наведене, оскільки позивач зазначає, що знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №293257 та №293258 не відповідають умовам надання правової охорони, оскільки можуть ввести в оману щодо товару або особи яка виробляє товар, та є схожим до ступеня змішування зі знаком MONSTER ENERGY за свідоцтвом України №262653, власником якого є позивач, до предмету доказування у даній справі входять обставини щодо того, чи є знаки за оспорюваними свідоцтвами такими, що можуть ввести в оману щодо товару або особи, яка виробляє товар, а також чи є такі знаки схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком за свідоцтвом України №262653.

Торговельна марка позивача є словесною торговельною маркою, що складається із двох словесних елементів MONSTER та ENERGY, де основне навантаження щодо ступеня розрізняльної здатності припадає на словесний елемент MONSTER. Позивач вказує, що вказаний елемент превалює над іншим елементом ENERGY в смисловому і просторовому значенні, що зумовлено його оригінальністю, розташуванням в позначенні та геометричним розміром; інший словесний елемент (ENERGY) за ступенем розрізняльної здатності наближується до формантів і поступається словесному елементу MONSTER за впливом на сприйняття торговельної марки в цілому.

Торговельні марки відповідача 2 є комбінованими (словесно-зображувальними) позначеннями, які складаються зі слів МОНСТР та MONSTR, а також містять у своєму складі зображувальний елемент у вигляді вузької горизонтальної смуги, яка підкреслює написи.

Так, позивач зазначає, що під час дослідження схожості комбінованих позначень із зареєстрованою словесною торговельною маркою співставленню підлягають саме сильні (домінуючі) словесні елементи порівнюваний позначень; в торговельних марках відповідача 2 такими є МОНСТР та MONSTR, а в торговельній марці позивача - MONSTER.

В свою чергу, наявність схожості між єдиними словесними елементами торговельних марок відповідача 2 та сильним елементом MONSTER торговельної марки позивача призводить до того, що перші асоціюються з торговельною маркою позивача в цілому, незважаючи на наявність у її складі відмінного другорядного елементу ENERGY.

Суд відзначає, що у вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта.

Статтею 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

На підтвердження власних доводів позивачем було долучено до матеріалів справи висновок експерта №224 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, складений 29.07.2022 судовим експертом Жилою Богданом Володимировичем.

Так, на розгляд експерта були поставлені наступні питання:

- чи є товари 09 та послуги 42 класу МКТП, стосовно яких зареєстровані торговельні марки за свідоцтвами України №293257 та №293258, спорідненими з товарами 09 класу МКТП, стосовно яких зареєстровано торговельну марку за свідоцтвом України №262653?

- чи є торговельна марка за свідоцтвом України №293257 схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою за свідоцтвом України №262653, раніше зареєстрованою в Україні на ім`я Компанії?

- чи є торговельна марка за свідоцтвом України №293258 схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою за свідоцтвом України №262653, раніше зареєстрованою в Україні на ім`я Компанії?

За наслідками проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності судовий експерт Жила Б.В. зробив наступні висновки:

- всі товари 09 та всі послуги 42 класів МКТП, стосовно яких зареєстровані торговельні марки за свідоцтвами України №293257 та №293258, є спорідненими з товарами 09 класу МКТП, стосовно яких зареєстровано торговельну марку за свідоцтвом України №262653;

- стосовно всіх товарів 09 та послуг 42 класів МКТП, наведених у свідоцтві України №293257, торговельна марка за вказаним свідоцтвом є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою за свідоцтвом України №262653, раніше зареєстрованою в Україні на ім`я Компанії, стосовно споріднених товарів;

- стосовно всіх товарів 09 та послуг 42 класів МКТП, наведених у свідоцтві України №293258, торговельна марка за вказаним свідоцтвом є схожою настільки, що її можна сплутати з торговельною маркою за свідоцтвом України №262653, раніше зареєстрованою в Україні на ім`я Компанії, стосовно споріднених товарів.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи висновок експерта №224 від 29.07.2022, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Так, при встановленні обставин щодо схожості до ступеня сплутування, судовим експертом досліджувались спорідненість (однорідність) товарів; схожість досліджуваних позначень; звукові (фонетичні) ознаки; семантичні (смислові) ознаки; графічні (візуальні) ознаки; питання щодо можливості сплутування споживачем товарів різних виробників тощо.

У той же час, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертам Жилою Богданом Володимировичем (кваліфікація судового експерта з правом проведення експертиз за спеціальністю: 13.6 «Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними значеннями», 13.4 «Дослідження, пов`язані з промисловими зразками» (видане Міністерством юстиції України свідоцтво №1065 дійсне до 30.01.2022).

У висновку зазначено, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, висновок експерта №224 від 29.07.2022 приймається судом як належний та допустимий доказ.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку про те, що торговельні марки за свідоцтвами України №293257 та №293258 є схожими з торговельною маркою за свідоцтвом України №262653 настільки, що їх можна сплутати для товарів 09 класу МКТП.

Обставини, зазначені в абзаці п`ятому пункту 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та в абзаці другому пункту 3 цієї ж статті Закону, є самостійними підставами для відмови в наданні правової охорони.

Разом з тим наведений припис абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості), тоді як можливість сплутування з іншими раніше зареєстрованими або заявленими на реєстрацію знаками інших осіб як відносний критерій та наслідки цього (зокрема, щодо можливості введення в оману) мають правове значення при застосуванні пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що на дату подання заявок №m201909998 та №m201909999 словесні позначення МОНСТР та MONSTR не відповідали умовам надання правової охорони, встановленими ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», у зв`язку з чим наявні підстави для визнання свідоцтв на знак для товарів і послуг №293257 та №293258 недійсними повністю.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині визнання недійсними спірних свідоцтв підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, зокрема і на підставі ч. 4 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання відповідача 1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України №293258 від 03.03.2021 на торговельну марку MONSTR (заявка №m201909999 від 25.04.2019) та свідоцтва України №293257 від 03.03.2021 на торговельну марку МОНСТР (заявка №m201909998 від 25.04.2019), зареєстрованого на ім`я Товариства, для всіх товарів 09 та послуг 42 класів МКТП, зазначених у свідоцтві, та опублікувати відповідні публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції бере до уваги, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та ін.).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача 2.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Компанії Monster Energy Company, a Delaware corporation задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним повністю свідоцтво України №293257 від 03.03.2021 на торговельну марку МОНСТР (заявка №m201909998 від 25.04.2019), зареєстроване на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Монстр Софтвер Груп», для всіх товарів 09 та послуг 42 класів МКТП, зазначених у свідоцтві.

4. Зобов`язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1; ідентифікаційний код 44673629) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України №293257 від 03.03.2021 на торговельну марку МОНСТР (заявка №m201909998 від 25.04.2019), зареєстрованого на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Монстр Софтвер Груп», для всіх товарів 09 та послуг 42 класів МКТП, зазначених у свідоцтві, та опублікувати відповідні публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність». Видати наказ.

5. Визнати недійсним повністю свідоцтво України №293258 від 03.03.2021 на торговельну марку MONSTR (заявка №m201909999 від 25.04.2019), зареєстроване на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Монстр Софтвер Груп», для всіх товарів 09 та послуг 42 класів МКТП, зазначених у свідоцтві.

6. Зобов`язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1; ідентифікаційний код 44673629) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України №293258 від 03.03.2021 на торговельну марку MONSTR (заявка №m201909999 від 25.04.2019), зареєстрованого на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Монстр Софтвер Груп», для всіх товарів 09 та послуг 42 класів МКТП, зазначених у свідоцтві, та опублікувати відповідні публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність». Видати наказ.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монстр Софтвер Груп» (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, кв. 1001; ідентифікаційний код 41891020) на користь Компанії Monster Energy Company, a Delaware corporation (1 Monster Way, Corona, California92879, USA; US) судовий збір у розмірі 9 924 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.03.2023.

Суддя В.П. Босий