Справа №705/3263/20
2/705/309/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі
головуючого судді Годік Л.С.
при секретарі Остропольській О.В.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача адвоката Діденко Н.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іванова Анатолія Анатолійовича до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іванов А.А. звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати.
Зазначає, що ОСОБА_1 , згідно наказу №19 від 05.06.2019 року з 06.06.2019 року працювала у ФОП ОСОБА_2 на посаді касир - багажний, згідно штатного розпису.
Згідно наказу від 28.02.2020 року її було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно ст. 115 КЗпП України відповідач зобов`язаний регулярно виплачувати заробітну плату, проте в цій частині відповідачем закон порушувався.
За періодроботи вФОП ОСОБА_2 є заборгованістьпо заробітнійплаті всумі 30000грн.На виконанняумов договорупро наданняправової допомогина підставіордеру пронадання правовоїдопомоги позивачу,адвокатом ІвановимА.А.на адресувідповідача булонадіслано адвокатськийзапит №74від 24.06.2020з метоюотримання інформаціїперебування ОСОБА_1 у трудовихвідносинах з ФОП ОСОБА_2 , однак відповіді отримано не було.
Просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн., заборгованості по заробітній платі та витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.; провести розрахунок станом на день виплати заробітної плати.
Ухвалою судді справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні, відповідно до ст. 274 ЦПК України, з повідомлення сторін.
Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідач повідомлені належним чином. Заперечення проти такого розгляду справи судом у встановлений строк не отримано.
17.12.2020 р. від ФОП ОСОБА_2 на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву в якому зазначає, що з вимогами позовної заяви погодитися не може, заява є необгрунтованою та позовні вимоги у ній не доведено доказами.
Так, позивачка не виклала в позовній заяві всіх обставин справи, які необхідні для вирішення спору, та не привела доказів працевлаштування, розрахунку заборгованості та за який період невиплачена заробітна плата.
Передбачені ст.ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
А так, заявляючи клопотання та викладені обставини у позовній заяві позивач не вказала з якого період виникла заборгованість по заробітній платі, яку роботу виконувала позивачка за період роботи у відповідача, яким документом підтверджується виконання роботи у відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, з позовної заяви не вбачається на підставі чого позивачка обґрунтовує свій позов, надання копії трудової книжки до позовної заяви, не є належним доказам.
А так, підпис та почерк заповнення графи працевлаштування ОСОБА_1 , у ФОП ОСОБА_2 , є несправжній на підставі того що, він ніколи не бачив та не працевлаштовував позивачку собі на роботу. На яких підставах, та на яких доказах вона ґрунтує свої позовні вимоги для нього не відомі.
З даного факту вбачаються докази шахрайства в підробленні документів, з підстав того що, це не його підпис та почерк про що надає доказ у даному позові у вигляді затвердження ним власноруч підпису.
Також, на надання доказу, що дійсно це не його підпис, зазначає суду, що має печатку ФОП ОСОБА_2 , яка у трудовій книжці позивачки відсутня.
Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримала та просила їх задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву. Також зазначила, що ОСОБА_2 ніколи не займався перевозками, він займається кофем.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суддя встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення заробітної плати з ФОП ОСОБА_2 .
На підтвердження обставин викладених у позовній заяві додала копію трудової книжки НОМЕР_1 видану на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12-15).
При огляді судом у судовому засіданні оригіналу трудової книжки виявлено, що в ній містяться записи ФОП ОСОБА_2 про прийняття позивача на роботу на посаду касира багажного від 06.06.2019 на підставі наказу № 19к від 05.06.2019 та звільнення з займаної посади на підставі п.1 ст.36 КзПП від 28.02.2020 на підставі наказу № 29 від 28.02.2020. При цьому записи не підкріплені печаткою фізичної особи підприємця.
Інших доказів, на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, суду позивач не надала.
Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Норми ст.ст. 2, 3 КЗпП України визначають право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, що забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти існування трудових відносин між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та, крім того, у відзиві на позовну заяву ФОП ОСОБА_2 вказав, що записи в трудовій книжці не здійснював, почерк та підпис не його, позивача ніколи не бачив та не працевлаштовував. Також зазначив, що на підтвердження свого підпису завжди ставить печатку, яка міститься і на відзиві.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можливо встановити дійсні обставини справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач ОСОБА_1 , як у позовній заяві, так і в процесі розгляду справи судом, не ставила питання щодо призначення почеркознавчої експертизи на підтвердження записів трудової книжки про її працевлаштування.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 30000 грн. в якості заборгованості по заробітній платі. Однак, в порушення положень ч. 1 ст. 81, п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивач не обгрунтувала вказану суму та не надала суду жодного доказу домовленості між сторонами щодо узгодження яка саме сума заробітної плати мала б виплачуватись ОСОБА_1 та за які проміжки часу (погодинно, щоденно, щомісячно тощо), адже, посилаючись на записи в трудовій книжці, позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем на протязі дев`яти місяців.
З огляду на наведене, судом не встановлено порушень відповідачем вимог трудового законодавства, у зв`язку із чим приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.3,4,10,13,76-82,89,259,263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенніпозовних вимог представника позивача ОСОБА_1 адвоката ІвановаАнатолія Анатолійовичадо ФОП ОСОБА_2 простягнення заробітноїплати - відмовити.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя: Л. С. Годік
Суд | Уманський міськрайонний суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 21.03.2023 |
Оприлюднено | 23.03.2023 |
Номер документу | 109679330 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Уманський міськрайонний суд Черкаської області
Годік Л. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні