Ухвала

від 27.02.2023 по справі 757/11042/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11042/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна.

У вимогах даного клопотання заявник просить: винести постанову суду якою скасувати арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови слідчого Печерського РУГУ МВС України в м. Києві від 04.06.2008 року, залишеної без змін вироком Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2010 року. Звільнити з-під арешту квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання вказує наступне.

Постановою слідчого Печерського РУГУ МВС України в м. Києві від 04.06.2008 року накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

10.06.2008 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2-1358. Право приватної власності ОСОБА_4 у Київському міському БТІ записане у реєстрову книгу № д. 1499-244 за реєстровим № 2054 від 12.06.2008 року, що підтверджується реєстраційним написом на звороті свідоцтва. Копія свідоцтва додається до клопотання. Оригінал згаданого свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.06.2008 року зберігається у справі (наряді) 2-03 за 2008 рік приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 .

27.06.2008 року, між ОСОБА_4 (обвинуваченим/засудженим) дарувальником та ОСОБА_6 обдаровуваною був укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1128.

Згідно пунктом 1 згаданого договору дарування квартири від 27.06.2008 року, дарувальник подарував, а обдарована прийняла у дар, належну дарувальнику на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , як було зазначено в абзаці 5 пункту 6 договору дарування квартири від 27.06.2008 року, квартира під забороною (арештом) та у заставі, в податковій заставі не перебуває. Факт відсутності заборони відчуження зазначеної квартири підтверджується довідками, виданими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 27.06.2008 року.

Арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження: 7656626, було зареєстровано: 30.07.2008 15:00:17 за № 7656626 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова б/н, 04.06.2008 року, Печерське РУ ГУМВС України в м. Києві, слідчий ОСОБА_7 , об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , додаткові дані: р.№1035, вх. № 5362/2-41, заявник: Печерське РУ ГУМВС України в м. Києві.

Так станом на дату відчуження квартири 27.06.2008 року арешту не було накладено, і лише через 3 календарних дні, тобто 30.07.2008 року згаданий арешт був накладений на квартиру.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2010 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки, а постанову слідчого Печерського РУГУ МВС України в м. Києві від 04.06.2008 року про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без змін для забезпечення цивільного позову.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після смерті якої була заведена спадкова справа № 10/2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 .

05.09.2019 року Деснянським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві була надано довідка Д/16, згідно за даними АВСП у Відділі на виконані перебували виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_4 коштів, у тому числі за восьми виконавчими листами № 1-56 від 30.07.2019, та іншими виконавчими документами.

Станом на 05.09.2019 року вищезазначені виконавчі провадження завершені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (повне фактичне виконання).

Тобто із зазначеної довідки від 05.09.2019 року Д/16 вбачається, що засуджений ОСОБА_4 сплатив кошти, стягнуті на підставі виконавчих листві, виданих на виконання вироку Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 1-56/10.

Крім того, станом на день подання цього клопотання відсутні записи в Єдиному реєстрі боржників щодо засудженого ОСОБА_4 , що підтверджуються відповідною інформацією за пошуком по ПІБ та РНОКПП засудженого. Копія інформації додається до клопотання.

04.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 була видана довідка № 9/02-14 про те, що ОСОБА_3 , є єдиною спадкоємицею за заповітом всього майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Як вбачається із абзацу 5 згаданої постанови, при перевірці наявності/відсутності заборон/арештів на квартиру в Державному реєстрі речових прав була отримана інформація про реєстрацію 30.08.2008 року в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешту на вищезазначену квартиру, згідно постанови Печерське РУ ГУМВС України в м. Києві б/н від 04.06.2008 року.

Згаданою постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.03.2019 року ОСОБА_3 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру.

Ураховуючи вище викладена можна констатувати, що станом на день подання цього клопотання наявні підстави для скасування накладеного арешту. По-перше: відпала необхідність для застосування арешту, оскільки забезпечені цивільні позови, а також всі грошові вимоги, були сплачені моїм батьком засудженим ОСОБА_4 . Інші вимоги за цивільними позовами, які були задоволені вироком Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2010 року у справі № 1-56/10, але за якими не було видано виконавчі листи, - на виконанні Відділу не перебували і наразі не перебувають. По-друге: арешт на квартиру був зареєстрований 30.07.2008 року, тобто вже після посвідчення договору дарування квартири від 27.08.2008 року. Тобто арештована квартира вже не перебував у власності обвинуваченого ОСОБА_4 . По-третє: арештована квартира входить до складу спадкового майна. Днем прийняття спадщини ОСОБА_3 є день подання заяви про прийняття спадщини від 09.08.2019 року. Тобто з 09.08.2019 року мною прийняте все спадкове майно після померлої ОСОБА_6 , у тому числі згадана квартира. Тому наразі ОСОБА_3 є власником і користувачем квартири, а також вживаю заходи щодо охорони цього спадкового майна.

Особа, яка звернулась з клопотанням у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду повідомлена належним чином, проте подала заяву, у якій вимоги клопотання підтримала, просила задовольнити.

Слідчий/прокурор у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

З матеріалів клопотання вбачається наступне, а саме, що постановою слідчого Печерського РУГУ МВС України в м. Києві від 04.06.2008 року накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2010 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки, постанову слідчого Печерського РУГУ МВС України в м. Києві від 04.06.2008 року про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без змін для забезпечення цивільного позову.

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково (стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11, матеріальну шкоду в сумі 42566 грн. 26 коп., та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн). Всього з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_11 стягнути 142 566 (сто сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн. 26 коп.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково (стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, матеріальну шкоду в сумі 101000 грн. 00 коп., та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн). Всього з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 стягнути 111 (сто одинадцять тисяч) грн. 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково (стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9, матеріальну шкоду в сумі 33548 грн. 05 коп., та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн). Всього з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_9 стягнути 43 548 (сорок три п`ятсот сорок вісім) грн. 05 коп.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково (стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8, матеріальну шкоду в сумі 1330 грн. 85 коп., та моральну шкоду в розмірі 3000 грн). Всього з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_8 стягнути 4330 (чотири тисячі триста тридцять) грн. 85 коп.

Крім того вирогом: стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 витрати на лікування ОСОБА_6 в відділенні політравми Київської клінічної лікарні №17 з 23.12.2007 по 04.01.2008 р., які складають 2601 грн. 12 коп. Кошти перерахувати на рахунок: НОМЕР_1 в ГУДК м. Києві, МФО 820019, код ЕДРПОУ 03319759Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 витрати на лікування ОСОБА_8 в відділенні політравми Київської клінічної лікарні №17 з 23.12.2007 по 26.12.2008 р., які складають 690 грн. 60 коп. Кошти перерахувати на рахунок: НОМЕР_1 в ГУДК м. Києві, МФО 820019, код ЕДРПОУ 03319759; стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 витрати на лікування ОСОБА_9 в відділенні політравми Київської клінічної лікарні №17 з 23.12.2007 по 30.01.2008 р., які складають 7188 грн. 56 коп. Кошти перерахувати на рахунок: НОМЕР_1 в ГУДК м. Києві, МФО 820019, код ЕДРПОУ 03319759; стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави в особі Київської міської клінічної лікарні № 17 витрати на лікування ОСОБА_5 в відділенні політравми Київської клінічної лікарні №17 з 23.12.2007 по 07.01.2008 р., які складають 3130 грн. 44 коп. Кошти перерахувати на рахунок: НОМЕР_1 в ГУДК м. Києві, МФО 820019, код ЕДРПОУ 03319759 стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі НДЕКЦ судові витрати за проведення судово-трасологічної експертизи №167ат від 21.04.2008 в сумі 753 гривні 24 копійки. Кошти перерахувати: отримувач НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, код 25575285, банк: ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, р\р НОМЕР_2(послуги експерта); стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі НДЕКЦ судові витрати за проведення автотехнічної експертизи №194ат від 15.05.2008 в сумі 659 гривень 08 копійок. Кошти перерахувати: отримувач НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, код 25575285, банк: ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, р\р НОМЕР_2(послуги експерта); стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі НДЕКЦ судові витрати за проведення автотехнічної експертизи №332ат від 28.07.2009 в сумі 1622 гривень 59 копійок. Кошти перерахувати: отримувач НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, код 25575285, банк: ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, р\р НОМЕР_2(послуги експерта); стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення повторної судово транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №8146\8147 від 30.09.2009 в сумі 1912 гривень 00 копійок.

Так, 05.09.2019 року Деснянським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві була надана довідка Д/16, згідно за даними АВСП у Відділі на виконані перебували виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_4 коштів, у тому числі за восьми виконавчими листами № 1-56 від 30.07.2019, та іншими виконавчими документами, але станом на 05.09.2019 року вищезазначені виконавчі провадження завершені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (повне фактичне виконання).

Таким чином із зазначеної довідки від 05.09.2019 року Д/16 вбачається, що засуджений ОСОБА_4 сплатив кошти, стягнуті на підставі виконавчих листві, виданих на виконання вироку Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2010 у справі № 1-56/10, а станом на день подання цього клопотання відсутні записи в Єдиному реєстрі боржників щодо засудженого ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Крім того, Відповідно до ст. 409 КПК України 1960 року, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

З матеріалів справи вбачається, що вирок від 09.02.2010 року у справі № 1-56/10, яким залишено беззмін постанову про арешт квартир за адресою: АДРЕСА_1 винесено Печерським районним судом м. Києва.

Відтак, згідно ст. 409 КПК України 1960 року вказана справа підлягає розгляду Печерським районним судом м. Києва.

Так зокрема, відповідно до пункту 1 абзац 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів у порядку, передбаченому статями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно пункту 9 Перехідних положень до КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України від 26.11.2012 року «Про деякі питання застосування розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України», зокрема, що містяться в пункті 9, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності КПК України продовжують свою дію в порядку КПК України 1960 року. Зміна, скасування чи припинення (окрім продовження) таких запобіжних заходів, арешту майна, відсторонення від посади, незважаючи на набуття чинності новим процесуальним законом, розглядається в порядку, передбаченому КПК України 1960 року. Таким чином, неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи, а також прийняття правильного рішення.

У статті 125 КПК України 1960 року зазначено, що слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов`язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.

Згідно положень ч. 1 ст. 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.

До набрання чинності КПК України 2012 року відповідно до положень КПК України 1960 року було визначено порядок скасування арешту на майно: 1) постановою слідчого в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 126 КПК України 1960 року; 2) судом у порядку, передбаченому ст. 253 КПК України 1960 року; 3) судом під час ухвалення вироку в порядку, передбаченому ст. 324 КПК України 1960 року або судом на стадії виконання вироку в порядку, передбаченому статтями 409, 411 КПК України 1960 року.

Згідно з пунктом 8 ст. 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити питання, що робити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Відповідно до положень статей 409, 411 КПК України 1960 року питання про різного роду сумніви та протиріччя, які виникли при виконання вироку, вирішуються судом, який постановив вирок. Питання зв`язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора. В судове засідання, як правило, викликається засуджений, а за його клопотанням і захисник. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, викликається також при необхідності цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих осіб не зупиняє розгляду справи.

Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Наведені Конституційні гарантії права володіти своїм майном поєднується з такими ж вимогами ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, де зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17.07.1997 Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України від 23.02.2006 «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику вказаного Суду як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення ЄСПЛ по справі «Броньовський проти Польші» від 22.06.2004). При цьому, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.1999).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а має бути «пропорційним», тобто повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи на принципах «пропорційності», «справедливої рівноваги» (рішення у справах «АГОСІ проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986, «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 та «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 26.11.2009).

Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи є виправданими наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння [його] майном» в розумінні першого речення ст. 1 Першого протоколу (рішення у справі «Звольські та Звольська проти Республіки Чехія» від 12.11.2002).

Особа може заявляти про порушення ст. 1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права. «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» від 28.09.2004).

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999, «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998).

Подолати цей стан невизначеності, враховуючи наявність остаточного судового рішення, яке на даний момент виконано, можливо лише у спосіб скасування арешту на майно, адже лише таким чином є можливим усунути усі наслідки дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію, враховуючи, що ЄСПЛ у справі «П`єрсак проти Бельгії» 01.10.1982, зазначив, що він «виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому він перебував», якби не було порушено його права, адже таким чином підкреслюється верховенство обов`язку відновлення

Враховуючи те, що у заявника відсутній інший спосіб захисту своїх прав, слідчий суддя вважає наявними підстави для задоволення клопотання.

Керуючись ч. 1 ст. 41 Конституції України, ст. ст. 2, 26,107, 174, 309, 376 КПК України, ст. ст. 409, 411 КПК України 1960 року, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови слідчого Печерського РУГУ МВС України в м. Києві від 04.06.2008 року, залишеної без змін вироком Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2010 року.

Ухвала не може бути оскарженою та підлягає безумовному виконанню.

Слідчий суддя ОСОБА_1