Рішення

від 17.03.2023 по справі 902/70/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2023 р. Cправа № 902/70/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАНМІРАН" (вул.Богуна І., буд. 1, кв. 3, м.Вінниця, 21010)

до: Фізичної особи - підприємця Аль Хассан Одай ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 161362,08 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСАНМІРАН" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Аль Хассан Одай про стягнення заборгованості у розмірі 161362,08 грн, з яких 100 000,00 грн. - основний борг, 24 978,52 грн - інфляційні втрати, та 36 383,56 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу №03/12 від 03.12.2021, в частині поставки оплаченого товару.

Ухвалою суду від 17.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/70/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена позивачу на зазначену в позовній заяві електронну адресу.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: АДРЕСА_1. Конверт з ухвалою повернуто до суду 20.02.2023 з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

27.02.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСАНМІРАН" (позивач, в договорі Покупець) та Фізичною особою - підприємцем Аль Хассан Одай (відповідач, в договорі Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 03/12 від 03.12.2021 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товари, визначені у п. 1.2 цього Договору (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар.

Товаром за даним договором є - Вугілля деревне в паперових мішках по 10 кг. Продавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених Договором, поставити Покупцеві товар партіями. На кожну партію товару окремо складається видаткова накладна (п. 1.2. та п. 1.3. Договору).

Ціни на товар визначаються у національній валюті - гривні, та встановлюються на кожну партію товару окремо відповідно до видаткової накладної. Загальна сума за цим Договором: складає загальну вартість усіх партій товару, поставлених протягом терміну дії Договору (п. 2.1. та 2.2. Договору).

До ціни товару включається вартість упакування Товару. Поставка товару відбувається на умовах ЕХW склад Покупця, при цьому завантаження, транспортування та розвантаження Товару здійснюється силами, засобами та за рахунок Продавця. Ціни на товари можуть бути змінені лише за взаємною згодою обох Сторін, про що підписується додаток, який є невід`ємною частиною даного Договору. Про зміну ціни Продавець зобов`язується повідомити Покупця не менше як за 30 календарних днів (п. 2.3. - 2.6. Договору).

Розрахунки за даним договором здійснюються шляхом 100% передоплати вартості товару. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Про готовність до завантаження товару Продавець зобов`язується повідомити Покупця протягом двох днів. Товар повинен бути повністю відвантажений протягом 2-х днів з моменту погодження сторонами відповідної партії товару. Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем: - за кількістю - згідно кількості вказаної у видатковій накладній; - за якістю - згідно якості, що вимагається для даного роду Товару та фактичним станом Товару, що отримується. Продавець передає Покупцю за його вимогою наступні документи: - видаткова-накладна (п. 4.1. - 4.4. Договору).

Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем: за якістю - згідно затверджених норм та стандартів, за кількістю - відповідно кількості об`єму, які зазначені у видаткових документах (п. 6.1. Договору).

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 7.1. Договору).

У випадку недотримання узгодженого строку поставки Товару Продавцем, він сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого чи недопоставленого товару за кожен день прострочення. Сплата Стороною штрафних санкцій, не звільняє її від обов`язку виконати цей Договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним в Україні законодавством (п. 7.6. та п. 7.7. Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент підписання та діє до « 31» грудня 2022 року та до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 9.1. - 9.3. Договору).

На виконання умов договору, позивач 08.12.2021 здійснив 100% передплати за вугілля в кількості 6 т. на суму 72 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 08.12.2021.

Відповідно до видаткової накладної №3 від 30.01.2022 відповідач поставив позивачу товар в кількості 6 т. на суму 72 000,00 грн.

В подальшому позивачем було здійснено замовлення на 10 т. вугілля на суму 100 000,00 грн.

Платіжними дорученнями №7 від 04.02.2022 на суму 50 000,00 грн та №11 від 11.02.2022 на суму 50 000,00 грн позивачем було здійснено 100% передплати за вугілля в кількості 10 т. на загальну суму 100 000,00 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, кінцевим терміном по поставці товару згідно договору є 13.02.2022. Відповідач у визначені договором строки не поставив оплачений товар позивачу.

В зв`язку з не поставленням товару позивач 06.12.2022 звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, в якій зокрема зазначено про необхідність повернення передплати в розмірі 100 000,00 грн, оскільки на дану суму товар поставлено не було і на даний час у покупця зник інтерес в придбані даного товару.

Дана вимога відповідачем проігнорована кошти позивачу не повернено.

Відповідачем зазначені обставини жодним чином не спростовані.

Вище викладені обставини, стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 161362,08 грн заборгованості, з яких 100 000,00 грн. - основний борг, 24 978,52 грн - інфляційні втрати, та 36 383,56 грн.- пені.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату за договором, що складає 100 000,00 грн. та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №7 від 04.02.2022 на суму 50 000,00 грн та №11 від 11.02.2022 на суму 50 000,00 грн.

У свою чергу, відповідачем не здійснено поставки товару відповідно до умов договору купівлі-продажу № 03/12 від 03.12.2021 р.

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 ГК України).

Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача з вимогою від 06.12.2022 в якій вимагав повернення сплачених за товар коштів, яку надіслав відповідачу 08.12.2022, що стверджується описом вкладення в цінний лист та накладною Укрпошти.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання договору купівлі-продажу або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 100 000, 00 грн. не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Крім суми попередньої оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 36 383,56 грн. та інфляційні втрати в розмірі 24 978,52 грн за період прострочення з 14.02.2022 по 10.01.2023.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.6. Договору у випадку недотримання узгодженого строку поставки Товару Продавцем, він сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого чи недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 14.02.2022 по 10.01.2023, однак, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто законодавець надав можливість сторонам договору самостійно встановити інший строк нарахування пені у більші або менші строки.

За умовами договору, сторони зазначили що пеня стягується за кожен день прострочки, разом з тим в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що оскільки інший строк нарахування пені договором не встановлено, то підлягає застосуванню ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нарахування пені повинно бути припинено через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в системі «Ліга Закон» за період з 14.02.2022 по 14.08.2022, зазначає, що арифметично вірний загальний розмір пені становить 15 972,60 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 36 383,56 грн - пені, підлягає частковому задоволенню у розмірі визначеному судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення попередньої оплати, позивачем нараховано відповідачеві збитки від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 24 978,52 грн за період з 14.02.2022 по 10.01.2023 року.

Право вимоги повернення суми попередньої оплати є правовим наслідком невиконання продавцем обов`язку з поставки, і не може вважатись грошовим зобов`язанням (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Проте, враховуючи, що зобов`язання відповідача щодо повернення попередньої оплати в сумі 100 000,00 грн. набуло статусу грошового зобов`язання після спливу 7 днів з моменту пред`явлення вимоги відповідно до ст. 530 ЦК України, тобто порушення відповідачем зобов`язання з повернення попередньої оплати настало лише з 14.12.2022 року (06.12.2022 року дата вимоги + 7 днів), а не з 14.02.2022 року, як вказано позивачем у розрахунку інфляційних втрат.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково на суму 700,00 грн. за період з 14.12.2022 року по 10.01.2023 року, відповідно до розрахунку здійсненого судом в системі «Ліга Закон». В іншій частині позову про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо поставки товару чи повернення попередньої оплати.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

Так, вимоги задоволено частково на рівні 72,30%, тому з відповідача підлягає стягненню 1940,53 грн судового збору, решту витрат (743,47 грн) слід залишити за позивачем.

Крім того, як зазначалось вище, 27.02.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються копіями Договору про надання правової допомоги №12/01 від 01.12.2022, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/2350 від 13.11.2019, Ордером серія АО №1009626 від 10.01.2023, Акту №10/02 від 10.02.2023 виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №12/01 від 01.12.2022 з описом робіт на суму 12 000,00 грн та квитанції № 13/02 від 13.02.2023 на суму 12 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши докази, надані позивачем в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, вимоги задоволено частково на рівні 72,30%, тому з відповідача підлягає стягненню 8 676,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, решту витрат (3 324,00 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Аль Хассан Одай ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАНМІРАН" (вул. Богуна І., буд. 1, кв. 3, м. Вінниця, 21010, код ЄДРПОУ 44645764) 100 000,00 грн - попередньої оплати, 15 972,60 грн - пені, 700,00 грн - інфляційних втрат, 1940,53 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору та 8 676,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 20 410,96 грн - пені та 24 278,52 грн - інфляційних втрат.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 743,47 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 3 324,00 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти представника позивача vivatlex17@gmail.com.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 20 березня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Богуна І., буд. 1, кв. 3, м.Вінниця, 21010)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)