Постанова

від 16.03.2023 по справі 386/565/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2023 року м. Кропивницький

справа № 386/565/21

провадження № 22-ц/4809/56/23

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області у складі судді Гут Ю.О. від 12 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, третя особа - приватний нотаріус Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренко Вадим Володимирович про встановлення нікчемності заповіту,-

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що їх батько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У встановлений законом строк, вони звернулися із заявою до приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Захаренко В.В. про прийняття спадщини після смерті батька, де їм стало відомо, що батько за життя склав заповіт, який був посвідчений 23 вересня 2019 року секретарем Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області Волошиною Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №10. У змісті заповіту йдеться про те, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження певної частини майна на їх користь, а саме земельну ділянку загальною площею 3,81 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, що належить йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ВРА №887016, виданого приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області, заповів їм в рівних частках (по частці кожному); інша частина майна, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за тією ж адресою, заповів своїй дружині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також земельну ділянку загальною площею 3,75 га, кадастровий номер 3521484600:02:000:0190, що розташована на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, що належить йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серія IV-КР №040673, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У зв`язку з цим, приватним нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на усе майно померлого.

Вважають, що вищезазначений заповіт не відповідає волі та волевиявленню спадкодавця, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, що є достатньою підставою для встановлення нікчемності заповіту. Секретарем виконавчого комітету Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області у спірному заповіті, зазначено лише місце та адресу вчинення нотаріальних дій без зазначення причини вчинення нотаріальних дій поза приміщенням органу місцевого самоврядування. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя не хворів психічними захворюваннями, не мав інвалідності, не був прикований до ліжка, був ходячим, не мав проблем із писемністю, зором, слухом та інших супроводжуючих захворювань. Тому посвідчення оспорюваного заповіту секретарем виконавчого комітету Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області вдома у заповідача без зазначення на те причини, є грубим порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. Крім того, зі змісту зазначеного заповіту, вбачається що: «Заповіт до підписання прочитано уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписаний ним у моїй присутності о 16 годині 30 хвилин», а тому, час «16 годин 30 хвилин», зазначений у заповіті, є часом підписання заповіту заповідачем, а не часом складання одностороннього правочину (заповіту) посадовою особою органу місцевого самоврядування, як того вимагає норма закону, чим у свою чергу грубо порушено вимоги щодо форми та посвідчення заповіту. Також, у змісті заповіту, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначається як дружина заповідача ОСОБА_4 , що є неприпустимою помилкою посадової особи органу місцевого самоврядування, оскільки відповідно до заочного рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04 липня 2019 року, шлюб, укладений 03 серпня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , було розірвано за ініціативи саме ОСОБА_4 , тобто на день посвідчення та складання заповіту, ОСОБА_3 не була у статусі офіційної дружини заповідача, що у свою чергу дає вагомі підстави сумніватися у волі та волевиявленні заповідача.

Позивачі також вказали, що ОСОБА_3 уклавши шлюб з їх батьком, вперше і вдруге не проживала безперервно біля чоловіка, приїжджала лише з метою посадити городину, для збору врожаю, консервації, продажі свиней, отримання орендної плати за земельні паї ОСОБА_4 . Отримавши бажане, ОСОБА_3 покидала свого чоловіка, буцімто їхала провідати дітей та онуків. В рік смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 востаннє була у чоловіка 18 березня 2020 року. Метою її приїзду було зняття з реєстрації місця проживання. На похованні їх батька ОСОБА_3 не було.

Посилаючись на ці обставини, позивачі просили встановити нікчемність заповіту ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого секретарем виконавчого комітету Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області Волошиною Н.А. 23 вересня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №10.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржники, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, вказують те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано те, що вони є єдиними спадкоємцями першої черги, на час складання заповіту їх батько не перебував у подружніх відносинах з ОСОБА_3 , а також те, що вона не була на похованні свого чоловіка.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01.04.2020 виконавчим комітетом Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 23 т. 1).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого 13.04.2021 Голованіським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком зазначено ОСОБА_4 , мати- ОСОБА_6 (а.с.15 т. 1).

ОСОБА_5 23.02.1989 уклала шлюб з ОСОБА_7 , після укладення шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 , виданого Липовеньківською сільською радою Голованівського району Кіровоградської області (а.с.16 т. 1).

Згідно паспорта громадянина України НОМЕР_4 , виданого 01.04.1999 Голованівським РВУМВС України в Кіровоградській області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17 т. 1)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 23.04.1964 Липовеньківською сільською радою Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком зазначено ОСОБА_4 , мати- ОСОБА_6 (а.с.19 т. 1).

Копією рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 26.01.2021, яке набрало чинності 25.02.2021, встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.20-21 т. 1).

Відповідно до копії довідки про причину смерті (до форми №106/о №15) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , причина смерті хронічна серцева недостатність ІІІ ст., ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз (а.с.24 т. 1).

23 вересня 2019 року ОСОБА_4 заповів: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою ОСОБА_3 ; земельну ділянку загальною площею 3,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по частці кожному, що підтверджується копією заповіту, посвідченого 23.09.2019 секретарем виконавчого комітету Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області Волошиною Н.А., зареєстрованого в реєстрі за №10 (а.с.25-27 т. 1).

Згідно до копії рішення Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області сьомого скликання першої сесії № 14-1/2015 від 19.11.2015 секретаря виконавчого комітету Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області Волошину Н.А., як посадову особу органу місцевого самоврядування, уповноважено вчиняти нотаріальні дії, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та території сіл. Липовеньке, Липняги, Грузянка (а.с. 28 т. 1).

Відповідно до копії довідки №277, виданої 16.04.2021 виконавчим комітетом Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_10 , перебувала у щорічній основній відпустці за 2019 рік з 12.08.2019 по 15.09.2019, до роботи приступила з 16.09.2019 (а.с. 29 т. 1).

Копією заочного рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 04.07.2019 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. Шлюб вважати припиненим у день набрання чинності цим рішення, однак до матеріалів справи представником позивача додано копію рішення, на якому відсутня відмітка суду дата про набрання рішення суду чинності (а.с. 30-31 т. 1).

Згідно до копії довідки №279, виданої 19.04.2021 виконавчим комітетом Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 була зареєстрована на території АДРЕСА_1 з 19.10.2018 та з 18.03.2020 знята з реєстрації місця проживання (а.с. 32 т. 1).

Відповідно копії довідки №256, виданої 08.04.2021 виконавчим комітетом Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводили похорон батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33 т. 1).

ОСОБА_4 05.12.2019 уклав шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 , виданого виконавчим комітетом Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с.34 т. 1).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровано 27.08.2010 приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області в реєстрі за №1455, ОСОБА_4 отримав спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка складається з земельної ділянки № НОМЕР_7 в розмірі 3,81 га , розташованої на території Липовеньківської сільської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3521484600:02:000:0191 (а.с. 35-36 т. 1).

ОСОБА_4 належить на праві приватної власності земельна ділянка № НОМЕР_8 в розмірі 3,75 га, розташованої на території Липовеньківської сільської ради Кіровоградської області, кадастровий номер 3521484600:02:000:0190, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю ІV КР №040673(а.с.37 т. 1).

Відповідно до копії свідоцтва № НОМЕР_9 на право особистої власності на житловий будинок, виданого 01.04.2002 та копії технічного паспорта на житловий будинок індивідульного житлового фонду житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 38-41 т. 1).

Як вбачається з копії довідки №332, виданої 26.05.2021 виконавчим комітетом Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 проживав по АДРЕСА_1 , земельна ділянка для ведення ОСГ та під житловим будинком для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд не приватизована та відноситься до земель комунальної власності (а.с.42 т. 1).

Відповідно до копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , наданої суду 09.07.2021 приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренком В.В., після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , із заявою про прийняття спадщини звернулися позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , інші спадкоємці відсутні. Разом з спадкодавцем на день смерті ніхто не проживав (а.с. 90-114 т. 1).

Згідно копії інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №61644003 від 14.09.2020 та копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №57807980 від 04.10.2019 ОСОБА_11 склав заповіт, внесений в реєстр нотаріальних дій за №10 23.09.2019 (а.с. 93, 131 т. 1 ).

Як вбачається з висновку експерта №СЕ-19/112-21/10063-ПЧ від 16.12.2021 вирішити питання чи виконано підпис та рукописний текст у заповіті від ОСОБА_4 , посвідченого секретарем виконавчого комітету Липовеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області Волошиною Н.А. 23 вересня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №10, ОСОБА_4 , чи іншою особою не представляється можливим, оскільки у процесі порівняльного дослідження були встановлені різні результати, що пояснюється значним розривом у часі виконання досліджуваних зразків або свідчать про виконання спірного підпису іншою особою (а.с. 46-58 т.2).

Устатті 1233 ЦК Українивизначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті12та стаття1234 ЦК України).

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзішостій ЦК Українинемає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Аналіз норм Книгишостої ЦК Українисвідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті1236-1240,1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті1248,1249,1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Так, у частині першійстатті 1257 ЦК Українивстановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимогЦК Українищодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Аналіз частини першоїстатті 1257 ЦК Україниу смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені углаві 85 ЦК України, її статтях1247-1249,1253 ЦК України.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту: письмова з нотаріальним посвідченням.

Проте допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, які законодавець покладає в основному для можливості їх застосування.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що вони беруться до уваги як об`єктивні перешкоди до запрошення нотаріуса посвідчити заповіт.

Водночас наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому.

Судом першої інстанції правильно встановлено, щопри посвідченні спірного заповіту секретарем сільської ради заповіту ОСОБА_4 були дотримані вимоги: щодо його форми заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання; заповіт посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного ОМС, в заповіті зазначено дату та місця народження заповідача; підписаний особисто заповідачем.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина другастатті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) викладено висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду не погодилась з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16,від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 02березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду та Верховного Суду України у цій частині.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другоїстатті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Як убачається з матеріалів справи, позивачі заявили вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, у зв`язку з чим обрали неналежний спосіб захисту, тому відсутні підстави для визнання заповіту нікчемним.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич