Рішення

від 13.03.2023 по справі 761/27089/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27089/22

Провадження № 2/761/3984/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.

за участю секретаря судових засідань: Бражніченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, згідно з якою позивач просив суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9047,69 грн., правова підстава набуття яких відпала, моральну шкоду у розмірі 9047,69 грн. та понесені нею судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2034, яким стягнуто з позивача заборгованість за кредитним договором № Ск-1145- 014045/7-2008 від 04.07.2008 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал» у розмірі 9047,69 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельником Ю.А. від 01.03.2021 року було відкрито виконавче провадження № 64660877 по примусовому стягненню з позивача, ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> заборгованість у розмірі 9047,69 грн. Вважаючи виконавчий напис нотаріуса незаконним, позивач звернулась до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не піддягає виконанню. Розгляд справи в суді тривав з березня місяця 2021 року по лютий 2022 року. За час судового розгляду справи в примусовому порядку з позивача було стягнуто суму боргу згідно виконавчого напису нотаріуса. Отже, із заробітної плати позивача було стягнуто 10 621,46 грн. з яких 9047,69 грн. - сума боргу за виконавчим документом, яка була перерахована приватним виконавцем Мельник Ю. А. на рахунок стягувача - відповідача по справі; - 669,00 грн. - витрати виконавчого провадження; - 904,77 грн. основна винагорода приватного виконавця. Позивач зазначає, що приватний виконавець в досудовому порядку повернув позивачу стягнуті кошти, тому у позивача відсутні вимоги до третьої особи. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2022 року по справі № 761/10375/21 року, виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни було визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду набрало законної сили, 07.03.2022 року

У позовній заяві зазначено, що оскільки до набрання рішенням суду законної сили, в межах названого вище виконавчого провадження № 64660877 з позивача в примусовому порядку вже було стягнуто на користь відповідача грошову суму вказану у виконавчому написі нотаріуса, що підтверджує довідка про доходи позивача та відповідь приватного виконавця Мельника Ю.А. з метою врегулювання спору в досудовому порядку відповідачу була скерована заява про повернення незаконно стягнутих грошових коштів. У відповідь на своє звернення позивач отримала відмову у поверненні коштів. Відповідач вважає, що оскільки рішенням Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 761/10375/21 не зобов`язано відповідача повернути кошти позивачу то і немає правових підстав до їх повернення. Копію відмови відповідача, додаю. Отже, станом на дату звернення до суду із даним позовом, законна підстава стягнення з позивача грошові кошти на користь відповідача відпала, а в добровільному порядку відповідач відмовляється повернути кошти позивачу. Отже немає іншого ефективного способу захисту порушених прав позивача ніж стягнення з відповідача грошових коштів, законна підстава отримання яких вже відпала.

Крім того, позивачем вказано, що моральна шкода позивача полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала унаслідок обмежень фінансових можливостей в результаті неправомірного стягнення із її заробітної плати. Єдиним джерелом до існування у позивача на той час була її заробітна плата, середньомісячний розмір якої становив орієнтовно 8500, 00 грн., з яких утримувалось на податки 1800,00 грн. і на примусове стягнення в межах названого вище виконавчого провадження утримувалось щомісячно щонайменше 1330,00 грн. Після усіх відрахувань позивачу залишалось до отримання орієнтовно 5400, 00 грн. з яких вона повинна була оплатити вартість комунальних послуг, а після оплати вартості комунальних послуг, тих коштів, що залишались не вистачало навіть на харчування для неї та її доньки, яка знаходиться повністю на її утриманні. Батько доньки позивача, на підставі рішення суду був позбавлений батьківських прав за злісне самоусунення від утримання дитини. Неправомірне стягнення коштів із заробітної плати позивача позбавило її можливості у відпустку забезпечити собі та доньці оздоровлення під час відпустки. Також впродовж всього періоду незаконного утримання коштів, позивач не могла продовжувати оплачувати відвідування тренажерного залу для занять спортом, що негативно вплинуло на стан її здоров`я, вона не могла оплачувати по іншим рахункам, що порушило її звичайний та усталений спосіб життя. Впродовж майже пів року вона фактично була позбавлена придбавати собі та своїй дитині сезонний одяг. Все це у сукупності стало підставою для перебування у нервозному стані, позивач стала дуже дратівливою через постійні хвилювання з приводу обмеження її фінансових можливостей. Тому позивач оцінила розмір моральної шкоди у розмірі стягнутих коштів тобто у 9047,69 грн.

Вище викладене стало підставою для звернення до суду з позовом та позивач посилаючись на ст.ст. 23, 1166, 1167, 1212 ЦК України просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2022 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.01.2023 року (Вхід. № 5000) до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача. У відзиві зазначено, що доказів, якими б було розподілено кошти приватним виконавцем, перераховані на рахунок стягувача та зазначено, що лише відомості приватного виконавця можуть бути підтвердженням дійсної суми стягнення із заробітної плати позивача. Крім того відповідачем зазначено, що позивачем не взято до уваги те, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачуються першочергово. У відзиві відповідачем зазначено, що позивач не надала суду жодного письмового доказу на підтвердження її вимоги про відшкодування моральної шкоди, також не надано доказів, що як на її думку, спричинена їй шкода, була саме з вини ТОВ «Вердикт Капітал» і, відповідно, яким способом позивач визначила про відшкодування їй саме 9047,69 грн. і, дана сума, також не підтверджена жодним доказом, в розумінні вимог чинного законодавства. Відповідач вказано, що позивач отримала у кредит грошові кошти в банку та зобов`язана їх повернути відповідно до норм закону, натомість, позивач маніпулює перед судом аргументами, що не відповідає відношенням до стягнення із відповідача будь-якої моральної шкоди.

Одночасно з відзивом відповідачем ТОВ «Вердикт Капітал» подано клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу у якому відповідач зазначив, що витрати на правничу допомогу є не спів мірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим часом на надання таких послуг, витрати в такому розмірі не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розмірі, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

26.01.2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів цивільної справи №761/27089/22.

08.02.2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів цивільної справи №761/27089/22.

Позивач в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про день та час розгляду справи до суду 08.02.2023 року до суду надійшла заява представник позивача у якій позивач не заперечує проти розгляду справи без її участі та ухвалення судом заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2022 року у справі № 761/10375/21 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2034, виданий 19.02.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 9047,69 грн. на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

Вказаним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2022 у справі 761/10375/21 встановлено:

19.02.2021 Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинений виконавчий напис № 2034 про звернення стягнення зі ОСОБА_1 , яка є Боржником за кредитним договором Ск-1145-014045/7-2008 від 04.07.2008, укладеним з ПАТ «Родовід Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 23 від 04.07.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість за Кредитним договором Ск-1145-014045/7-2008 від 04.07.2008.

Строк платежу за Кредитним договором Ск-1145-014045/7-2008 від 04.07.2008 настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 04.07.2019 по 11.02.2021.

Сума заборгованості складає 8397,69 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4363,60 грн; прострочена заборгованість за комісією становить 1560,00; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 4,36 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн; строкова заборгованість за комісією становить 303,64 грн; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 2166,09 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 грн.

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом, на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, в розмірі 650,00 грн, які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 9047,69 грн.

01.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Ю.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64660877

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З урахуванням вказаних вимог ст. 82 ЦПК України вказані вище обставини встановленню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем від 01.12.2021 року про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження № 64660877 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого напису №2034 виданого 19.02.2021 Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівно про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> заборгованість в розмірі 9047,69 грн. закінчено, оскільки на рахунок приватного виконавця надійшли кошти для погашення заборгованості, основної винагороди, витрат виконавчого провадження у повному обсязі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно довідки Південно-Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 14.11.2022 №16567/12.3 про доходи ОСОБА_1 , яка працювала на посаді державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), із зазначенням розмірі щомісячних відрахувань згідно з постановою від 25.03.2021 ВП №64660877, виданою за виконавчим написом №2034 від 25.03.2021 за період з 01.03.2021 року по 14.07.2022 року, із позивача ОСОБА_1 було утримано суму за вказаною постановою у розмірі 10621,46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А. повідомлено, що на примусовому виканні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження ВП №64660877 з примусового виконання виконавчого напису №2034 виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 19.02.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість у розмірі 9047,69 грн. Повідомлено, що в рамках виконавчого провадження ВП №64990877 стягнуто грошові кошти у розмірі 10 624,46 грн., з яких: 9 047,69 грн. - сума боргу за виконавчим документом, яка перерахована на рахунок стягувача, - 669,00 грн. - витрати виконавчого провадження; - 904,77 грн. - основна винагорода приватного виконав.

Крім того, до вказано листа долучено копії платіжних доручень за номерами: 17786 від 30.07.2021, 17787 від 30.07.2021, 26601 від 10.09.2021, 33538 від 06.10.2021, 45557 від 18.11.2021, №49143 від 01.12.2021, що підтверджують направлення грошових коштів стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 року у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 року у справі №910/22442/16.

Враховуючи те, що правова підстава для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» заборгованості відпала у зв`язку з визнанням виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 2034 від 19.02.2021 р таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що стягнення з ОСОБА_1 коштів за вказаним виконавчим написом в розмірі 9047,69 грн. було безпідставним.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про стягнення з ТОВ «Вердикт-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 9047,69 грн.

Щодо вимог позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 9047,69 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вимоги щодо моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала унаслідок обмежень фінансових можливостей в результаті неправомірного стягнення із її заробітної плати. Єдиним джерелом до існування у позивача на той час була її заробітна плата, середньомісячний розмір якої становив орієнтовно 8500, 00 грн., з яких утримувалось на податки 1800,00 грн. і на примусове стягнення в межах названого вище виконавчого провадження утримувалось щомісячно щонайменше 1330,00 грн. Після усіх відрахувань позивачу залишалось до отримання орієнтовно 5400, 00 грн. з яких вона повинна була оплатити вартість комунальних послуг, а після оплати вартості комунальних послуг, тих коштів, що залишались не вистачало навіть на харчування для неї та її доньки, яка знаходиться повністю на її утриманні. Батько доньки позивача, на підставі рішення суду був позбавлений батьківських прав за злісне самоусунення від утримання дитини. Неправомірне стягнення коштів із заробітної плати позивача позбавило її можливості у відпустку забезпечити собі та доньці оздоровлення під час відпустки. Також впродовж всього періоду незаконного утримання коштів, позивач не могла продовжувати оплачувати відвідування тренажерного залу для занять спортом, що негативно вплинуло на стан її здоров`я, вона не могла оплачувати по іншим рахункам, що порушило її звичайний та усталений спосіб життя. Впродовж майже пів року вона фактично була позбавлена придбавати собі та своїй дитині сезонний одяг. Все це у сукупності стало підставою для перебування у нервозному стані, позивач стала дуже дратівливою через постійні хвилювання з приводу обмеження її фінансових можливостей.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Слід зазначити, що позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди. Суд, з огляду на положення ст. 76,79 ЦПК України не може покласти в основу рішення виключно твердження позивача та з огляду на положення ст. 81 ЦПК України не вбачає підстав для задоволення вимог в цій частині.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Однак, в порушення вищенаведених вимог процесуального законодавства позивачем не подано жодного доказу на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, внаслідок невиконання умов договору. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач просив, суд у разі задоволення позову вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Зокрема позивачем вказано, що попередній/орієнтований розрахунок судових витрат станом на 28.11.2022 року становить 4692,40 грн., з яких: - 992,40 грн. - оплата судового збору, - 3700,00 грн. - витрати на правову допомогу.

відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a> на користь ОСОБА_1 сума сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Щодо відшкодування інших судових витрат, понесених позивачем у справі, суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» викривач має право на відшкодування витрат у зв`язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв`язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.

Позивач відповідно до попереднього розрахунку судових витрат вказує, що витрати на професійну правничу становлять 3700,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду наступні документи: акт здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг №1 до договору про надання правової дороги №271 від 26.08.2022 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №88 від 21.11.2022 року, ордер адвоката на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1166712, засвідчена копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3213 гр. ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Таким чином зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випаду суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої-п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свобод та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу задоволенню не підлягає, оскільки заявником не долучено до заяви та матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, який укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Шчекіч І.В., а тому суд позбавлений можливості дослідити предмет договору, визначені договором обсяг надання правової допомоги та інші умови договору, а отже і не можливе вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1212 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 137, 141, 211, 223, 263, 265, 280, 285, 353 ЦПК України суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Вердикт-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 9047,69 грн..

В задоволенні іншої частини позову, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Вердикт-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»</a>, код ЄДРПОУ 36799749, адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б.

Третя особа: Мельник Юрій Анатолійович - приватний виконавець, виконавчого округу міста Києва, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 16.

Повний текст рішення складено 13.03.2023.

Суддя: