Постанова

від 20.03.2023 по справі 916/404/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/404/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022

по справі №916/404/22

за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України

до відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС

- ОСОБА_1 ;

про стягнення 154 958,02 грн.

(суддя першої інстанції: Волков Р.В. дата та місце ухвалення рішення: 31.10.2022, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

У лютому 2022 року Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (далі АТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Державний ощадний банк України) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС (далі ТОВ «СІТРАНС СІСТЕМС») та ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за Кредитним договором №385 від 22.11.2019, укладеним між АТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України та ТОВ СІТРАНС СІСТЕМС, у загальному розмірі 154 958,02 грн., з яких: 125 868,29 грн. заборгованості за основним боргом; 19 458,58 грн. відсотків за користування кредитом; 88,55 грн. пені за непогашення кредиту; 55,88 грн. пені за непогашення відсотків; 1 988,74 грн. 3% річних по простроченому основному боргу; 583,59 грн. 3% річних по прострочених відсотках; 5 566,70 грн. інфляційних втрат по простроченому основному боргу; 1347,69 грн. інфляційних втрат по простроченим відсоткам.

В обґрунтування позову, позивач посилався на невиконанням відповідачем-1 умов Кредитного договору №385 від 22.11.2019, пунктом 3.12. якого сторони передбачили право банку відкликати кредит та вимагати його повернення у разі невиконання позичальником умов кредитного договору.

Позивач зазначав, що 22.11.2019 між ним та відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №385 від 22.11.2019 було укладено Договір поруки №385/1, відповідно до умов якого поручитель (відповідач-2) відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по даній справі позов АТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Державний ощадний банк України задоволено в повному обсязі; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС та ОСОБА_1 на користь АТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Державний ощадний банк України 125 868,29 грн. основного боргу, 19 458,58 грн. процентів за користування кредитом, 88,55 грн. пені за непогашення кредиту, 55,88 грн. пені за непогашення відсотків, 1 988,74 грн. 3% річних по простроченому основному боргу, 583,59 грн. 3% річних по прострочених відсотках, 5 566,70 грн. інфляційних втрат по простроченому основному боргу, 1 347,69 грн. інфляційних втрат по прострочених відсотках; вирішено питання щодо пропорційного стягнення судового збору з відповідачів.

Крім того, 10.11.2022 судом першої інстанції прийнято ухвалу про виправлення описки в рішенні Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22, відповідно до якої, не змінюючи суті рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 у справі №916/404/22, внесено виправлення до його мотивувальної частини щодо суми судового збору та зазначено, що "На підставі ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн. покладаються на відповідачів (по 1 240,50 грн. на кожного відповідача)".

В оскаржуваному рішенні, судом першої інстанції було встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором.

Місцевий господарський суд, оцінивши докази у справі в їх сукупності та здійснивши аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, а також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, який вважається судом першої інстанції правильним та обґрунтованим, дійшов висновку, що позовні вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором №385 від 22.11.2019 підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову АТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Державний ощадний банк України.

Апелянт вважає, що рішення суду прийнято з невірним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а отже наявні підстави для його скасування.

На думку скаржника, висновки суду про належне повідомлення учасників справи не відповідають дійсності, судом першої інстанції було порушено право апелянта на участь у судовому засіданні, що гарантується п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуально кодексу України.

Апелянт зазначив, що він не отримував ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 про відкладення розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку, що призвело до його необізнаності про розгляд справи 31.10.2022.

Заявник вважає, що судом першої інстанції порушено положення ст.ст. 77, 78, 86 Господарського процесуально кодексу України; обставини, що мали значення для справи, які суд визнав встановленими, не були доведені позивачем належним чином.

На переконання скаржника, судом не надано оцінку Кредитному договору №385 від 22.11.2019, оскільки апелянт вважає, що подана позивачем копія зазначеного кредитного договору не є належним та достовірним доказом, є незрозумілою та нечіткою.

Крім того, посилаючись на висновки Верховного Суду, апелянт зазначив, що банківська виписка, на підставі якої суд вважав встановленим факт видачі позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів не є доказом, що підтверджує такі обставини.

У своїй скарзі апелянт також вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права під час встановлення судом розміру заборгованості, а оцінка судом наявного у справі розрахунку заборгованості зведена виключно до погодження судом з розрахунком позивача.

Апелянт у своїй скарзі, посилаючись на правові висновки

Верховного Суду та положення Цивільного кодексу України, зазначив, що:

- позивач, направивши 12.11.2021 року апелянту та відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору строк виконання основного зобов`язання;

- після спливу 25-ти днів з дня направлення апелянту вимоги про дострокове повернення кредиту нарахування відсотків та пені є неправомірним;

- позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання лише відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії договору;

- позивачем невірно розраховані відсотки за користування кредитом, як наслідок були невірно нараховані 3% річних та інфляційні втрати на таку суму, невірно розраховано пеню.

Апелянт вважає, що наявні всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ Державний ощадний банк України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 року апеляційну скаргу ТОВ СІТРАНС СІСТЕМС на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22 залишено без руху.

13.12.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.20222 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22; вирішено розглянути зазначену скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/404/22.

23.12.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/404/22.

27.12.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22.

У відзиві позивач погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення.

У своєму відзиві позивач посилається на недостовірність інформації, наданої апелянтом щодо необізнаності відповідача про відкладення розгляду справи на 31.10.2022 відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 11.10.2022, оскільки в матеріалах справи наявне підтвердження про отримання апелянтом зазначеної ухвали засобами електронного зв`язку 13.10.2022.

Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України зазначає у відзиві, що до позовної заяви позивачем надано копію кредитного договору, розрахунок заборгованості, виписки по рахунку та лист Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС №01 від 22.12.2022, в якому відповідачем визнається факт укладання кредитного договору, отримання грошових коштів, наявності заборгованості та зобов`язання щодо погашення боргу за кредитним договором №385 від 22.11.2019, а отже твердження апелянта про те, що Банком не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують отримання відповідачем кредиту, спростовуються матеріалами справи.

Крім того, позивач у своєму відзиві звертає увагу суду, що апелянт не погоджуючись з розрахунком заборгованості, не зазначає в якій сумі вона є вірною, а також не надає свій контррозрахунок.

Банк просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22 залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

22.11.2019 між Акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ Ощадбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС було укладено Кредитний договір №385 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 2.1. якого Банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Статтею 3 Кредитного договору позивачем та відповідачем-1 узгоджено умови кредитування, у відповідності з якими Банк надав ТОВ СІТРАНС СІСТЕМС кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн. зі сплатою процентної ставки у розмірі 30 % річних та терміном повернення кредиту до 21.11.2022.

22.11.2019 між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №385/1 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 2.1. якого відповідач-2 (поручитель) безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Банком відповідати солідарно з боржником (відповідачем-1) за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

Згідно з п. 2.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2019 Банк надав відповідачу-1 кредитні кошти у сумі 200 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (т. 1, а.с. 33, зворот).

Пунктом 3.10 Кредитного договору сторони погодили повернення кредиту в строки згідно з наведеним графіком платежів, який є Додатком 3 до Кредитного договору.

Пунктом 3.4.1 Кредитного договору передбачено, що процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірі 30 % річних.

Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на Основну суму боргу та за строк фактичного користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення Основної суми боргу за цим Договором (п. 3.4.5 Кредитного договору).

Пунктом 3.4.6 Кредитного договору передбачено порядок сплати процентів: нараховані за період з дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення Позичальником кредиту (або його частини) проценти сплачуються Позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі розірвання цього Договору або настання остаточного терміну повернення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу.

Пунктом 3.12 Кредитного договору Сторони передбачили, що Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь - які або всі можливі випадки невиконання Позичальником та/або майновим поручителем/Поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними Позичальником з Банком, відкликати Кредит та вимагати (в порядку, визначеному п. 3.13 цього Договору) повернення суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим Договором) у тому числі, але не виключно, якщо: 1) Позичальник вчасно не здійснив погашення основної суми боргу або її частини, або не сплатив проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим Договором та/або за будь-яким іншим договором, який укладений Позичальником з Банком з метою здійснення будь-якої кредитної операції.

Відповідно до п. п. 3.13., 3.14. Кредитного договору відкликання Банком Кредиту з підстав, визначених п. 3.12 цього Договору здійснюється шляхом направлення Позичальнику в порядку, визначеному п. 8.4 цього Договору вимоги про відкликання Кредиту. Після отримання від Банку зазначеної вище вимоги про відкликання Кредиту, Позичальник зобов`язаний не пізніше 25 банківських днів з дати направлення Банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за цим Договором (в тому числі повернути основну суму боргу, сплатити нараховані та несплачені проценти за користування Кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов цього Договору).

Також 22.11.2019 між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 385/1 (далі Договір поруки), відповідно до п. 2.1. якого відповідач-2 (поручитель) безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Банком відповідати солідарно з боржником (відповідачем-1) за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

Згідно з п. 2.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник.

