Ухвала

від 03.03.2023 по справі 753/3346/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/3346/23

провадження № 2/753/3376/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2023 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури, державного Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Департаменту земельних русурсів, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ НВФ «Абрис», про усунення перешкод у користуванні і оформленні реєстрації нерухомого майна та земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Департаменту містобудування та архітектури, державного Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Департаменту земельних русурсів, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ НВФ «Абрис», про усунення перешкод у користуванні і оформленні реєстрації нерухомого майна та земельної ділянки.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя дійшов наступного.

Відповідно до стст. 1, 3 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), стст. 2, 4-5, 12-13, 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

За приписом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Відповідно до частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1, та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою, другою статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Таким чином, законом встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета.

У цій справі позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим в ній неможливо визначити ціну позову, а тому справа не відноситься до категорії малозначних відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 року у справі № 583/783/18, провадження № 61-10656св19.

З матеріалів справи вбачається, що дана позовна заява подана представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.07.2022 року, зареєстрованої в реєстрі за №118.

Однак, дана справа не відноситься до категорії малозначних справ, а враховуючи вищевказані вимоги закону, при зверненні до суду з даним позовом представник ОСОБА_2 не мав права підписувати в інтересах позивача ОСОБА_1 дану позовну заяву, оскільки він не є адвокатом.

Відповідно до п. 1, ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або посадове становище якої не вказано.

З огляду на вищевикладене, вивчивши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку про повернення позовної заяви позивачеві відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури, державного Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Департаменту земельних русурсів, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ НВФ «Абрис», про усунення перешкод у користуванні і оформленні реєстрації нерухомого майна та земельної ділянки - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.