Рішення

від 13.03.2023 по справі 904/4342/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2023м. ДніпроСправа № 904/4342/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-40", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді у розмірі 1 197 648, 51 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-40" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 597 від 04.10.2013 у розмірі 1 197 648, 51 грн., з яких:

648 605,93 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію,

188 210,14 грн. - інфляційні втрати,

60 418,98 грн. - 3% річних,

255 011,04 грн. - пені,

45 402,42 грн. - штрафу.

Ухвалою від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 19.12.2022 об 11:00 год.

09.12.2022 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 12.12.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

09.12.2022 від позивача надійшли пояснення, в яких він надав уточнення до прохальної частини позовних вимог.

19.12.2022 в підготовчому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився.

Ухвалою від 19.12.2022 відкладено підготовче засідання на 17.01.2023.

06.01.2023 від позивача надійшли докази направлення відповідачу ухвали 19.12.2022.

17.01.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився.

Ухвалою від 17.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 27.02.2023. Відкладено підготовче засідання на 13.02.2023.

13.02.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився.

13.02.2023 закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 02.03.2023.

02.03.2023 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою суду від 02.03.2023 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 13.03.2023.

06.03.2023 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 08.03.2023 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13.03.2023 сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач направив письмові пояснення по справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

13.03.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №597 від 04.10.2013 з додатками, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 648 605,93 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати, позивач нарахував та просить стягнути також 188 210,14 грн. - інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2021 по жовтень 2022; 30 418,98 грн. - 3 % річних за загальний період прострочення з 21.01.2021 по 18.10.2022; 255 011,04 грн. пені за загальний період прострочення з 21.01.2021 по 18.10.2022; 45 402,42 грн. - 7 % штрафу.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Суд зазначає, що у зв`язку з відсутністю фінансування суду, ухвали суду по справі на адресу відповідача не направлені.

Слід зазначити, що суд розмістив оголошення для відповідача на офіційному сайті суду з метою повідомлення останнього про наявність справи в суді.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наданням послуг теплопостачання, наявністю підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі-Теплопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Рассвет-40" (далі-Споживач-Покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 597 від 04.10.2013 (далі-Договір).

Згідно п.1.1. договору, за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Сторони зобов`язуються керуватись договором, чинним законодавством України та зокрема, наступними нормативно-правовими актами: Законом України "Про теплопостачання"; Законом України "Про житлово-комунальні послуги"; Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"; Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж №296 від 13.06.2003; Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж №71 від 14.02.2007; Правилами користування тепловою енергією, затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007; Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду №620/378 від 10.12.2008; Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору в гарячій воді, на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року.

В пункті 10.1 сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг і діє до 03.10.2014, керуючись частиною 3 ст. 631 ЦК України.

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. (п.п. 10.2-10.3 договору).

Так, на підтвердження споживання тепла Відповідачем у період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року на загальну суму 828 198,09 грн., Позивачем надано акти приймання-передачі теплової енергії (надання послуг): №6362 від 31.12.2020 на суму 182 286,39 грн, № 162 від 31.01.2021 на суму 222 556,96 грн., № 1305 від 28.02.2021 на суму 199 135,13 грн., № 2479 від 31.03.2021 на суму 154 409,90 грн., № 3736 від 30.04.2021 на суму 61 692,68 грн., № 5245 від 31.10.2021 на суму 8 117,03 грн.

Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті отриманої теплової енергії не здійснив.

Позивач зазначає, що по акту приймання-передачі теплової енергії (надання послуг) №6362 від 31.12.2020 на суму 182 286,39 грн., згідно договору про відступлення права вимог № 2046 від 15.03.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за грудень 2020 зменшилася на 179 592,16 грн. та станом на дату звернення з позовом до суду складає 2 694,23 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за спірним договором становить в сумі 648 605,93 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до пунктів 6.1., 6.2, 6.3 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Господарський суд констатує, що строк оплати теплової енергії за період з грудня 2020 по жовтень 2021 є таким, що настав.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 648 605,93 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 648 605,93грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування пені та штрафу.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 договору визначено, що за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував 255 011,04 грн. пені за загальний період прострочення з 21.01.2021 по 18.10.2022.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та вважає вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 255 011,04 грн.

Щодо розрахунку штрафу.

Позивач нарахував штраф у розмірі 7% від суми заборгованості у розмірі 45 402,42 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу 7% від суми заборгованості, помилок не виявив, тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню у розмірі 45 402,42 грн.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

При цьому суд зважає на те, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частинами першою третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

За оцінкою суду, зважаючи на те, що розмір пені становить майже 40% від розміру основного боргу, справедливим та розумним буде зменшення заявленої позивачем до стягнення пені у сумі 255 011,04 грн. на 60% до 102 004,42 грн.

Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував 30 418,98 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 21.01.2021 по 18.10.2022.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 30 418,98 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував 188 210,14 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з лютого 2021 по жовтень 2022;

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що сума інфляційних втрат має бути більшою, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 188 210,14 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 648 605,93 грн., інфляційних втрат в розмірі 188 210,14 грн., 3% річних у розмірі 60 418,98 грн., пені у розмірі 102 004,42 грн., штрафу у розмірі 45 402,42 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 153 006,62 грн слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Не зважаючи на часткове задоволення позовних вимог позивача, судові витрати, відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки застосування положень ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України не є підставою для покладення судових витрат на іншу сторону.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-40" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді у розмірі 1 197 648, 51 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-40" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкрн. Гірницький, буд. 38; ідентифікаційний код 21930565) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль» (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) основний борг в розмірі 648 605,93 грн., інфляційні втрати в розмірі 188 210,14 грн., 3% річних у розмірі 60 418,98 грн., пеню у розмірі 102 004,42 грн., штраф у розмірі 45 402,42 грн., судовий збір у розмірі 17 964,73 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 20.03.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко