Рішення

від 15.03.2023 по справі 704/431/20

ТАЛЬНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 704/431/20

15 березня 2023 р. Тальнівський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого - судді Дьяченка Д.О.

при секретарі Табачківській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»</a>, про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. На підставу своїх вимог посилається на те, що 14.08.2019 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №0212-5744 згідно якого він взяв кредит на суму 7000 грн., строком на 14 днів. Сукупна вартість кредиту складає 8960 грн. Кредит оформлявся шляхом заповнення електронної заявки на отримання кредиту через сайт відповідача. Позивач вважає, що при укладанні вказаного кредитного договору було порушено його права як споживача, а саме: при видачі кредиту йому, як споживачу не була надана інформація, яка стосується суті наданих йому фінансових послуг, відсутні письмові підтвердження про ознайомлення його з такою інформацією, що порушує ЗУ «Про захист прав споживачів», йому не надали правил, і з їх текстом він ознайомлений не був, а ознайомився з ними випадково на веб-сайті кредитодавця. Позивач вважає, що відповідач скористався його необізнаністю, умисно не дотримався та грубо порушив вимоги діючого законодавства, не надав йому повної інформації про умови кредитування. Також позивач зазначає, що сума компенсації становить більше 50% і є не справедливою умовою, а також відповідач не повідомляв їй про умови та строки обробки його персональних даних. Всі зазначені в позовній заяві обставини дають позивачу підстави стверджувати, що укладений між ним та відповідачем кредитний договір є недійсним, а тому він змушений звернутись з даним позовом до суду.

Позивач в позовній заяві просив суд справу розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

14.08.2019 р. між відповідачем та позивачем дійсно було укладений кредитний договір №0212-5744, він був укладений в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил надання грошових коштів у кредит, які діяли на момент укладення договору. Позивач в момент реєстрації на сайті відповідача створив Особистий кабінет, який є сукупністю захищених сторінок та забезпечує позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів, необхідних для укладення/виконання договору.

Позивач на сайті відповідача здійснив заповнення заявки на отримання кредиту, вказав всі дані. Відповідач надав підтвердження про укладення договору шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті позивача та направлення примірника договору на адресу електронної пошти позивача. Отже, при укладенні договору позивачем були здійсненні дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Вищевикладений порядок укладення договору відповідає ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» та прирівнюється до такого, що укладений в письмовій формі. Посилання позивача на недобросовісність відповідача щодо надання інформації, надання неповної інформації чи приховування інформації під час укладання договору є безпідставними та не відповідають дійсності. Також відповідач звертає увагу на те, що між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено 6 договорів: 20.04.2019 р. на суму 800 грн., 28.06.2019 р. на суму 4000 грн., 14.07.2019 р. на суму 5000 грн., 24.07.2019 р. на суму 6000 грн., 27.07.2019 р. на суму 7000 грн. та 14.08.2019 р. на суму 7000 грн.. Всі зазначені договори були укладені на аналогічних умовах, зобов`язання по попередніх 5 договорах позивачем виконані, а останні договір є невиконаним. Щодо твердження позивача про те, що сума компенсації становить більше 50% і є не справедливою умовою, відповідач зазначає, що розмір компенсації за кредит становить лише 1960 грн., тоді коли 50% становило б суму 3500 грн., тому ці твердження є безпідставними. На підставі викладених у відзиві на позов аргументах представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази надані по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з таких доказів:

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором №0212-5744 від 14.08.2019 року ТОВ «Укр кредит фінанс» надано кредит ОСОБА_1 в розмірі 7000 грн. строком на 14 днів до 27.08.2019 року. Сукупна вартість кредиту складає 8960 грн. в грошовому виразі та 128.00 відсотків у процентному значенні.

В позовній заяві позивач не заперечує факту отримання кредитних коштів від відповідача, однак посилається на те, що при видачі кредитних коштів його не ознайомили як позичальника з умовами кредитування та ризиками і він ніде про це не ставив свій підпис, у зв`язку з чим даний договір є недійсним.

Судом встановлено, що оспорюваний кредитний договір був укладений відповідно дост. 10 Закону України «Про електронну комерцію», в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Комерційні електронні повідомлення поширюються лише на підставі згоди на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані. Відповідно дост. 11 Закону України «Про електронну комерцію»визначений порядок укладання електронного договору.

