Постанова

від 21.03.2023 по справі 158/477/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/477/22 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М. Провадження № 22-ц/802/261/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Здрилюк О. І., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Черняк О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_4 . Після її смерті залишилось спадкове майно та майнові права. Так, відповідно до рішення Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 03 квітня 1996 року № 6/4 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,68 га, яка складається із земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку площею 0,25 га та земельної ділянки для особистого підсобного господарства площею 0,43 га. Спадкодавець розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, однак, не встигла за життя виготовити технічну документацію та отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Позивач зазначала, що вона звернулася до Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області із заявою про надання дозволу на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,43 га. Проте відповідач відмовив їй у завершенні приватизації земельної ділянки площею 0,43 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , оскільки спадкодавець за життя не виготовила технічну документацію на землю, не отримала державний акт про право власності на землю.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,43 га та її державної реєстрації в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Відзивів на апеляційну скаргу відповідач та треті особи не подавали.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Від відповідача Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області 01 березня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшла заява, у якій просить розглядати справу за відсутності її представника.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи та причини неявки учасників справи суд апеляційної інстанції визнає неповажними.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у цій справі є 21 березня 2023 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14 грудня 2000 року (а.с.8).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її дочка позивач по справі ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26 листопада 1964 року, копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26 червня 2020 року, копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії АВР № 141353 від 21 лютого 2001 року, а також матеріалами спадкової справи (а.с.9-11, 53-59).

Як вбачається з архівного витягу з рішення Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 03 квітня 1996 року № 6/4, ОСОБА_4 було передано у приватну власність та постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,68 га, до складу якої входить: земельна ділянка площею 0,43 га, яка призначена для ведення особистого підсобного господарства, та земельна ділянка площею 0,25 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку (а.с.7).

Судом також встановлено, що 03 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про надання дозволу на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,43 га, однак відповідач відповідно до свого листа від 06 грудня 2021 року № К1241/06-10/2-21 відмовив їй у завершенні приватизації в порядку спадкування земельної ділянки площею 0,43 га, оскільки ОСОБА_4 за життя не виготовила технічну документацію та не одержала державного акта про право власності на земельну ділянку площею 0,43 га (а.с.12, 13). Також у листі зазначено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом АВР № 141353 від 21 лютого 2001 року право власності на земельну ділянку площею 0,43 га на території Сокиричівської сільської ради не входить у спадкову масу. Крім того, з земель площею 0,43 га, які зазначені у рішенні Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 03 квітня 1996 року № 6/4, була сформована земельна ділянка площею 0,25 га за кадастровим номером 0721886600:03:001:0362 та надана у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивачем не доведено факту родинних відносин із ОСОБА_4 , оскільки вбачаються розбіжності в написанні прізвищ позивача та спадкодавця ОСОБА_4 в документах, виданих на їх імена, зокрема у свідоцтві про смерть спадкодавець записана як « ОСОБА_4 », у свідоцтві про народження позивача її матір записана як « ОСОБА_4 », у свідоцтві про право на спадщину за законом АВР № 141353 від 21 лютого 2001 року спадкодавець зазначена як « ОСОБА_4 », тоді як у рішенні Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 03 квітня 1996 № 6/4 спадкодавець записана як « ОСОБА_5 », що може бути усунено шляхом встановлення в судовому порядку факту родинних відносин між останніми та/або факту належності ОСОБА_4 правовстановлюючого документу.

Однак з такими висновками суду не можна погодитись.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Так, положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 25 березня 2020 року у справі №158/1672/17 (провадження № 61-424св17).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 за життя розпочала приватизацію земельної ділянки площею 0,43 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Бодячів Луцького району Волинської області. Рішенням Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 03 квітня 1996 року № 6/4 вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_4 у приватну власність (а.с.7).

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , то вважається, що вона набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_4 , на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

Однак суд дійшов помилкового висновку, відмовивши позивачу у позові з тих підстав, що нею не доведено факту родинних відносин із спадкодавцем, оскільки наявні у справі докази підтверджують факт родинних відносин позивача ОСОБА_1 з її матір`ю ОСОБА_4 , а зазначення у рішенні сільської ради прізвища спадкодавця « ОСОБА_5 », не свідчить про те, що вона була надана іншій особі, що також не заперечувалося відповідачем Ківерцівською міською радою Луцького району Волинської області. Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,43 га з інших мотивів.

Водночас згадане рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність спадкодавця не є правовстановлюючим документом, а тому встановлення факту його належності останній законом не передбачено.

Разом з тим, безпідставними є заперечення відповідача щодо площі земельної ділянки, право на завершення процедури приватизації якої просить позивач, оскільки рішенням Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 03 квітня 1996 року № 6/4 земельна ділянка була передана ОСОБА_4 у приватну власність, в тому числі для особистого підсобного господарства у розмірі 0,43 га.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, визнавши за нею право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,43 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Бодячів Луцького району Волинської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 992 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 488 грн 60 коп., а всього 2 481 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 грудня 2022 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,43 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у с. Бодячів Луцького району Волинської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: