Рішення

від 09.03.2023 по справі 910/14291/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2023Справа № 910/14291/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К2000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-центр"

про стягнення 975 790, 39 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «К2000» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Центр» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 975 790, 39 грн., що складається з: 633 261, 44 грн - заборгованості за тілом кредиту, 134 853, 25 грн - нараховані проценти за користування кредитом та 207 675, 70 грн - пені (з урахуванням нової редакції позовної заяви).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договорм № 0204/20 від 26.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «К2000» - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «К2000» строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «К2000» надійшов супровідний лист на виконання ухвали суду від 26.12.2022, в додатках до якого міститься нова редакція позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Оленівська, буд. 16, м. Київ, 02100, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.01.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "К2000" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-центр" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 0204/20, умовами якого передбачено, що позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надаються грошові кошти у формі кредиту, у сумі 300 000, 00 грн.

Кредит надається на: поповнення обігових коштів (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору, за користування кредитними коштами у межах терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 32 % річних.

Згідно п. 1.5. договору, позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі - в термін, не пізніше 30.04.2020 включно, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього договору, або достроково, відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.6. договору визначено, що в якості забезпечення виконання зобов`язання позичальника за цим договором виступає: порука ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4.1. договору, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та/або прострочення строків повернення кредитних коштів, позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Строк позовної давності для нарахування та для стягнення пені встановлюється в 1 (один) рік.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Зміни та доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод (п. 9.3. договору).

Також, 26.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "К2000" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 0204/20-П, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором та зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником (ТОВ "Гарант-центр") своїх боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 0204/20 від 26.02.2020, в повному обсязі таких зобов`язань.

В подальшому, між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 15.04.2020 та № 2 від 20.12.2020 до договору поруки № 0204/20-П від 26.02.2020.

Також, 15.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "К2000" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-центр" (позичальник) було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 0204/20 від 26.02.2020, відповідно до якої кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

- ліміт кредитування - 500 000, 00 грн;

- кінцевий строк дії кредитної лінії - до 31.12.2020 включно;

- ціль використання коштів - поточні потреби;

- процентна ставка - 32 % річних.

Відповідно до п. 1.1.2. додаткової угоди № 1, позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 31.12.2020 року включно, якщо тільки не застосовується інший термін поернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього договору, або достроково, відповідно до умов цього договору.

20.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "К2000" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-центр" (позичальник) було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 0204/20 від 26.02.2020, відповідно до якої кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

- ліміт кредитування - 500 000, 00 грн;

- кінцевий строк дії кредитної лінії - до 31.12.2021 включно;

- ціль використання коштів - поточні потреби;

- процентна ставка - 32 % річних.

Відповідно до п. 1.1.2. додаткової угоди № 2, позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 31.12.2021 року включно, якщо тільки не застосовується інший термін поернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього договору, або достроково, відповідно до умов цього договору.

11.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "К2000" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-центр" (позичальник) укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору № 0204/20 від 26.02.2020, відповідно до якої у зв`язку з наявністю у позичальника простроченої заборгованості за договором в сумі 133 261, 44 грн, яка виникла в результаті несплати відсотків за період з грудня 2020 року по травень 2021 року, та враховуючи, що позичальником було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до договору на наступних умовах:

1.1. Реструктуризація заборгованості позичальника здійснюється шляхом збільшення заборгованості позичальника в сумі 500 000, 00 грн, на суму заборгованості по нарахованих і несплачених відсотках у сумі згідно п. 1 цієї угоди.

1.2. Подальше нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості позичальника перед кредитором в сумі 633 261, 44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 500 000, 00 грн., що підтверджується довідкою АТ «Піреус банк МКБ» № 1257 від 08.11.2022.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, та враховуючи що сторонами здійснено реструктуризацію заборгованості позичальника шляхом збільшення основної заборгованості за кредитом у розмірі 500 000, 00 грн на суму заборгованості по нарахованих і несплачених відповідачем відсотків з грудня 2020 року по травень 2021 року в сумі 133 261, 44 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 633 261, 44 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 975 790, 39 грн., яка складається з: 633 261, 44 грн - заборгованості за тілом кредиту, 134 853, 25 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом та 207 675, 70 грн - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення кредитного договору № 0204/20 від 26.02.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 500 000, 00 грн., що підтверджується довідкою АТ «Піреус банк МКБ» № 1257 від 08.11.2022.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 1. додаткової угоди № 2 до кредитного договору № 0204/20 від 26.02.2020 кінцевий строк дії кредитної лінії - до 31.12.2021 включно.

За умовами п. 1.1.2. додаткової угоди № 2 до кредитного договору № 0204/20 від 26.02.2020, позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 31.12.2021 року включно, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього договору, або достроково, відповідно до умов цього договору.

Проте, відповідач порушив договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим, у відповідача виникла заборгованість за кредитом в розмірі 633 261, 44 грн. з урахуванням здійсненої сторонами реструктуризації заборгованості позичальника за кредитом на суму заборгованості по нарахованих і несплачених відповідачем відсотках з грудня 2020 року по травень 2021 року в сумі 133 261, 44 грн, що також підтверджується додатковою угодою № 3 від 11.05.2021 до договору та розрахунком заборгованості станом на 05.12.2022 року, наданим позивачем.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості по кредиту за кредитним договором № 0204/20 від 26.02.2020 в розмірі 633 261, 44 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 633 261, 44 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 134 853, 25 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом та 207 675, 70 грн - пені.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 від 20.12.2020 до кредитного договору № 0204/20 від 26.02.2020 процентна ставка за користування кредитом становить 32 % річних.

Сума нарахованих та несплачених процентів, згідно з приведеним позичальником/позивачем розрахунком заборгованості складає 134 853, 25 грн і при відсутності доказів погашення заборгованості за кредитом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 4.1. договору, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та/або прострочення строків повернення кредитних коштів, позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Строк позовної давності для нарахування та для стягнення пені встановлюється в 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Сторонами в кредитному договорі № 0204/20 від 26.02.2020 передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 0204/20 від 26.02.2020, в силу положень ст. 611 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 134 853, 25 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом та 207 675, 70 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "К2000" підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "К2000" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-центр" (вул.Оленівська, буд. 16, м. Київ, 02100, ідентифікаційний код - 35875383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К2000" (вул. Жилянська, буд. 68, приміщення 292, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код - 40776130) 633 261 (шістсот тридцять три тисячі двісті шістдесят одну) грн 44 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 134 853 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят три) грн 25 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 207 675 (двісті сім тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 70 коп. - пені та 14 636 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн 87 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков