Рішення

від 20.03.2023 по справі 922/1474/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1474/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд.6-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер Україна" (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, буд. 22) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАУЕР УКРАЇНА", в якому просить стягнути з відповідача 140000,00 грн. основного боргу, 28000 грн. штрафу, всього 168000 грн. боргу. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 2520,00 грн. позивач також просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 461/ОД/ХР/21 від 07.05.2021 щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1474/22. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2022 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 248 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

07 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» (далі Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНПАУЕР УКРАЇНА" (далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 461/ОД/ХР/21 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується продати та передати у власність Покупця металопрокат (далі по тексту "Товар"), а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар від Постачальника згідно умов даного Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість Товару та його ціна передбачаються в Специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.4 Договору «Умови оплати Продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії Товару Покупець здійснює оплату протягом 1 (одного) банківського дня з дати виписки Постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачене у цьому рахунку-фактурі. За домовленістю Сторін, ними може бути встановлено інші умови оплати Товару, що Сторони зазначають в Специфікаціях або інших додатках, які укладаються Сторонами».

Відповідно до п. 4.5 Договору поставки, підписання особою, уповноваженою Покупцем на прийняття матеріальних цінностей, видаткової накладної, свідчить про згоду Покупця із характеристиками Товару, вказаними Постачальником у цій видатковій накладній. Сторони домовились, що, підписуючи документи про отримання Товару (зокрема видаткову накладну), вони підтверджують факт отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури на оплату цього Товару.

Згідно з п. 4.8. Договору поставки у випадку наявності заборгованості за Товар, отриманий Покупцем раніше (на підставі іншого документа, ніж вказаного у платіжному дорученні Покупця), Постачальник має право отриману від Покупця оплату зарахувати спочатку в рахунок погашення заборгованості, а залишок зарахувати в оплату за відповідним документом, вказаним у платіжному дорученні.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вищезазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 164 433, 37 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН8-000533 від 04.02.2022 та № РН8-000534 від 04.02.2022, а також ТТН № (РН 311.533) від 04.02.2022.

Факт отримання товару уповноваженою особою відповідача підтверджується довіреністю ТГП № 0402.1 від 04.02.2022.

Відповідачем була отримана вказана металопродукція без заперечень щодо її кількості, асортименту, якості та комплектності. Рахунок-фактура були в оригіналі передані Відповідачеві разом з видатковими накладними під час відвантаження товару.

Проте, відповідач здійснив оплату за поставлений товар лише частково 23.06.2022 у розмірі 24 433,37 грн., що підтверджується банківською випискою.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми основної заборгованості відповідача за договором № 461/ОД/ХР/21 від 07.05.2021р.: 164 433, 37грн. (сума всіх поставок за видатковими накладними) 24 433, 37 грн. (сума оплати від 23.06.2022) = 140 000,00 грн.

Таким чином,як зазначає позивач, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 140 000,00 грн.

Крім того, на підставі п. 7.2 Договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 28 000,00 грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, на виконання умов Договору поставки № 461/ОД/ХР/21 від 07.05.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 164 433, 37 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН8-000533 від 04.02.2022 та № РН8-000534 від 04.02.2022. В свою чергу, відповідачем товар був отриманий на підставі довіреності ТГП № 0402.1 від 04.02.2022.

Судом також встановлено, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату, що підтверджується банківською випискою та заборгованість відповідача за отриманий товар складає 140 000,00 грн.

В той же час, відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву, доказів погашення заборгованості не надав та суму заборгованості не спростував.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за Договором поставки № 461/ОД/ХР/21 від 07.05.2021.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності дост. 526 ЦК Українитаст. 193 ГК Українизобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, а також приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договоромпоставки№ 461/ОД/ХР/21від 07.05.2021 року в розмірі 140 000,00грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 28000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Розділом 7 Договорувстановлена відповідальність за неналежне виконання зобов`язань за Договором.

Так, пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання зобов`язань з оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми.

Як вбачається із розрахунку позивача, останній у зв`язку з не сплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар у сумі 140 000,00 грн., на підставі п. 7.2 договору нарахував на зазначену суму боргу штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми, який становить 28000,00 грн. (140 000,00 грн. * 20% = 28 000,00 грн.).

Приймаючи до уваги порушення відповідачем виконання основного зобов`язання та перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість його нарахування, у зв`язку зчим позовні вимоги в частині стягненні штрафу у розмірі 28 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер Україна" (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, буд. 22, код ЄДРПОУ 42817959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, будинок 6-А, код ЄДРПОУ 32040840) 140 000,00 грн. основного боргу, 28 000,00 грн. штрафу, витрати по сплаті судовогозбору в сумі 2520,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно дост. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст.256,257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, будинок 6-А, код ЄДРПОУ 32040840).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінпауер Україна" (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, буд. 22, код ЄДРПОУ 42817959)

У зв`язку з введеннямУказом Президента України № 64/2022воєнного стану на території України та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, рішення по даній справі підписано судом за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду".

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Враховуючи введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 та об`єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбаченіст.233 ГПК України, повний текст рішення складено та підписано 20.03.2022.

Повне рішення складено "20" березня 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/1474/22