Рішення

від 17.03.2023 по справі 520/1696/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2023 року № 520/1696/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (вул. Промислова, буд. 1, с. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 33010822) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (далі за текстом позивач, заявник, платник, Товариство, ТОВ «ОМЕГА») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про визнання протиправними та скасування наказів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність підстав для винесення оскаржуваних наказів № 66-п від 09.07.2021 року «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та абзацу 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 року № 89 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (податковий номер 33010822)», від 28.07.2021 року № 72-п, яким було зупинено проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (код ЄДРПОУ 33010822), оскільки запит від 07.06.2021р. №2102/6/35-00-04-04, що передував винесенню оскарженим наказам, складений з порушенням норм законодавства України, а відтак позивач звільнений від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Крім того, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОМЕГА» та наказ від 28.07.2021 року №72-П про зупинення проведення перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства України, а сама перевірка призначалась за умов чинного в Україні мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На адресу суду у строк, встановлений судом, позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Разом з тим, усуваючи недоліки, позивачем до матеріалів справи додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення з позовом до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 поновлено позивачу строк на звернення з позовом до суду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/1696/23. Відповідачу та позивачу у справі запропоновано надати відповідно відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення і встановлено відповідні процесуальні строки для вчинення зазначених дій.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем прийнято наказ від 09.07.2021 №66-«Про проведення відповідно до п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу україни та абзацу 5 Постанови Кабінету Міністрів україни від 03.02.2020р. №89 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка». Дата початку перевірки: 12.07.2021р.; тривалість перевірки: 15 робочих днів.»

28.07.2021р. відповідачем було прийнято наказ №72-п «Про зупинення проведення документальної позапланової виїзної перевірки» на термін, передбачений п.82.4. ст.82 Податкового кодексу України.»

Позивач, вважаючи накази № 66-п від 09.07.2021 року, від 28.07.2021 року №72-П протиправними, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку доводам позивача у даній справі, суд виходить з наступного.

Положеннями статей 1 та 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч. 1 ст. 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями статті 19 Господарського кодексу України заборонено незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності субєктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

З 01.01.2011 приводи та підстави здійснення податкового контролю за дотриманням учасниками суспільних відносин податкової дисципліни; зміст та обсяг повноважень податкових органів; процедура реалізації повноважень контролю регламентована, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзді) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, вичерпний перелік яких визначено у п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Проте, згідно з п.п. 14.1.17 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова інформація розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Статтею 16 Закону України «Про інформацію» визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України.

Правовий режим податкової інформації визначається ПК України та іншими законами.

Відповідно до п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація що надійшла:

- від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій;

- від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банке України, зокрема інформація про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид. характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати; про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги; про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема: найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти; податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи; вид дозвільного документа; вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ; дату видачі дозвільного документа; строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення); сплату належних платежів за видачу дозвільного документа; перелік Місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ; про експортні та імпортні операції платників податків;

- від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

- від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів: - за наслідками податкового контролю.

Згідно з пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Відповідно до абзацу 1-3 пункту 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

За змістом пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (затв. Постановою КМУ від 27.12.2010р. №1245) встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Згідно із пунктом 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Положеннями п.81.1 ст.81 ПКУ визначені вимоги до наказу на проведення перевірки: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи фактично між сторонами виник спір щодо правомірності призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період жовтень 2019 - жовтень 2020 року та податку на прибуток за 2019 рік, 2020 рік, І квартал 2021 року по взаємовідносинах з ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» (код 39409322) за жовтень, листопад 2019 року та березень 2020 року; ТОВ «ОЛІМС ЛІМІТЕД» (код 42305127) за липень- вересень 2020 року;ТОВ «ДІКЕЙС СОЮЗ» (код 43322431) за вересень, жовтень 2020 року;ТОВ «ОЛІМС ПЛЮС» (код 42305085) за липень-жовтен 2020 року; ТОВ «ЮВЕНТПРОМСНАБ» (код 43378400) за липень- жовтень 2020 року; ТОВ «УКРСПЕЦТОРГГРУП» (код 43215459) за вересень, жовтень 2020 року; ТОВ «КОНТЕР ЮГ» (код 43215071) за липень-жовтень 2020 року; ТОВ «МАКТОРГЛТД» (код 43215244) за липень, вересень, жовтень 2020 року; ТОВ «БЕСТСОЮЗ» (код 43214998) за липень вересень 2020 року; ТОВ «ОЛІМС ІНВЕСТ» (код 42305216) за липеньвересень 2020 року; ТОВ «ЛІГА-КОРП» (код 43322618) за вересень, жовтень 2020 року; ТОВ «ТАРУНО» (код 39935372) за жовтень, листопад 2019 року, лютий, березень, квітень 2020 року; ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» (код 42235008) за грудень 2019 року, за лютий 2021року; ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» (код 42289289) за січень, квітень 2020 року; ТОВ «АГРОКОМПАНІ ТРЕЙД» (код 42866482) за жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року».

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних рішень критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято ці рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в якості підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача в наказі про перевірку від 09.07.2021р. №66-П контролюючим органом визначено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та абзац 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2020р. №89.

Оцінюючи наявність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, суд акцентує увагу на тому, що зазначена правова норма чітко визначає, що перевірка може бути призначена за наявності одночасно таких умов:

- виявлення фактів, що свідчать про порушення платником вимог законодавства, за результатом отримання податкової інформації або за наслідками перевірок інших платників податків;

- направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту із зазначенням в ньому порушень цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства;

- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З аналізу положень податкового законодавства випливає, що як отримана контролюючим органом податкова інформація, так і направлений за результатом її аналізу платнику податків письмовий запит мають містити посилання на факти виявлених порушень цим платником податків вимог чинного законодавства, для з`ясування яких і витребовуються певні документи. Тобто у запиті податкового органу мають бути зазначені фактичні дані-підстави (конкретні обставини), наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року (справа № 280/2578/19), від 8 серпня 2019 року (справа № 802/92/15-а), від 18 квітня 2019 року (справа № 825/1713/13), від 26 лютого 2019 року (справа №820/768/18).

Перевіряючи запит контролюючого органу від 07.06.2021р. №2102/6/35-00-04-04 на відповідність вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, суд зазначає, що у ньому зазначено про встановлення документального оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення, але відсутні посилання на довідки про результати зустрічних звірок або акти документальних перевірок (з винесеними на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями), за результатами яких було встановлено такі факти. При цьому, вказано про претензії до господарської операції (тобто однієї) без наведення її ідентифікуючих ознак, але витребувано інформацію та її документальне підтвердження по відносинам з 18 суб`єктами господарювання (перелік наведений у письмовому запиті від 07.06.2021р.).

Також у якості фактичної підстави витребування інформації та її документального підтвердження у запиті від 07.06.2021р. зазначено про наявність рішень про відповідність платників податку критеріям ризиковості платника.

В даному аспекті суд зазначає, що інформація у письмовому запиті не містить правових та фактичних підстав прийняття вказаних рішень.

Судом встановлено, що на сторінці 4 зазначеного запиту витребовується інформація та копії документів, що безпосередньо стосуються виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування з відповідними платниками.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165 відповідність платника податку хоча б одному критерію ризиковості платника податку є підставою для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. У свою чергу, факти реєстрації у ЄРПН податкових накладних свідчать про їх перевірку автоматизованою системою моніторингу відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків (СМКОР), підтверджують легальність господарських операцій та є для покупця достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, в силу абз.3 пп.201.10 ст.201 ПК України (за умови дотримання інших вимог).

Крім того, співставляючи відомості запиту від 07.06.2021р. та наказу №66-П від 09.07.2021р., суд дійшов висновку, що рішення про відповідність критеріям ризиковості платників податків, які були контрагентами позивача, у багатьох випадках датовані пізніше, ніж періоди, за які податковий орган витребовує документи. Зокрема, це стосується ТОВ «СТАХОЛ УКРАЇНА», ТОВ «ТАРУНО», ТОВ «Ю-ПОРТ ОЧАКОВ», ТОВ МАКТОРГЛД», ТОВ «ОЛІМС ПЛЮС», ТОВ «УКРСПЕЦТОРГГРУП», ТОВ «ГАЛАНТ ТРАНС», ТОВ «ПРЕФЕКТ ЛІМІТЕД», ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ»

У випадку з ПП «АГРОФІРМА «ТПП «АГРОАЛЬЯНС» податковим органом не зазначено дату прийнятого рішення про відповідність платника критеріям ризиковості платника ПДВ.

Судом також встановлена невідповідність періодів діяльності, зазначених у наказі на проведення документальної позапланової перевірки № 66-п від 09.07.2021 року, періодам, за які витребувано інформацію та її документальне підтвердження у письмовому запиті від 01.07.2021р. (у випадках всіх контрагентів у наказі на перевірку період діяльності зазначений ширший, ніж у запиті).

За таких обставин суд дійшов висновку, що надісланий відповідачем запит є необґрунтованим, відтак позивач був звільнений від обов`язку надавати на нього відповідь.

У свою чергу, судом встановлено, що 05.07.2021р. року ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» надано відповідь №13618 від 01.07.2021 року на вказаний вище запит, в якій, зокрема, зазначено, що власні бази даних ДПС, за результатами аналізу яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської операції, мають лише допоміжний і методичний статус, не є технічно захищеними від втручання. Так само розподіл за критеріями ризикованості також має службовий характер для внутрішнього використання органами ДПС. Жоден наведений у запиті аргумент або підстава для надання документів не були кваліфіковані контролюючим органом як порушення податкового законодавства, не наведено правових норм, які були б порушеними. Контролюючий орган по суті лише зазаначає про брак інформації про господарські операції і висловлює припущення про наявність «ризикованості». Але ця умовна характеристика не надає права напраляти обов`язковий до задоволення запит, не створює у платника податків обов`язку задовольняти інформаційні потреби контролюючого органу. Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України «юридична відповідальність особи має індвідуальний характер». Саме тому наведені аргументи контролюючим органом не кваліфікуються і не можуть бути кваліфіковані як факти, які свідчать про порушення платником податків (ТОВ «ОМЕГА») податкового законодавства. На підставі наведених підстав позивачем відмовлено у задоволенні письмового запиту.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність у відповідача визначених пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Виходячи з аналізу наведених вище норм законодавства (зокрема, п.п.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.81.1 ст.81 ПКУ) суд приходить до висновку, що обов`язковим реквізитом наказу про призначення перевірки є підстави для призначення відповідної перевірки, зокрема, фактичні обставини податкового правопорушення та відомості щодо недоліків поданих платником пояснень і документів.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням (якими, до речі, є обидва оскаржувані накази відповідача) повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Судом встановлено, що у наказі від 09.07.2021р. №66-П про перевірку позивача, відсутня інформація щодо фактичних підстав проведення перевірки (зокрема, не зазначено реквізити запиту від 07.06.2021р. №2102/6/35-00-04-04, листа-відповіді позивача №13618 від 01.07.2021р. та не вказано про факти ненадання інформації та її документального підтвердження).

У свою чергу, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, податковий орган в наказі №66-П від 09.07.2021р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Омега» повинен був здійснювати не лише загальне посилання на пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, абз.5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2020р. №89, а конкретно зазначати обґрунтування того, що стало фактичною підставою такої перевірки, як то ненадання позивачем відповіді на конкретний письмовий запит податкового органу або надання документально непідтверджених пояснень на нього.

Така вимога є цілком обґрунтованою, оскільки від розуміння фактичних підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, залежить подальша послідовність дій платника податків, тому що розуміння фактичної підстави перевірки впливає на рішення платника податків про допуск або не допуск контролюючого органу до перевірки, обумовлює ухвалення рішення про оскарження акта індивідуальної дії.

Правова позиція Верховного суду з даних питань викладена у постанові від 15.06.2021р. у справі № 826/28170/15:

«… необхідно, щоб зі змісту спірного наказу вбачалося за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу, а не юридичну для призначення відповідної перевірки, тобто конкретні обставини податкового правопорушення.».

Аналогічні правові висновки викладені у постановах від 23 квітня 2021 року у справі № 520/7286/19, від 23 серпня 2019 року у справі №820/526/15, від 31.05.2019 року по справі № 813/1041/18, від 28.03.2019 року по справі № 813/1259/18, від 20.11.2018р. по справі № 813/1133/18).

Крім того, суд констатує, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту:

Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Як було вже зазначено, правовою підставою для проведення перевірки позивача у наказі Північного МУ ДПС по роботі з ВПП від 09.07.2021 №66-П зазначено, зокрема, п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України. Також зазначено дату початку перевірки 12.07.2021р., тривалість 15 робочих днів, а предметом дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період жовтень 2019 - жовтень 2020 року та податку на прибуток за 2019 рік, 2020 рік, І квартал 2021 року по взаємовідносинах з ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» (код 39409322) за жовтень, листопад 2019 року та березень 2020 року; ТОВ «ОЛІМС ЛІМІТЕД» (код 42305127) за липень- вересень 2020 року; ТОВ «ДІКЕЙС СОЮЗ» (код 43322431) за вересень, жовтень 2020 року; ТОВ «ОЛІМС ПЛЮС» (код 42305085) за липень-жовтень 2020 року; ТОВ «ЮВЕНТПРОМСНАБ» (код 43378400) за липень- жовтень 2020 року; ТОВ «УКРСПЕЦТОРГГРУП» (код 43215459) за вересень, жовтень 2020 року; ТОВ «КОНТЕР ЮГ» (код 43215071) за липень-жовтень 2020 року; ТОВ «МАКТОРГЛТД» (код 43215244) за липень, вересень, жовтень 2020 року; ТОВ «БЕСТСОЮЗ» (код 43214998) за липень вересень 2020 року; ТОВ «ОЛІМС ІНВЕСТ» (код 42305216) за липеньвересень 2020 року; ТОВ «ЛІГА-КОРП» (код 43322618) за вересень, жовтень 2020 року; ТОВ «ТАРУНО» (код 39935372) за жовтень, листопад 2019 року, лютий, березень, квітень 2020 року; ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» (код 42235008) за грудень 2019 року, за лютий 2021року; ТОВ «ДЕЛВЕР КОМПАНІ» (код 42289289) за січень, квітень 2020 року; ТОВ «АГРОКОМПАНІ ТРЕЙД» (код 42866482) за жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року.

Суд наголошує, що перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача не відноситься до винятків, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на які не поширюється дія мораторію, запровадженого цією нормою.

Крім того, на момент прийняття вищезазначеного наказу Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних позапланових перевірок платників податків згідно п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податковог окодексу України.

Наведене дає підстави стверджувати, що контролюючим органом було призначено та проведено перевірку ТОВ «ОМЕГА» під час дії мораторію, передбаченого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, Постановою № 89 розширено перелік підстав, з яких може бути проведено документальну планову перевірку, ніж зазначені у ПК України.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, та в постанові Кабінету Міністрів України - з іншого, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у справі № 420/12859/21.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова № 89 від 3 лютого 2021, суд вважає, що застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме норми ПК України.

З огляду на викладене, суд зазначає, що контролюючий орган при прийнятті спірних наказів та проведення перевірки діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки згідно з вимогами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на дату винесення наказів та проведення позапланової виїзної перевірки діяв мораторій на проведення таких перевірок.

Варто зазначити, що у постанові від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування Постанови № 89, як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що Постанова № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства та не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

У цій справі, застосовними є також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Таким чином, суд констатує, що, по-перше, відповідачем не надано до матеріалів даної справи доказів існування у нього станом на 07.06.2021р. (тобто на день підготовки письмового запиту) податкової інформації про порушення позивачем податкового законодавства; по-друге, в оскаржуваному наказі про перевірку відсутні посилання на фактичні підстави призначення перевірки позивача; по-третє, доказів направлення на адресу позивача нового письмового запиту (тобто з урахуванням недоліків) як того вамагає п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України до справи також надано не було; по-четверте, відповідачем було проігноровано дію мораторію на перевірки.

Відтак, суд приходить до висновку, що накази контролюючого органу про призначення/зупинення документальної податкової перевірки позивача не можуть бути визнані такими, що узгоджуються із вимогами ч.2 ст.2 КАС України.

Як уже було вказано вище, однією з передумов призначення документальної позапланової перевірки є направлення контролюючим органом належним чином складеного письмового запиту та ненадання платником податків на нього відповіді, а обов`язковими реквізитами наказу на проведення перевірки є, зокрема, підстави для проведення перевірки (як юридичні, так і фактичні) та період діяльності, який буде перевірятися.

У свою чергу, неможливість ідентифікації як фактичних підстав призначення перевірки, недоліки у запиті від 07.06.2021р., що передував перевірці, та наказі про перевірку від 09.07.2021р., а також наявність мораторію на перевірку позивача є істотними процедурними порушеннями, які безпосередньо впливають на об`єктивність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, а значить є самостійними підставами для визнання її неправомірною.

Між тим, відповідачем не надано до справи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, котрі б у порядку ч.2 ст.77 КАС України засвідчували зворотнє.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що сама норма пункту 2 частини першої статті 5 КАС не розрізняє індивідуальні акти, що підлягають оскарженню, на ті, що мають обтяжувальну дію щодо особи на час звернення до суду, і ті, що її вже вичерпали. Жодна інша норма національного законодавства теж не містить обмеження права особи на звернення до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування такого, що вже реалізований, індивідуального акта, та не обмежує (звужує) повноважень суду щодо розгляду і вирішення адміністративної справи з огляду на таку ознаку.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловлював правову позицію, відповідно до якої право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться у залежність від наслідків його реалізації (постанова від 21 березня 2018 року у справі № 812/602/17, від 27 січня 2022 року у справі №160/3472/20).

Отже, суд вважає, що предметом судового оскарження може бути будь-який індивідуальний адміністративний акт, що порушує права особи, яка звернулася до суду за захистом, безвідносно до факту його виконання (реалізації) як разом з оскарженням наслідків запровадженого ним заходу контролю, так і окремо; як до оскарження податкових повідомлень-рішень, так і після їх оскарження.

З огляду на наведені вище норми права Конституції України, ПК та ГК, з метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів встановлені певні умови та порядок реалізації контролюючими органами своїх контрольних функцій, прийняття ними рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових виїзних, заборона незаконного втручання та перешкоджвання господарській діяльності платників при цьому. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

У свою чергу, будь-яке недотримання зазначених вище приписів наділяє платника правом на судовий захист, яке пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться у залежність від наслідків його реалізації, а виконання адміністративного акта не може виправдовувати протиправності останнього.

В іншому випадку (тобто за відмови позивачу у вирішенні зазначеного спору) порушується його право на доступ до суду, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та частиною третьою статті 124 Конституції України.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Дефект (недолік, вади) у неповному з`ясуванні органом публічної адміністрації обставин фактичної дійсності, ненаданні належної оцінки усім юридично значимим факторам (зокрема, обставинам фізичного існування товару, відсутності інших джерел отримання заявником товару у власність, обставинам експорту на користь покупців-нерезидентів України саме того товару, що був придбаний позивачем, обставинам реального надходження валютної виручки від продажу товару на експорт тощо), у проведенні заходу податкового контролю за наявності запровадженої нормами Податкового кодексу України заборони, у помилковому тлумаченні положень закону призвели до невідповідності вчиненого контролюючим органом оскарженого управлінського волевиявлення дійсному змісту нормативного регламентування спірних правовідносин та суті, характеру і наслідкам діянь приватної особи у сфері податкової справи.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (вул. Промислова, буд. 1, с. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 33010822) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.07.2021 № 66-п «Про проведення відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та абзацу 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 № 89 документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (податковий номер 33010822).

Визнати протиправним та скасувати наказ Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.07.2021 № 72-п, яким було зупинено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (податковий номер 33010822).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (вул. Промислова, буд. 1, с. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 33010822) судові витрати у сумі 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.