Рішення

від 20.03.2023 по справі 922/360/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/360/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинтех Плюс" (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 22, приміщення 12, ідентифікаційний код 38258146) до Акціонерного товариства "Восток" (62203, м. Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Привокзальна, буд. 4, ідентифікаційний код 03115169) про стягнення 93 697,37 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинтех плюс" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Восток" (відповідач) про стягнення 93 697,37 грн, з яких: борг за договором №038/20 від 17.01.2020 у розмірі 46 540,00 грн, неустойка (пеня) подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу у розмірі 18 220,73 грн, сума індексу інфляції за весь час прострочення оплатиу розмірі 12 381,15 грн, 26% річних за весь час прострочення оплати у розмірі 11 901,49 грн, штраф у розмірі 10% від простроченої суми 4 654,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 12 684,00 грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2684 грн та 10000 грн витрат на правову (правничу) допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №038/20 про постачання товару та надання послуг від 17.01.2020 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/360/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду від 02.02.2023 про відкриття провадження у справі вручено представнику позивача 13.02.2023, представнику відповідача 09.02.2023, що підтверджується повернутими до суду поштовими повідомленнями про вручення.

Отже з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки починається обрахунок строку, обумовленого ст. 251, 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

Отож відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 24.02.2023, проте у строк встановлений судом відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.

На момент ухвалення цього рішення строк для подання відзиву на позовну заяву сплив, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

17.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шинтех плюс" (постачальник) та Акціонерним товариством "Восток" (покупець) був укладений договір №038/20 про постачання товару та надання послуг (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору Постачальник передає і зобов`язався передавати надалі протягом всього терміну дії цього договору, товар окремими партіями у власність Покупця, а Покупець приймає і зобов`язався приймати надалі від Постачальника товар, за ціною і в асортименті, які вказані в остаточно погоджених накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.2.1. договору Постачальник зобов`язаний передати конкретну партію товару Покупцеві, а Покупець зобов`язаний прийняти товар протягом 7 - ми робочих днів з моменту здобуття письмового замовлення Покупця, при нагоді у Постачальника поставити замовлений товар у вказаній кількості і асортименті, про що Постачальник робить відмітку на письмовому замовленні Покупця. Остаточно погоджені між сторонами асортимент, кількість, якість і ціна товару вказуються у видаткових накладних на товар, переданий Покупцеві, які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку, якщо асортимент, ціна і кількість конкретної партії товару вказані в підписаній обома сторонами видаткової накладної, відрізняються від асортименту, ціни і кількості товару в партії, які вказані в замовленні Покупця, сторони вважають погодженими саме той асортимент, ціну і кількість товару в партії, який вказаний у видатковій накладній.

Згідно з п.1.3.-1.5.договору договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін. Договір діє до 31 грудня поточного року включно. Термін дії Договору щорік подовжується у відповідності з п. 1.5. У разі відсутності на дату закінчення терміну дії дійсного Договору офіційного письмового повідомлення від будь-якої із Сторін про небажання продовжувати договірні стосунки, термін дії цього Договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня наступного року.

Згідно з п.3.2. договору повна оплата переданого по видатковій накладній партії товару здійснюється Покупцем не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання партії товару. Оплата товару здійснюється окремо згідно кожної накладної на кожну окрему партію товару, оформленою з відповідно до договору. Покупець зобов`язаний вказувати номер накладної і договір, по якому здійснює оплату.

Позивач у позові стверджує, що виконав свої зобов`язання за договором належним чином, передав у власність відповідачу автомобільні шини (далі - товар) на загальну суму 46 540,00 грн з ПДВ, про що свідчать видаткові накладні:

- №4004 від 28.12.2021 на суму 7 260 грн з ПДВ,

- №8 від 05.01.2022 на суму 24 640 грн з ПДВ,

- №22 від 11.01.2022 на суму 6 720 грн з ПДВ,

- №72 від 17.01.2022 на суму 7 920 грн з ПДВ.

Вказані вище видаткові накладні підписані сторонами та підписи сторін скріплені печатками товариств.

Як стверджує позивач, відповідач, в порушення умов договору вартість товару не оплатив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 46 540,00 грн, неустойки (пені) подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу у розмірі 18 220,73 грн, суми індексу інфляції за весь час прострочення оплати у розмірі 12 381,15 грн, 26% річних за весь час прострочення оплати у розмірі 11 901,49 грн та штрафу у розмірі 10% від простроченої суми 4 654,00 грн.

Відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався, відзив на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги порушення відповідачем умов договору в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, та те, що відповідач не спростував наявність суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 46 540,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 220,73 грн, суми індексу інфляції за весь час прострочення оплати у розмірі 12 381,15 грн, 26% річних за весь час прострочення оплати у розмірі 11 901,49 грн та штрафу у розмірі 10% від простроченої суми 4 654,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.7. договору передбачено зокрема, що в разі порушення термінів оплати Товару Покупець в першу чергу зобов`язаний сплатити відповідно до ст. 625 ЦК України, 26% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі N 910/2031/16, та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі N 916/804/17 та від 10.09.2020 у справі N 916/1777/19.

Згідно з п. 5.7. договору в разі порушення термінів оплати Товару Покупець, в першу чергу, зобов`язаний сплатити Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день всього часу прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 26% річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу. Окрім вищезазначених пені і річних в разі прострочення платежу терміном понад 30 календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити додатково штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним. Термін позовної давності про стягнення пені за несвоєчасний розрахунок сторони встановлюють тривалістю в три роки.

Дослідивши зміст п. 5.7. договору, в якому передбачено зокрема, що Покупець зобов`язаний сплатити Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день всього часу прострочення і, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, суд дійшов висновку, що сторонами передбачено у договорі нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання понад шестимісячний строк, встановлений частиною 6 статті 232 ГК України.

Відтак, позивачем правомірно здійснено нарахування пені за період з 01.02.2022 по 25 01.2023.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу у розмірі 10% від простроченої суми, пені, 26% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення оплати по 25.01.2023, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 18 220,73 грн, штрафу у розмірі 10% від простроченої суми - 4 654,00 грн, 26% річних у розмірі 11 901,49 грн та інфляційних втрат в сумі 12 381,15 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача з відповідача судові витрати у розмірі 12 684,00 грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2684 грн та 10000 грн витрат на правову (правничу) допомогу.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, 20.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шинтех Плюс" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "СПРАВАР" (Адвокатське бюро) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 2001/23-ПД-01, відповідно до п.1.1. якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 5.1., 5.2. договору Клієнт зобов`язаний оплатити Адвокатському об`єднанню надану правову допомогу та понесені фактичні витрати.

Обсяг та зміст наданої правової допомоги, а також розмір гонорару за правову допомогу, надану згідно з п. 2.1. цього договору, встановлюється за взаємною домовленістю Сторін та визначається у Додаткових угодах до цього договору.

В силу п. 6.1.договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторін за даним договором.

Згідно з п. 1, 2 Додаткової угоди №2 від 24.01.2023 до договору сторони дійшли взаємної згоди, що відповідно до умов договору Адвокатське об`єднання здійснює представництво інтересів Клієнта у справі за позовом Клієнта до АТ "Восток" про стягнення грошових коштів та надає іншу професійну правничу допомогу, пов`язану з представництвом та захистом прав та інтересів Клієнта під час судового розгляду відповідної справи у Господарському суді.

Сторонами визначено обсяг та зміст правової допомоги, а також розмір гонорару за правову допомогу, надану Клієнту, у зв`язку з підготовкою та розглядом позовної заяви у господарському суді у справі про стягнення грошових коштів.

Розмір гонорару за правову допомогу складає 10000 грн, без ПДВ.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди №2 від 24.01.2023 до договору оплата за надану правову допомогу здійснюється Клієнтом шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Адвокатського об`єднання на підставі рахунку не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди.

Судом також встановлено, що між Адвокатським об`єднанням "СПРАВАР" та Адвокатом Канунніковим Дмитром Олександровичем, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5837 від 29.07.2020, виданим на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області № 6 від 24.06 2020, укладено договір № 24/01-2023-1 про співпрацю від 24.01.2023.

Згідно з п. 1.1. договору про співпрацю Адвокатське об`єднання на підставі ч. 6 ст. 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VІ залучає Адвоката Кануннікова Д.О. до виконання договорів про надання правової допомоги, укладених між Адвокатським об`єднанням та фізичною або юридичною особою, державою, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність (надалі - "Клієн").

Згідно з п. 1.2. договору про співпрацю обсяг, порядок та умови надання правової допомоги визначаються відповідним договором про надання правової допомоги, до виконання якого залучено Адвоката Кануннікова Д. О.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору про співпрацю Адвокатське об`єднання залучає Адвоката Кануннікова Д.О. до виконання укладеного Адвокатським об`єднанням договору про надання правової допомоги шляхом видання ордеру або шляхом укладання Додаткової угоди до цього Договору із зазначенням договору про надання правової допомоги, укладеного між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом. В ході виконання цього Договору Адвокат Канунніков Д.О. з метою надання правової допомоги Клієнту виписує ордер, що підтверджує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4.1.-4.2. договору про співпрацю гонорар Адвоката Кануннікова Д.О. за надану правову допомогу та розмір понесених адвокатом фактичних витрат, що підлягають компенсації, визначаються Сторонами з урахуванням положень договору про надання правової допомоги, укладеного між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, укладеного між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом.

Відповідно до підписаного позивачем у цій справі та Адвокатським об`єднанням Акту надання послуг №9 від 24.01.2023, загальна вартість наданих Адвокатським об`єднанням Клієнту послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 2001/23-ПД-01 складає 10000 грн.

Платіжною інструкцією №19911 від 26.01.2023 позивач у цій справі здійснив перерахування Адвокатському об`єднанню 10000 грн, де у призначенні платежу зазначено: "Оплата за надання правової допомоги згідно рах.№14 від 23.01.23, Без ПДВ".

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2684 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 610-612, 623-629 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Восток" (62203, м. Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Привокзальна, буд. 4, ідентифікаційний код 03115169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинтех Плюс" (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 22, приміщення 12, ідентифікаційний код 38258146) борг за договором №038/20 від 17.01.2020 у розмірі 46 540,00 грн, пеню у розмірі 18 220,73 грн, штраф у розмірі 10% від простроченої суми - 4 654,00 грн, 26% річних у розмірі 11 901,49 грн та інфляційні втрати в сумі 12 381,15 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Стягнути з Акціонерного товариства "Восток" (62203, м. Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Привокзальна, буд. 4, ідентифікаційний код 03115169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинтех Плюс" (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 22, приміщення 12, ідентифікаційний код 38258146) 2 684,00 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинтех Плюс" (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 22, приміщення 12, ідентифікаційний код 38258146).

Боржник: Акціонерне товариство "Восток" (62203, м. Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Привокзальна, буд. 4, ідентифікаційний код 03115169).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "20" березня 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова