Рішення

від 20.03.2023 по справі 922/195/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023м. ХарківСправа № 922/195/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Пошитнюка Юрія Васильовича, місто Черкаси,

до Приватного підприємства «ПРОМПИЩОБЛАДНЕННЯ», місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Пошитнюк Юрій Васильович, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «ПРОМПИЩОБЛАДНЕННЯ», про стягнення коштів за договором поставки № 131 від 17 грудня 2021 року у загальному розмірі 614250,00 грн., з них: основного боргу в розмірі 45000,00 грн., пеня відповідно до п. 8.2. Договору за прострочення термінів підготовки устаткування до відвантаження у розмірі 18000,00 грн., пеня відповідно до п. 8.2. Договору у розмірі 551250,00 грн. за неповернення першої частини платежу протягом п`яти банківських днів після розірвання Договору.

18 січня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Пошитнюка Юрія Васильовича до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/195/23. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/195/23 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 23 лютого 2023 року до суду від позивача надійшла заява (вх. № 4485) про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. 06 березня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, задоволено та долучено до матеріалів справи заяву позивача (вх. № 4485 від 23 лютого 2023 року) про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. 06 березня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався, як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 18 січня 2023 року (трек номеро 6102271439953) є повернутою пощтовою установою "за відсутністю адресата за вказаною адресою" за датою складання 26 січня 2023 року. Водночас, до ч. 6ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пп. 5 ч. 6 ст. 242 кодексу). Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 18 січня 2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Означена заява по суті справи мала бути подана відповідачем до 10 лютого 2023 року (включно).

Також, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи на стадії підготовчого провадження та розгляду справи по суті.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції Українизакріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.Закон України "Про судоустрій та статус суддів"(пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно зстаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

АРГУМЕНТИ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У позовній заяві зазначається, що між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (постачальник за договором) укладено договір поставки № 131 від 17 грудня 2021 року (надалі «Договір»), за яким постачальник зобов`язався виготовити та поставити у власність покупця в обумовлені в даному договорі терміни професійне устаткування, що зазначене у специфікації (додаток 1), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити вказане устаткування. Відповідно до п. 4.1. Договору та п. 1.4. Специфікації строк постачання устаткування становить 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі 50% від загальної суми Договору на свій розрахунковий рахунок. Відповідно до п. 2.1. Договору загальну сума становить загальну вартість устаткування, що вказана у специфікації та становить 90000,00 грн. Відповідно до п. 3.1. Договору оплата за цим Договором здійснюється наступним чином: 50% загальної суми даного Договору, що складає 45000,00 грн. покупець перераховує на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору, іншу частину в розмірі 50% від загальної суми даного Договору, що становить 45000,00 грн., покупець перераховує протягом 5-ти банківських днів по факту виготовлення обладнання. Як зазначено у позові, 17 січня 2022 року покупець перерахував на рахунок постачальника суму в розмірі 45000,00 грн., а отже кінцевий строк поставки устаткування - 18 лютого 2022 року, але станом по сьогоднішній день устаткування не поставлене. Позивач зазначає, що між ним та відповідачем велась переписка електронною поштою та у додатку «Viber» з приводу прострочення поставки устаткування з 05 липня 2022 року і 17 липня 2022 року поштою на адресу постачальника направлено листи з вимогою повернути 45000,00 грн. на рахунок покупця та сплатити штрафні санкції, але вимоги покупця залишені без задоволення. На підставі вищевикладеного та відповідно до п. 8.2. Договору позивач прохає стягнути з відповідача 45000,00 грн., 18000,00 грн. та 551250,00 грн. пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ КОШТІВ.

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 17 грудня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Пошитнюком Юрієм Васильовичем (позивач, покупець за Договором) та Приватним підприємством «ПРОМПИЩОБЛАДНЕННЯ» (відповідач, постачальник за Договором) укладено Договір поставки № 131.

Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором підряду, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 61 "Підряд" Цивільного кодексу України. Основним предметом Договору є виготовлення професійного устаткування для виробництва харчових рідин з переданням його замовнику (покупцю, позивачу). Тобто, без виготовлення такого устаткування не є актуальним і його передання. Ключовим в даному випадку є саме виготовлення устаткування з подальшим його переданням. У випадку ж, якщо таке устаткування було вже виготовлено на момент укладання Договору та сторони не передбачили спеціальне виготовлення ще одного такого устаткування, то застуванню підлягали би положення, що регулюють купівлю-продажу або поставку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ГПК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується виготовити та передати (поставити) у власність покупця в обумовлені в даному Договорі терміни професійне устаткування для: виробництва харових рідин (далі - устаткування) згідно зі Специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти вказане устаткування й оплатити його. Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума даного Договору складає загальну вартість устаткування, вказану у Специфікації до договору, та поставлену протягом дії Договору згідно видаткових накладних. Відповідно до п. 3.1. Договору оплата за даним Договором здійснюється наступним чином: 50% загальної суми даного Договору, що складає 45000,00 грн., покупець (позивач) перераховує на поточний рахунок постачальника (відповідача) протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного Договору; 50% загальної суми даного Договору, що складає 45000,00 грн., покупець (позивач) перераховує на поточний рахунок постачальника (відповідача) протягом 5-ти банківських днів по факту виготовлення обладнання постачальником (відповідачем).

Відповідно до п. 1.1. Специфікації № 131/1 від 17 грудня 2021 року до Договору, за умовами даного Договору постачальник (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує наступний товар: «Котел автоклав КПЕ-600, пароводяний. Потужність котла 28кВТ (4х7 кВт). Пульт керування з сенсорною панеллю ОВЕН. Кран вигризки ДУ-50. Дві загрузочні корзини та дві додаткові» у кількості 1 шт. загальною вартістю 90000,00 грн. Відповідно до п. 1.4. цієї Специфікації строки постачання: 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник (відповідач) зобов`язується підготувати устаткування та відвантажити на адресу покупця (позивача) протягом терміну до (30) календарних днів після отримання оплати в розмірі 50% від загальної суми даного Договору на свій розрахунковий рахунок.

До матеріалів справи додано копію платіжного доручення № 157 від 17 січня 2022 року на суму 45000,00 грн., призначення платежу: «Попередня оплата 50% за котел автоклав зг. рах. № 131/2 від 17.12.2021р. Договір № 131 від 17.12.2021р. без ПДВ». Тобто, позивачем було виконано свій обов`язок, передбачений п. 3.1. Договору та п. 1.3. Специфікації. Устаткування (обладнання), передбачене Договором та Специфікацією, мало бути виготовлено та передано позивачу до 16 лютого 2022 року включно (30 днів з 18 січня 2022 року). 05 липня 2022 року позивачем до відповідача складено претензію № 0507 про повернення передплати за Договором. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було передано устаткування (обладнання) до цієї дати та не було повернуто кошти, що були сплачені в якості передплати.

Відповідно до п. 10.4. Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року. Закінчення дії даного Договору не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за даним Договором. Враховуючи, що оплата за Договором була здійснена 17 січня 2022 року, то строк дії Договору закінчується до повного виконання всіх зобов`язань, зокрема виготовлення устаткування (обладнання) відповідачем та оплати другої частини позивачем.

Натомість, п. 8.2. Договору передбачає додаткові підстави для розірвання Договору, а саме після досягнення терміну 2 (двох) місяців прострочення поставки устаткування (обладнання) даний Договір розривається. Судом було встановлено, що строк поставки товару був до 16 лютого 2022 року включно, тобто з 17 лютого 2022 року має місце прострочення. Двохмісячний строк, встановлений п. 8.2. Договору, закінчився 18 квітня 2022 року. Саме з 19 квітня 2022 року можна вважати, що Договір є автоматично розірваний з огляду на прямі приписи п. 8.2. самого Договору.

Відповідно до п. 8.2. Договору, після досягнення терміну 2 (двох) місяців прострочення поставки устаткування (обладнання) даний Договір розривається, і постачальник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів повернути на рахунок покупцю суму, що дорівнює сплаченій покупцем вартості даного Договору на моменту повернення, і штрафні санкції за весь термін не поставки устаткування (обладнання). Тобто, в період з 19 квітня 2022 року по 25 квітня 2022 року (кінцевий строк припадає на вихідний день) відповідач мав повернути грошову суму в розмірі 45000,00 грн., яка була сплачена в якості передплати. Тобто, саме 25 квітня 2022 року закінчується кінцевий строк для повернення коштів, а з 26 квітня 2022 року має місце прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, з 19 квітня 2022 року відповідач не повернув грошові кошти в розмірі 45000,00 грн., що були сплачені в якості передплати.

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 45000,00 грн., що були сплачені за Договором в якості передплати.

Відповідно до частини 2статті 614 Цивільного кодексу Українивідсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4статті 13 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ПЕНІ.

Позивачем заявлено до стягнення пеню відповідно до п. 8.2. Договору за прострочення термінів підготовки устаткування до відвантаження у розмірі 18000,00 грн. та пеню відповідно до п. 8.2. Договору у розмірі 551250,00 грн. за неповернення першої частини платежу протягом п`яти банківських днів після розірвання Договору.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі прострочення термінів підготовки устаткування (обладнання) до відвантаження проти встановленого в даному Договору терміну постачальник (відповідач) сплачує покупцю (позивачу) пеню, обчислювану від вартості непоставленого в термін устаткування (обладнання) в розмірі 0,5% за кожен минулий день прострочення, але не більше 20% від загальної суми даного Договору. Сплата пені не звільняє постачальника (відповідача) від обов`язку виконання даного Договору. Після досягнення терміну 2 (двох) місяців прострочення поставки устаткування (обладнання) даний Договір розривається, і постачальник (відповідач) зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів повернути на рахунок покупцю (позивачу) суму, що дорівнює сплаченій покупцем вартості даного Договору на момент повернення, і штрафні санкції за весь термін не поставки устаткування (обладнання). При неповернення в цьому випадку грошових коштів протягом п`яти банківських днів, постачальник (відповідач) зобов`язаний сплатити покупцю (позивачу) пеню у розмірі 5 (п`ять) відсотків від неповерненої суми за кожен подальший день прострочення до моменту виконання зобов`язань перед покупцем (позивачем) по поверненню коштів.

Як вбачається з означеного пункту Договору, має місце відповідальність у вигляді пені у різних розмірах за дві різні правопорушення: 1) прострочення термінів підготовки устаткування (обладнання) до відвантаження проти встановленого в даному Договору терміну відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожен минулий день прострочення, але не більше 20% від загальної суми даного Договору (нараховано позивачем 18000,00 грн.); 2) неповернення грошових коштів після розірвання Договору відповідальність у вигляді пені в розмірі 5 (п`ять) відсотків від неповерненої суми за кожен подальший день прострочення до моменту виконання зобов`язань перед покупцем (позивачем) по поверненню коштів (нарахована позивачем 551250,00 грн.).

Відносно стягнення пені за прострочення термінів підготовки устаткування (обладнання) до відвантаження суд зазначає наступне. Позивач зазначає у позовній заяві, що кінцевий строк поставки обладнання мав настати 18 лютого 2022 року. Натомість, судом встановлено та відображено у попередньому розділі, що кінцевий строк поставки обладнання 16 лютого 2022 року включно, тобто з 17 лютого 2022 року має місце прострочення. Тобто, позивачем невірно здійснено обрахунок кінцевого строку поставки. Водночас, така помилка не впливає на правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за прострочення термінів підготовки устаткування (обладнання) до відвантаження у зв`язку з тим, що позивачем визначається кінцевою датою розрахунку дата розірвання Договору. За приписами п. 8.2. Договору він розривається після досягнення терміну 2 (двох) місяців прострочення поставки устаткування (обладнання), тобто автоматично (без необхідності здійснення сторонами будь-яких дій). З цього вбачається, що незалежно від визначення початкової дати нарахування пені загальна кількість днів в періоді буде однаковою, адже позивачем визначена кінцева дата нарахування пені момент розірвання Договору, який в свою чергу обраховується починаючи з моменту прострочення.

Отже, з 17 лютого 2022 року по 18 квітня 2022 року (17 квітня 2022 року є вихідним день, а отже кінцевий строк виконання зобов`язання переноситься на найближчий робочий день понеділок 18 квітня 2022 року) має місце прострочення термінів підготовки устаткування (обладнання) до відвантаження. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вказує про правильність його здійснення, а отже наявні підстави для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача пені у розмірі 18000,00 грн.

Відносно стягнення пені за неповернення грошових коштів після розірвання Договору суд зазначає наступне. Договором передбачено відповідальність у вигляді пені розміром 5 (п`ять) відсотків від неповерненої суми за кожен подальший день прострочення. Позивач нараховує пеню за 245 календарних днів (з 28.04.2022 по 31.12.2022 року). Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Суд констатує про відсутність підстав для застосування обмеження 6-ти місячним строком, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, адже сторонами встановлено інший кінцевий період - до моменту виконання зобов`язань перед покупцем (позивачем) по поверненню коштів. При цьому, хоча сам момент повернення коштів ще не настав, однак судом встановлено наявність підстав для їх стягнення, а отже позивач має право заявити до стягнення частину пені. У зв`язку з цим, визначення позивачем кінцевим періодом нарахування 31.12.2022 є правомірним. Після настання юридичного факту повернення коштів, позивач має право вимагати стягнення пені за період з 01.01.2023 до дня повернення коштів.

Також, суд зазначає, що означене зобов`язання за своєю правовою природою є грошовим, а отже наявні підстави для застосування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором передбачена пеня у розмірі 5% від неповерненої суми за кожен подальший день прострочення. Тобто, сторонами, в порушення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», було встановлено більший розмір пені за невиконання грошового зобов`язання. У зв`язку з цим, підлягає застосуванню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період. Початок періоду прострочення має місце по закінченню 5-ти денного строку з моменту розірвання Договору. Договір було розірвано 19 квітня 2022 року, а отже с 26 квітня 2022 року має місце прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів. Натомість, позивачем було визначено початковий строк для розрахунку періоду заборгованості 28 квітня 2022 року. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Суд позбавлений можливості збільшувати період нарахування, адже це тягне за собою збільшення суми, що виходить за межі позовних вимог. У зв`язку з цим, розрахунок пені здійснюється судом починаючи з 28 квітня 2022 по 31 грудня 2022 року і становить 13956,16 грн.

Отже, за неповернення грошових коштів після розірвання Договору відповідач має сплатити на користь позивача пеню 13956,16 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в періоді.

На підставі вищевикладеного, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь відповідача 45000,00 грн. сплаченої передплати за Договором, 18000,00 грн. пені за прострочення термінів підготовки устаткування (обладнання) до відвантаження, а також 13956,16 грн. пені за неповернення грошових коштів після розірвання Договору, а у загальному розмірі 76 956,16 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Пошитнюка Юрія Васильовича задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ПРОМПИЩОБЛАДНЕННЯ» (61052, місто Харків, вулиця Суздальські ряди, будинок 12; код ЄДРПОУ: 42917458) на користь Фізичної особи-підприємця Пошитнюка Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) передплату за договором поставки № 131 від 17 грудня 2021 року у розмірі 45000,00 грн., пеню в розмірі 18000,00 грн. та пеню в розмірі 13956,16 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 1 154,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" березня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко