Рішення

від 17.03.2023 по справі 639/3552/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"17" березня 2023 р.

Справа № 639/3552/22

Провадження № 2/642/36/23

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2023 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді- Бородіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання -Добронос Д.С.,

розглянувшив порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод РЕММАШ» про встановлення факту перебування в трудових відносинах, -

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2022 року позивач звернувся з зазначеним позовом до Жовтневого районного суду м. Харкова.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.11.2022 року цивільну справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова.

Позивач у позові просив:

- встановити факт перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод РЕММАШ» (код ЄДРПОУ 35841616) у період з 2012 року по серпень 2016 року;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод РЕММАШ» (код ЄДРПОУ 35841616) внести в трудову книжку ОСОБА_1 відповідні записи про прийом та звільнення останнього.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що при влаштуванні на роботу між ним та роботодавцем (на той час керівником ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» був ОСОБА_2 ) було досягнуто угоди, що він буде працювати у ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» будівельником на заводі, що розташований за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Уральська, 12.

Вказує, що він написав заяву про прийом на роботу та передав усі необхідні документи, для укладення з ним трудового договору. Між тим, позивач не отримував екземпляр трудового договору, але як йому повідомили, що його офіційно працевлаштують, а підписання договору це лише формальність.

Позивач зазначає, що регулярно щомісяця отримував заробітну плату у розмірі 4000 грн. та щороку отримував оплачувану відпустку. Таким чином, він вважав, що працював в ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» офіційно з 10.05.2012 року по 01.09.2016 року, і роботодавець сплачує за нього обов`язкові внески до пенсійного фонду.

За вказаний період ним було виконані наступні роботи: будівництво офісу під контору підприємства, гаражу для автомобілів, котельної, туалету, столової. Також він виконував оздоблювальні роботи: клав кахель у столовій, кахельне облицювання туалету, здійснював перекриття дахів усіх приміщень на території заводу, обшивав сайдингом (утеплення стін) приміщення контори.

Роботодавець видавав йому спецодяг. Крім того, роботодавець здійснював доставку працівників до місця роботи з Косгянтинівки до Краматорська.

Більш того, в 2013 році позивач займався будівництвом будинку АДРЕСА_1 , який є особистою власністю сім`ї директора ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» ОСОБА_2 та оформлений на жінку. При цьому отримував заробітну плату на заводі.

Між тим, надалі він прийняв рішення більше не працювати у ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» та повідомив про це директора ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ».

При звільненні роботодавець повідомив, що внести відповідний запис про його роботу у ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» на день звільнення останній не має можливості, однак обіцяв це обов`язкового зробити через деякий час. Позивач зазначає, що оскільки у нього залишилося 1,5 роки до виходу на пенсію, то у листопаді 2020 року, він вирішив з`ясувати в пенсійному фонді інформацію про його страховий стаж.

Так, з інформації, що він отримав у пенсійному фонді з`ясував, що період його трудової діяльності у ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» не враховано до страхового стажу, оскільки роботодавець не сплачував за нього, як працівника, відповідні внески до пенсійного фонду.

Позивач звертався до роботодавця з вимогами видати відповідну довідку про його роботу у ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» та зробити запис у трудову книжку про його роботу, але в задоволенні його вимог було відмовлено.

Вважає, що вищезазначені дії ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» є такими, що порушують його права, як працівника, у зв`язку з чим, він вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

Посилається на те, що між ним та ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» фактично виникли трудові відносини, оскільки з 10.05.2012 року по 01.09.2016 року він працював у ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ» будівельником на заводі, що розташований за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Уральська, 12, тобто був фактично допущений до роботи і виконував цю роботу, з відома і за дорученням керівника ТОВ «ЗАВОД РЕММАШ».

Ухвалою суду від 26.12.2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження по справі , копія позову та долучених до нього документів, направлялася відповідачеві за місцем реєстрації юридичної особи, та за адресою зазначеною позивачем як фактичне місце знаходження юридичної особи, в тому числі відповідача було повідомлено про розгляд даної справи через оголошення на офіційному веб-сайті суду.