12.11.2021 позивач надіслав відповідачу-1 та відповідачу-2 вимоги про дострокове повернення кредиту №113.20-13/7079/2021-15/ВИХ від 09.11.2021 та №113.20-13/7080/2021-15/ВИХ від 09.11.2021, згідно з якими надав 25-ти денний строк для повернення Кредиту з моменту надіслання зазначених вимог (т.1, а.с. 42-43).

22.12.2021 відповідач-1 звернувся до позивача з листом, в якому просив не проводити до 01.02.2022 претензійно-позовну роботу про стягнення заборгованості за Кредитними договором № 385 від 22.11.2019 з зобов`язанням до цієї дати погасити заборгованість в повному обсязі (т.1, а.с. 45).

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором.

Згідно з п. 6.1. Кредитного Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк має право застосувати до Позичальника наступні штрафні санкції за: порушення Позичальником строків виконання Зобов`язання щодо погашення основної суми боргу та/або сплати комісійних винагород та/або процентів за користування Кредитом - пеню на користь Банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Несплата заборгованості за кредитним договором стала підставою для звернення АТ «Державний ощадний банк України» до Господарського суду Одеської області з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 154958,02 грн.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Господарські зобов`язання також можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності з ч. ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалося раніше, 22.11.2019 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТРАНС СІСТЕМС» було укладено Кредитний договір № 385 (далі Кредитний договір), відповідно до п. 2.1. якого Банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Статтею 3 Кредитного договору позивачем та відповідачем-1 узгоджено умови кредитування, у відповідності до яких Банк надав ТОВ «СІТРАНС СІСТЕМС» кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн зі сплатою процентної ставки у розмірі 30% річних та терміном повернення кредиту до 21.11.2022.

В подальшому, 22.11.2019 між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 385/1 (далі Договір поруки), відповідно до п. 2.1. якого відповідач-2 (поручитель) безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Банком відповідати солідарно з боржником (відповідачем-1) за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

Згідно з п. 2.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до положень ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як зазначалося раніше, 25.11.2019 Банк надав відповідачу-1 кредитні кошти у сумі 200 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою.

Пунктом 3.4.1 Кредитного договору передбачено, що процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірі 30,00 % річних.

Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на Основну суму боргу та за строк фактичного користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення Основної суми боргу за цим Договором (п. 3.4.5 Кредитного договору).

Так, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з чим судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції в частині солідарного стягнення суми основного боргу з відповідачів.

Стосовно висновків суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій, процентів, 3% річних та інфляційних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає слушними доводи апеляційної скарги в частині безпідставного задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, а також 3% річних та інфляційних, які нараховані на вказані відсотки та зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного Кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у справі №910/1238/17 від 23.05.2018 розмежувала поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, а отже проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 Цивільного кодексу України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований частиною 2 статті 265 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.

У постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила відмінності у термінах строк договору, строк виконання зобов`язання та виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (відповідні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем на адресу відповідача 12.11.2021 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та надано 25-ти денний строк для повернення кредиту з моменту надіслання вимоги.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту. Таку правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

Саме такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 (провадження № 14-318цс18), від 19.05.2020 у справі №910/23028/17.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, враховуючи вищевикладене та вимоги чинного законодавства, зазначає, що позивач, направивши 12.11.2021 вимогу про дострокове повернення кредиту, в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору (строк виконання зобов`язання), у зв`язку з чим після спливу 25-ти днів з дня направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, нарахування відсотків за користування кредиту є неправомірним.

Отже, вимоги Банку в частині стягнення з відповідача, як солідарного боржника, відсотків за користування кредитними коштами, нарахованими за період, наступний після спливу 25 днів з дня направлення вимоги, є протиправними, оскільки ці нарахування здійснено кредитодавцем поза межами строку дії Договору, що був змінений в односторонньому порядку позивачем, Таким чином, Банком на власний розсуд встановлено нову дату виконання зобов`язання з їх повернення.

За таких обставин, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, здійснивши власний розрахунок з урахуванням вищевикладеного, вказує, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача підлягають 13044,48 грн. процентів за користування кредитом, 55,88 грн. пені за непогашення відсотків, 525,27 грн. 3% річних по прострочених відсотках, 1 347,69 грн інфляційних втрат по прострочених відсотках.

Стосовно пені, 3% річних та інфляційних втрат на основну суму боргу, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 6.1. Кредитного Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк має право застосувати до Позичальника наступні штрафні санкції за: порушення Позичальником строків виконання Зобов`язання щодо погашення основної суми боргу та/або сплати комісійних винагород та/або процентів за користування Кредитом - пеню на користь Банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1052 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат по простроченій сумі кредиту (тілу), враховуючи встановлені вище обставини справи та положення законодавства підлягають задоволенню, у зв`язку з чим висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 88,55 грн. пені за непогашення кредиту, 5 566,70 грн. інфляційних втрат по простроченому основному боргу, 1 988,74 грн. 3% річних по простроченому основному боргу є вірними.

Стосовно доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч 2-4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2022 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 27.04.2022.

27.04.2022 на адресу Господарського суду Одеської області надійшло клопотання представника відповідача - 1 про відкладення розгляду справи на період дії воєнного стану на території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2022 повідомлено відповідача - 1 та відповідача - 2 про те, що судове засідання по справі №916/472/22 відкладено на "30" травня 2022 року о 10:00.

30.05.2022 судове засідання було відкладено на 25.07.2022.

25.07.2022 судове засіданні по даній справі було відкладено на 29.08.2022.

29.08.2022 судове засідання по справі було відкладено на 10.10.2022 за клопотання ТОВ «СІТРАНС СІСТЕМС».

Cудове засідання, призначене на 10.10.2022, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. у відпустці з 14.09.2022 по 10.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 повідомлено позивача, відповідача - 1 та відповідача - 2 про те, що судове засідання по справі №916/404/22 відкладено на "31" жовтня 2022 о 12:00.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 ТОВ «СІТРАНС-СІСТЕМС» отримано засобами електронної пошти 13.10.2022. (а.с. 144)

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначено у ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення зокрема є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Офіційна електронна адреса в розумінні п. 5.8 розділу 1 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням №01845/0/15-21 від 17.08.2021 Вищої ради правосуддя у апелянта відсутня.

Таким чином належним чином врученим є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.06.2022 року у справі №761/21436/20, від 04.05.2022 у справі №120/2583/21-a, від 09.06.2022 у справі №320/11945/20, від 07.07.2022 у справі №120/4298/21-а.

Таким чином, судова колегія вважає, що вищевикладене та матеріали справи спростовують доводи апелянта стосовно неповідомлення відповідача про розгляд справи.

Судовою колегією розглянуто та відхилено як безпідставні та надумані доводи апелянта стосовно того, що наявна в матеріалах справи копія кредитного договору, що є підставою позову, нечітка та незрозуміла.

Відповідно до приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення суду першої інстанції в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору розподіляються відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 253, 269, 270, 275, 277 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІТРАНС СІСТЕМС на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 по справі №916/404/22 в наступній редакції:

«Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (65125, Одеська обл., місто Одеса, вул. Базарна, будинок 17; код ЄДРПОУ ВП 09328601) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРАНС СІСТЕМС» (65031, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Михайла Грушевського, будинок 39 « 3»; код ЄДРПОУ 42582933), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення 154 958,02 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРАНС СІСТЕМС» (65031, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Михайла Грушевського, будинок 39 « 3»; код ЄДРПОУ 42582933), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (65125, Одеська обл., місто Одеса, вул. Базарна, будинок 17; код ЄДРПОУ ВП 09328601) 125 868,29 грн основного боргу, 13044,48 грн. процентів за користування кредитом, 88,55 грн пені за непогашення кредиту, 55,88 грн пені за непогашення відсотків, 1 988,74 грн 3% річних по простроченому основному боргу, 525,27 грн. 3% річних по прострочених відсотках, 5 566,70 грн інфляційних втрат по простроченому основному боргу, 1 347,69 грн інфляційних втрат по прострочених відсотках.

3. В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (65125, Одеська обл., місто Одеса, вул. Базарна, будинок 17; код ЄДРПОУ ВП 09328601) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРАНС СІСТЕМС» (65031, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Михайла Грушевського, будинок 39 « 3»; код ЄДРПОУ 42582933), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення коштів відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРАНС СІСТЕМС» (65031, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Михайла Грушевського, будинок 39 « 3»; код ЄДРПОУ 42582933) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (65125, Одеська обл., місто Одеса, вул. Базарна, будинок 17; код ЄДРПОУ ВП 09328601) 1 188,50 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (65125, Одеська обл., місто Одеса, вул. Базарна, будинок 17; код ЄДРПОУ ВП 09328601) 1 188,50 грн витрат зі сплати судового збору.»

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (65125, Одеська обл., місто Одеса, вул. Базарна, будинок 17; код ЄДРПОУ ВП 09328601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТРАНС СІСТЕМС» (65031, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Михайла Грушевського, будинок 39 « 3»; код ЄДРПОУ 42582933) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 156,30 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош