Рішення

від 14.03.2023 по справі 908/149/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/11/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2023 Справа № 908/149/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42093239)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАОЗОН (вул. Рекордна, буд. 29, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 22159215)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення 281 811,27 грн.,

за участі представників сторін:

від позивача: Нємна Т.І., довіреність № 17 від 02.11.2022, посвідчення ЗП 002041 від 12.02.2019;

від відповідача: Похиленко С.А., протокол № 1 від 24.12.2020, статут № 19 від 05.01.2011, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 28.10.1999 Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області, директор;

від відповідача: Тавракова А.В., довіреність № 07 від 09.03.2023;

від 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

11.01.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання до Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАОЗОН про стягнення 281 811,27 грн.

11.01.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 13.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/149/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.02.2023 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

30.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАОЗОН на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 27.01.2023 (вх. № 2048/08-08/23 від 30.01.2023), згідно якого відповідач просить суд у позові відмовити, звільнити від відповідальності за порушення зобов`язання зі сплати 3 % річних, інфляційних витрат та прийняти рішення про відкладення погашення основної заборгованості у розмірі 274 687,21 грн. на час дії обставин непереборної сили до офіційного їх закінчення.

06.02.2023 від Публічного акціонерне товариство Запоріжжяобленерго надійшли письмові пояснення № 27/82 від 02.02.2023 (вх. № 2816/08-08/23 від 06.02.2023), відповідно до яких третя особа у повному обсязі підтримала позовні вимоги ТОВ Запоріжжяелектропостачання. Також, від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника товариства.

13.02.2023 від ТОВ Запоріжжяелектропостачання на адресу суду надійшла відповідь на відзив № 4814 від 07.02.2023 (вх. № 2902/08-08/23 від 13.02.2023), відповідно до якої позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та зазначив що питання про відстрочку виконання зобов`язань може бути вирішено судом в порядку визначеному ст. 331 ГПК України.

У судовому засіданні 13.02.2023 судом оголошено перерву до 13.03.2023 об 11 год. 00 хв. без ухвали, про що присутні представники сторін повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання під розписку.

01.03.2023 від ТОВ АКВАОЗОН на адресу суду надійшов супровідний лист № б/н, б/д (вх. № 4281/18-08/23 від 01.03.2023) про долучення до матеріалів справи фінансової звітності відповідача та копії листа на адресу позивача про укладення договору реструктуризації строком на один рік.

13.03.2023 від ТОВ Запоріжжяелектропостачання на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшло клопотання № б/н від 13.03.2023 (вх. № 5083/08-08/23 від 13.03.2023) про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

У судовому засіданні 13.03.2023 представник відповідача надав суду лист позивача № 5265 від 06.03.2023 про відмову в укладенні договору про реструктуризацію боргу. Вказаний лист долучено судом до матеріалів справи.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

13.03.2023 судом оголошено перерву до 14.03.2023 об 11 год. 30 хв. без ухвали, про що присутні представники відповідача повідомлені під розписку та представник позивача - в режимі телефонного зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 14.03.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 14.03.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги посилаючись на те, що 01.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АКВАОЗОН (споживач) укладено договір № 917 про постачання електричної енергії споживачу, на виконання умов якого за період з лютого по серпень 2022 позивач продав відповідачу електричну енергію в обсязі 36 358 кВт/год. на загальну суму 290 521,21 грн. У зв`язку з частковим невиконанням споживачем грошових зобов`язань, у ТОВ АКВАОЗОН утворилась заборгованість за вищевказаний період на суму 274 687,21 грн. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних за період з 06.08.2022 по 30.11.2022 у розмірі 2 060,42 грн. та інфляційні втрати за жовтень 2022 на суму 5 063,64 грн. Просить суд позов задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти позову з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву зазначивши, що станом на 14.03.2023 розмір основної заборгованості ТОВ ТОВ АКВАОЗОН перед ТОВ Запоріжжяелектропостачання за період з лютого по серпень 2022 становить 274 687,21 грн. Відповідач знаходиться у складному фінансовому стані у зв`язку з введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану. Просять суд відмовити у задоволенні стягнення 3 % річних та інфляційних витрат а також підтримали клопотання про відстрочку виконання рішення суду до 21.05.2023 або розстрочку виконання рішення строком на дванадцять місяців.

Представник позивача заперечив проти надання відстрочки.

Розглянувши матеріали справи суд відмовив у наданні відстрочки виконання рішення суду та зазначив про можливість звернення відповідачем до суду із відповідною заявою в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи містяться пояснення ПАТ «Запоріжжяобленерго», відповідно до яких з 01.01.2019 відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщено на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго» і є у загальному доступі. На виконання вимог чинного законодавства України, між відповідачем та ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладено договір № 917 про надання послуг з розподілу електричної енергії. Листом №007-66/5009 від 18.10.2022 надало ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» інформацію щодо споживання електричної енергії ТОВ «АКВАЗОН» із зазначенням номеру договору, найменування споживача, ЕС коду точки КО, періоду та спожитого обсягу електроенергії у кВт*год., що відповідно склав: за лютий 2022 обсяг спожитої електроенергії = 17929 кВт*год., за березень 2022р. обсяг спожитої електроенергії = 5523 кВт*год, за квітень 2022 обсяг спожитої електроенергії = 13567 кВт*год, за травень 2022 обсяг спожитої електроенергії =2121 кВт*год, за червень 2022 обсяг спожитої електроенергії =9164 кВт*год, за липень 2022 обсяг спожитої електроенергії = 11566 кВт*год, за серпень 2022 обсяг спожитої електроенергії = 2642 кВт*год. Таким чином, ПАТ «Запоріжжяобленерго» підтримує позовні вимоги позивача оскільки фактично спожитий Відповідачем обсяг електричної енергії за період з лютого 2022 по серпень 2022 (включно) становить 62512 кВт*год.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

14.03.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (надалі -Позивач, ТОВ "Запоріжжяелектропостачання") є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та починаючи з 01.01.2019 ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Згідно з пп.1.2.15. п.1.2. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Так, подання електропостачальнику заяви - приєднання до публічного договору є прямим наміром укладання такого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання до умов цього договору.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором приєднання є договір умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних їх формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові)енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Слід зазначити, що відповідно до положень п. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01.01.2019 р. вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

У зв`язку з чим, згідно з п. 2 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. зі споживачами електричної енергії укладались договори до 01.12.2018 р. шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання.

Згідно з п. 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - ПРРЕЕ) фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу е/енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу е/енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтвердження споживання е/енергії.

Згідно з п. 6 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р., після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Пунктами 1, 2 Постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 р. Про видачу ПАТ Запоріжжяобленерго ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі енергії місцевими (локальними)електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом видано ПАТ Запоріжжяобленерго ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності та анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Пунктом 4 цієї Постанови зазначено, що ця Постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019 р.

Отже, відповідно до наведеного вище та з врахуванням положення п. 8 Постанови

НКЕРКП від 14.03.2018 № 312, між Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваозон» (Споживач) укладено публічний Договір № 917 від 01.03.2019 про постачання електричної енергії споживачу (договір) шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції постачальника (Комерційна пропозиція Фактична плюс») - до договору, для чого споживач подав електропостачальнику заяви-приєднання - Додаток 1 до договору. Текст договору знаходиться у публічному доступі на офіційному сайті постачальника.

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії з урахуванням розподілу та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до розділу 3 договору Умови постачання, умови постачання електричної енергії споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.

Згідно з п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, які щомісяця визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.5 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з абз. 1 п. 5.7. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може перевищувати 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Пунктом 4 додатку 2 до договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до остаточного числа розрахункового місяця. Оплата за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється один раз за фактичними показниками комерційного обліку.

Пунктом 5.6. розділу 5 договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (спецрахунок).

Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції встановлено, що рахунки на проведення остаточного розрахунку самостійно отримуються споживачем до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим.

Адміністратор комерційного обліку на виконання п. 6.8 Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами системи розподілу на перехідний період, затвердженого Постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (з подальшими змінами) надає електропостачальнику на узгодження фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі з розбивкою окремо по групах "а" та "б".

За період з лютого по серпень 2022 включно відповідач спожив електричну енергію в обсязі що складає 36358 кВт/год на загальну суму 290 521,21 грн., що підтверджується відповідними повідомленням/листами за № 007-66/5009 від 18.10.2022 року від адміністратора комерційного обліку ПАТ Запоріжжяобленерго про фактичний обсяг, період споживання електричної енергії з розбивкою за ЕІС-кодами точками розподілу відповідача.

Як свідчать матеріали справи, у липні, серпні та вересні 2022 відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електроенергію на загальну суму 15 834,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується позивачем.

04.11.2022 позивачем на адресу відповідача направлений рахунок за період з лютого по серпень 2022 та вимога про оплату заборгованості на суму 274 687,22 грн. Проте вказана вимога залишена без задоволення, у зв`язку з чим станом на 14.01.2023 розмір заборгованості за період з лютого по серпень 2022 включно складає 274 687,21 грн.,

У зв`язку з порушенням умов договору в частині строків оплати вартості спожитої електричної енергії відповідачу нараховано 3 % річних за загальний період з 06.08.2022 по 30.11.2022 на суму 2 060,42 грн. та інфляційні витрати за жовтень 2022 у розмірі 5 063,64 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові)енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у період з лютого по серпень 2022 включно в обсязі 36 358 кВт/год. на суму 290 521,21 грн.

За вищевказаний період відповідач здійснив частку оплату за спожиту електроенергію у розмірі 15 834,00 грн.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу за спожиту електроенергію у період з лютого по серпень 2022 включно становить 274 687,21 грн., яка підтверджена матеріалами справи, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо повної та своєчасної оплати за отриману електричну енергію , позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 06.08.2022 по 30.11.2022 на суму 2 060,42 грн. та інфляційні витрати за жовтень 2022 у розмірі 5 063,64 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що вони є правомірними, обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за загальний період з 06.08.2022 по 30.11.2022 на суму 2 060,42 грн. та інфляційні витрати за жовтень 2022 у розмірі 5 063,64 грн.

Стосовно доводів відповідача з приводу ненастання строків оплати через форс-мажорні обставини суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Договором визначений порядок повідомлення стороною про форс-мажорні обставини.

Відповідно пункту 12.2. договору, під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно пункту 12.4. договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку. Ним не повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, прописаних в договорі.

ТОВ АКВАОЗОН також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлену згідно договору електроенергію.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Так, відповідач частково, з порушенням строків встановлених договором сплатив заборгованість, що підтверджує продовження ним господарської діяльності та надходження на його рахунки коштів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АКВАОЗОН (вул. Рекордна, буд. 29, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 22159215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42093239) основну заборгованість у розмірі 274 687 (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 21 коп., 3 % річних на суму 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн. 42 коп., інфляційні витрати у розмірі 5 063 (п`ять тисяч шістдесят три) грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 4 227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. 17 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2023.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.