Рішення

від 26.05.2022 по справі 804/15602/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року Справа № 804/15602/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» (проспект Д. Яворницького, буд. 22, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 35607718) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» (далі - позивач, Товариство "КУА "Фінгрн") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступник Головне управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області; далі відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.10.2012 № 0005682200 (форми "Р").

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2009 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт №1691/223/35607718 від 02.07.2012 «Про результати планової виїзної перевірки», на підставі якого було прийнято оскаржене податкове повідомлення - рішення від 02.10.2012 № 0005682200 (форми "Р"). Позивач зазначив, що 07.07.2012 ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» надано до контролюючого органу заперечення до акта перевірки, які листом №17327/10/22-306 від 16.07.2012 «Про розгляд заперечень» відповідач не прийняв до уваги, а висновки акта перевірки залишив без змін. Позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом, оскільки прийняте контролюючим органом на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін», які не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на однобічному трактуванні контролюючим органом норм податкового законодавства та правил ведення бухгалтерського обліку. Позивач наголосив, що порушення описані в акті перевірки контролюючого органу, є недоведеними, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані контролюючому органу під час перевірки. За таких обставин, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.10.2012 № 0005682200 (форми "Р").

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 у справі №2а/0470/14120/12 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення від 02.10.2012 № 0005682200 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 у справі №2а/0470/14120/12 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задоволено повністю. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 у справі №2а/0470/14120/12 скасовано та прийнято нову постанову. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2015 у справі №2а/0470/14120/12, провадження №К/800/66970/14 касаційну скаргу ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 у справі №804/15602/15, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі № 804/15602/15 апеляційну скаргу ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 804/15602/15 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 прийнято до провадження адміністративну справу №804/15602/15 за позовом ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.01.2022.

13.01.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» надійшли додаткові пояснення по справі №804/15602/15 (в порядку виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 по справі №804/15602/15) (вх. №3105/22), в яких позивач обгрунтував свою позицію щодо витрат: за договорами факторингу; на інформаційно-консультаційні послуги; на членські внески до Української асоціації інвестиційного бізнесу; на навчання спеціалістів Товариства; щодо витрат, що відображені з урахуванням уточнюючого розрахунку.

27.01.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №1799/22), згідно з яким відповідач просив суд в задоволенні позову ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» відмовити повністю та зазначив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є обгрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №804/15602/15 суд здійснив заміну відповідача на його правонаступника, а саме: замінено Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38753122) на його правонаступника Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

19.05.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №37225/22) щодо порушень позивачем вимог, викладених в акті перевірки, порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, а саме: заниження суми податку на прибуток на загальну суму 201691,00 грн., щодо витрат з отримання інформаційно-консультаційних послуг у ПП ОСОБА_1 , щодо витрат на юридичні послуги, послуги зв`язку, щодо неправомірно наданого уточнюючого розрахунку з податку на прибуток з уточненням показників 2008, 2009 років.

У судове засідання 26.05.2022 представник позивача не з`явився, до суду надійшло клопотання від позивача про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник позивача подав до суду клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, у період з 10.05.2012 року по 21.06.2012 року на підставі направлень від 10.05.2012 року №165/223, №164/223, №166/172, на підставі пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складений акт від 02.07.2012 року №1691/223/356077118.

Згідно з висновками означеного акта, перевіркою встановлено порушення:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР), підпункту 138.10.2, пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «КУА «Фінгрін» занижено суму податку на прибуток на загальну суму 201691 грн., в тому числі: ІІІ квартал 2009 28218 грн., IV квартал 2009 88550 грн., І квартал 2010 21568 грн., ІІ квартал 2010 31856 грн., ІІІ квартал 2010 9597 грн., IV квартал 2010 11413 грн., І квартал 2011 2599 грн., ІІ квартал 2011 690 грн., ІІІ квартал 2011 3127 грн., IV квартал 2011 1940 грн., І квартал 2012 2133 грн.

- підпункту 3.1.3 пункту 3.1, пункту 3.4 розділу 3 наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1020, зареєстрованого в Мін`юсті України 13.01.2011 за №46/18784 «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку».

На підставі акта від 02.07.2012 №1691/223/356077118 Державною податковою інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 року № 0001612200, за яким ТОВ «КУА «Фінгрін» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток фінансових установ за основним платежем 201691 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 48334,75 грн., всього 250025,75 грн.

ТОВ «КУА «Фінгрін» подано скаргу на означене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 24.09.2012 року №237/10/10-014 за результатами розгляду скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 №0001612200 в частині донарахування, здійсненого за рахунок зменшення витрат по вартості аудиторських перевірок, інформаційно-консультаційних послуг по налагодженню програми 1-С, юридичних послуг, зв`язку, заправки картриджів, комісії сплаченої за договорами доручення торговцю цінними паперами, в іншій частині рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

02.10.2012 Державною податковою інспекцію у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, з урахуванням рішення за результатами розгляду скарги винесене податкове повідомлення-рішення №0005682200 (форми "Р"), за яким ТОВ «КУА «Фінгрін» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток фінансових установ за основним платежем 186265 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 45420,50 грн., всього 231685,50 грн.

Згідно розрахунку до вказаного рішення сума заниженого податку на прибуток складає 186265 грн., в тому числі: ІІІ квартал 2009 26750 грн., IV квартал 2009 88550 грн., І квартал 2010 15561 грн., ІІ квартал 2010 30632 грн., ІІІ квартал 2010 8875 грн., IV квартал 2010 10575 грн., І квартал 2011 1482 грн., ІІ квартал 2011 230 грн., ІІІ квартал 2011 1840 грн., IV квартал 2011 1035 грн., І квартал 2012 735 грн.

Контролюючим органом в акті перевірки №1691/223/35607718 від 02.07.2012, серед іншого, зроблено висновок про відсутність правових підстав для формування позивачем валових витрат за період, що перевірявся. Контролюючим органом зазначено, що понесені ТОВ «КУА «Фінгрін» витрати за Генеральними договорами факторингу у вигляді комісійної винагороди передчасно враховані позивачем у складі валових витрат, оскільки такі витрати пов`язані із днем виникнення права вимоги до дебіторів, що прямо передбачено частиною 2 статті 1078 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), обставина чого у даному випадку відсутня. Відповідачем зазначено, що надані позивачем первинні документи всупереч приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV) не підтверджують пов`язаність витрат на сплату інформаційно-консультаційних послуг, членських внесків, перерахованих Українській асоціації інвестиційного бізнесу, а також навчання спеціалістів із господарською діяльністю ТОВ «КУА «Фінгрін», що унеможливлює відображення таких операцій в податковому обліку. Окрім того, оскільки контролюючим органом вже проведена планова перевірка діяльності ТОВ «КУА «Фінгрін» за період з 13.12.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 25.06.2009 №1757/220/35607718, в якому не встановлено заниження платником податків витрат по оренді приміщення, тому у позивача не було права на подачу 27.04.2010 уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період: 2009 року та збільшення у ньому рядка 04 декларації на суму 82000 грн., а саме: збільшення витрат по оренді приміщення, які не були враховані в обчисленні валового доходу попереднього періоду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01.04.2011 регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, відповідно до підпункту «е» пункту 25 Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених постановою Верховної Ради України, від 27.06.1995 №247/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та які були видані на підставі Закону №334/94-ВР, постанови Верховної Ради України від 28.12.1994 «Про введення в дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постанови Верховної Ради України від 06.04.1995 «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до інших витрат належать витрати, пов`язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов`язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов`язаних з грошовим обігом.

Відповідно до положень статті 1077 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, договір факторингу укладається фактором з метою отримання прибутку від надання послуги, а клієнтом з метою спрощення розрахунків за укладеними контрактами, погашення дебіторської заборгованості.

