Постанова

від 15.03.2023 по справі 910/19891/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. Справа№ 910/19891/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 року (повний текст складено 29.08.2022 року)

у справі № 910/19891/21 (суддя: Демидов В.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Торгово-виробниче підприємство «Перлина»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колор Систем Дистриб`юшн»

про визнання недійсним договору позики та стягнення коштів у сумі 2 096 287, 73 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Торгово-виробниче підприємство «Перлина» (надалі - ПрАТ «ТВП «Перлина») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» про визнання недійсним договору позики та стягнення грошових коштів у розмірі 2 096 287, 73 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір позики № 2 від 01.02.2018 між Приватним акціонерним товариством «Торгово-виробниче підприємство «Перлина» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» є правочином, який укладений заінтересованою особою позивача та значним правочином, який було укладено в порушення вимог ст.ст. 63, 70, 71 Закону України «Про акціонерні товариства», без прийняття відповідних рішень про це уповноваженими органами ПрАТ «ТВП «Перлина», внаслідок чого позивач просить визнати недійсним договір позики та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме стягнути грошові кошти у розмірі 2 096 287, 73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 позов задоволено. Визнано недійсним договір позики №2 від 01.02.2018, укладений між Приватним акціонерним товариством «Торгово-виробниче підприємство «Перлина» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл». Застосовано наслідки недійсності правочину договору позики №2 від 01.02.2018 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» на користь Приватного акціонерного товариства «Торгово-виробниче підприємство «Перлина» грошові кошти у сумі 2 096 287, 73 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі №910/19891/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, апелянт зазначив, що зважаючи на те, що ТОВ «Фарба Трейд Профешнл» здійснювалось погашення заборгованості перед позивачем за спірним договором позики у продовж 2018-2020 років і зазначені платежі приймались ПрАТ «ТВП «Перлина» без зауважень, затверджено звіти як виконавчого органу позивача, так і ревізійної комісії, то договір позики від 01.02.2018 є схваленим боржником. Крім того, за письмовою згодою позивача 30.06.2020 між ТОВ «Фарба Трейд Профешнл» та ТОВ «Колор Систем Дистриб`юшн» було укладено договір про переведення боргу № 30-06/20-ПБ, а отже відповідач ТОВ «Фарба Трейд Профешнл» не є належним відповідачем по справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 справу № 910/19891/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі №910/19891/21 залишено без руху.

09.10.2022 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. До заяви додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 50 571,46 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 910/19891/21 та призначено до розгляду на 23.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 відкладено розгляд справи до 14.12.2022.

14.12.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд відмовити у задововоленні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зокрема позивач зазначив, що Закон України «Про акціонерні товариства» встановлює особливий порядок та компетенцію для надання згоди на вчинення значного правочину та правочину із заінтересованістю, який не було дотримано сторонами при укладанні та виконані спірного договору позики. Посилання відповідача на схвалення оспорюваного правочину уповноваженими органами позивача є нікчемними та спростовуютьс матеріалами справи, оскільки таким уповноваженим органом позивач є лише загальні збори акціонерів ПрАТ «Торгово-виробниче підприємство «Перлина».

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У судове засідання, призначене на 15.03.2023 представники сторін не з`явилися, хоча про дату і час розгляду справи були повідомленні належним чином, шляхом направлення ухвали на електронні адреси сторін.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 15.03.2023.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 01.02.2018 між Приватним акціонерним товариством «Торгово-виробниче підприємство «Перлина» в особі директора Насонова І.Ю., що діє на підставі статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» в особі фінансового директора Малєєва І.Г., що діє на підставі довіреності №12/18 від 10.04.2017, укладено договір позики №2 (далі - договір позики), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу позику, а відповідач зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору позики, позика за цим договором є - поворотною фінансовою допомогою - оскільки являє собою суму грошових коштів в національній валюті України, передану платнику податку на користування на визначений строк відповідно до умов даного договору та договір не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими коштами.

За умовами п. 2.1 договору позики, позика надається ПрАТ «ТВП «Перлина» частинами в національній валюті України в межах суми 3 000 000,00 грн без ПДВ.

Позика надається відповідачу на безоплатній основі, тобто не нараховуються та не сплачуються відсотки, плата та інші види компенсації за користування грошовими коштами (п. 2.2 договору позики).

Згідно з п. 2.4 договору позики, позику має бути повернено не пізніше 31.12.2019 у повному обсязі.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в установі банку (п. 3.1 договору позики).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 8.1 договору позики).

У відповідності з договором позики від 01.02.2018 було здійснено перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача на поточний рахунок відповідача з призначенням платежу: «Безвідсоткова позика згідно з договором №2 від 01.02.2018» у загальній сумі 2 657 131,07 грн., в тому числі у 2018 році перераховано 880 968,21 грн, у 2019 році - 1 221 692,64 грн, у 2020 році - 554 470,22 грн, що підтверджується Реєстром №1 платіжних доручень, долученим до матеріалів справи.

В свою чергу, відповідачем здійснено часткове повернення грошових коштів за вказаним договором позики на загальну суму 560 843,34 грн, що підтверджується Реєстром №2 платіжних доручень (повернення позики) з копіями платіжних доручень.

Таким чином заборгованість ТОВ «Фарба Трейд Профешнл» перед ПрАТ «ТВП «Перлина» складає 2 096 287,73 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Статтею 204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства, які можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

Статтею 160 ЦК України встановлено, що в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

За змістом положень ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), приймається відповідним органом акціонерного товариства згідно з цією статтею, якщо ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом правочину із заінтересованістю, перевищує 1 відсоток вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства. Статутом акціонерного товариства може бути встановлене нижче граничне значення, а також можуть встановлюватися додаткові випадки віднесення правочину до правочину із заінтересованістю. Таке рішення може містити перелік умов проекту правочину, які можуть змінюватися за рішенням виконавчого органу акціонерного товариства під час вчинення правочину із заінтересованістю. У разі відсутності такого переліку умови правочину не можуть відрізнятися від умов проекту, наданого відповідно до частини четвертої цієї статті. Особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, може бути будь-яка з таких осіб: 1) посадова особа органу акціонерного товариства або її афілійовані особи; 2) акціонер, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє принаймні 25 відсотками голосуючих акцій товариства, та його афілійовані особи (крім випадків, коли акціонер прямо або опосередковано володіє 100 відсотками голосуючих акцій такого акціонерного товариства); 3) юридична особа, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини, є посадовою особою; 4) інші особи, визначені статутом акціонерного товариства. Особа, визначена у частині другій цієї статті, вважається заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, якщо вона: 1) є стороною такого правочину або здійснює контроль над юридичною особою, яка є іншою стороною правочину; 2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від акціонерного товариства (посадових осіб акціонерного товариства) або від особи, яка є стороною правочину; 3) внаслідок такого правочину набуває майно; 4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва акціонерного товариства посадовими особами). Рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю приймається більшістю голосів членів наглядової ради, які не є заінтересованими у вчиненні правочину (далі - незаінтересовані члени наглядової ради), присутніх на засіданні наглядової ради. Якщо на такому засіданні присутній лише один незаінтересований член наглядової ради, рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю приймається таким членом одноосібно. Статутом акціонерного товариства може встановлюватися вимога про присутність усіх або більшості незаінтересованих членів наглядової ради на засіданні наглядової ради, на якому розглядається питання про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю. Рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю виноситься на розгляд загальних зборів акціонерів, якщо: 1) в акціонерному товаристві не створена наглядова рада; 2) всі члени наглядової ради є заінтересованими у вчиненні правочину; 3) ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом правочину, становить не менше 10 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства. Якщо наглядова рада прийняла рішення про відхилення правочину із заінтересованістю або не прийняла жодного рішення протягом 30 днів з дня отримання необхідної інформації, питання про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю може бути винесене на розгляд загальних зборів акціонерів. Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено менший строк у зв`язку з незастосовуванням вимог частини п`ятої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2017 рішенням Наглядової ради, оформленим протоколом №7/17-НР, на посаду директора ПрАТ «ТВП «Перлина» був призначений ОСОБА_1 строком на 3 роки. Відповідно до наказу №9-к від 30.11.2017 ОСОБА_1 заступив на посаду директора ПрАТ «ТВП «Перлина» з 30.11.2017.

Крім того, 27.04.2017 рішенням річних (чергових) Загальних зборів акціонерів ПрАТ «ТВП «Перлина» ОСОБА_2 було обрано членом Ревізійної комісії (протокол №1/17), а 28.04.2017 згідно з протоколом №1/17-РК засідання Ревізійної комісії ОСОБА_2 було обрано Головою Ревізійної комісії ПрАТ «ТВП «Перлина».

Таким чином, станом на час укладання оспорюваного договору позики від 01.02.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були посадовими особами органів ПрАТ «ТВП «Перлина» (директором та головою Ревізійної комісії).

Разом з тим, згідно з Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Фарба Трейд Профешнл», керівником відповідача також був ОСОБА_1 . З 22.03.2017. ОСОБА_2 була фінансовим директором та представником ТОВ «Фарба Трейд Профешнл».

Отже, на момент укладання договору позики №2 від 01.02.2018 ОСОБА_1 був як директором ПрАТ «ТВП «Перлина» так і директором ТОВ «Фарба Трейд Профешнл», а ОСОБА_2 була Головою ревізійної комісії ПрАТ «ТВП «Перлина» та фінансовим директором та представником ТОВ «Фарба Трейд Профешнл».

Колегією суддів встановлено, що станом на дату укладення спірного договору позики діяв Статут ПрАТ «ТВП «Перлина» в редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів 27.04.2017.

Відповідно до пп.3 п.9.4.3 Статуту до виключної компетенції директора належить прийняття рішення про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна або робіт, послуг, що є його предметом, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Згідно із пп.18 п. 9.3.4 Статуту до компетенції Наглядової ради належить прийняття рішень про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або робіт, послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Відповідно до пп. 21 п. 9.2.2 Статуту до компетенції Загальних зборів акціонерів належить прийняття рішень про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або робіт, послуг, що є його предметом, перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Контроль за дотриманням вищезазначених вимог покладено на Директора ПрАТ «ТВП «Перлина» в силу положень п. 9.4.1 Статуту, а згідно з п. 9.5.3 Статуту при здійсненні контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства Ревізійна комісія перевіряє дотримання директором наданих йому повноважень щодо розпорядження майном товариства, укладенні правочинів та проведення фінансових операцій.

Вимоги встановлені ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» до порядку укладення значних правочинів та правочинів щодо яких є заінтересованість, шляхом прийняття рішення наглядової ради (загальних зборів акціонерного товариства) про надання згоди на вчинення таких правочинів, мають завданням захист прав як товариства так і його акціонерів від негативних наслідків діяльності керівника (виконавчого органу) у вигляді неправомірного виведення активів товариства або укладення правочину на гірших за звичайні ринкових умовах.

Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Отже, в силу вимог наведеної норми закону, подальше схвалення товариством правочину має відбуватися в порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, тобто наглядовою радою або загальними зборами акціонерів, в залежності від вартості предмета правочину.

Враховуючи, що оспорюваний договір позики №2 було укладено 01.02.2018, тобто до офіційного подання та затвердження річної фінансової звітності ПАТ «ТВП «Перлина» за 2017 рік, то у цьому випадку вартість активів ПАТ «ТВП «Перлина» необхідно визначати за даними останньої річної фінансової звітності, яка була офіційно подана позивачем на момент укладення правочину, тобто за річною фінансовою звітністю за 2016 рік.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до поданого Фінансового звіту суб`єкта малого підприємства ПАТ «ТВП «Перлина» за 2016 рік вартість активів позивача станом на 31.12.2016 становила 4 454,9 тис. грн.

Отже, значним правочином для ПрАТ «ТВП «Перлина» на лютий 2018 року був правочин, ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків його активів, тобто 445 490,00 грн і більше.

Спірний договір позики №2 від 01.02.2018 відповідає усім ознакам значного правочину, так як був укладений на суму 3 000 000,00 грн, що становить більше 25 відсотків активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності, а тому для його укладання необхідно було відповідне рішення Загальних зборів акціонерів.

Крім того, як зазначалося вище, на момент укладання договору позики №2 від 01.02.2018 ОСОБА_1 був директором ПрАТ «ТВП «Перлина» та директором ТОВ «Фарба Трейд Профешнл», тобто посадовою особою позивача і відповідача, а ОСОБА_2 була Головою ревізійної комісії ПрАТ «ТВП «Перлина» та фінансовим директором та представником ТОВ «Фарба Трейд Профешнл», тобто одночасно посадовою особою і позивача, і відповідача та представником відповідача.

Таким чином, договір позики №2 від 01.02.2018 має усі ознаки правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, порядок укладання якого має відповідати вимогам, встановленим ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства».

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів в підтвердження прийняття Наглядовою радою та Загальними зборами акціонерів ПрАТ «ТВП «Перлина» рішення про надання згоди на вчинення спірного договору позики № 2 від 01.02.2018, який одночасно є значним правочином та правочином, щодо якого є заінтересованість. У справі також відсутні докази в підтвердження подальшого схвалення такого правочину товариством у порядку, передбаченому ст.ст. 70, 71 Закону України «Про акціонерні товариства».

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що жодний із здійснених позивачем платежів на виконання договору позики не перевищував розміру 10 і більше відсотків його активів, а тому керівник позивача діяв у межах наданих йому повноважень, оскільки сторонами договору погоджено суму позики у розмірі 3 000 000,00 грн, а ч. 5 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» прямо забороняє ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

До того ж, суд відхиляє доводи скаржника про те, що спірний договір був схвалений позивачем, оскільки матеріали справи не містять підтвердження подальшого схвалення такого правочину товариством у порядку, передбаченому ст.ст. 70, 71 Закону України «Про акціонерні товариства».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 30.06.2020 між ТОВ «Фарба Трейд Профешнл» в особі Терещини В.В., що діє на підставі довіреності та Статуту (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колор Систем Дистриб`юшн» (новий боржник) в особі директора Супруна Ю.Л. , що діє на підставі Статуту та господарської правосуб`єктності, укладено договір про переведення боргу № 30-06/20-ПБ (далі - договір про переведення боргу), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг (обов`язки) за договором позики №2 від 01.02.2018, укладеного між ПрАТ «ТВП «Перлина» та ТОВ «Фарба Трейд Профешнл» (далі - основний договір), на нового боржника та зобов`язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначене цим договором відшкодування, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов`язанні, що виникає із основного договору і приймає на себе обов`язки первісного боржника за основним договором.

Відповідно до п. 1.4 договору про переведення боргу загальна сума боргу за основним договором, обов`язок щодо погашення якого переходить до нового боржника, становить 2 096 287,73 грн.

Переведення боргу за цим договором не тягне за собою жодних інших змін умов основного договору, укладеного між первісним боржником і кредитором, окрім тих, що пов`язані із заміною боржника у зобов`язанні (п. 1.5 договору про переведення боргу).

Первісний боржник не вправі змінювати умови основного договору без письмової згоди на те нового божника (п. 1.6 договору про переведення боргу).

Моментом переходу (переведення) боргу від первісного боржника до нового боржника є дата підписання сторонами цього договору (п. 1.7 договору про переведення боргу).

Первісний боржник сплачує новому боржнику відшкодування за прийняття боргу у 2 096 287,73 грн шляхом безготівкового переказу на банківські рахунки протягом 3 років, але не пізніше 30.06.2023 (п.2.1 договору про переведення боргу).

Також матеріали справи містять лист ПрАТ «ТВП «Перлина» за підписом директора Насонова І.Ю. від 30.06.2020, яким ПрАТ «ТВП «Перлина» в особі директора Насонова І.Ю., який діє на підставі Статуту, як кредитор, на підставі договору позики №2 від 01.02.2018, укладеного між ПрАТ «ТВП «Перлина» та ТОВ «Фарба Трейд Профешнл» надає повну та безвідкличну згоду на переведення боргу за цим договором та зобов`язується прийняти виконання зобов`язань від нового кредитора - ТОВ «Колор Систем Дистриб`юшн».

Колегія суддів зазначає, що закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Норма статті 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Відтак, для заміни боржника у зобов`язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов`язку первісного боржника на іншу особу. Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.

Відповідачем не надано відповідних доказів, а саме протоколів загальних зборів акціонерів учасників товариства на підтвердження факту дотримання зазначеної вимоги закону щодо наявності волі (згоди) відповідно як з боку позивача, так і з боку позичальника.

Отже, враховуючи, що схвалення оскаржуваного договору позики №2 від 01.02.2018 у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину та правочину із заінтересованістю не відбулось, відповідно переведення боргу за цим договором не створює, не змінює, не припиняє цивільні права та обов`язки позивача.

За викладених вище обставин, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що спірний договір позики № 2 від 01.02.2018 суперечить вимогам законодавства, оскільки вчинений з порушенням порядку визначеного ст.ст. 70, 71 Закону України «Про акціонерні товариства», що є підставою для визнання його недійсним за правилами ч. 1 ст. 203, ч. 1,3 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст.. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною другою статті 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємо зобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (п. 29, 30 постанови Об`єднаної палати Касаційного Господарського суду від 22.01.2022 у справі №910/11116/19).

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19 уточнив висновки щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, викладені в раніше прийнятих постановах Верховного Суду, зокрема, вказав:

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;

- за дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;

- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;

- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника;

- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Таким чином, за заявою позивача суд при застосуванні наслідків недійсності правочину може здійснити зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог за наявності умов, установлених ст. 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України.

Оскільки внаслідок укладення договору позики №2 від 01.02.2018 позивач безпідставно перерахував відповідачу 2 657 131,07 грн, проте відповідач повернув 560 843,34 грн, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням заліку зустрічних однорідних (грошових) вимог підлягають стягненню з відповідача 2 096 287,73 грн.

Також, в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Так, відповідач зазначає, що 21.02.2019 директор позивача звернувся до Наглядової ради із клопотанням про затвердження порядку денного на річні чергові Загальні збори акціонерів товариства. За результатами розгляду якого Наглядовою радою ПрАТ «ТВП «Перлина» було вирішено скликати щорічні Загальні збори акціонерів товариства та затверджено відповідний порядок денний, що підтверджується протоколом засідання Наглядової ради № 1/19-нр від 22.02.2019 року.

24.04.2019 року відбулися річні (чергові) Загальні збори акціонерів ПрАТ «ТВП «Перлина».

Отже, враховуючи зазначене, відповідач вважає, що позивач (Загальні збори позивача) знав про спірний договір позики ще в 2019 році, що в свою чергу підтверджує сплив строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що Загальні збори акціонерів ПрАТ «ТВП «Перлина» відбулися 24.04.2019, трирічний строк позовної давності сплив 23.04.2022.

Натомість, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 01.12.2021.

Отже, строк позовної давності на момент подання позовної заяви не сплив.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 року у справі №910/19891/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 року у справі №910/19891/21 залишити без змін.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №910/19891/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 20.03.2023