Рішення

від 16.03.2023 по справі 917/1534/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2023 р. Справа № 917/1534/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570

до Приватного підприємства "Юсіп" в особі ліквідаційної комісії, вул. Пролетарська, 17А, офіс 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 36503885

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1656/22 від 28.11.2022 року) до Приватного підприємства "Юсіп" в особі ліквідаційної комісії про зобов`язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Юсіп" вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" по договору б/н від 24.03.2011 року за послугою "Кредитний ліміт" в сумі 527 836,10 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 50 000,00 грн., заборгованості за процентами - 182 057,79 грн., комісії - 10 800,00 грн., заборгованості з пені - 284 978,31 грн.

Позовну заяву обгрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача договору банківського обслуговування за послугою "Кредитний ліміт" № б/н від 24.03.2021 року та не включення до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Юсіп" заборгованості за вказаним договором.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.11.2022 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ, про зобов`язання вчинити дії - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 3 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для подання письмового пояснення, у якому навести мотиви з яких позивач вважає, що його позовні вимоги є основною та похідною позовними вимогами, та вказати, яка з двох вимог, заявлених позивачем, є основною, а яка похідною. У випадку, якщо позивач вважає, що дві заявлені вимоги є основними, позивачу слід надати суду докази сплати судового збору з двох немайнових вимог в розмірі 4 962,00 грн., так як позовні матеріали не містять доказів сплати судового збору на дану суму.

Після усунення обставин, які слугували підставою залишення позовної заяви без руху, ухвалою суду від 06.12.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1534/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 06.12.2022 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 04.01.2023 року за вх. № 83 з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 року у справі № 910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідач відзив на позов чи будь-які заяви та клопотання суду не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

07.05.2009 року Приватним підприємством "Юсіп" була підписана Заява про відкриття поточного рахунку, згідно якої банк відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 для здійснення клієнтом господарської діяльності.

Підписання клієнтом заяви про відкриття поточного рахунку зумовлювало згоду клієнта на отримання банківської послуги Кредитний ліміт на поточний рахунок, яка передбачає технологію, що банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на web-caйтi банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Починаючи з 24.03.2011 року на поточному рахунку ПП "Юсіп" № 26007060309299 було встановлено кредитний ліміт 50 000,00 грн., що передбачало для підприємства можливість здійснення своїх поточних платежів під час здійснення своєї господарської діяльності за рахунок кредитного ліміту (в його межах 50 000.00 грн.), тобто, банк здійснював обслуговування клієнта, в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Починаючи з 24.03.2011 року відповідач почав активно користуватися кредитними коштами в межах розміру кредитного ліміту, що має відображення у виписці по поточному рахунку НОМЕР_1 , операції проведені за рахунок кредитних коштів за для здійснення поточних платежів клієнта у виписці відображаються як "Обороти Дебіт".

Таким чином, між Приватним підприємством "Юсіп" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" 24.03.2011 року укладено договір б/н банківського обслуговування за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок".

В період з 24.03.2011 року по 02.06.2011 року відповідач при проведення своїх поточних платежів, платіжних операцій в повному обсязі використав кредитні кошти в розмірі дозволеного ліміту 50 000,00 грн. і вже 17.06.2011 року поточну заборгованість 50 000,00 грн. було погашено.

Починаючи з 21.06.2011 року відповідач користуючись кредитними коштами належним чином свої зобов`язання по сплаті використаного кредиту, процентів здійснював лише частково, у зв`язку із чим у нього виникла прострочена заборгованість.

Станом на 26.09.2022 року заборгованість ПП "Юсіп" по договору б/н від 24.03.2011 року за послугою "Кредитний ліміт" становить 527 836,10 грн.

Дізнавшись, що відповідач перебуває в стадії припинення АТ КБ "ПриватБанк" направило на юридичну адресу останнього заяву з кредиторськими вимогами від 29.09.2022 року за вих. 20170721РВ0000000525.

Останній на заяву жодним чином не відреагував, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом до Приватного підприємства "Юсіп" в особі ліквідаційної комісії про зобов`язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Юсіп" вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" по договору б/н від 24.03.2011 року за послугою "Кредитний ліміт" в сумі 527 836,10 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 50 000,00 грн., заборгованості за процентами - 182 057,79 грн., комісії - 10 800,00 грн., заборгованості з пені - 284 978,31 грн.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

24.03.2011 року між Приватним підприємством "Юсіп" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було укладено договір б/н банківського обслуговування за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок".

Укладений між сторонами у справі договір не суперечить нормам чинного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає кредитний договір від 24.03.2011 року як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача-1 взаємних цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Позивач всій обов`язок за договором виконав, надав позичальнику кредитні коштів в сумі 50 000,00 грн., в межах кредитного ліміту.

Розділом 3.2.1. Умов передбачена можливість надання кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок підприємства.

Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості і розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з заявою складають Договір банківського обслуговування.24

Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.2.1.1.8. Умов, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком на протязі одного року с моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки"), або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні клієнтом будь-якого із обов`язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов`язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той же строк.

Відповідно до п. 3.2.1.1.11 Умов, встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

Відповідно до п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.2.2.3. та 3.2.1.2.2.5. Умов, клієнт зобов`язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування

кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами.

Згідно п.п. З.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2. та 3.2.1.4.1.3. Умов, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуління. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91- го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.2.1.4.4. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не в повному обсязі, в наслідок чого станом на 26.09.2022 року у ПП "Юсіп" виникла заборгованість по договору б/н від 24.03.2011 року за послугою "Кредитний ліміт" в розмірі 527 836,10 грн., що включає в себе:

- 50 000,00 грн. заборгованості за кредитом;

- 182 057,79 грн. заборгованості за процентами;

- 10 800,00 грн. комісія;

- 284 978,31 грн. пеня.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Приватне підприємство "ЮСІП" (код ЄДРПОУ 36503885; 39601, Полтавська обл. м. Кременчук, вул. Пролетарська, буд.17 А, офіс 1) перебуває в стані припинення. Підстава: внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з її банкрутством (постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року справа № 2а-1670/3379/12) При цьому, строк для розгляду вимог кредиторів не визначений.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як встановлено судом, 30.09.2022 року позивач надіслав ліквідаційній комісії ПП "Юсіп" заяву з кредиторськими вимогами від 29.09.2022 року вих. 20170721РВ0000000525, в якій просив розглянути вимоги АТ КБ "ПриватБанк" з оплати заборгованості за договором б/н від 24.03.2011 року (яка виникла станом на 26.09.2022 року) в розмірі 528 253,33 грн.; визнати вищевказані вимоги, включити їх до ліквідаційного балансу/передавального акту ПП "Юсіп" на суму 528 253,33 грн. й оплатити зазначену суму заборгованості на поточний рахунок АТ КБ "ПриватБанк"; письмово повідомити про результати розгляду заяви.

Факт надсилання вказаної заяви за адресою місцезнаходження відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією опису вкладення до цінних листів, реєстром групових відправлень та фіскальним чеком.

Проте, 25.10.2022 року поштове відправлення повернулося позивачу у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно зі ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, в тому числі за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч. ч. 8, 9 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Частиною 1 ст. 112 Цивільного кодексу України визначено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Згідно з ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Частиною 4 ст. 112 Цивільного кодексу України визначено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 26.07.2012 року відповідач перебуває у стані припинення, строк для заявлення кредиторами своїх вимог не визначений.

Таким чином, кредиторські вимоги позивача, які виникли з умов договору б/н від 24.03.2011 року за послугою "Кредитний ліміт", підлягають включенню до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Щодо розміру кредиторських вимог, то суд зазначає, що позивачем документально доведено розмір заборгованості відповідача за вказаним договором, а саме: 527 836,10 грн., що включає в себе: 50 000,00 грн. заборгованості за кредитом,182 057,79 грн. заборгованості за процентами, 10 800,00 грн. комісія та 284 978,31 грн. пеня.

Неотримання відповідачем поштової кореспонденції за місцезнаходженням юридичної особи свідчить про протиправне ухилення ліквідаційної комісії відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача, їх визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу.

Про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивач дізнався 25.11.2022 року (з дати повернення поштового відправлення), з позовом до суду звернувся 22.11.2022 року, про що свідчить відтиск штемпеля Укрпошти на конверті відправлення позовної заяви. Тобто, позивач звернувся до суду з позовом в межах строку, визначеного ст. 112 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, оскільки відповідач доказів розгляду заяви позивача, включення кредиторських вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу не подав, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Юсіп" вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" по договору б/н від 24.03.2011 року за послугою "Кредитний ліміт" в сумі 527 836,10 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 50 000,00 грн., заборгованості за процентами - 182 057,79 грн., комісії - 10 800,00 грн., заборгованості з пені - 284 978,31 грн.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 4 962,00 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Приватне підприємство "Юсіп" в особі ліквідаційної комісії (вул. Пролетарська, 17А, офіс 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 36503885) визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Юсіп" вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" по договору б/н від 24.03.2011 року за послугою "Кредитний ліміт" в сумі 527 836,10 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 50 000,00 грн., заборгованості за процентами - 182 057,79 грн., комісії - 10 800,00 грн., заборгованості з пені - 284 978,31 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Юсіп" (вул. Пролетарська, 17А, офіс 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 36503885) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 962,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.