Рішення

від 21.03.2023 по справі 916/1332/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1332/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця Зубка Дениса Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю АБВ Транс (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140А, код ЄДРПОУ 43298802)

про стягнення штрафних санкцій за Договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні в розмірі 19 688,91 грн., з якої 7 704,79 грн. пеня, 1 029,75 грн. 3 % річних, 10 954,37 грн. інфляційні втрати

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець Зубко Денис Ігорович (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Транс» (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій за Договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні в розмірі 19 688,91 грн., з якої 7 704,79 грн. пеня, 1 029,75 грн. 3 % річних, 10 954,37 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 04.07.2022 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Зубка Дениса Ігоровича залишено без руху, постановлено усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме надати документи, які підтверджують відправлення відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АБВ Транс» копії позовної заяви і доданих до неї документів, з урахуванням вимог частини першої статті 172 Господарського процесуального кодексу України в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснено Фізичній особі-підприємцю Зубку Денису Ігоровичу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

21.07.2022 на адресу господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків від 20.07.2022 (вх. № 13959/22) разом із доказами направлення позову із додатками відповідачу.

Ухвалою суду від 12.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги із посиланням на статті 525, 526, 530, 612, 624, 625, 909, 916 Цивільного кодексу України, статті 222, 230 Господарського кодексу України, обґрунтуванні неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні щодо своєчасної оплати.

02.11.2022 на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву від 27.10.2022 Вих. № 189 (вх. № 24636/22) в якому Відповідач просив суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що Позивачем не надано повний комплект документів для оплати, згідно пункту 4.4 договору, а саме: оригіналу ТТН або міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача, зазначеного в накладній, про отримання вантажу без претензій, договору, рахунку, акту наданих послуг.

Також ТОВ «АБВ Транс» зазначає, що Позивачем не вірно визначена подія виконання зобов`язання Відповідача по оплаті, тому вимога про стягнення штрафних санкцій на думку Відповідача, безпідставна та не може бути задоволена, а тягар доведення належного виконання Позивачем свого обов`язку за договором (в цьому випадку передачі Відповідачу оригіналів документи для оплати) несе Позивач як боржник у цьому зобов`язанні.

Крім того, Відповідач зазначає, що умови здійснення підприємницької діяльності під час воєнного стану, неможливість дотримання правил трудового розпорядку працівниками підприємства для повноцінної роботи через ситуацію, що склалася в країні, постійні сигнали повітряної тривоги.

Відповідач зазначає, що Торгово-промислова палата України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про проведення воєнного стану в Україні». ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

ТОВ «АБВ Транс» зазначає, що відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України (Витрати на професійну правничу допомогу), розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Вказаний перелік документів відсутній у матеріалах справи, хоча Позивачем заявлені витрати на правову допомогу у розрахунку суми судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

в с т а н о в и в :

03.03.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 030321/1 (далі Договір від 03.03.2021).

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 Договору від 03.03.2021 експедитор (Відповідач) замовляє здійснення перевезення від свого імені і за рахунок клієнта, перевізник (Позивач) зобов`язався доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення в установлений договором і доповненнями до нього термін і видати уповноваженій на одержання вантажу особі. Експедитор зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір, укладений за допомогою факсимільного зв`язку, має юридичну силу до оформлення і обміну оригіналами договору, скріпленого підписами та печатками сторін.

Згідно із пунктом 4.4 Договору від 03.03.2021 оплата послуг перевізника проводиться експедитором за рахунок коштів, що надійшли від клієнта за договором транспортного експедирування, на поточний рахунок перевізника на підставі оформлених належним чином наступних документів наданих експедитору протягом 10 днів після завершення перевезення: оригіналу ТТН або міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача, зазначеного в накладній, про отримання вантажу без претензій, договору, рахунку, акту наданих послуг, а також податкової накладної в електронному вигляді зареєстрованої в ЄРПН, через програму обміну податковими накладними. Інші умови оплати можуть бути передбачені заявкою.

Частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до Заявки на перевезення від 15.12.2021 № 9364 перевізник повинен був доставити вантаж (Шини, 15 т., 130 куб.м) у м. Кропивницький Україна, а експедитор повинен був сплатити вартість доставки в розмірі: загальних фрахт складає 4 000,00 дол. США оформлення по курсу НБУ на день призначення оформлення попередньої декларації, на протязі 10 днів по оригіналам документів.

Як випливає зі змісту Акту прийняття виконаних робіт від 29.12.2021 № 264 підписаного сторонами без зауважень Позивачем були надані Відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 108 922,00 грн.

Відповідачем сплачено Позивачу за надані послуги за Договором від 03.03.2021 суму в розмірі 108 922,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

30 000,00 грн. від 28.01.2022 № 1406;

1 000,00 грн. від 06.06.2022 № 1556;

1 000,00 грн. від 08.06.2022 № 1560;

76 922,00 грн. від 17.06.2022 № 1578.

Суд не приймає довід Відповідача щодо не наданням Позивачем повного комплекту документів для оплати, згідно пункту 4.4 договору, а саме: оригіналу ТТН або міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача, зазначеного в накладній, про отримання вантажу без претензій, договору, рахунку, акту наданих послуг, з огляду на наступне.

29.12.2021 між Позивачем та Відповідачем складено Акт прийняття виконаних робіт № 264 в якому зазначено, що робота (послуга) надана в повному обсязі, а сторони претензій одна до одної не мають.

Крім того, суд не приймає довід Відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань за Договором від 03.03.2021 через настання форс-мажорних обставин у зв`язку із військовою агресією російської федерації, з огляду на наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України, передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Верховного Суду викладені у пунктах 59, 60, 61, 62 постанови від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, згідно із якими, відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Отже, підсумовуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, слід звернути увагу на те, що існування Листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від звільнення, якщо сторона за договором доведе, що внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання.

Доказів того, що Відповідачем у встановленому законодавством порядку підтверджено настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання матеріали справи не містять. Відповідачем не доведено, що воєнний стан, введений на території України, позбавляє можливості ТОВ "АБВ Транс" вести господарську діяльність та унеможливлює виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Враховуючи викладене, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин у вказаних вище документах не звільняє відповідача від обов`язку сплатити штрафні санкції.

Отже Відповідачем порушено строк на оплату встановлений пунктом 4.4 Договору від 03.03.2021.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2 Договору від 03.03.2021 у разі прострочення платежу, винна у простроченні сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати за Договором від 03.03.2021 за періоди з 09.01.2022 по 16.06.2022 складає суму в розмірі 7 704,79 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3 % річних за прострочення оплати за Договором від 03.03.2021 за періоди з 09.01.2022 по 16.06.2022 складають суму в розмірі 1 029,75 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.

Судом встановлено, що інфляційні втрати за прострочення оплати за Договором від 03.03.2021 за періоди з 09.01.2022 по 05.06.2022 складають суму в розмірі 10 954,37 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором від 03.03.2021 в розмірі 19 688,91 грн., з якої 7 704,79 грн. пеня, 1 029,75 грн. 3 % річних, 10 954,37 грн. інфляційні втрати.

Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат Позивача, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

16.09.2022 на адресу суду надійшла заява Позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу (вх. № 19804/22) в якій просив суд стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Суд не приймає довід Відповідача щодо ненадання Позивачем відповідного переліку документів на підтвердження витрат на правову допомогу разом із позовом, оскільки згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже нормами вищевказаної статті передбачено можливість подання доказів розміру понесених судових витрат, як до закінчення судових дебатів так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 14.06.2022 між адвокатом Гареєвим Євгеном Шаміловичем та Зубко Денисом Ігоровичем укладено Договір про надання правової допомоги № 14/06/22.

Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 Договору про надання правової допомоги від 14.06.2022 № 14/06/22 адвокат надає правову допомогу клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах України всіх ланок, а також у бідь-яких державних органах України, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, з питання подання позову про стягнення коштів с ТОВ «АБВ ТРАНС». За надані послуги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн.

Як вбачається із розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу за участь у справі № 916/1332/22 в Господарському суді Одеської області адвокатом були надані наступні послуги на загальну суму 10 000,00 грн., а саме:

2 000,00 грн. консультація щодо спірних правовідносин. Підготування та направлення досудових претензій з вимогами сплатити гроші, 2 години;

7 000,00 грн. підготування та подання позову. Розрахунків пені інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Направлення позову відповідачу, 4 години;

1 000,00 грн. інші вчинені та майбутні дії: подання заяви про долучення доказів витрат на правову допомогу із направленням її відповідачу, отримання копії рішення та інше, 1 година.

Судом встановлено, що Позивачем сплачено адвокату Гареєву Є.Ш. за надані послуги з правової допомоги суму в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15.09.2022 № 0.0.2675016282.1.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує висновки Верховного Суду викладені в пунктах 4.24, 4.25 постанови від 11.11.2021 № 910/7520/20, в яких зазначено, що у пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Тобто доводи суду апеляційної інстанції, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Не підлягають відшкодуванню витрати в розмірі 2 000,00 грн. консультація щодо спірних правовідносин, підготування та направлення досудових претензій з вимогами сплатити гроші, оскільки ці послуги не пов`язані з розглядом справи, а витрати з їх отримання не були обов`язковими та необхідними.

Суд вважає, що витрати в розмірі 7 000,00 грн. за підготування та подання позову, розрахунків пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, направлення позову відповідачу є необґрунтованим та непропорційним до предмету позову у цій справі. А достатнім часом для складання невеликої за обсягом та з нескладного правового питання позовної заяви є час 1 година 40 хв. вартістю 3 000,00 грн.

Суд враховує завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, а також час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), і вважає за можливе здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню та стягненню з Відповідача у загальному розмірі 4000,00 грн. (3 000,00 + 1 000,00 = 4 000,00).

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 549, частиною другою статті 625, статтею 629 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АБВ Транс (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140А, код ЄДРПОУ 43298802) на користь Фізичної особи-підприємця Зубка Дениса Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 7 704,79 грн. (сім тисяч сімсот чотири гривні 79 коп.) пені, 1 029,75 грн. (одна тисяча двадцять дев`ять гривень 75 коп.) 3 % річних, 10 954,37 грн. (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 37 коп.) - інфляційних втрат, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено в нарадчій кімнаті складено 21 березня 2023 р.

Суддя Ю.А. Шаратов