Рішення

від 17.03.2023 по справі 696/1056/22

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.03.2023

Справа № 696/1056/22

Провадження № 2/696/48/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі

головуючої судді Ніколенко О.Є.,

за участі секретаря Старущенко Н.П.,

представника позивача Іщенко Т.В.,

представника відповідача Дяченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі об`єднаної територіальної громади с.Михайлівка до Михайлівської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації речового права,

встановив:

Керівник Смілянської окружної прокуратури звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що рішення Михайлівської сільської ради №7-13/VIII від 16.06.2021 підлягає скасуванню, спірна земельна ділянка поверненню, оскільки площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара. Надання земельної ділянки для городництва передбачає спрощену процедуру набуття права користування земельною ділянкою. Відповідачі допустили порушення вимог закону під час прийняття спірного рішення, яке потягло за собою укладення договорів оренди, що підлягають бути визнані недійсними, з відповідними наслідками.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 09 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

01 лютого 2023 року до суду від Михайлівської сільської ради надійшов відзив на позов, де пердставник вказує, що позовна заява є необґрунтованою та не підлягає до задоволення. Суть заперечень зводиться до незгоди з процесуальним статусом прокурора у даній справі. Зазначає, що прокурор не може виступати у справі в якості позивача з підстави відсутності компетентного органу, в інтересах держави в особі територіальної громади. Крім того, вважають неправильно обраним прокурором орган, який він представляє, оскільки в процесі децентралізації саме Михайлівська сільська рада стала правонаступником усіх суб`єктів, що фактично входять до об`єднаної територіальної громади с. Михайлівка та виконує його функції. Такої юридичної особи як територіальна громада не уснує взагалі, а уповноваженим компетентним органом по даній справі є Михайлівська територіальні громада. Тобто, фактично позивачем та відповідачем у даній справі є одна юридична особа.

03 лютого 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, де прокурор вказує, що правовідносини пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становить «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає, тому наявні всі підстави для звернення прокуратури із заявою в інтересах держави в особі об`єднаної територіальної громади с.Михайлівка. Також, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

08 лютого 2023 року до суду надійшло заперечення, де вказано, що матеріали справи не містять жодного доказу того факту, що керівник Смілянської окружної прокуратури правомірно здійснює представництво інтересів ОТГ с.Михайлівка у суді. Відсутні докази, що підтверджували б скерування позовача на адресу ОТГ повідомлень про намір здійснення представництва. Окрім того, юридичної особи як об`єднана територіальна громада с.Михайлівка взагалі не існує, а функцію даного органу виконує Михайлівська сільська рада, таким чином позивач та відповідач по даній справі є одною юридичною особою, що унеможливлює розгляд справи.

Ухвалою суду від 08 лютого 2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача прокурор Іщенко Т.В. у судовому засіданні просила позов задовольнити з підстав вказаних у ньому.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. До суду надав заяву, де просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник Михайлівської сільської ради Дяченко М.В. вказала, що позов необґрунтований та не підлягає до задоволення, підтримала відзив на позовну заяву в повному обсязі.

Від третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшла заява про розгляд справи без участі їхнього представника.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з`ясувавши всі її фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Рішенням Михайлівської сільської ради №1-16/VIII від 18 грудня 2020 року, вирішено розпочати процедуру реорганізації Жаботинської, Лубенської, Райгородської сільських рад Кам`янського району Черкаської області, шляхом приєднання до Михайлівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області. Михайлівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обо`язків вищевказаних сільських рад.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №50-ОТГ від 08 грудня 2020 року, передано Михайлівській сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1220,6145 га, які розташовані за межами сіл Жаботин, Лубенці, Райгород, Михайлівка та Ребедайлівка (Кам`янського району) Черкаського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі.

Відповідно до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08 грудня 2020 року вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 08 грудня 2020 року №50-ОТГ передає із державної власності, а Михайлівська сільська рада (Кам`янського) Черкаського району Черкаської області приймає у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком.

З додатку до акта про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які плануються для передачі у комунальну власність органам місцевого вбачається, що під №55 міститься спірна земельна ділянка кадастровий номер 7121884000:02:000:1574, площею 1,5000 га, розташованої у адміністративних межах Михайлівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, цільове призначення землі державного фонду.

Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» Кіровоградська регіональна філія Черкаський територіальний виробничий відділ було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років ОСОБА_1 (КВЦПЗ-А.01.07) для городництва, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Кам`янський район, адміністративна територія Михайлівіської сільської ради (за межами населенного пункту с.Михайлівка), кадастровий номер 7121884000:02:000:1574.

Відповідно до виписки з рішення Михайлівської сілької ради №7-13/VIII від 18 червня 2021 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки із зміною цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» в земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення городництва» (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ - 01.07) ОСОБА_1 , площею 1,5000 га, кадастровий номер 7121884000:02:000:1574, терміном на 10 років, яка розміщена на адміністративній території Михайлівської сільської ради Черкаського (Кам`янського) району Черкаської області за межами населенного пункту с.Михайлівка. Передано в оренду вказану земельну ділянку ОСОБА_1 , з орендною платою 12 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнтів індексації. Вирішено сільському голові ОСОБА_2 . Плужнику укласти з ОСОБА_1 договір оренди на земельну ділянку. ОСОБА_1 звернутися до органів реєстрації для проведення реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

18 червня 2021 року між Михайлівською сільською радою, в особі сільського голови Плужника Т.А. (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), укладено договір оренди землі №10. Відповідно до даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для городництва, з кадастровим номером 7121884000:02:000:1574, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населенного пункту с.Михайлівка.

Актом прийому-передачі від 18 червня 2021 року передано ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Михайлівської сільської ради №10-16/VIII від 31 серпня 2021 року вирішено внести зміни до договору оренди землі, укладеного 18 червня 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та Михайлівською сільською радою на спірну земельну ділянку, а саме п.7 договору викладено в наступній редакції: «7. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинуть на орендні відносини відсутні. Виготовлений «Агрохімічний паспорт» від 26.07.2021 року №08/08/676».

Про що 02 вересня 2021 року було укладено Додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 18.06.2021.

Відповідно до інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №310486247 від 22 вересня 2022 року, вбачається, що 03 вересня 2021 року зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ОСОБА_1

21 грудня 2021 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області до Михайлівської сільської ТГ Черкаського району було надіслано клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою, для відповідного реагування матеріали щодо порушення вимог земельного законодавства, яке полягає у рішенні від 18.06.2021 №7-13/VIII. Вказано, що площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара. Отже, рішення від 18.06.2021 №7-13/VIII, від 28.05.2021 №6-20/VIII прийняті з порушенням вимог ст. 36 ЗКУ.

На що було направлено лист, відповідно до якого Михайлівська сільська рада прийняла рішення №7-13/VIII від 18.06.2021 тому, що були надані дозвола на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для городництва ОСОБА_1 від 20.02.2020 року №27-11/VII, проект виготовлений у 2020 році, висновок державної експертизи від 04.09.2020 року №12388/82-20.

08 лютого 2022 року, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області звернулося до Черкаської обласної прокуратури щодо незаконності рішення Михайлівської сільської ТГ Черкаського району від 18.06.2021 №7-13/VIII та від 28.05.2021 №6-20/VIII, які прийняті з порушенням вимог земельного законодавства України. За результатами виявлених порушень було направлено клопотання до Михайлівської сільської ТГ Черкаського району щодо приведення у відповідність до вимог чинного законодавства прийнятих рішень. У зв`язку з незадоволенням клопотання, направлено матеріали для вжиття заходів прокурорського реагування у відповідності до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Як вбачається з матеріалів справи, виявлені порушення не були усунені відповідачем Михайлівською сільською радою, станом на день ухвалення судового рішення.

Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо твердження представника відповідача Михайлівської сільської ради, відносно відсутності підстав для звернення прокурора з відповідним позовом, суд зазначає наступне.

В судовому порядку оскаржуються рішення органу місцевого самоврядування про передачу у користування спірних земельних ділянок, і інші вимоги виявляються похідними від вимог щодо оскарження таких рішень.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року, № 7-рп/2009, в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Такі ж висновки знайшли своє відображення у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду України, викладеній в постанові від 15 січня 2020 року по справі № 698/119/18.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, від 15 січня 2009 року, пункт 35).

У постанові від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Сам факт невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку, після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Даний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 640/11630/18 та від 02 квітня 2020 року в справі № 645/7199/18.

За обставинами спору суддя визнає, що участь прокурора у цій справі є виправданою, відповідає інтересам держави, спрямована на захист майнових інтересів держави, не порушує принцип рівності сторін.

Прокурор з огляду на фактичні обставини справи та суб`єктивний склад учасників правовідносин, вірним чином обрав суб`єкта, в інтересах якого звернувся до суду, а саме держави. Оскільки територіальна громад не є юридичною ообою, то фактично інтереси територіальної громади є інтересами держави. Тобто, в данному випадку відсутній орган, який здійснює інтереси держави, а тому позивачем є саме прокурор, у відповідності до ч.3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і такі підстави для представництва виявлені в ході проведеної перевірки Головного управління Держгеокадстру у Черкаській області земельного законодавства, та внаслідок невжиття органом місцевого самоврядування будь-яких дій для відновлення виявлених та допущених порушень.

Оформлення передачі у користування спірних земельних ділянок почалось за процедури, яка була законодавчо унормованою по іншому, а ніж на час прийняття рішень про передачу таких земельних ділянок. В той же час, дана обставина не може вказувати на наявність у такої сторони законних сподівань на можливість отримання у користування таких земельних ділянок за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 визначено, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Отже, правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц та від 30.05.2018 року по справі № 826/5737/16.

Суд зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Відповідний висновок ґрунтується на положеннях статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, суд визнає, що відповідачу Михайлівській сільській раді при реалізації владних управлінських функцій необхідно було застосовувати ту норму права, яка була чинною на момент прийняття спірних рішень, чого не було дотримано сільською радою в межах цих правовідносин. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 травня 2021 року у справі №1940/1505/18, від 15 травня 2019 року у справі №825/1496/17.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16, Верховний Суд, зазначав, якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

Суд знаходить, що рішення Михайлівської сільської ради № 7-13/VIII від 18.06.2021 року було прийнято без врахування того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»№ 1423-IX від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, яким внесено зміни до ст. 36 Земельного кодексу України, а саме згідно нової редакції вказаної статті визначено, що громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара. Між тим, в оскаржуваних рішеннях всупереч вимог ст. 36 Земельного кодексу України вирішено питання про надання у користування земельних ділянок площею понад 0,6 га.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування такого рішення підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 визнав позовні вимоги в повному обсязі, вимоги про відшкодування та компенсацію йому коштів затрачених внаслідок неправомірного рішення відповідача Михайлівської сільської ради, не заявляв, тому суд приходить до висновку, що витребування у нього земельної ділянки не становитиме індивідуальний надмірний тягар.

Отже, вимога про повернення земельної ділянки підлягає до задоволення, так як це буде ефективним способами захисту порушеного права громади, і є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, незалежно від того, скільки разів (оренда, суборенда) це майно було відчужене. Вказане узгоджується з правовими позиціями Великої палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди не земельну ділянку, слід врахувати позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20). Згідно даної позиції вбачається, що : «відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомістьвимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права(див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»право власності підлягає державній реєстрації.Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову».

Відтак,позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат, то їх слід стягнути в рівних частинах з відповідачів, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.81,141,258, 259,263-265,268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі об`єднаної територіальної громади с.Михайлівка до Михайлівської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації речового права задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Михайлівської сільської ради № 7-13/ VIII від 18.06.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для городництва (код КВ ЦПЗ- секція А, підроздiл-01.07)» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки із зміною цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» в земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення городництва» та передачі в оренду зі зміною цільового призначення строком на 10 років ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 1,5 га. з кадастровим номером 7121884000:02:000:1574, що знаходиться в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту Михайлівка.

Визнати недійсним договір оренди землі № 10 від 18.06.2021, укладений мiж ОСОБА_1 та Михайлівською сільською радою, щодо надання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 7121884000:02:000:1574 площею 1,5 га, що знаходиться в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту Михайлівка.

Зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) повернути територiальнiй громаді в особі Михайлівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 1,5 га. з кадастровим номером 7121884000:02:000:1574.

В іншій частині позову, що стосується скасування державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 1,5 га кадастровий номер: 7121884000:02:000:1574 - відмовити.

Стягнути з Михайлівської сільської ради та ОСОБА_1 в рівних частинах на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) понесені нею витрати по сплаті судового збору при подачі до суду позову на суму 7443,00 (сім тисяч чотириста сорок три) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення буде складено до 17 березня 2023 року.

Повне найменування сторін та їх місцезнаходження:

Позивач: Смілянська окружна прокуратура Черкаської області, місцезнаходження: вул. Ю. Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20700, ЄДРПОУ 02911119.

Відповідачі: Михайлівська сільська рада, місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 27, с. Михайлівка, Кам`янський район, Черкаська області, 20825, ЄДРПОУ 34176446.

ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 131, м.Черкаси, Черкаська область, 18008, код ЄДРПОУ 39765890.

Суддя О.Є. Ніколенко