Так, відповідно порядку зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

З викладеного вбачається, що укладення кредитного договору без прийняття пропозиції з боку ОСОБА_1 було б не можливим.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Враховуючи вище викладені факти, необхідно зазначити, що ТОВ «Укр кредит фінанс» має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою).

На даній сторінці розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про електронну комерцію», встановлений порядок прийняття пропозиції (оферти) шляхом прийняття пропозиції (акцепту).

Вище вказана стаття регламентує, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону.

На сайті відповідача встановлені правила, щодо отримання кредитних коштів. Таким чином, в момент коли ОСОБА_1 заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, він автоматично прийняв пропозицію (оферту) відповідача та приєднався до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів.

Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет.Припідписанні документів на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов`язаний ввести на веб-сторінці (далі - «електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта.

Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.

Саме у Договорі оферти відповідача чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи вказане та те, що позивач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті відповідача, підписавши договір з використанням аналогового підпису, суд приходить до висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини.

Згідно ст. ст.525,526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу Українивстановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В позовній заяві позивач посилається на те, що при видачі кредиту йому, як споживачу не була надана інформація, яка стосується суті наданих йому фінансових послуг, відсутні письмові підтвердження про ознайомлення його з такою інформацією, йому не надали правил, і з їх текстом він ознайомлений не був, а ознайомився з ними випадково на веб-сайті кредитодавця, суд дане твердження оцінює не достатнім доказом, з наступних підстав.

На офіційному сайті ТОВ «Укр кредит фінанс» розміщено Публічну пропозицію (оферту), а також сам Договір, в яких зазначена вся повна інформація щодо умов укладення кредитного договору, а саме визначено: порядок укладення договору та надання фінансового кредиту; предмет та строк дії Договору; права і обов`язки сторін; порядок нарахування процентів за користування кредитом та механізм повернення кредиту; продовження строку користування кредитом (пролонгація); реструктуризація договору; відповідальність сторін; внесення змін і доповнень.

Така інформація є відкритою та доступною для невизначеного кола осіб. Позивач мав змогу перш ніж укласти Договір, детально ознайомитися з його умовами, у тому числі з розміром відсотків за користування кредитними коштами та порядком їх повернення.

А отже, твердження позивача про те, що відповідач скористався його необізнаністю, умисно не дотримався та грубо порушив вимоги діючого законодавства, не надав йому повної інформації про умови кредитування є хибним та не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Відповідно дост. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до умов Договору № 0212-5744 від 14.08.2019 р. позивач отримав грошові кошти, про що не заперечує, а тому був обізнаний про необхідність повернення кредиту разом з відсотками, які передбачені умовами Договору.

Суд вважає, що під час реалізації позивачем прав позичальника, як споживача фінансової послуги на отримання кредиту не було порушено чи обмежено його права на свободу вибору, не порушено свободи волевиявлення. Позивач мав можливість відмовитися від наданої банком послуги та скористатися послугами інших банків. Принципів нерівності сторін у кредитному договорі не встановлено та права позичальника на одержання перед укладенням кредитного договору необхідної,доступної, достовірної та своєчасно інформації про умови кредитування не обмежено, а відтаксудом не встановлено порушень споживача в розумінні статті 21 Закону України «Прозахист прав споживачів» при укладанні кредитного договору.

Відповідно дост. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо законом або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогамист. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1 та 2ст. 77 ЦПК Українизакріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Нормамист. 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу наявності у діях відповідача умислу ввести в оману позивача щодо дійсних умов укладення Договору, оскільки враховуючи специфіку укладення електронного правочину, та той факт, що ініціатива його укладення була саме від позивача, який мав доступ до відкритої та повної інформації розміщеної на офіційному сайті відповідача у відкритому доступі для невизначеного кола осіб, не надано позивачем жодних доказів, які б свідчили про невідповідність умов укладеного між сторонами кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на припущеннях позивача і спростовуються самим змістом договору, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідност. 141 ЦПК Українисуд вважає за необхідне судові витрати компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного керуючись ст. ст.2,7,10,81,141,263,265,280 -282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»</a>, про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Д.О. Дьяченко