Зміст наведених положень дає підстави для висновку про те, що понесені платником податку витрати за договорами факторингу, включаючи плату за розрахункове обслуговування, пов`язані з провадженням ним господарської діяльності, документально підтверджені відповідними первинними документами, а тому відносяться до складу витрат суб`єкта господарювання. При цьому встановлені пунктами 5.3 5.7 статті 5 Закону №334/94-ВР обмеження не містять застережень щодо витрат, які пов`язані з оплатою факторингових операцій.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Компанія з управління активами «Фінгрін» та ТОВ «Менеджмент інвестицій» укладено Генеральні договори факторингу з регресом від 24.09.2009 №1-09/ЮЛ, від 27.11.2009 №2-09/ЮЛ, від 24.06.2010 №02-10/ЮЛ, в яких останнє виступає фактором, а позивач клієнтом. Предметом договору є право грошової вимоги до третіх осіб (дебітори), строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Клієнт у визначений договором строк сплачує фактору комісію за розрахункове обслуговування операцій факторингу в визначеному розмірі. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право вимоги грошових коштів до дебіторів на підставі документів, що підтверджують таке право відповідно до контракту. Згідно пунктів 1.4 Генеральних договорів факторингу грошова вимога до дебітора вважається придбаною фактором у клієнта з моменту підписання сторонами реєстру прийнятих документів на факторинг.

Між фактором та клієнтом відповідно 29.09.2009, 27.11.2009, 30.06.2010 підписані реєстри прийнятих документів на факторинг.

На виконання умов Генеральних договорів згідно платіжних доручень від 29.09.2009 №272 на суму 100000,00 грн., від 27.11.2009 №321 на суму 350000,00 грн., від 24.06.2010 №534 на суму 165000,00 грн. позивачем сплачено фактору комісійну винагороду. Такі платежі віднесено позивачем до складу валових витрат у ІІІ-ІV кварталі 2009 року, ІІ кварталі 2010 року.

Суд відхиляє доводи відповідача, що право на віднесення платником податку до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, витрат, понесених на комісійну винагороду за договорами факторингу, пов`язане саме з моментом виникнення права вимоги до боржника, адже таких застережень норми спеціального Закону №334/94-ВР, який на момент виникнення спірних відносин визначав порядок оподаткування прибутку підприємств, не містили.

Разом з тим, суд відзначає, що Генеральний договір факторингу з регресом №1-09/ЮЛ укладений 24.09.2009 року (3 квартал 2009 року). Сплата комісійної винагороди, передбаченої договором здійснена Товариством 24.09.2009 року та відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ( в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997) за першою подією віднесена до складу витрат Товариства у 3 кварталі 2009 року. Право вимоги до дебітора припадає на 4 квартал 2009 року. Зважаючи на той факт, що у 2009 році податкові декларації подавалися до контролюючого органу наростаючим підсумком, а сплата податкових зобов`язань здійснювалася за результатами річної податкової декларації, відображення витрат за факторингом не у 3 кварталі, а в 4 кварталі 2009 року жодним чином не вплинула на нарахування та сплату податкових зобов`язань у 2009 році.

Генеральний договір факторингу з регресом №2-09/ЮЛ укладений 27.11.2009 року (4 квартал 2009 року). Сплата комісійної винагороди, передбаченої договором здійснена Товариством 27.11.2009 року та відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ( в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997) за першою подією віднесена до складу витрат Товариства у 4 кварталі 2009 року. Право вимоги до дебітора припадає на 4 квартал 2009 року. Строк платежу за договором з дебітором припадає на 25.12.2009 року (4 квартал 2009 року), комісійна винагорода сплачена Товариством фактору припадає також на 4 квартал 2009 року та відображена в податковій звітності за 4 квартал 2009 року в повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалами справи та спростовує висновок контролюючого органу про завчасне відображення витрат у вигляді комісійної винагороди.

Генеральний договір факторингу з регресом №2-10/ЮЛ укладений 24.06.2010 року (2 квартал 2010 року). Сплата комісійної винагороди, передбаченої договором здійснена Товариством 24.06.2010 року та відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ( в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997) за першою подією віднесена до складу витрат Товариства у 2 кварталі 2010 року. Право вимоги до дебітора припадає на 3 квартал 2010 року. Зважаючи на той факт, що у 2010 році податкові декларації подавалися до контролюючого органу наростаючим підсумком, а сплата податкових зобов`язань здійснювалася за результатами річної податкової декларації, відображення витрат за факторингом не у 2 кварталі, а в 3 кварталі 2010 року жодним чином не вплинула на нарахування та сплату податкових зобов`язань у 2010 році.

Судом встановлено, що здійснення господарських операцій з факторингу та їх правомірність підтверджено копіями Генеральних договорів факторингу з регресом, реєстрами прийнятих документів на факторинг, актами прийому - передачі наданих послуг до Генеральних договорів факторингу з регресом та платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, складеними у відповідності до вимог законодавства України та містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Таким чином, оскільки вчинення господарських операцій з факторингу, а також здійснення позивачем відповідних платежів за ними підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося відповідачем, висновок контролюючого органу про відсутність у Товариства правових підстав для віднесення до валових витрат проведених платежів за Генеральними договорами факторингу у вигляді комісійної винагороди в розмірі 594398 грн., є необгрунтованим.

Щодо завищення позивачем валових витрат у зв`язку із включенням до їх складу членських внесків у сумі 38500 грн., перерахованих Українській асоціації інвестиційного бізнесу, а також вартості навчання спеціалістів у сумі 6510 грн., суд зазначає таке.

Самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшувати (збільшувати) суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний лише у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення сум його податкових зобов`язань, бюджетного відшкодування або від`ємного значення, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, юридичним фактом, який зумовлює збільшення суми податкових зобов`язань є дані перевірки результатів діяльності платника податків, які свідчать про невиконання останнім податкового обов`язку по обчисленню, декларуванню та/або сплаті суми податку та збору в порядку і строки, визначені законодавством.

Пунктом 109.1 статті 109 ПК України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача та прийняття оскаженого рішення) встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За правилом, установленим пунктом 56.4 статті 56 ПК України, обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь - якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, саме на контролюючі органи покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні зобов`язання та застосовано фінансові санкції, довести правомірність нарахування суми таких зобов`язань.

Позивачем зазначено, що відображаючи у податковому обліку витрати на перерахування Українській асоціації інвестиційного бізнесу членських внесків та вартості навчання спеціалістів, Товариством керувалося чинними на той час нормами пункту 4 статті 16 Закону України від 23.02.2006 №3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі Закон №3480-ІV) та рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.2006 №341 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами)» (далі Ліцензійні умови), якими передбачено, що здійснення професійної діяльності учасників фондового ринку за умови членства щонайменше в одній саморегулівній організації, єдиною в Україні якою є Українська асоціація інвестиційного бізнесу, а також Положення про здійснення фінансового моніторингу професійними учасниками ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.07.2010 №1155, яким установлено обов`язок Товариства, як професійного учасника фондового ринку, призначити працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, й останній повинен пройти професійну підготовку у порядку, встановленому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.12.2003 №562 «Про затвердження Порядку організації професійної підготовки фахівців з питань фінансового моніторингу професійних учасників ринку цінних паперів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.02.2004 за № 176/8775.

Тобто, витрати позивача на вступ до Української асоціації інвестиційного бізнесу і підтримання членства по суті є витратами на підтримання статусу Товариства як ліцензованого учасника фондового ринку. Це є законодавчо встановлені обов`язкові витрати Товариства, як ліцензованого учасника фондового ринку.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 Закону №334 та п. 138.10 ПК України, сплачені ТОВ «КУА «Фінгрін» до Української асоціації інвестиційного бізнесу членські внески включено до складу валових витрат як витрати, пов`язані з господарською діяльністю на загальну суму 38 500,00 грн.

