Рішення

від 20.03.2023 по справі 904/258/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023м. ДніпроСправа № 904/258/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (м. Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Енерджи" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Енерджи" про стягнення заборгованості в розмірі 30794,40грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання №1228 від 21.10.2020 в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.01.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява №234 від 17.01.2023 про усунення недоліків, яка була відправлена засобами поштового зв`язку 17.01.2023. Відповідно до змісту наведеної заяви позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій зазначений правильний договір постачання з номером та датою, надано копію такого договору в додатках, та усунуто недоліки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162 та п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

27.01.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява №236 від 24.01.2023 про усунення недоліків, яка була відправлена засобами поштового зв`язку 24.01.2023. Відповідно до змісту наведеної заяви позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій зазначена вірна адреса місцезнаходження відповідача, надано докази відправлення на правильну адресу відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами і заяви про усунення недоліків з доданими до неї документами, та усунуто недоліки.

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

09.02.2023 відповідач подав до канцелярії суду відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в позові.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що строк оплати за поставлений товар не настав, підпис на видатковій накладній належить не директору відповідача, відбиток печатки відповідача на спірній видатковій накладній лише зовнішньо схожий на відбиток печатки ТОВ "Скай-Енерджи". Також зазначає, що відповідач не отримував претензію №77 від 14.06.2022 з копією рахунку, оскільки вона була направлена не на юридичну адресу відповідача.

17.02.2023 представник позивача подав до канцелярії суду відповідь на відзив в якому просив задовольнити позовні вимоги. В своїх поясненнях щодо заперечень відповідача зазначає, що рахунок на оплату був переданий останньому разом із товаром відповідно до п. 2.2 договору. Разом з цим, зазначає, що відповідач не заперечує прийняття товару, а лише посилається на ненастання строку оплати. Також зазначає, що не отримання рахунку не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару.

23.02.2023 відповідач подав до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив в яких просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтування заперечень аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов. Додатково зазначає, що у період з 01.11.2021 по 15.02.2022 відповідач здійснював оплату поставлено позивачем товару, що підтверджує виконання відповідачем умов договору, при цьому за спірною видатковою накладною строк оплати не настав, а тому відсутні порушення відповідачем умов спірного договору.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд

УСТАНОВИВ:

21.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-Енерджи" (далі покупець, відповідач) укладено договір постачання №1228 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлений строк (строки) іншій стороні - покупцю наступний товар: абразивні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і сплатити за нього визначену грошову суму в порядку, розмірі і на умовах, установлених даним договором.

Найменування, номенклатура, кількість, ціна узгоджуються сторонами додатково для кожної партії товару шляхом виставлення постачальником рахунку і його оплати покупцем та вказуються в видаткових накладних, що є невід`ємною і складовою частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Постачання товару здійснюється на умовах: СРТ - склад перевізника м. Дніпро, відповідно до вимог Міжнародних правил про тлумачення термінів "Инкотермс"' у редакції 2000р., якщо інші умови постачання не передбачені додатково домовленістю сторін (п. 2.1 договору).

Документація на товар оформляється в момент передачі товару покупцеві (п. 2.2 договору).

Датою постачання товару вважається дата передачі товару, зазначена у видатковій чи товарно-транспортній накладній (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціни на товар, що поставляється постачальником, узгоджуються сторонами додатково для кожної партії товару шляхом виставлення постачальником рахунку і його оплати покупцем та вказуються в видаткових накладних.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що розрахунки за товар, який постачається постачальником за даним договором, проводяться покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом п`яти календарних днів з отримання рахунка. Оплата проводиться в національній грошовій одиниці України.

Даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 (п. 8.2 договору).

Якщо за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не виявить бажання про його припинення. Договір буде вважатися пролонгованим на наступний рік (п. 8.3 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору.

Відтак, договір постачання №1228 від 21.10.2020 був чинним протягом відповідного періоду.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 30794,00грн, на підтвердження чого надав підписану сторонами та скріплену їх печатками видаткову накладну №ЗП-00001291 від 15.02.2022 на суму 30794,00грн (а.с. 7 том 1). Також позивач стверджує, що разом із товаром відповідачу надавався і рахунок-фактура №ЗП-00018923 від 15.02.2022 (а.с. 8 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату поставленого товару у зв`язку з чим він направив на адресу відповідача претензію №77 від 14.06.2022 разом із копією зазначеного рахунку (а.с. 9 том 1).

Відповідач заперечує щодо отримання ним рахунку, оскільки він був надісланий не на юридичну адресу відповідача, у зв`язку з чим строк оплати поставленого товару не настав.

Не оплата відповідачем поставленого товару на суму 30794,00грн і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленої продукції.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеною видатковою накладною відповідачем також не заявлено.

Разом з цим, відповідач у відзиві на позов зазначає, що видаткова накладна містить підпис не директора товариства, а відбиток печатки на спірній видатковій накладній лише зовнішньо схожий на відбиток печатки товариства.

Суд відхиляє такі твердження відповідача з огляду на те, що саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних. Відповідач не довів фактів протиправності використання печатки відповідача чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

Разом з цим, суд враховує, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18 від 23.07.2019).

Відповідач, будучи обізнаним про судове провадження у справі №904/258/23 та заперечуючи факт підписання директором відповідача Драган О.С. зазначеної видаткової накладної, не надав господарському суду належних доказів звернення до правоохоронних органів саме у зв`язку з неправомірним використанням печатки відповідача чи підробкою підписів Драган О.С.

При цьому, відповідач разом із запереченнями на відповідь на відзив надав копії платіжних доручень, що підтверджують виконання ним зобов`язань за договором у період з 01.11.2021 по 15.02.2022.

Дані докази підтверджують той факт, що позивачем належним чином виконувались обов`язки щодо поставки товару за договором.

Відтак, посилання відповідача на те, що директором відповідача Драган О.С. не підписувалася видаткова накладна не узгоджуються із матеріалами справи, що надані в тому числі відповідачем.

Суд також враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об`єктивної істини", який полягав в обов`язку суду з`ясовувати усі дійсні обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

Беручи до уваги те, що відповідач оплачував поставлений товар у межах спірного договору, суд з урахуванням принципу вірогідності доказів доходить висновку, що відповідач не спростував того, що спірна видаткова накладна також була підписана зі сторони відповідача уповноваженою особою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.2 договору порядок розрахунків за поставлений товар та його прийняття відповідачем, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав 20.02.2022 за видатковою накладною №ЗП-00001291 від 15.02.2022 на суму 30794,00грн, прострочення з 21.02.2022.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за поставлений товар у сумі 30794,00грн слід визнати обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2481,00грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Енерджи" про стягнення заборгованості у розмірі 30794,40грн задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Енерджи" (49000, м. Дніпро, вул. Дубиніна Володі, буд. 8, оф. 27, ідентифікаційний код: 43715264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Александр" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2, ідентифікаційний код: 38920229) 30794,00грн - основного боргу, 2481,00грн - витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.03.2023

Суддя В.О. Татарчук