Рішення

від 20.03.2023 по справі 910/10986/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2023Справа № 910/10986/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ"

про розподіл судових витрат

у справі № 910/10986/22, що була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ"

до Комунального автотранспортного підприємства № 273904

про стягнення 161 480,68 грн

Суддя Удалова О.Г.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 (далі - відповідач) про стягнення 161 480,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 21122021 від 31.12.2021 в частині оплати поставленої електричної енергії у встановлений таким договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 позов задоволено повністю.

06.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ" надійшла заява про ухвалення рішення про розподіл судових витрат, в якій останній просить суд стягнути з відповідача у даній справі витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/10986/22, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вказано вище, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У позовній заяві позивачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно з яким вартість професійної правничої допомоги зазначена в розмірі 25 000,00 грн, при цьому позивачем зазначено, що на підтвердження витрат за надання правової допомоги позивач надає договір, де зазначено перелік послуг та їх вартість. Перелік послуг та опис робіт та їх вартість будуть надані суду після оформлення акту прийому-передачі послуг між адвокатом та клієнтом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 позов задоволено повністю.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення у справі позивач просив покласти на позивача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Судом встановлено, що представник позивача Янко М.І. є адвокатом, що підтверджується відомостями, які розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, а також свідоцтвом серії КС № 7116/10 від 19.10.2018, копія якого додана до відповіді на відзив.

На підтвердження понесених ним судових витрат відповідач долучив до відповіді на відзив:

- ордер серії АІ № 1291935 від 14.10.2022;

- договір № 16 від 16.09.2022 про надання правової допомоги, укладений між позивачем (далі - клієнт) та Янко М.І. (далі - адвокат);

- додаток № 1, який є додатком до вищевказаного договору, в якому сторонами погоджені розцінки за певні види послуг в рамках надання правової допомоги;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 21 від 27.02.2023 на суму 25 000,00 грн з переліком найменування наданих послуг;

Згідно з п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з представництва клієнта на умовах і в порядку, що зазначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору незалежно від досягнення адвокатом позитивного чи відносно позитивного результату.

Відповідно до п. 4.1 договору розмір гонорару (винагороди) адвоката за цим договором складається з загального об`єму правової допомоги, яка необхідна задля досягнення позитивного результату. Загальна ціна складається з суми всіх наданих адвокатом послуг, що відображені в актах виконаних робіт з урахуванням їх найменування та вартості (додаток № 1 до договору).

Розрахунок за цим договором здійснюється клієнтом на підставі отриманого від адвоката рахунку та/або акту прийому-передачі наданих послуг протягом 5 календарних днів з дати отримання (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору за результатами надання послуг адвокат складає акт приймання-передачі наданих послуг, який підписується клієнтом протягом двох робочих днів з моменту отримання. Акт приймання-передачі послуг вважається отриманим через одну добу (за вирахуванням годин офіційних вихідних та святкових днів) після надсилання на електронну адресу клієнта, зазначену в цьому договорі або через 7 днів з моменту поштової відправки цінного листа з описом вкладання на поштову адресу клієнта, зазначену у цьому договорі. Послуги вважаються прийнятими без зауважень, якщо протягом 5 календарних днів з моменту отримання клієнт не надішле адвокату обґрунтовані зауваження.

Вказаний договір діє з дати його підписання та діє до 31.12.2023 включно.

Додатком № 1 до вказаного договору сторонами погоджено види та суми за послуги в рамках надання правової допомоги, згідно з якими, зокрема, вартість аналізу документів клієнта, вивчення актуальної судової практики, визначення правової позиції у справі становить 5 000,00 грн; підготовка та направлення (подання) позовної заяви та додатків до неї - 10 000,00 грн; гонорар за отримання позитивного рішення суду (в т.ч. укладення мирової угоди, визнання відповідачем боргу, інший спосіб отримання позитивного результату) - 10 000,00 грн..

27.02.2023 між адвокатом та клієнтом підписано акт здачі-приймання робіт № 21 від 27.02.2023 на суму 25 000,00 грн, яким узгоджено, що виконавцем були виконані наступні послуги:

- аналіз документів клієнта, вивчення актуальної судової практики, визначення правової позиції у справі про стягнення з Комунального автотранспортного підприємства № 273904, за договором № 21122021 від 31.12.2021 - 5 000,00 грн;

- підготовка та направлення (подання) позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 21122021 від 31.12.2021 (КАТП-273904) та додатків до неї - 10 000,00 грн;

- гонорар за отримання позитивного рішення суду у справі № 910/10986/22 - 10 000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання адвокатом позивачу послуг з надання правової допомоги на суму 25 000,00 грн, які мають бути оплачені позивачем протягом 5 календарних днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт № 21 від 27.02.2023.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення судових витрат з ініціативи суду, без клопотання заінтересованої сторони викладено також у постановах Верховного суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 та від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідачем не надано суду заперечень щодо неспівірності заявлених вимог, не викладено таких заперечень і у відзиві на позовну заяву.

Водночас, щодо заявлених відповідачем витрат за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн, які фактично є гонораром успіху (за отримання позивного результату), суд зазначає про наступне.

Вказані витрати погоджені сторонами в розмірі 10 000,00 грн та їх оплата погоджена в додатку № 1 та акті здачі-приймання.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Таким чином, з урахуванням зазначеного та критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд зазначає, що заявлені до стягнення витрати в розмір 10 000,00 грн не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, а тому, з урахуванням зазначеного, заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованими та нерозумними, такими, що створюють надмірний тягар для відповідача (подібний висновок щодо гонорару успіху викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення заявлених позивачем до стягнення витрат в розмірі 10 000,00 грн на відповідача у даній справі.

За вказаних обставин, суд вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 15 000,00 грн, у покладенні на відповідача витрат в розмірі 10 000,00 грн суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі № 910/10986/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства № 273904 (03066, м. Київ, вул. Охтирська, 8, код 05433011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ" (03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського, буд. 15, код 39726263) витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.).

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано 20.03.2023.

Суддя О.Г. Удалова