Згідно з п.6 розділу ІІ гл. І Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), компанія з управління активами повинна мати при отриманні ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) не менше трьох сертифікованих фахівців (у тому числі керівник), які безпосередньо здійснюють діяльність з управління активами, а для провадження діяльності з управління активами інституційних інвесторів відокремленими підрозділами не менше двох сертифікованих фахівців у кожному відокремленому підрозділі (у тому числі керівник відокремленого підрозділу). Також, відповідно до п.5. Ліцензійних умов, у разі зменшення у ліцензіата визначеної кількості сертифікованих фахівців (у тому числі керівних посадових осіб) під час здійснення професійної діяльності ліцензіат не пізніше трьох місяців від дати виникнення цього факту повинен відновити потрібну кількість.

Крім того, відповідно до розділу II Положення про здійснення фінансового моніторингу професійними учасниками ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 27.07.2010 №1155 ТОВ «КУА «Фінгрін», як професійний учасник фондового ринку, з метою забезпечення належного здійснення первинного фінансового моніторингу зобов`язане призначити працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу (далі відповідальний працівник). А в свою чергу, відповідальний працівник повинен пройти професійну підготовку у порядку, встановленому рішенням Комісії від 10.12.2003 №562 «Про затвердження Порядку організації професійної підготовки фахівців з питань фінансового моніторингу професійних учасників ринку цінних паперів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.02.2004 №176/8775, не пізніше двох місяців після призначення на посаду та підвищувати свою кваліфікацію шляхом проходження навчання не рідше одного разу на три роки.

Судом встановлено, що за період, що перевірявся ТОВ «КУА «Фінгрін» зараховано до складу валових витрат 6510 грн. на інформаційно-консультаційні послуги з питань професійної діяльності на ринку цінних паперів України та з питань фінансового моніторингу професійних учасників фондового ринку (в тому числі: Український інститут розвитку фондового ринку Київського національного економічного університету 1280 грн. та 2000 грн., Український інститут розвитку фондового ринку 1280 грн., Дніпропетровський університет економіки та права 1520 грн.) та послуги по генерації реєстраційного коду (Агентство з розвитку інфраструктури ФРУ 430 грн.).

З приводу викладеного вище суд зазначає таке.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який визначає порядок формування витрат у податковому обліку, на момент виникнення спірних правовідносин був Закон №334/94-ВР. Закон №3480-ІV, що врегульовує, у тому числі, відносини, які виникають під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, чи Ліцензійні умови не можуть змінювати правила податкового обліку, визначені Законом №334/94-ВР.

За змістом підпункту 5.2.17 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об`єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний рік.

Також, як передбачено підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону №334/94-ВР, витрати платника податку, пов`язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов`язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Суд зазначає, що контролюючим органом не доведено правомірність виключення зі складу валових витрат позивача, пов`язаних із професійною підготовкою спеціалістів.

Щодо завищення позивачем валових витрат у зв`язку із включенням до їх складу витрат по оренді приміщення у сумі 82000 грн., суд зазначає таке.

Позивач надав декларацію з податку на прибуток за 2008 рік, у якій задекларовано суму валових витрат у розмірі 83600,00 грн. (р. 04.1). За результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «КУА «Фінгрін» за вказаний період сума валових витрат фактично склала 115158,00 грн. (не врахована сума становить 31 558,00 грн.). У 2009 році сума неврахованих валових витрат за результатами бухгалтерського обліку становить 50934,00 грн. (у декларації за 2009 рік відображено суму 494 717,00 грн., сума валових витрат фактично складає 545 651 грн.). Вказану помилку було виправлено відповідно п.17.2 ст. 17 Закон України від 21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п`яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов`язання з цього податку.

У квітні 2010 року шляхом надання уточнюючого розрахунку з податку на прибуток за 2009 рік (з урахуванням строків позовної давності), згідно якого збільшення валових витрат склало 82000 грн. (р. 04.1). До складу валових витрат 2008 та 2009 років не в повному обсязі включено суми, сплачені за оренду приміщення. Фактично сплачені суми за оренду склали по періодам: 2008 рік 90640 грн., (у декларації зазначено валових витрат всього на суму 83600 грн., що свідчить про часткове включення до складу валових витрат сум, сплачених за оренду приміщення), 2009 рік 54169,30 грн.

Під час надання декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону №334/94-ВР було враховано дані уточнюючого розрахунку за рік 2009, а тому суму від`ємного значення попереднього року задекларовано у розмірі 57466,00 грн. Відповідно до вимог законодавства у декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року сума від`ємного значення попереднього року врахована у розмірі 20% та склала 11 493,00 грн.

Позивачем зазначено, що під час проведення перевірки за фактом надання уточнюючого розрахунку Товариством надано письмове пояснення, проте у відповіді на заперечення позивача зазначено, що за період ІІ - ІV кварталів 2009 року ТОВ «КУА «Фінгрін» були віднесені до складу валових витрат витрати на оренду приміщення. Надані під час перевірки журнали-ордери і відомості по рахунку ВР валові витрати свідчать, що сума витрат за вказані періоди за бухгалтерським обліком значно більша, ніж та, що включена до складу декларації з податку на прибуток за 2009 рік, проте вказаний факт контролюючим органом не враховано.

В силу положень пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі Закон №2181-ІІІ) податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов`язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відтак, приписи законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, не визначали акт перевірки податкового органу як підставу для позбавлення платника права подавати уточнюючі розрахунки або зазначати уточнюючі показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Тому, посилання контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на внесення змін до податкової звітності за період, який вже був предметом перевірки, є необгрунтованими.

Згідно пункту 86.10 статті 86 ПК України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки Товариства та прийняття оскарженого рішення відповідача) в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що висновок контролюючого органу щодо необгрунтованого збільшення позивачем рядка 04.1 декларації на суму 82000,00 грн. шляхом подання уточнюючого розрахунку за 2009 рік є необгрунтованим.

Щодо правомірності віднесення до валових витрат витрат, пов`язаних з отриманням від ПП ОСОБА_1 інформаційно-консультаційних послуг, суд зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між ПП ОСОБА_1 та ТОВ «КУА «Фінгрін» було укладено договори про надання інформаційно-консультаційних послуг №020710/1 від 02.07.2010 на суму 32000,00 грн. та №021010/1 від 02.10.2010 на суму 36000,00 грн.

За результатом надання послуг за вказаними договорами сторонами складено та підписано акти приймання - передачі послуг, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, в яких зазначено зміст наданих послуг, а саме: усні консультації з питань управління:

- консультації щодо підвищення ефективності аналізу проектів шляхом впровадження спеціальних програмних інструментів;

- управлінський консалтинг-консультації власникам та вищому керівництву;

- стратегічне управління організацією; Ефективне управління часом;

- управлінський аудит і розробка рекомендацій для конкретної організації виходячи з реальної ситуації і бажаного результату.

Вказані послуги, отримані ТОВ «КУА «Фінгрін», безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності, так як ефективність роботи ТОВ «КУА «Фінгрін», в тому числі, отримання прибутку, залежить від вдалого керівництва.

Позивач зазначив, що Товариство діяло керуючись п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, у п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону №334 зазначено, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними дорученнями та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Факт надання означених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг №020710/1 від 02.07.2010 на суму 32000,00 грн. та №021010/1 від 02.10.2010 на суму 36000,00 грн., актом приймання - передачі наданої послуги від 30.09.2010 року за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №020710/1 від 02.07.2010, актом приймання-передачі наданої послуги від 30.12.2010 року за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №021010/1 від 02.10.2010, платіжними дорученням від 29.12.2010 № 739, від 19.10.2010 №5, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем також вказано, що з липня по грудень 2010 року Товариство розробляло стратегію щодо створення під управлінням Товариства інвестиційних фондів, здійснювало пошук напрямків інвестування, інвестиційних проектів та потенційних інвесторів. Завдяки співпраці з приватним підприємцем ОСОБА_1 , під управлінням Товариства було створено шість інвестиційних фондів, які були зареєстровані в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, було розроблено стратегію їх діяльності, залучення інвесторів та напрямків інвестування, що підтверджується свідоцтвом про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний бізнес" Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» № 1515 від 05.11.2010, свідоцтвом про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Бізнес Проект" Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» № 1516 від 05.11.2010, свідоцтвом про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Фінгрін Фінанс" Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» №1517 від 05.11.2010, свідоцтвом про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Спектрум" Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» № 1518 від 05.11.2010, свідоцтвом про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Татісс Бізнес" Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» № 1565 від 01.02.2011, свідоцтвом про внесення інституту спільного інвестування до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Спортвонтед" Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» № 1598 від 11.04.2011, свідоцтвом про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» № 2093 від 14.04.2011, свідоцтвом про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» № 2098 від 18.04.2011, свідоцтвом про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» № 2099 від 18.04.2011, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Станом на 30.09.2012 вартість активів інвестиційних фондів становила ЗНВПІФ «ФІНГРІН ФІНАНС»- 14985 607,57 грн.; ЗНВПІФ «СПЕКТРУМ» - 15000 307,97 грн.; ЗНВПІФ «ТАТІСС БІЗНЕС» - 53545 912,02 грн.

Приватним підприємцем ОСОБА_1 було надано Товариству консультації щодо підвищення ефективності аналізу проектів. Особливу увагу було приділено аналізу проекту техніко-економічного обґрунтування інноваційного проекту «Створення підприємства з виробництва акустооптичних кристалів». Товариство залучило інвесторів до інвестиційного фонду ЗНВПІФ «СПЕКТРУМ» та інвестувало кошти до ТОВ «НВП «СПЕКТРУМ» з виробництва акустооптичних кристалів. Мета проекту - забезпечити виробництво високоякісних кристалів для акустооптичних пристроїв. Проектом передбачалося створення виробництва акустооптичних кристалів, їх розрізання, шліфування, нанесення висвітлюючих покриттів, нанесення електродів. Застосування оптичних приладів: машинобудування, приладобудування та радіоелектронна промисловість, медицина (стоматологія, хірургія, дерматологія), космічні системи, вивчення ландшафту, голографія, зв`язок та ін. Загальна сума інвестицій - 33 556 324 гривень. Утворення вищезазначених інвестиційних фондів, та залучення інвесторів збільшило доходну частину Товариства у вигляді комісійної винагороди за управління активами вказаних фондів.

У зв`язку з розширенням сфери діяльності Товариства, створенням нових інвестиційних фондів під управлінням Товариства, та як наслідок значним збільшенням обсягів виконуваних робіт, у Товариства виникла потреба підвищити ефективність своєї управлінської структури. В результаті отриманих інформаційно-консультаційних послуг від приватного підприємця ОСОБА_1 було змінено штатний розклад Товариства, залучено нових працівників та по новому розподілені функції підрозділів Товариства.

Отже, приватним підприємцем ОСОБА_1 були надані консультації позивачу щодо управлінського консалтингу, стратегічного управління організацією, ефективного управління часом, управлінського аудиту та розроблені рекомендації, які використані останнім у власній господарській діяльності, витрати за надання яких правомірно були віднесені Товариством до складу валових витрат.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «КУА «Фінгрін» є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» (проспект Д. Яворницького, буд. 22, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 35607718) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 № 0005682200 (форми "Р").

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінгрін» (проспект Д. Яворницького, буд. 22, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 35607718) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Повний текст рішення суду складений 26.05.2022.

Суддя О.В. Царікова