Відповідачем в установлений ч. 7 ст.178ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі„ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин, суд розглянув справу на підставі наявних в ній доказів, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно дост. 1 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 60 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказав, що його було прийнято на роботу до відповідача на посаду будівельника.

При цьому, як зазначено самим позивачем, трудового договору він не підписував, із наказом про прийняття на роботу не ознайомлювався, як цього вимагають положення трудового законодавства.

Позивач підтверджує факт перебування у трудових відносинах фото із зображенням футболки з написом «ЗАВОД РЕММАШ», та копією листка, як зазначає позивач, із розрахункового листа з платіжної відомості, на якому міститься напис

« ОСОБА_3

9155/1 -3709 -273.00

9155/1-774 -1405.95

Об 10020/0288

Тел. 701-06-89 Татян. Алексеевна».

Також позивачем до позову додано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 заведеної 12.08.1985 року на ім`я ОСОБА_1 , скаргу до Державної податкової служби від 12.05.2021 року, до Державної служби України з питань праці від 07.05.2021 року, та відповіді на них.

Позивач просить врахувати, що несплата відповідачем єдиного соціального внеску не дозволяє врахувати період його зайнятості в трудовий стаж.

Суд, оцінюючи докази та обставини у справі, зазначає таке.

За положеннямистатті 2 КЗпП Українипрацівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першоїстатті 24 КЗпП Українитрудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (частини друга - четвертастатті 24 КЗпП України).

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьоюстатті 94 КЗпП Українивстановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першоюстатті 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Отже, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 552/4807/15-ц.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 трудового договору не підписував, заяву про укладення трудового договору не писав, не вносилися такі записи і в трудову книжку позивача, відповідач також не сплачував відповідні внески за найманого працівника. Трудова книжка серії НОМЕР_1 заведена 12.08.1985 року на ім`я ОСОБА_1 , та як вбачається містить запис і за період після 2017 року, тобто, перебувала у позивача.

У матеріалах справи також не міститься будь-яких інших доказів того, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, зокрема, ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, з посадовою інструкцією, документами, у яких обумовлено розмір щомісячної заробітної плати, визначено робоче місце тощо. Як і не надано доказів виконання ним будь - якої роботи у відповідача.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно ч. 2ст. 13 ЦПК Українизбирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що з будь-якими клопотаннями позивач до суду не звертався, докази витребувати не просив, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази які можуть свідчити про наявність трудових відносин між сторонами.

Не є належними доказами надані позивачем фото з футболкою заводу РЕММАШ, оскільки така може бути отримана як наслідок виконання робіт позивачем за укладеним з відповідачем цивільно-правовим договором, так і будь-яким іншим способом та не може бути належними доказом на підтвердження укладеного трудового договору, виходячи з вищевикладеного .

В процесі розгляду справи суд не встановив, що позивач у встановленому законом порядку подавав відповідачу заяву про прийняття його на роботу танадавав відповідачу трудову книжку.

Посилання позивача на те, шо він фактично працював у відповідача з 10.05.2012 року по 01.09.2016 року , не підтверджується належними доказами у справі, а тому не може бути взято судом до уваги.

Також позивачем на підтвердження своїх вимог про визнання факту існування між ним та відповідачем трудових відносин у вказаний в період не надано належних доказів щодо допущення його до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами трудового розпорядку, виплату заробітної плати.

Тому неможливо встановити, до яких трудових обов`язків приступив позивач, яку саме роботу виконував, який результат цієї роботи, тривалість виконання таких робіт.

За таких обставин у суду немає передбачених законом підстав вважати, що між сторонами укладався офіційний трудовий договір та задовольняти позовні вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормамист. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Тобто, згідно вимог ст.ст.76,77,79,80 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що між сторонами не укладався трудовий договір, а тому правових підстав для встановлення факту перебування в трудових відносинах, внесення запису до трудової книжки, немає та в позові слід відмовити..

Суд, керуючись статтями3,4,10,12,13,76-82,89,102,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод РЕММАШ» (код ЄДРПОУ 35841616) про встановлення факту перебування в трудових відносинах відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.03.2023 року.

Суддя О.В. Бородіна