Постанова

від 09.03.2023 по справі 902/317/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/317/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" (далі - ТОВ "Терравіта Кемікал", позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі - Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція, відповідач) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Терравіта Кемікал"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 (суддя - Нешик О.С.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (головуючий - суддя Миханюк М.В., судді: Коломис В.В., Саврій В.А.)

у справі №902/317/22

за позовом ТОВ "Терравіта Кемікал"

до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції

про стягнення заборгованості.

ВСТУП

Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості згідно з Фінансовою аграрною розпискою та наявності/відсутності підстав для стягнення нарахованих на основну суму заборгованості штрафу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Терравіта Кемікал" звернулось до суду з позовом про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції 4 540 575,25 грн - основного боргу, 416 862,47 грн - пені, 1 362 172,58 грн - штрафу, 1 339 035,62 грн - 36 % річних, 914 085,87 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

1.1.1. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань відповідно до Фінансової аграрної розписки, наданій в забезпечення виконання зобов`язання за Договором поставки насіння в кредит.

1.2. Крім того, позивач подав до суду заяву "про збільшення та зменшення розміру позовних вимог", згідно з якою ТОВ "Терравіта Кемікал" просило пройняти до розгляду вимоги, якими збільшено розмір процентів річних та суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; а також просив зменшити заявлений розмір пені.

1.2.1. Зазначена заява мотивована тим, що з моменту подання позовної заяви відповідачем грошові зобов`язання в частині основної заборгованості не виконано, а тому позивач збільшив заявлений розмір річних на 434 402,86 грн, інфляційних втрат - на 457 998,80 грн. При цьому позивач зменшив заявлений розмір пені на 54 735,78 грн, мотивуючи це тим, що при зверненні з позовом ним здійснено нарахування з перевищенням строку, визначеного статтею 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою суду від 25.08.2022 заяву позивача "про збільшення та зменшення розміру позовних вимог" прийнято до розгляду та вирішено подальший розгляд справи №902/317/22 здійснювати з урахуванням позовних вимог, що у ній викладені.

2.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 у справі №902/317/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції на користь ТОВ «Терравіта Кемікал» 4 540 575,25 грн основного боргу; 136 217,26 грн штрафу; 41 686,21 грн пені; 133 903,56 грн 36% річних; 903 273,86 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. У задоволенні позову в частині стягнення 1 225 955,32 грн штрафу; 375 176,26 грн пені; 1 205 132,06 грн 36% річних та 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів - відмовлено.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 у справі №902/317/22 в оскарженій частині залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Терравіта Кемікал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №902/317/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 225 955,32 грн штрафу, 375 176,26 грн пені, 1 205 132,06 грн 36% річних та 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "Терравіта Кемікал" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

4.1.1. А саме:

1) висновки щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладені у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, - в контексті порядку обчислення інфляційних втрат за неповний місяць прострочення;

2) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №921/580/19, від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, - в контексті оцінки обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, на предмет їх винятковості;

3) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №927/704/19 та від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, - в контексті покладення на особу, що заявляє клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, обов`язку доведення обставин, що можуть бути підставою для задоволення такого клопотання, та подання доказів такою особою;

4) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 74 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, - в контексті покладення обов`язку обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов`язань не завдало значних збитків контрагенту, на сторону, до якої застосовується санкція;

5) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 28.07.2022 у справі №332/4439/19, - в контексті того, що суму основного боргу слід вважати збитками при оцінці співвідношення розміру заборгованості та розміру штрафних санкцій при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій;

6) висновок щодо застосування статті 625 та статті 551 ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, - в контексті уточнення критеріїв та тих виключних обставин, за яких може бути застосоване право суду зменшити відсотки річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18;

7) висновки щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі 910/14591/21, - в контексті дотримання судом при реалізації дискреційних повноважень балансу інтересів сторін та недопустимості фактичного звільнення від сплати штрафних санкцій без належних правових підстав;

8) висновок щодо застосування статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладений у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №914/2/19, - в контексті дотримання принципу змагальності та права сторони бути почутою як одного з ключових принципів процесуальної справедливості.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція відзив до Суду не подавала.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ТОВ "Інвестагро-Україна" та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією 15.04.2021 укладено Фінансову агарну розписку, справжність підписів уповноважених представників на якій посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д., та зареєстровано в реєстрі за №582, а також внесено до Реєстру аграрних розписок за номером 6748 (далі також - Аграрна розписка).

6.2. Аграрна розписка надана відповідачем в забезпечення виконання ним зобов`язання за Договором поставки насіння в кредит 2021 №001-УЛ від 14.04.2021, відповідно до якого кредитор зобов`язався передати (поставити) партіями у власність боржнику продукцію виробничо-технічного призначення для вирощування сільськогосподарської продукції, а Боржник зобов`язується оплатити отриманий товар (пункт 1 Аграрної розписки).

6.2.1. Відповідно до пунктів 2, 3 Аграрної розписки, остання встановлює безумовне зобов`язання відповідача сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 4 540 575,25 грн не пізніше 15.10.2021.

6.2.2. Згідно з пунктом 5 Аграрної розписки боржник в забезпечення виконання зобов`язань, передбачених цією Аграрною розпискою, передав в заставу Кредитору наступне майно:

- майбутній врожай Соняшника врожаю 2021 року з земельної ділянки, що зазначена нижче. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 650,6704 тонн (далі також - Предмет застави), що буде вирощена на земельній ділянці, розташованій (за даними ДЗК) на території Люлинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області, площею 325,3352 га з кадастровим номером 0521684400:03:000:0001, що знаходиться у постійному користуванні Боржника на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ 019539, виданого Калинівською РДА Вінницької області 29.09.2010, дата державної реєстрації іншого речового права 12.06.2018, номер: 26671219.

6.2.3. Відповідно до пункту 11 Аграрної розписки, кредитор має право в будь-який час та на будь-яких умовах передати права за Аграрною розпискою іншій особі шляхом вчинення передавального напису "Відступлено". Зміна Боржника за Аграрною розпискою не передбачена.

6.2.4. Пунктом 12 Аграрної розписки сторонами погоджено, що Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок і діє до повного її виконання.

6.2.5. Відповідно до пункту 15 Аграрної розписки: у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником своїх зобов`язань за Аграрною розпискою, Кредитор має право звернути стягнення на Предмет застави. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або в позасудовому порядку у будь-який спосіб, що не суперечить законодавству України за вибором Кредитора та на його розсуд, включаючи, але не обмежуючись правом передачі права власності на Предмет застави в рахунок погашення платіжних зобов`язань Боржника з метою подальшої реалізації.

6.2.6. Згідно з умовами пункту 17 Аграрної розписки у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених у пункті 3 Аграрної розписки, Кредитор має право стягнути з Боржника:

- пеню від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним;

- штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми, зазначеної в пункті 2 даної Аграрної розписки;

- штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від суми, зазначеної в пункті 2 даної Аграрної розписки, у випадку порушення Боржником строків оплати грошового зобов`язання більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів;

- 36 (тридцять шість) % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

6.2.7. У разі порушення Боржником зобов`язань за Аграрною розпискою нотаріусом вчиняється виконавчий напис про стягнення з Боржника прострочених грошових сум за Аграрною розпискою.

6.2.8. Відсутність або недостатність Предмету застави для задоволення вимог Кредитора не призводить до припинення зобов`язань і обов`язків Боржника за Аграрною розпискою. Боржник відповідає перед Кредитором не тільки Предметом застави, а й усім своїм майном і коштами в порядку, встановленому чинним законодавством.

6.2.9. Позовна давність до вимог Кредитора про стягнення штрафів за Аграрною розпискою встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

6.3. Права кредитора щодо безумовного грошового зобов`язання боржника сплатити кредитору грошові кошти в сумі 4 540 575,25 грн згідно з Аграрною розпискою 10.06.2021 відступлені на користь ТОВ "Терравіта Кемікал" за актом примання-передачі прав кредитора за Фінансовою аграрною розпискою, про що на Аграрній розписці зроблено відповідну відмітку, в зв`язку з чим зміни внесено до реєстру аграрних розписок.

6.4. ТОВ "Терравіта Кемікал" 14.06.2021 направило на адресу Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції повідомлення від 14.06.2021 №01/14-06/21 про зміну кредитора за Аграрною розпискою, яким доведено до відома відповідача про факт відступлення прав кредитора згідно з Аграрною розпискою та реквізити банківського рахунку нового кредитора, на які має бути перерахована сума коштів згідно з Аграрною розпискою.

6.5. ТОВ "Терравіта Кемікал" 05.10.2021 повторно направило на адресу відповідача повідомлення від 04.10.2021 №01/04-10/21 про зміну кредитора згідно з Аграрною розпискою.

6.6. ТОВ "Терравіта Кемікал" 21.10.2021 надіслало на адресу Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання від 20.10.2021 №601 відповідно до Аграрної розписки, у якому висловлено вимогу невідкладно сплатити заборгованість.

6.7. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. 02.12.2021 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №579, про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції на користь ТОВ "Терравіта Кемікал" на підставі аграрної розписки зобов`язань за Аграрною розпискою у сумі 4 540 575,25 грн.

6.8. Відповідачем долучено до матеріалів справи довідки, часткові наряди, акти приймання-передачі, з яких слідує, що відповідач передав до Збройних сил України два автомобілі та автомобільний причеп.

6.9. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:

- боржник (відповідач) вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Факт прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем згідно з Аграрною розпискою підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано. Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані;

- суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу з мотивів вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на користь ТОВ "Терравіта Кемікал" на підставі Фінансової аграрної розписки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення до виконання такого виконавчого напису. При цьому судом враховано, що примусове виконання виконавчих написів нотаріусів неможливе протягом дії воєнного стану згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" №2455-IX від 27.07.2022; а також враховано, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту;

- суд також відхилив доводи відповідача про передачу позивачу від кредитора тільки права на стягнення основної суми боргу з огляду на те, що за змістом акта приймання-передачі прав кредитора згідно з Аграрною розпискою від 10.06.2021: ТОВ "Терравіта Кемікал" "прийняло права кредитора за аграрною розпискою", при цьому зазначений правочин не містить застережень щодо частини переданих прав позивачу, в зв`язку з чим суд вважає, що новому кредитору перейшов весь обсяг прав за цією розпискою, в тому числі і ті, що передбачені пунктом 17 Аграрної розписки (право на стягнення пені, штрафу, 36% річних, інфляційних втрат), що не суперечить положенням Закону України "Про аграрні розписки" та відповідає пункту 11 Аграрної розписки;

- розглянувши вимогу про стягнення 30% штрафу згідно з Аграрною розпискою, суд дійшов висновку, що оскільки матеріалами справи встановлено факт прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання на понад 30 календарних днів (будь-яких доказів на спростування цього факту відповідачем не надано), відтак заявлений позивачем розмір штрафу у розмірі 1 362 172,58 грн (4 540 575,25 х 30%) є правомірним та обґрунтованим;

- розглянувши вимогу про стягнення пені, нарахованої в сумі 416 862,47 грн за період з 16.10.2021 по 13.04.2022, суд, здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах шестимісячного строку щодо стягнення суми пені з відповідача;

- розглянувши вимогу стосовно стягнення 36% річних у сумі 1 339 035,62 грн за період з 16.10.2021 по 11.08.2022, суд, здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань, дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 36% річних;

- перевіривши вимогу про стягнення інфляційних втрат за період з 16.10.2021 по 31.07.2022 в розмірі 914 085,87, суд, врахувавши висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, та, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, дійшов висновку про правомірність нарахування 903 273,86 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. При цьому у задоволенні вимог щодо стягнення 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, відмовлено, оскільки прострочення за жовтень 2021 року складало неповний місяць, а відтак інфляційна складова боргу не враховується;

- розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення нарахованих до стягнення штрафу, пені, 36% річних на 99%, суд, враховувавши висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно з якими суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника; дійшов висновку про зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних, при цьому, взявши до уваги такі обставини:

§ відповідач є аграрним виробником, який, серед інших, покликаний забезпечити продовольчу безпеку в країні, яка перебуває у стані збройного конфлікту з російською федерацією, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань, а також може стати причиною заборгованості з виплати заробітної плати працюючим, яких в Уладово - Люлинецькій дослідно - селекційній станції - 103 працівники;

§ інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;

§ позивачем не доведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язань відповідачем згідно з Аграрною розпискою. При цьому долучені до матеріалів справи копії контракту від 31.08.2021 №23-22FAP-TVC, додаткової угоди до нього, СМR, інвойсу та митної декларації судом не беруться до уваги, оскільки не є належними та достовірними доказами на підтвердження наявності заборгованості перед інших контрагентом, а є документами про здійснення господарських операцій між позивачем та іншою особою (товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях, та документами, які супроводжують вантаж, що відправляється за кордон);

§ загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає 88,8% від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача;

§ правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання не повинен перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних на 90%.

