Рішення

від 17.03.2023 по справі 211/5805/21

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/5805/21

Провадження № 2/211/269/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 березня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С. В.

при секретарі Мариненко Е.П.

у відсутність:

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ДП «Національні інформаційні системи», представника третьої особи ТОВ «Кредитні ініціативи»,

розглянувши в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про зобов`язання учинення дій,

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ДП «Національні інформаційні системи» та просить суд зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, знявши при цьому обтяження у вигляді застави та виключити відповідний запис із Державного реєстру обтяжень рухомого майна. В обґрунтування вимог посилається на те, що рішенням суду від 11.08.2020 її позов задоволено та усунено перешкоди у користуванні власністю шляхом зняття обтяження у виді застави рухомого майна та виключення запису з державного реєстру обтяжень рухомого майна, зареєстрованого 31 травня 2017 року за № 16294221. Вона зверталась і до органів ДВС, і до реєстраторів та ін., однак де-факто виконати рішення та скасувати обтяження вона так і не змогла, т.я. вся суть відповідей відповідних органів зводиться до того, що обтяження вносяться та знімаються ДП «НАІС», а рішення суду не було прямо зобов`язано дану особу внести відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна і тому таке рішення фактично не може бути виконано. Тому просить вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися, своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце слухання справи в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України.

Представник позивача адвокат Бурлаченко С.Ю. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його та позивача відсутності, на вимогах наполягає.

Представник відповідача ДП «Національні інформаційні системи» звернувся до суду із відзивом на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено, що реєстраторами Державного реєстру є державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру та його філії у випадках, передбачених законодавством. Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувала подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться у заяві. Таким чином ДП «НАІС», як реєстратор Державного реєстру, виконує лише механічну функцію по внесенню та виключенню до/з державного реєстру записів про обтяження на підставах, передбачених відповідними нормативно-правовим актами. При цьому ДП «НАІС» не наділений повноваженнями щодо здійснення правової оцінки відомостей, що містяться у заявах, а також жодним чином не уповноважений на прийняття будь-яких самостійних рішень щодо обтяження рухомого майна чи припинення такого обтяження по відношенню до будь-якої фізичної чи юридичної особи. З посиланням на постанову Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 761/42510/17, вважають, що ДП «Національні інформаційні системи» є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволені вимог слід відмовити із зазначеної підстави.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки BMW X5, 2000 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ..

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 59731454 від 17 травня 2019 року, 31 травня 2017 року о 15:04:37 за № 16294221 реєстратором Філії міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи » Кондратюк Н.С. на підставі договору застави № 527/07 від 13 квітня 2007 року було зареєстровано обтяження у виді застави рухомого майна на вказаний автомобіль.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2020 року усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нею власністю: транспортним засобом марки «BMW X5», 2000 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , що належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , дата реєстрації 02 листопада 2018 року, шляхом зняття обтяження у виді застави рухомого майна та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зареєстрованого 31 травня 2017 року 15:04:37 за № 16294221, вид обтяження: приватне обтяження, тип реєстрації : поточна, тип обтяження: застава рухомого майна, зареєстровано 31.05.2017 року 15:04:37 за № 16294221, реєстратором: Кондратюк Наталія Сергіївна, Філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи», підстава обтяження: договір застави, серія та номер: 527/07, виданий 13.04.2007 року, видавник: ТОВ «Кредитні ініціативи», об`єкт обтяження: автомобіль легковий, марки «BMW X5», 2000 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_4 , обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", боржник ОСОБА_2 (а.с. 4-11 - копія рішення).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно тексту позовної заяви, позивач позбавлений права вільно розпоряджатись належним йому майном, оскільки до теперішнього часу належне йому майно залишається в обтяжені під забороною відчуження, незважаючи на судове рішення про припинення обтяження, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що ТОВ «Кредитні ініціативи» свого зобов`язання щодо реєстрації припинення обтяження транспортного засобу не виконав, не подав заяву реєстратору про припинення обтяження і вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, оскільки станом на дату подання позову до суду до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не внесені відомості про припинення приватного обтяження автомобіля позивача.

ОСОБА_1 реалізуючи своє право на вільне розпорядження належним йому майном, зверталася 18 січня 2021 року до ТОВ «Кредитні ініціативи» з заявою щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису відносно транспортного засобу, однак вказана вимога залишена без реагування (а.с. 16).

З листа регіональної філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» від 02.12.2020 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до вказаної установи із заявою від 06 листопада 2020 року щодо вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, однак їй було повідомлено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна здійснюється філіями ДП «НАІС» на підставі заяви обтяжувача, поданої виключно в електронній формі. У підприємства відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації припинення обтяження в Державному реєстрі, у зв`язку з тим, що при здійсненні державної реєстрації обтяжень рухомого майна, обсяг повноважень ДП «НАІС» визначається виключно функціями реєстратора Державного реєстру, який виконує суто механічну функцію по внесенню/виключенню до/з Реєстру обтяжень відомостей про обтяження майна на підставах, передбачених чинним законодавством України. Підприємство не уповноважено на прийняття власних управлінських рішень щодо накладення чи припинення обтяжень (а.с. 12).

Аналогічні підстави викладені відповідачем і у відзиві на позов.

Судом встановлено, що порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регулюється Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 березня 2003 року № 1255, Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 29 липня 2004 року за № 942/9541.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так, судом встановлено, що порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регулюється Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 березня 2003 року № 1255, Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 29 липня 2004 року. За № 942/9541.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Згідно з ст. 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до Державного реєстру обтяжень рухомого майна вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначається реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника, інформація про припинення.

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» № 57/5 від 07 липня 2006 року, визначено, що реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна є державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна та його філії у випадках, передбачених законодавством. Про, що також зазначає відповідач у письмових запереченнях.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05 липня 2004 року державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису. Державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

Пунктом 5 глави 15 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року. встановлено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); за рішенням суду.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, у силу наведених норм процесуального права суд захищає виключно порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси особи.

У разі, якщо законом передбачено інший несудовий порядок відновлення порушених прав особи, то остання повинна його реалізувати, а вже потім, у разі відмови в поновленні прав, свобод чи інтересів, звертатися до суду з відповідними вимогами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 640/4301/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц (провадження № 61-7769св18) зазначено, що: «дійсно записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Проте у справі, яка переглядається, ефективним способом захисту порушених прав позивача було пред`явлення позову про визнання іпотеки такою, що припинена (оскільки щодо цього існував спір, про що свідчить факт зміни позивачем підстав та предмета позову), а не визнання припиненим договору іпотеки, а також - про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек. Підстави для зобов`язання нотаріуса вчиняти певні дії відсутні, оскільки у випадку одержання відповідної заяви та підтверджуючих документів або за наявності рішення суду нотаріус сам повинен зняти заборону відчуження майна та провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також - припинити інше речове право (іпотеку)».

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 761/42510/17 (провадження № 61-14651св19) зазначено, що «у справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що даний спір виник між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра» щодо зняття обтяження зі спірного автомобіля, тому ДП «Національні інформаційні системи» є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ДП «Національні інформаційні системи» необхідно відмовити із зазначеної підстави».

За таких обставин суд вважає, що державні та приватні нотаріуси, як реєстратори Державного реєстру обтяжень рухомого майна, мають усі повноваження щодо проведення реєстрації припинення обтяження рухомого майна та внесення відомостей про припинення обтяження транспортного засобу ОСОБА_1 на підставі судового рішення Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2020 року, яке набрало законної сили та відповідно до ст. 18 ЦПК України, є обов`язковим для виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, та підлягає виконанню на всій території України (аналогічних висновків дійшов Дніпровський апеляційний суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 194/583/20 (провадження № 22ц-803/1592/21).

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи.

Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосується вирішення спору, притягуються до участі у справі, що, у свою чергу, призводить до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та вирішує справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

ЦПК України саме на позивача покладає обов`язок визначати відповідача у справі.

Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, вказати, ким порушені його права та в чому полягає порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки вирішення спору за відсутності належного відповідача є порушенням норм процесуального права, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог з цих підстав.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки у задоволенні вимог відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 264 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 - повністю.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя С.В.Ткаченко