Рішення

від 16.03.2023 по справі 454/2388/22

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/2388/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Сокаль справу за позовом директора Комунального некомерційного підприємства «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області Швед Романа Тимофійовича до ОСОБА_1 про захист ділової репутації,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просять визнати недостовірною і такою, що порушує права Комунального некомерційного підприємства «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради (далі КНП «Сокальська районна лікарня») на повагу та недоторканість ділової репутації інформацію, розповсюджену відповідачкою в соціальній мережі «Facebook»; зобов`язати відповідачку спростувати дану інформацію таким самим чином, шляхом публікації відповідного спростування в соціальній мережі «Facebook» та в усній формі на зборах трудового колективу підприємства.

Свої вимоги мотивує наступним.

17.06.2022р. в соціальній мережі «Facebook» на сторінці «Підслухано в Сокалі» відповідачка розмістила публікацію про неякісну та непрофесійну діяльність медичних працівників КНП «Сокальська районна лікарня», звинувативши останніх в перебуванні у стані алкогольного сп`яніння на робочому місці. Даний допис набув значного розголосу та негативних коментарів в мережі Інтернет.

Зазначені дії завдали шкоди діловій репутації працівників та імені лікувального закладу.

На підставі заяви директора КНП «Сокальська районна лікарня» відділенням поліції проведено перевірку, складено матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-1 КУпАП та останню притягнуто до адміністративної відповідальності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_2 є керівником (директором) КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області, яка є лікарняним закладом, здійснює діяльність в сфері охорони здоров`я, що стверджується витягом від 19.07.2022р., рішенням Сокальської міської ради Львівської області №108 від 04.06.2021р.

З відповідей №4151/63/01 від 07.07.2022р. та №7608/63/01/13 від 30.09.2022р. встановлено, що з приводу подій, висвітлених 17.06.2022р. на сторінці «Підслухано в Сокалі» щодо порушення медичними працівниками трудової дисципліни, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-1 КУпАП, який направлено для розгляду до Сокальського районного суду Львівської області.

З витягу із сторінки «Підслухано в Сокалі» соціальної мережі «Facebook» вбачається, що в дописі від 17.06.2022., опублікованому о 20.06год. розміщено відомості про те, що особу, від імені якої створено цей допис, не прийняли з переломом стегна для лікування до «сокальської поліклініки» за вказівкою головного лікаря, який перебував у стані алкогольного сп`яніння (1,9 проміле алкоголю), в медичної сестри алкогольне сп`яніння становило 1,5 проміле. Автор допису звинувачувала медичний персонал в халатному ставленні до обов`язків, безладі в лікувальному закладі («поліклініці»).

Даний допис було поширено 87 користувачами і такий отримав обговорення зі сторони користувачів з висловленням негативну в сторону керівництва та персоналу КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 14.07.2022р. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-1 КУпАП, зокрема за те, що вона 17.06.2022р. створила публікацію неправдивого характеру щодо неприпустимих дій та порушення трудової дисципліни медичними працівниками КНП «Сокальська районна лікарня» та розповсюдила цю публікацію в соціальній мережі «Facebook», чим нанесла шкоду діловій репутації медичного закладу.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей

(стаття 68 Конституції України).

Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

За змістом статті 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Тобто, перед тим як поширити непідтверджену інформацію негативного змісту щодо особи потрібно вжити певних заходів, щоб перевірити достовірність інформації, яка підлягала розголошенню, та не допустити порушення прав, свобод і законних інтересів.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За змістом статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Частиною другою статті 302 ЦК України передбачено обов`язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4, п. 5 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року за № 1, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь /поведінки/ загальноприйнятим уявленням про добро та зло. Фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також, на спростування цієї інформації.

Відповідно до п. 15, п. 21 вказаної постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Як визначено в ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

За ч. 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Також, за ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, суд вважає вищезазначену поширену інформацію в соціальній мережі «Facebook», недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивача.

Разом з тим, зазначена інформація не є оціночним судженням в розумінні ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», оскільки не є вираженням суб`єктивної думки та не містить у собі винятково оціночні судження, не є такою, де використовуються мовні засоби, зокрема гіперболи, алегорії, сатири, а навпаки містить фактичні твердження, які можуть бути предметом для перевірки, зокрема, правоохоронними органами, оскільки в дописах зазначено, що позивачі є брехунами, шахраями (поняття якого розкрито в ст.190 КК України «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою» та яке є кримінально-караним діянням). В той же час будь-яких доказів перевірки та доведеності висвітлених в соціальній мережі відомостей не наведено в зазначеному дописі, як і не надано суду.

В свою чергу, позивачем доведено факт поширення недостовірної інформації відповідачем.

З аналізу тексту спірного повідомлення вбачається, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено немайнові права позивача, оскільки в ній містяться відомості про події та факти, які не відповідають дійсності, така інформація висвітлює персонал та адміністрацію КНП «Сокальська районна лікарня» з негативної сторони без жодних підтверджень, що завдає шкоди діловій репутації позивача як закладу охорони здоров`я.

В той же час, згідно роз`яснень, які містяться в п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Враховуючи наведене, відповідачку слід зобов`язати спростувати поширену нею недостовірну інформацію.

Поряд із цим, правом зобов`язувати останню вибачитися суд не наділений, а тому, вимога про зобов`язання її прибувати на збори трудового колективу, де спростовувати поширену нею інформацію в усній формі задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі по 992,40грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати недостовірною і такою, що порушує немайнові права та принижує ділову репутацію Комунального некомерційного підприємства «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області, поширену ОСОБА_1 на сторінці «Підслухано в Сокалі» соціальної мережі «Facebook» в дописі від 17.06.2022р., опублікованому о 20.06год., який розпочинається з вислову: «Хочу висловити свою думку, про нашу «ЧУДОВУ», сокальську поліклініку…».

Зобов`язати ОСОБА_1 спростувати зазначену недостовірну інформацію тим самим чином, а саме шляхом розміщення відповідного спростування поширеної нею інформації щодо Комунального некомерційного підприємства «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області на сторінці «Підслухано в Сокалі» соціальної мережі «Facebook».

В задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 усно спростовувати вказану інформацію на зборах трудового колективу Комунального некомерційного підприємства «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області 992 (дев`ятсот дев`яносто дві)грн. 40коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: Комунальне некомерційне підприємство «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області, ЄДРПОУ:01997248, місцезнаходження: вул.Я.Мудрого,26, м.Сокаль, Львівська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: М. Я. Адамович