Рішення

від 17.03.2023 по справі 336/10676/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер справи 336/10676/21

Номер провадження 2/336/196/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2023 м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Карабак Л.Г., за участю секретаря судового засідання Нечаї О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь кошти в розмірі 8705,08 грн., що були стягнуті за виконавчим написом нотаріуса в рамках виконавчого провадження ВП № 64033536..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2021, було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6086, вчинений 08.12.2020, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 135 096,74 грн.

Однак в ході примусового виконання вказаного виконавчого напису з позивача на користь відповідача було стягнуто суму 8705,08 грн. Позивач вважає, що ця сума підлягає поверненню як безпідставно набуте майно, відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Представник ТОВ «Вердикт Капітал» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги не підлягають задоволенню, як такі, що подані безпідставно, а стягнуті кошти були на підставі чинного кредитного договору, в якому зазначається про що правовідносини між сторонами у справі є договірними, так як виникли з кредитного договору, а тому положення ст. 1212 ЦК України на них не поширюються. Також наголошує на безпідставності стягнення 8705,08 грн., оскільки частина цих коштів становлять витрати виконавчого провадження. що були отримані виконавцем, а не відповідачем.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи і дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так судом з`ясовано, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2021 було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6086, вчинений 08.12.2020, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 135 096,74 грн. за кредитним договором № 490920438 від 11.07.2014.

На підставі виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. 15.01.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 64033536 та винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Зазначені постанови передані на виконання до місця роботи ОСОБА_1 ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» та ТОВ «Аерохендлінг».

За період з січня 2021 по травень 2021 було утримано із заробітної плати позивача грошову суму в розмірі 8 176,38 грн., що підтверджується довідкою звітом про здійснення відрахування та виплати 581-52-30, в якому зазначено, що стягнуті кошти на підставі ВП № 64033536 від 15.01.2021 (а.с.17).

Але згідно даних довідки ТОВ «Аерохендлінг» від 17.11.2021 не вбачається на підставі яких документів були здійснені утримання із заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 528, 70 грн. (а.с.18).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки у розглядуваній справі виконавчий напис, вчинений 08.12.2020, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 135 096,74 грн., визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.

Суд дійшов висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти в розмірі 8 176,38 грн.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 623/363/20 (провадження № 61-3007св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.

Доводи ТОВ «Вердикт капітал» про те, що спірні грошові кошти набуті на належній підставі, а саме за кредитним договором № 490920438 від 11.07.2014, висновків суду не спростовують, оскільки кошти не були сплачені ОСОБА_1 добровільно, а їх стягнення відбувалось примусово, шляхом відрахування із заробітку та списання коштів з банківського рахунку на підставі виконавчого напису, визнаного в подальшому таким, що не підлягає виконанню.

У разі якщо ТОВ «Вердикт капітал» вважає, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 490920438 від 11.07.2014, воно не позбавлене право звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості. Оцінка законності та обґрунтованості таких вимог буде надана судом у межах розгляду відповідної цивільної справи.

Також суд відхиляє доводи про те, що не встановлено факту перерахування спірних коштів на банківський рахунок саме ТОВ «Вердикт капітал», оскільки грошові кошти були стягнуті приватним виконавцем в межах відкритого виконавчого провадження за виконавчим написом про стягнення коштів на користь ТОВ «Вердикт капітал».

Таке стягнення грошових коштів відповідає приписам частини першої, третьої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Отже, в даному випадку не позивач, а ТОВ «Вердикт капітал», у разі заперечення проти позову, мало доводити факт неотримання коштів списаних приватним виконавцем із заробітної плати та рахунку боржника.

Відомостей про оскарження товариством дій, рішень або бездіяльності приватного виконавця щодо розподілу грошових коштів, отриманих від боржника в межах виконавчого провадження, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В порядку ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 вказано на те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 також вказано на те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 Верховний Суд роз`яснив наступне.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

У Постанові від від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду пояснила, що принцип jura novit curia («суд знає закон») зобов`язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи.

З`ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Окремо зазначено, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З наведених обставин справи вбачається, що предметом спору є грошові кошти сплачені позивачем в ході виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, на користь відповідача з позивача була стягнута сума на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню. У такому разі відповідач, як набувач такого майна, з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно на підставі ст.1212 ЦК України.

Інші кошти, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця, не були отримані відповідачем. Однак позивач, як особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, але на підставі ст.22 ЦК України. Позивач при зверненні до суду з позовом не посилався на положення ст.22 ЦК України, однак самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд дійшов висновку, що отримані ТОВ «Вердикт капітал» кошти на підставі вказаного виконавчого напису, підлягають поверненню позивачу в розмірі 8 176,38 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 992,40 грн., від сплати котрого позивач звільнений, тому його необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 8 176,38 грн. безпідставно набутих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) на користь держави 992,40 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Строк на апеляційне оскарження може бути також продовжений з підстав, викладених у п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Л.Г. Карабак