Рішення

від 20.03.2023 по справі 904/304/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023м. ДніпроСправа № 904/304/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісвітел", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Сімак Дениса Олександровича, м. Покров Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісвітел" звернулося до Господарського суду дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Сімак Дениса Олександровича заборгованість за заявкою-договором №160П/21 від 28.09.2021 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у розмірі 39702,00 грн., проценти річних від простроченої суми у розмірі 1517,27 грн. та інфляційні збитки у розмірі 11360,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості відповідача перед позивачем в частині оплати за надані послуги з перевезення за заявкою-договором №160П/21 від 28.09.2021.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Поштове відправлення з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій запропоновано відповідачеві подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі направлене за його місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулося на адресу суду, як невручене ("адресат відсутній за вказаною адресою").

Суд звертає увагу, що адреса, підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду надсилалася відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Суд також намагався повідомити відповідача про перебування справи на розгляді суду телефонограмою, проте за відомими суду номерами телефону відповідача це не вдалося.

Також судом направлено сканкопію ухвали суду про відкриття провадження у справі на адресу електронної пошти, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ІНФОРМАЦІЯ_1), а отже є його офіційною електронною адресою.

Згідно з ч.5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи, що копію ухвали суду від 18.01.2023 направлено відповідачу на офіційну електронну адресу та в цей же день доставлена до електронної скриньки, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, то 15-ти денний строк на подання відзиву сплив 02.02.2023.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 02.11.2022 у справі №910/14088/21 належним повідомленням сторони в електронній формі вважається направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистеми ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Крім того, суд звертає увагу, що до позовної заяви додані докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками, що також свідчить про належне повідомлення відповідача (обізнаність відповідача про подання позивачем позову до суду) (правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі №910/1384/21).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення заявки-договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом, умови надання послуг з перевезення, порядок та строк оплати за надані послуги з перевезення, наявність прострочення, період прострочення.

Так, судом встановлено, що 28.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісвітел" (перевізник, виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Сімак Денисом Олександровичем (замовник) укладено заявка-договір №160П/21 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - договір).

У договорі сторони погодили:

- маршрут перевезення - Дніпропетровська область м. Дніпро - м. Калласте, Естонія;

- дата та час завантаження - 01.10.2021;

- адреса завантаження - Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. О.Оцупи, 2;

- адреса вивантаження - Estonia, Kallaste tn 1, Tabasalu, 76901 Harju maakond;

- дата подачі під вивантаження - 08.10.2021;

- сума фрахту - 1 400 Євро по курсу НБУ на день вивантаження;

- умови оплати - безготівковий розрахунок після отримання оригіналів документів протягом 7-10 банківських днів.

Відповідно до договору перевізник (виконавець) зобов`язався:

- своєчасно подати технічно справний засіб повністю відповідний погодженим в заявці умовам;

- здійснити перевезення вантажу до місця призначення та здати товар вантажоодержувачеві, вказаному в ТТН;

- забезпечити збереження вантажу та його товарного вигляду протягом всього перевезення та дотримання особливих умов, якщо вони вказані;

- зробити подачу авто під навантаження/розвантаження в обумовлені строки та сплатити 500 грн. за кожну добу запізнення;

- перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж прийнятий до перевезення згідно товаротранспортним документам та дотримання особливих умов, якщо вони є;

- перевізник контролює вантажні роботи та правила дотримання на осі, а також закріплення вантажу за особливими умовами, якщо вони обумовлені.

Відповідно до договору замовник зобов`язався:

- надати повну інформацію про вантаж перевізникові;

- своєчасно зробити вивантаження вантажу і прийняти вантаж, зробивши відповідні відмітки в ТТН;

- своєчасно зробити розрахунок за виконані перевізником (виконавцем) послуги.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано товарно-транспортну накладну міжнародного зразка CMR №123464 від 30.09.2021. Також позивачем складено акт надання послуг №378 від 12.10.2021 та виставлено на оплату рахунок №378 від 12.10.2021 на суму 42702,00 грн. (а.с.14-16).

Як вбачається із наданої експрес накладної Нової пошти №20450632796675 документи (договір №2009/21 (2 екз.), заявка №160П/21, акт №379 (2 екз.) та рах.№378) направлені Сімак Денису Олександровичу у м. Покров. Відповідно до відстеження із сайту Нової Пошти вказане відправлення отримано одержувачем 14.12.2022.

Позивач зазначає, що відповідач лише частково розрахувався за послуги з перевезення у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №129 від 28.10.2022 та №141 від 22.12.2022 у розмірі 1000,00 грн.

Позивач вказує, що відповідачем заборгованість у розмірі 39702,00 грн. (42702,00-3000,00) не погашена, що і стало причиною виникнення спору.

Згідно з ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов заявки-договору безготівковий розрахунок після отримання оригіналів документів протягом 7-10 банківських днів.

Суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 у справі №904/2669/22 позивачу було відмовлено у задоволенні позову до відповідача про стягнення даної заборгованості та нарахувань з підстав того, що подання позову було передчасним, оскільки обов`язок зі сплати ще не настав.

У даній справі позивач уже зазначає про направлення оригіналів документів. Отже підстави позову відрізняються від справи №904/2669/22, а тому дана справа може бути розглянута.

Судом встановлено, що документи (договір №2009/21 (2 екз.), заявка №160П/21, акт №379 (2 екз.) та рах.№378) направлені Сімак Денису Олександровичу у м. Покров. Відповідно до відстеження із сайту Нової Пошти вказане відправлення отримано одержувачем 14.12.2022. Таким чином, строк оплати настав 28.12.2022.

Доказів оплати товару у розмірі 39702,00 грн. відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 39702,00 грн. є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 39702,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення проценти річних у розмірі 1517,27 грн. та інфляційні збитки у розмірі 11360,01 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1517,27 грн. за період з 28.10.2021 по 08.01.2023 та інфляційні збитки у розмірі 11360,01 за листопад 2021 року - вересень 2022 року.

Як встановлено судом вище, строк оплати заборгованості за послуги з перевезення за заявкою-договором №160П/21 настав 28.12.2022 (10 банківських днів з дати отримання відповідачем документів (14.12.2022)). Таким чином, вимога про стягнення процентів річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 598,25 грн. за період з 29.12.2022 по 08.01.2023, а вимога про стягнення інфляційних збитків задоволенню не підлягає, оскільки позивачем здійснено нарахування за період, у який строк оплати заборгованості ще не настав (листопад 2021 року-вересень 2022 року).

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40300,25 грн., з яких 39702,00 грн. - основний борг, 598,25 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2059,31 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5650,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

На підтвердження надання адвокатом правової допомоги позивачу, позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №5/02-2021, протоколи узгодження вартості та обсягу правової (правничої) допомоги №2 та №3, акти №2 від 02.02.2022, №3 від 17.08.2022 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги №5/02-2021 від 16.02.2021, квитанції про перерахування коштів та детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.01.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу клієнтові в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити гонорар у порядку та строки обумовлені сторонами.

У протоколі узгодження вартості правової (правничої) допомоги №2 від 27.01.2022 сторони домовилися, що адвокатом надається правова (правнича) допомога у справі про стягнення грошової заборгованості з ФОП Сімак Денис Олександрович за заявкою-договором №160П/21 від 28.09.2021 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у наказному провадженні. Розмір гонорару у визначеній справі є фіксованим та становить: 3000 грн. - за складання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості (що включає підготовку тексту заяви, виготовлення додатків, направлення заяви до суду, виконання процесуальний вимог суду під час судового розгляду, отримання судового наказу); 1000 грн. - направлення та супроводження заяви про примусове виконання виконавчого документу за результатами судового розгляду.

У протоколі узгодження вартості правової (правничої) допомоги №3 від 05.05.2022 сторони домовилися, що адвокатом надається правова (правнича) допомога у справі про стягнення грошової заборгованості з ФОП Сімак Денис Олександрович за заявкою-договором №160П/21 від 28.09.2021 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у наказному провадженні. Розмір гонорару у визначеній справі є фіксованим та становить: 2000 грн. - за складання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області позову про стягнення грошової заборгованості (що включає підготовку тексту позову, виготовлення додатків, направлення позову до суду); 1000 грн. - направлення та супроводження заяви про примусове виконання виконавчого документу за результатами судового розгляду.

Згідно з детальним описом робіт (надання послуг) від 09.01.2023 адвокатом надано позивачу такі послуги: складання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області 1) заяви про видачу судового наказу, 2) позову, 3) повторної підготовки позову. Складові послуг: вивчення наданих клієнтом документів, усна консультація, написання тексту заяви, виготовлення додатків до заяви та позовів, вивчення судової практики, написання тексту позовів (в т.ч. розрахунки ціни позову), подання заяви та позовів до суду (формування примірників, направлення кореспонденції). Всього витрачено 16 годин.

У відповідності з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи вартість складання та подання до суду заяви про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості становить - 3000,00 грн., складання та подання до суду позову становить - 2000,00 грн., повторна підготовка позову та додатків - 650,00 грн.

Розглянувши додані до справи документи на підтвердження надання адвокатом правової допомоги, суд звертає увагу на те, що, розмір судових витрат, які стосуються цієї справи становить 650,00 грн., оскільки інші адвокатські вимоги стосуються іншої справи та наказного провадження. У зв`язку із неподанням відповідачем відзиву на позов, у позивача була відсутня необхідність подати відповідь на відзив, пояснення клопотання тощо. Також розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження, а отже, у адвоката позивача була відсутня необхідність представляти інтереси позивача у суді та брати участь у судових засіданнях. Фактична правова допомога, надана адвокатом позивачу у даній справі зводиться до складання позовної заяви.

Суд звертає увагу, що дана справа не є складною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на 1 заявці на перевезення, позовна заява не міститься складних розрахунків.

На підставі викладеного, враховуючи що позовні вимоги задоволено частково, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає що розподілу між сторонами підлягає вартість правничої допомоги у розмірі 650,00 грн. З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 498,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісвітел" до Фізичної особи-підприємця Сімак Дениса Олександровича про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сімак Дениса Олександровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісвітел" (49000, м. Дніпро, Донецьке шосе, буд. 4, ідентифікаційний код 37621755) основний борг у розмірі 39702,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот дві грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 598,25 грн. (п`ятсот дев`яносто вісім грн. 25 коп.), судовий збір у розмірі 2059,31 грн. (дві тисячі п`ятдесят дев`ять грн. 31 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 498,20 (чотириста дев`яносто вісім грн. 20 коп.) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.03.2023

Суддя О.М. Крижний