6.10. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, керувався, зокрема таким:

- ТОВ «Терравіта Кемікал» оскаржувало до суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні 1 225 955,32 грн штрафу, 375 176,26 грн пені, 1 205 132,06 грн 36% річних та 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;

- здійснивши перевірку правильності перерахування заявленої суми інфляційних втрат судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним у розмірі 903 273,86 грн. Доводи апеляційної скарги в цій частині щодо нарахування інфляційних втрат є лише власною позицією скаржника;

- щодо зменшення судом першої інстанції нарахованих до стягнення штрафу, пені, 36% річних на 90%, судова колегія дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №902/317/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Селіваненка В.П.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі №902/317/22 за касаційною скаргою ТОВ "Терравіта Кемікал" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. ТОВ "Терравіта Кемікал" 01.03.2023 подало на електронну адресу Касаційного господарського суду клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності позивача та його представника, яке підписано кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП) 01.03.2023. Підпис КУЕП підтверджено та перевірено протоколом створення та перевірки КУЕП від 01.03.2023.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Так, предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №902/317/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 225 955,32 грн штрафу, 375 176,26 грн пені, 1 205 132,06 грн 36% річних та 10 812,01 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

8.5.1. В іншій частині рішення суду, а саме щодо обґрунтованості/необґрунтованості часткового задоволення позовних вимог, жодною із сторін не оскаржується, а відтак, Судом в цій частині не переглядається.

8.6. Скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №921/580/19, від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 28.07.2022 у справі №332/4439/19, від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі 910/14591/21, від 25.08.2022 у справі №914/2/19.

8.7. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.8. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.10. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.10.1. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10.2. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.10.3. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.11. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.12. Так, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 (на яку посилається скаржник), де предметом спору було стягнення коштів, Верховний Суд вказав, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

8.13. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 (на яку посилається скаржник), де предметом касаційного оскарження була постанова апеляційного суду, зокрема в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 70 078, 08 грн. інфляційних втрат за період з 15.12.2018 по 30.01.2019, Верховний Суд дійшов таких висновків:

« 25. На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

26. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

28. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором.

29. Положеннями частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною п`ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

31… Виходячи із принципу свободи договору згідно із статтею 627 ЦК України, сторони спору у пункті 4.2. Договору пов`язали закінчення строку виконання відповідачем-покупцем зобов`язання з оплати вартості поставленої позивачем продукції із днем реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і цей день не враховується при обчисленні періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленої позивачем продукції.

Відтак, з урахуванням положень статті 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення боржника (відповідача) щодо виконання зобов`язання з оплати перед кредитором (позивачем), починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня після проведення реєстрації податкової накладної позивачем-постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на встановлені судами обставини проведення позивачем реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.12.2018 та зважаючи на те, що 15.12.2018 є вихідним днем (субота), то днем закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості поставленої йому позивачем 22.11.2018 продукції на підставі накладної №КСЗ-0001173 від 22.11.2018 є перший робочий день - 17.12.2018 (понеділок).

32. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає помилковими висновки місцевого та апеляційного судів про те, що прострочення відповідача в оплаті продукції розпочалося 15.12.2018 та зауважує, що першим днем невиконання грошового зобов`язання відповідачем є 17.12.2018.

Відтак, при розрахунку суми інфляційних втрат позивачу належало виходити із періоду прострочення відповідача з 17.12.2018 по 30.01.2019, без урахування дня фактичної оплати вартості поставленої продукції 31.01.2019.

33. При перевірці правильності нарахування позивачем інфляційних втрат на суму основного боргу відповідача у грудні 2018 року - січні 2019 року Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертається до власних висновків щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць, викладених у пунктах 25-26 мотивувальної частини цієї постанови.

Верховний Суд зазначає, що у грудні 2018 року прострочення відповідача тривало з 17-го по 31-й день календарного місяця грудня, тобто 15 календарних днів.

Отже, за період з 17 по 31 грудня 2018 року прострочення склало менше півмісяця, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується».

8.14. Верховний Суд вважає, що вказана справа є подібною зі справою №902/317/22 у контексті порядку індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України. Водночас з огляду на встановлені обставини та зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається, вбачається, що господарські суди під час здійснення перевірки правильності розрахунку інфляційний втрат, нарахованих на суму боргу, надавши оцінку доказам та доводам сторін, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, дійшли заснованого на правильному застосуванні статті 625 ЦК України висновку про відсутність підстав для нарахування інфляційної складової боргу за жовтень 2021 року, оскільки прострочення складало неповний місяць (з урахуванням святкових та вихідних днів).

8.15. Відтак, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.

8.16. У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №921/580/19, від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, Верховний Суд при вирішенні питання про зменшення розміру пені і штрафу, зокрема вказав:

"Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін" (висновок, викладений у пункті 5.4 постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 921/580/19 ).

8.16.1. Крім того, у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої у зв`язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію пені до 90 %. При цьому, окрім іншого, суд касаційної інстанції зазначив про встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, критичний фінансово-господарський стан позивача та обставини наявності в нього заборгованості із заробітної плати, податкового боргу, зменшення прибутку підприємства, відсутності коштів на банківських рахунках, існування дебіторської заборгованості перед постачальниками товарів та послуг.

8.16.2. Також у постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 суд касаційної інстанції, частково змінюючи рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру пені, зазначив і те, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про зменшення пені на 394 073,91 грн, проте обґрунтовано частково задовольнили клопотання відповідача, дійшовши висновку про наявність правових підстав для зменшення пені на 60%. При цьому Верховний Суд констатував, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги те, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам; здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію; негативна ситуація, що існує в країні у сфері оплати з житлово-комунальних послуг, є загальновідомою обставиною; відповідач повністю розрахувався за отриманий ним природний газ. Суд касаційної інстанції зазначив, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, у тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості у примусовому порядку; оскарження неправомірної бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо своєчасного визначення нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, тому справедливим і розумним є зменшення пені саме на 60 %, а не на 90 %.

8.17. У постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 (на яку посилається скаржник), суд касаційної інстанції при вирішенні питання про зменшення розміру пені, відзначив, що зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. З огляду на викладене, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Відтак, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість зменшення суми пені на 30%. При цьому суд касаційної інстанції врахував, що за встановлених у цій справі обставин, зокрема, що відповідач отримував природний газ від позивача виключно для постачання побутовим споживачам; відповідач погасив основний борг, хоча із простроченням; позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань; відсутність понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором; пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, погодився з висновком суду першої інстанції, що за наявності клопотання відповідача правильним є зменшення розміру пені на 30 %.

8.18. У постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21 (на яку посилається скаржник), суд касаційної інстанції, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій, вказав:

« 20. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

21. Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

22. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

23. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд».

8.19. У постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20 та від 23.09.2019 у справі №920/1013/18 (на які посилається скаржник), суд касаційної інстанції, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій, вказав, що у спірних правовідносинах, пов`язаних з укладенням та виконанням договору (контракту) поставки продукції, позивач і відповідач виступали як господарюючі суб`єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності. Зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233ГК України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

8.20. У постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20 та від 28.07.2022 у справі №332/4439/19 (на які посилається скаржник), вирішуючи питання наявності/відсутності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зверталась до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. При цьому на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (пункти 33, 34 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20). При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

8.21. У постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі 910/14591/21, Верховний Суд, зокрема відзначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

8.22. Проаналізувавши наведені правові висновки, на які як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує скаржник, а також зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що такі судові рішення ухвалені за однакового правового регулювання спірних правовідносин, зокрема щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, що має місце і в цій справі.

8.23. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.24. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

8.25. Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.

8.26. Верховний Суд акцентує, що положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема і у вищенаведених постановах, на які посилається скаржник.

8.27. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.28. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

8.28.1. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо].

8.29. Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

8.29.1. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

8.30. Відтак, проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування судом апеляційної інстанції норм права (зокрема статтей 233 ГК України, статті 551 ЦК України) не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. У свою чергу, у зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України. Застосування судом положень статтей 233 ГК України та статті 551 ЦК України у даній справі залежало виключно від встановлених та доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.

8.31. Крім того, скаржник посилається і на постанову Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, та вказує, що остання є подібною до спірних правовідносин у частині безпідставного врахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №902/417/18.

8.31.1. Так, у справі №904/3177/20 суд касаційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість/необґрунтованість зменшення розміру відсотків річних, вказав, що у даній справі обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних як у справі №902/417/18 судами встановлено не було. Відтак, Верховний Суд з огляду на принцип свободи договору критично оцінив висновки апеляційного суду щодо порушення критеріїв розумності, справедливості та пропорційності через суттєве збільшення у договорі процентів річних в порівнянні з тими, які передбачені статтею 625 ЦК України та статтею 232 ГК України, зокрема, без встановлення судом обставин настання таких наслідків невиконання боржником зобов`язання, які вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Обставини справи, які мають юридичне значення для зменшення загального розміру відсотків річних у справі № 902/417/18 є відмінними від обставин справи, яка розглядається. Співвідношення між сумою простроченого зобов`язання чи загальною сумою зобов`язання та розміром нарахованих штрафних санкцій у цих двох справах суттєво різниться. У справі №902/417/18 нарахована сума річних складає приблизно суму основного боргу, а у справі, що розглядається, 14% від суми основної заборгованості. Тому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції при зменшенні розміру відсотків річних не врахував наведеного та безпідставно застосував до справи №904/3177/20 висновки, викладені у справі № 902/417/18.

8.32. При цьому, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у даній справі №903/317/22, суди попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин справи (див. Розділ 6 даної Постанови), зокрема:

- відповідач є аграрним виробником, який забезпечує продовольчу безпеку в країні, де йде війна;

- інтереси позивача додатково захищено, нарахованою сумою інфляційних втрат;

- позивачем не доведено розмір понесених збитків;

- загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає 88,8% від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача;

- неустойка не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, та з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, дійшли висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення розміру штрафу, пені та 36% річних на 90%.

8.32.1. Разом з тим, при зменшенні розміру відсотків річних, судами враховано висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно з якими суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

8.33. Відтак, проаналізувавши доводи скаржника у цій частині (див. пункт 8.31 Постанови) та зміст оскаржуваного судового рішення (з урахуванням встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходив суд при ухваленні рішення), Верховний Суд вважає, що справа №904/3177/20 хоча й прийнята за схожого правового регулювання спірних правовідносин (зокрема щодо статті 625 ЦК України в частині наявності/відсутності підстав для зменшення відсотків річних), що має місце в даній справі, однак не є подібною до спірних правовідносин, адже дані справи різняться фактично-доказовою базою, тобто рішення у справах ухвалені за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

8.34. Разом з тим, скаржник посилається і на постанову Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №914/2/19, де суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, з огляду на те, що суди обох інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, та передаючи справу на новий розгляд вказав, що суди повинні належним чином мотивувати своє рішення про зменшення розміру пені із зазначенням того, які саме обставини ним враховані, якими доказами підтверджуються, які аргументи сторін враховано, а які відхилено. Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

8.35. Водночас, проаналізувавши зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій у розрізі врахування/неврахування правових висновків, наведених у справі №914/2/19, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення не суперечить висновкам суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №914/2/19.

8.36. Аргументи скаржника про те, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій та відсотки річних не врахували інтереси позивача та не обґрунтовано встановили, що цей випадок є "виключним" для відповідача, колегія суддів не приймає з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України. Колегія суддів вважає, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків, та інші обставини, які мають істотне значення.

8.36.1. Водночас вирішення питань оцінки розміру збитків та інших обставин, які мають істотне значення не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

8.37. Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.

8.38. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

8.39. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.40. При цьому колегія суддів врахує, що суд розглянув справу у межах доводів та вимог позовної заяви, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів, з огляду на принципи господарського судочинства.

8.41. Отже, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №921/580/19, від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 18.11.2021 у справі №921/395/20, від 28.07.2022 у справі №332/4439/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 02.11.2022 у справі 910/14591/21, від 24.06.2021 у справі №904/3177/20, від 25.08.2022 у справі №914/2/19, оскільки встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; хоча й ухваленні за схожого правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

8.42. Доводи касаційної скарги переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.42.1. У свою чергу, Верховний Суд враховує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

8.43. Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів констатує, що в межах усіх доводів касаційної скарги і зазначених скаржником підстав касаційного оскарження, а також з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, оцінила аргументи касаційної скарги щодо підтвердження наявної доказової бази у даній справі, однак зазначає, що не наділена повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

8.44. У свою чергу, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

8.45. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки не знайшли свого підтвердження доводи скаржника, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить цим висновкам, на які посилається скаржник, у свою чергу оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм права, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

8.46. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.47. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.48. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.49. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у Розділі 8 цієї Постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати.

10.1. Судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравіта Кемікал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 12.10.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №902/317/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко