Ухвала

від 20.03.2023 по справі 320/5875/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 березня 2023 року Київ № 320/5875/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «Застава» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Застава» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2020 № 0097660410 форми «Ш», згідно з яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 22 725, 05 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2020 № 0097700410 форми «Ш», згідно з яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 45 450, 10 грн.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підтвердження сплати судового збору надано квитанцію від 14.03.2023 № 32528798800006480426 в сумі 2684, 00 грн. та квитанцію від 14.03.2023 № 32528798800006480370 в сумі 2684, 00 грн.

Відповідно до частини десятої статті 169 Кодексу, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Судом із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що сума судового збору відповідно до квитанції від 14.03.2023 № 32528798800006480426 в сумі 2684, 00 грн. не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, про що свідчить відсутність підтвердження про таке зарахування з казначейства.

У силу вимог частини шостої статті 161 Кодексу, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом із тим, у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

У цій постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.

Також Верховий Суд зазначив, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватись наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладена правова позиція, від якої відступила судова палата.

За таких обставин, суд уважає, що податкові повідомлення-рішення можуть бути оскаржені до суду у строки, передбачені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом установлено, що позивач процедурою адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень не скористався.

Отже в розумінні вимог частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право оскаржити податкові повідомлення-рішення від 31.01.2020 протягом шести місяців з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 31.01.2020 лише 14.03.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом.

При цьому доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду матеріали позову не містять, як і не місять заяви про поновлення цього строку.

Разом із тим, у позовній заяві позивач заявив про поновлення строку звернення до суду. Причини пропуску шестимісячного строку позивач пов`язував із запровадженим карантином із 12.03.2020 по 31.12.2022 та введенням воєнного стану з 24.02.2022.

Зазначено, що ТОВ «Застава» з метою збереження життя та здоров`я своїх працівників та унеможливлення зараження та розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, було переведено в особливий режим роботи без присутності працівників на робочих місцях (робота з дому), що у свою чергу ускладнило отримання поштової кореспонденції, та процеси комунікації в компанії.

Зазначено, що позивачем не було отримано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а про їх наявність позивачу стало відомо лише 22.11.2022, коли його представник адвокат Спасибко А.В. ознайомився з матеріалами справи № 640/14553/22 в Окружному адміністративному суді міста Києва за позовом ГУ ДПС у м. Києві про стягнення податкового боргу на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного вважає вказані обставини поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

На підтвердження доводів про поважність пропуску строку звернення до суду, жодних документальних доказів не надано.

З приводу наведених обставин, суд звертає увагу на таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжено і по цей час.

Проте зміст позовної заяви не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Також позивачем не надано суду жодних доказів про неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк саме внаслідок запровадженого воєнного стану, або одразу ж без зайвих зволікань після обставин, які унеможливлювали це зробити.

Суд зазначає, що саме по собі введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.

При цьому позивач не вказав обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду, як до введення воєнного стану, так і після його введення, та не надав відповідних доказів, пославшись лише на Укази Президента України щодо введення воєнного стану та його продовження.

Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлена можливості подати позовну заяву через систему «Електронний суд» або засобами поштового зв`язку, або нарочно безпосередньо до суду, із урахуванням того, що суд із початку введення воєнного стану та карантину не припиняв своєї діяльності.

Щодо посилань в позові на карантинні обмеження, суд зазначає таке.

У силу вимог пункту 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 540-ІХ від 30.03.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Дослідивши обставини про поновлення строку звернення до суду в цій частині та матеріали позову, суд не вбачає у повідомлених позивачем обставинах поважних причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» із наступними змінами та доповненнями, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України встановлено карантин, який в подальшому продовжено і по цей час.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Вказаний Закон № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Відтак процесуальні строки були продовжені на строк дії карантину в силу Закону. Зазначена редакція пункту 3 розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України діяла до 17.07.2020.

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Цим Законом № 731-ІХ пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відтак останнім днем в розумінні вимог вказаних положень було 07.08.2020.

У силу вимог частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже посилання на запроваджений карантин як на підставу поновлення строку звернення до суду є безпідставним.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, суд не вбачає в повідомлених позивачем обставинах підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Крім того суд не бере до уваги повідомлені позивачем обставини щодо обізнаності зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями саме після ознайомлення адвоката з матеріалами справи № 640/14553/22, оскільки це свідчить лише про час, коли представник почав вчиняти дії щодо реалізації права позивача на судовий захист, і ці події не пов`язані з початком перебігу строку звернення до суду та обізнаністю позивача про прийняті контролюючим органом рішення.

Суд констатує, що позивачеві мало бути відомо про проведення контролюючим органом камеральної перевірки, за результатами якої було складено акт від 17.12.2019 № 001926/26-15-04-10/ НОМЕР_1 , оскільки подаючи податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 20.02.2019 та 26.06.2019, позивач як добросовісний платник податків мав передбачити, що у відповідності до вимог податкового законодавства контролюючим органом буде проведено камеральну перевірку, та мав цікавитись своїми справами.

Отже пасивна поведінка платника податків не свідчить про поважність пропуску строку звернення до суду, а неотримання поштової кореспонденції, а також переведення товариства в особливий режим роботи без присутності працівників на робочих місцях (робота з дому) є виключно ініціативою позивача, і на строки звернення до суду ці обставини не випливають.

Відповідно до частин першої-другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Щодо клопотання позивача у позові про поновлення строку звернення до суду, суд виходив із такого.

У силу вимог статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

У той же час, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 167 цього Кодексу, і мають відповідати їй.

Разом із тим, у силу вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Стаття 160 Кодексу регулює вимоги до позовної заява, яка має відповідати положенням цієї статті, та в якій не міститься жодного положення щодо того, що в позовній заяві окрім викладу вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування, можливо заявляти будь-які клопотання (заяви) тощо.

У той же час, положеннями частини п`ятої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Позивачем вказані вимоги процесуального закону залишені поза увагою.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- доказів зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору згідно з квитанцією від 14.03.2023 № 32528798800006480426 в сумі 2684, 00 грн.

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Застава» залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Шевченко А.В.