Рішення

від 21.03.2023 по справі 922/252/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/252/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркрепмаркет"(04074, м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 25, оф. 2 ) до Фізичної особи-підприємця Рагуліна Геннадія Леонідовича( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркрепмаркет" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Рагуліна Геннадія Леонідовича, в якій просить суд:

Стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за поставлений товар в сумі 19 694,40 грн., інфляційні втрати в сумі 7 911,95 грн. (сім тисяч дев`ятсот одинадцять гривень 85 копійок) та 3 процента річних в сумі 1 817, 99 грн. (одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень 99 копійок), а всього 29 424, 34 грн. (двадцять дев`ять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 34 копійки).

Стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати понесені ним на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. (п ять тисяч гривень).

Стягнути з Відповідача на користь Позивача сплачений ним судовий збір в сумі 2 684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Прийняти дану позовну заяву до свого провадження та проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу за № 05/20 від 11.03.2020

Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 20, 173-175, 193, ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленомустаттею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертоїстатті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.01.2023 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:61118, м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 61-Д, квартира 146.

Але судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою ".

Судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), у якій зазначено, що 25.11.2020 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Рагуліна Геннадія Леонідовича, про що внесений запис №2004800060007037244.

Щодо належності спору до господарської юрисдикції.

Як вбачається з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа - підприємець Рагулін Геннадій Леонідович станом на дату звернення до суду припинив підприємницьку діяльність, про що свідчить запис за № 2004800060007037244 від 25.11.2020 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев`ята статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/252/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Відповідно до договору купівлі-продажу за № 05/20 від 11.03.2020 Позивач бере на себе зобов`язання передати (поставити) у власність Відповідачу протягом дії Договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які с невід`ємною частиною Договору. Відповідач зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.1 Договору предметом поставки є товар, а саме: дюбель для кріплення теплоізоляційних матеріалів, який мас відповідати зразкам та вимогам діючих та будівельних норм згідно діючого законодавства України супутні товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи (даті по тексту - Товар).

Відповідно до п.1.2 Договору Відповідач здійснює оплату за поставлений Товар на рахунок Позивача, а Позивач передає Товар в асортименті та кількості згідно рахунків -фактур.

Згідно п. 1.3 Договору право власності на Товар переходить в момент фактичної передачі Товару Позивачем Відповідачу, яка підтверджується підписами Сторін у видаткових закладних.

Згідно з п. 2.2. Договору, ціна Товару визначається в рахунках-фактурах на кожну партію Товару і при цьому може бути змінена Позивачем протягом дії даного Договору у випадках зміни кон`юнктури ринку та курсових коливань.

Відповідно п. 3.1. Договору, Відповідач зобов`язаний оплатити Товар згідно рахунку - фактури на умовах:

Передплата на розрахунковий рахунок Постачальника - за згодою сторін. Остаточний розрахунок згідно рахунку фактури здійснюється не пізніше календарного місяця з моменту надходження продукції Постачальника;

Днем отримання платежу вважається дата зачислення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до умов Договору, Позивач здійснив поставку Товару Відповідачу, на підставі видаткової накладної за № 61 від 01.05.2020 року на суму 75 794,40 грн.

Проте Відповідач не повністю розрахувався за отриманий Товар, залишок боргу складає 19 694, 40 гри. (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири гривні 40 копійок), що підтверджується підписаним сторонами Договору Актом звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2020 року .

З метою досудового врегулювання господарського спору згідно чинного законодавства на адресу Відповідача була направлена претензія № 43 від 30.12.2022 року на суму 19 694. 40 грн.

Проте, ані відповіді, ані погашення боргу Позивач по сьогоднішній день так і не дочекався.

Отже, станом на 12 січня 2023 року Відповідач має дебіторську заборгованість за поставлений товар на загальну суму 19 694, 40 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири гривні 40 копійок).

Таким чином, станом на день подання позову неоплаченим залишився прийнятий Товар на суму 19 694. 40 грн, сторонами 31.12.2020 року підписано акт звірки взаємних розрахунків, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Відповідач позов не визнав та не спростував.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем, вимоги про стягнення з відповідача 19 694. 40 грн заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтовані наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 7 911,95 грн. (сім тисяч дев`ятсот одинадцять гривень 85 копійок) та 3 процента річних в сумі 1 817, 99 грн. (одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень 99 копійок)

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

У свою чергу, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

Позивач при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат зазначив період з 01.05.2020 по 31.12.2022 року.

Однак, господарський суд дійшов висновку, що остаточний розрахунок згідно рахунку фактури здійснюється не пізніше календарного місяця з моменту надходження продукції Постачальника на підставі п.3.1. договору.

Як свідчать матеріали справи поставка товару на користь відповідача відбулася 01.05.2020 р. згідно видаткової накладної № № 61. Приймаючи до уваги положення п.п. 3.1, договору, а також норми ст. 530 ЦК України, позивачем 31.12.2022 р. на адресу відповідача направлено вимогу (вих. № 43 ) щодо сплати суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, з урахуванням поштового перебігу, початком нарахування інфляційних та 3 % річних є 06.01.2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних суд визнав виконаним невірно, оскільки позивачем невірно визначена початок нарахування вищеозначених нарахувань, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період судом відмовляється.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2481,0 грн.

Окрім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, 27 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркрепмаркет» Позивач/Клієнт) та адвокатом Бубликом Антоном Віталійовичем (копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5630/10 від 17.03.2016 року та оригінал адвокатського ордеру додаються) був укладений договір про надання правничої допомоги за № 36/2022 від 27.12.2022 .

Відповідно до п. 1.1. даного Договір), Адвокат зобов`язується надавати Клієнту- правову допомогу та представляти його інтереси у справі за позовом до Фізичної особи-підприємця (фізичної особи) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: надавати необхідні консультації по стягненню Існуючої заборгованості, визначити розмір пені та інших штрафних санкцій; підготувати пакет документів необхідний для звернення до суду, скласти позовну заяву та вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу в господарських судах України (в тому числі, в разі потреби, в апеляційній та касаційній інстанції), у відділах державної виконавчої служби України тощо, а Клієнт зобов`язується оплачувати послуги Адвоката та здійснювати йому повне сприяння у виконанні покладених на нього обов`язків.

На виконання зобов`язань щодо оплати послуг адвоката за вказаним договором Позивач 30 грудня 2022 року сплатив на користь Адвоката грошові кошти у розмірі 5 000 гри., що підтверджується банківською випискою.

12.01.2023 року між клієнтом та адвокатом укладений Акт № 1 від 12.01.2023 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору про надання правової допомоги за № 36/2022 від 27.01.2022 із зазначенням найменування та об`єму наданих адвокатом послуг (кількість витраченого часу). Згідно даного Акту, сторони підтверджують, що послуги надані в повному обсязі у відповідності з умовами Договору. Сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, водночас матеріали справи не містять доказів, які могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору, тому на користь позивача підлягає відшкодуванню 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркрепмаркет"(04074, м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 25, оф. 2,код ЄДРПОУ 42108543) - заборгованість за поставлений товар в сумі 19 694,40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,0грн., 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Укркрепмаркет"(04074, м. Київ, вул. Новомостицька, буд. 25, оф. 2,код ЄДРПОУ 42108543)

Відповідач: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повне рішення складено "21" березня 2023 р.

СуддяО.О. Присяжнюк