Рішення

від 17.03.2023 по справі 914/217/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2023 Справа № 914/217/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод», місто Житомир, Житомирська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Маркет Груп», місто Львів

про стягнення 81 638,40 грн.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Маркет Груп» про стягнення 81 638,40 грн попередньої оплати.

Ухвалою суду від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась позивачу на електронну адресу, вказану у позовній заяві, а саме: zoryanamolzavod@gmail.com.

Ухвала суду від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 313, офіс 608.

21.02.2023 на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі за адресою: 79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 313, офіс 608, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 16.01.2023 відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - місто Львів, індекс - 79069). 24.01.2023 поштове відправлення не було вручене під час доставки з «інших причин». 20.02.2023 поштове відправлення повернено за зворотньою адресою: «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Також, ухвала суду від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на електронну адресу, вказану у позовній заяві, а саме: office.leometal@gmail.com.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 03.10.2022 укладено договір поставки №4298, відповідно умов якого відповідач зобов`язувався передавати (поставити) у строки обумовлені цим договором позивачу (покупцеві) у власність товар, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язувався приймати товар та оплачувати його за встановленими цінами на умовах та в порядку визначеному цим договором.

На виконання умов вказаного договору позивач 05.10.2022 платіжним дорученням №4051 сплатив на рахунок відповідача 81 638,40 грн передоплати 80% ціни партії товару, загальною вартістю 102 048,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання не виконав, товар не поставив, попередню оплату в сумі 81 638,40 грн відповідно до вимоги позивача, не повернув.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 81 638,40 грн попередньої оплати.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лео Маркет Груп» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) було укладено договір поставки №4298, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передавати (поставити) у строки обумовлені цим договором покупцеві у власність товар, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язувався приймати товар та оплачувати його за встановленими цінами на умовах та в порядку визначеному цим договором (надалі - договір).

Згідно п.2.2. договору оплата за кожну партію товару здійснюються покупцем шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно отриманим від нього рахункам на оплату в розмірі 80%, протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання від постачальника рахунку на оплату, наступні 20% коли товар приїде на склад постачальника якщо у додатках до договору не передбачено інших строків та порядку розрахунків по конкретній поставці.

Відповідно до п. 3.1. договору строк кожної окремої партії товару визначається у додатках, укладених у відповідності до п.1.2. договору. Партією вважається асортимент та кількість товару зазначена в одній накладній.

Згідно п. 3.4. договору датою поставки товару вважається дата підписання представниками сторін видаткової накладної (або ТТН, або іншого товаросупровідного документу).

Сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору поставки №4298 від 03.10.2022) до зазначеного договору за якою загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 102 048,00 грн, а саме: вакуумно-пакувальна машина VM14/90n ORVED в кількості 1 штука. Термін поставки товару: 40 робочих днів. Адреса поставки: 10031, Житомирська область, місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 45.

Відповідно до п.п.5.1.1. договору постачальник зобов`язувався передавати товар у власність покупця в зазначені строки.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №4298 від 03.10.2022 на загальну суму 102 048,00 грн.

Позивач на виконання умов договору поставки №4298 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 81 638,70 грн (80% ціни партії товару, загальною вартістю 102 048,00 грн), в якості попередньої оплати.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо обумовленої договором поставки товару не виконав, товар не поставив.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором позивач звернувся до відповідача з вимогою №033 від 01.12.2022 в якій просив протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги повернути 81 638,40 грн, згідно проведеної передоплати 05.10.2022 за якою товар поставлено не було та вказав банківські реквізити ТзОВ «Житомирський молочний завод».

Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 81 638,40 грн попередньої оплати.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №4298 від 03.10.2022.

Згідно частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України засадами цивільного законодавства є свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено пунктами 2.2. та 3.1. укладеного між сторонами договору оплата за кожну партію товару здійснюються покупцем шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно отриманим від нього рахункам на оплату в розмірі 80%, протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання від постачальника рахунку на оплату, наступні 20% коли товар приїде на склад постачальника якщо у додатках до договору не передбачено інших строків та порядку розрахунків по конкретній поставці. Строк кожної окремої партії товару визначається у додатках, укладених у відповідності до п.1.2. договору. Партією вважається асортимент та кількість товару зазначена в одній накладній.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №4298 від 03.10.2022 на загальну суму 102 048,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» (позивач) на виконання умов договору поставки №4298 сплатило 05.10.2022 попередню оплату (80% ціни партії товару, загальною вартістю 102 048,00 грн) на рахунок постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Маркет Груп» в сумі 81 638,40 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №4051 від 05.10.2022.

Відповідно до п. 3.1. договору строк кожної окремої партії товару визначається у додатках, укладених у відповідності до п.1.2. договору. Партією вважається асортимент та кількість товару зазначена в одній накладній.

Сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору поставки №4298 від 03.10.2022) до зазначеного договору за якою загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 102 048,00 грн, а саме: вакуумно-пакувальна машина VM14/90n ORVED в кількості 1 штука. Термін поставки товару: 40 робочих днів. Адреса поставки: 10031, Житомирська область, місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 45.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №910/12382/17).

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата підписання представниками сторін видаткової накладної (або ТТН, або іншого товаросупровідного документу).

Матеріали справи не містять жодних доказів поставки відповідачем товару за договором, а саме відсутні первинні документи (накладні/товаро-транспортні накладні) по договору поставки №4298 від 03.10.2022.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором позивач звернувся до відповідача з вимогою №033 від 01.12.2022 в якій просив протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги повернути 81 638,40 грн, згідно проведеної передоплати 05.10.2022 за якою товар поставлено не було та вказав банківські реквізити ТзОВ «Житомирський молочний завод». У вимозі позивач також повідомив відповідача про те, що у разі невиконання зазначеної вимоги він буде змушений звернутися до суду з метою стягнення суми боргу та штрафних санкцій.

Факт надіслання даної вимоги №033 від 01.12.2022 підтверджується наявними в матеріалах справи: поштовою накладною штрихкодовий ідентифікатор №1000233231839 від 02.12.2022; описом вкладення у цінний лист (штрихкодовий ідентифікатор №1000233231839 від 02.12.2022; фіскальним чеком.

Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що станом на момент звернення з позовною заявою до суду, товар відповідачем поставлено не було, попередню оплату не повернуто. Відповідач вказаного не спростував.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач не виконав умов договору поставки №4298 від 03.10.2022 щодо поставки товару, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів повернення суми попередньої оплати (авансу) до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 81 638,40 грн попередньої оплати за договором поставки №4298 від 03.10.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 481,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 162 від 30.12.2022 код доручення - 2CU18562D2B2CB.

Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Маркет Груп» (79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 313, офіс 608; ідентифікаційний код юридичної особи 42528070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський молочний завод» (10031, Житомирська область, місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 45; ідентифікаційний код юридичної особи 41563679) 81 638,40 грн попередньої оплати та 2 481,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Рішення складено

та підписано 17.03.2023

Суддя Сухович Ю.О.