Рішення

від 20.03.2023 по справі 420/16969/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16969/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальність «МЕЙЛАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 12 листопада 2022 року за №UА500020/2022/000269/2 та від 19 листопада 2022 року за №UА500020/2022/000274/2, від 28 листопада 2022 року за №UA500020/2022/000282/2;

визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UА500020/2022/000658 від 12 листопада 2022 року та за №UА500020/2022/000669 від 19 листопада 2022 року, №UA500020/2022/000680 від 28 листопада 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом, а саме за ціною договору щодо подібних (анологічних) товарів здійснено з порушенням вимог митного законодавства. З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації.

Ухвалою суду від 14.12.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою судом витребувано у відповідача по справі Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів на підставі яких, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, але не виключно усі документи, що подавались декларантом, копії митних декларацій використаних для визначення митної вартості товарів відповідачем.

Відповідачем до суду подано відзив, в якому представник відповідача зазначив, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями № 22UA500020019535U5 від 11.11.2022, № 22UA500020019907U9 від 19.11.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішень про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000269/2 від 12.11.2022, № UA500020/2022/000274/2 від 19.11.2022.

За твердженнями представника відповідача, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) № 22UA500020019535U5 від 11.11.2022, № 22UA500020019907U9 від 19.11.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також у відзиві зазначено, що по МД № 22UA500020019535U5 від 11.11.2022: 11.11.2022 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 11.11.2022 № БН щодо неможливості надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб; по МД № 22UA500020019907U9 від 19.11.2022: 19.11.2022 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 19.11.2022 № БН щодо неможливості надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб.

Отже, на переконання представника відповідача, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 15 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» (покупець) та AKTOGAY LLP (United Kingdom) (продавець) укладено контракт купівлі - продажу № АКТО/МЕІ - 151221 товарів народного споживання..

Відповідно до пункту 1.1 контракту продавець продає, а покупець купує товари народного споживання у відповідності з документами на відвантаження, узгодженими і підписаними сторонами, на кожну поставку окремо, і на умовах, зазначених у даному контракті та в інвойсах і доповненнях до нього.

У листопаді 2022 року для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями №22UA500020019535U5 від 11.11.2022, №22UA500020019907U9 від 19.11.2022, №22UA500020020330U4 від 28.11.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» надіслало до Одеської митниці наступні документи:

МД №22UA500020019535U5 від 11.11.2022:

1. Пакувальний лист (Packing list) 22020 від 06.01.2022;

2. Рахунок-фактура (Інвойс (Commercial invoice) 22020 від 06.01.2022;

3. Домашній коносамент (House bill of lading) MRFB22010170 від 06.01.2022;

4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) 22020 від 08.11.2022;

5. Декларація про походження товару (Declaration of origin.) 22020 від 06.01.2022;

6. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу - №АКТО/МЕІ - 151221 від 15.12.2021 року;

7. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.09.2022;

8. Копія митної декларації країни відправника 425820220000000580 від 06.01.2022.

МД №22UA500020019907U9 від 19.11.2022:

1. Пакувальний лист (Packing list) JMD-BUD22-001 від 01.07.2022;

2. Рахунок-фактура (Інвойс (Commercial invoice) JMD-BUD22-001 від 01.07.2022;

3. Домашній коносамент (House bill of lading) MRFB22010286 від 07.07.2022;

4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 13.11.2022 №№220234, 221971, 222708, 222709, 5973, від 15.11.2022 №б/н, від 13.11.2022 №б/н;

5. Декларація про походження товару (Declaration of origin.) JMD-BUD22-001 від 01.07.2022;

6. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 17.06.2022;

7. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацію звіт 2427/22 від 19.11.2022;

8. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу - №АКТО/МЕІ - 151221 від 15.12.2021 року;

9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.09.2022;

10. Копія митної декларації країни відправника 425820220000108002 від 07.07.2022.

МД №22UA500020020289U1 від 28.11.2022:

1. Пакувальний лист (Packing list) JMD-UВD22-002 від 12.08.2022;

2. Рахунок-фактура (Інвойс (Commercial invoice) JMD-UBD22-002 від 12.08.2022;

3. Домашній коносамент (House bill of lading) MRFB22010207 від 19.08.2022;

4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 23.11.2022 №б/н;

5. Декларація про походження товару (Declaration of origin.) JMD-UBD22-002 від 12.08.2022;

6. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 29.07.2022;

7. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацію звіт 2431/22 від 28.11.2022;

8. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу - №АКТО/МЕІ - 151221 від 15.12.2021 року;

9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.09.2022;

10. Копія митної декларації країни відправника 425820220000111022 від 19.08.2022.

Одеська митниця надіслала електронні повідомлення декларанту, в якому повідомила про виявлені розбіжності у документах, що подані для підтвердження митної вартості товарів, а також про те, що вказані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та зобов`язала протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) згідно п. 4 ч.2 ст. 53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 6) згідно п.8 ч.2 ст. 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) каталоги, специфікації виробника товару. Також митниця повідомила, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларант надіслав до митниці повідомлення про те, що декларантом було надано всі необхідні документи, що є в наявності на теперішній час, які підтверджують числові значення, підлягають обрахунку.

Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000296/2 від 12.11.2022, №UA500020/2022/000274/2 від 19.11.2022, в яких застосувала другорядний (3) метод визначення митної вартості товарів та визначила більшу митну вартість товару.

Також, Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000282/2 від 28.11.2022, в якій застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів (шостий метод) та визначила більшу митну вартість товару.

У вказаних рішеннях, крім іншого, зазначено, що у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до п. 6.3. Контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) відповідно до ч. 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CPT Одеса тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно до п. 4.5. контракту продавець зобов`язаний в інвойсах та інших супровідних документах вказати всю необхідну інформацію про товар, але будь-яка інформація про умови оплати за товар (передплата/післяплата) у інвойсі не зазначені. Таким чином, у наданих до митного оформлення документах відсутні точні відомості про умови здійснення оплати за товар;

4) у наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація щодо інвойсу.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) згідно п. 4 ч.2 ст. 53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 6) згідно п.8 ч.2 ст. 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) каталоги, специфікації виробника товару.

У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митним органом отримано листи уповноваженої особи позивача з повідомленням, щодо неможливості надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб.

Отже, декларантом не подані усі документи згідне з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п.3 статті 58, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. За результатом проведення консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний та резервний.

Також в рішенні митного органу зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз цінової інформації яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що мінімальний рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів з урахуванням торговельної марки та виробника товару, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, є більшим, а саме:

По МД № 22UA500020019535U5 від 11.11.2022:

по товару № 1 складає 5, 02 дол. США/кг, що відповідає рівню 84 , 8636 дол. США/шт. (МД від 13.04.2022 № UA500130/2022/007328)ніж заявлено декларантом (1,85 дол. США/кг);

по товару № 2 складає 5, 02 дол. США/кг (МД від 25.09.2022 № UA408020/2022/042131) ніж заявлено декларантом (1,36 дол. США/кг);

по товару № 3 складає 2, 02 дол. США/кг, що відповідає рівню 1, 5756 дол. США/шт. (МД від 13.04.2022 № UA500130/2022/007328 )ніж заявлено декларантом (0, 6 дол. США/кг);

по товару № 4 складає 5,02 дол. США/кг., що відповідає рівню 2, 79 дол. США/шт. (МД від 29.09.2022 № UA408020/2022/042925 ) ніж заявлено декларантом (1,36 дол. США/ кг).

По МД № 22UA500020019907U9 від 19.11.2022:

по товару № 1 складає 5, 02 дол. США/кг, що відповідає рівню 77, 203 дол. США/шт. (МД від 13.04.2022 № UA500130/2022/007328) ніж заявлено декларантом (1,85 дол. США/кг);

по товару № 2 складає 5 ,02 дол. США/кг (МД від 25.09.2022 № UA408020/2022/042131) ніж заявлено декларантом (1,36 дол. США/кг);

по товару № 3 складає 5, 02 дол. США/кг., що відповідає рівню 3, 4601 дол. США/шт. (МД від 29.09.2022 № UA408020/2022/042925 ) ніж заявлено декларантом (1, 36 дол. США/кг);

По МД № 22UA500020019907U9 від 19.11.2022:

по товару № 1 складає 5, 02 дол. США/кг, що відповідає рівню 50,8022 дол. США/шт. (МД від 13.04.2022 № UA500130/2022/007328) ніж заявлено декларантом (1,85 дол. США/кг);

Декларанту роз`яснено права, викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригуванні заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Декларанту роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

В подальшому, Одеська митниця прийняла картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2022/000658 від 12.11.2022, №UA500020/2022/000669 від 19.11.2022, №UA500020/2022/000680 від 28.11.2022

У зв`язку з незгодою декларанта з рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000296/2 від 12.11.2022, №UA500020/2022/000274/2 від 19.11.2022, №UA500020/2022/000282/2 від 28.11.2022 товар випущений у вільний обіг за митними деклараціями №22UA500020019600U3 від 12.11.2022, №22UA500020019913U7 від 19.11.2022, №22UA500020020330U4 від 28.11.2022 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України, зокрема документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо оскаржуваних рішень Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена, наведене тільки посилання на аналіз баз даних АСМО «Інспектор 2006» та ЄАІС Держмитслужби та реквізити МД, які у матеріалах справи відсутні.

Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, та не зазначено корегування на умови поставки, та обсяг партії товару, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду 02 липня 2020 року справа №804/2061/17.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач в усіх оскаржуваних рішеннях послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме :

1) відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до п. 6.3. Контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) відповідно до ч. 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CPT Одеса тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно до п. 4.5. контракту продавець зобов`язаний в інвойсах та інших супровідних документах вказати всю необхідну інформацію про товар, але будь-яка інформація про умови оплати за товар (передплата/післяплата) у інвойсі не зазначені. Таким чином, у наданих до митного оформлення документах відсутні точні відомості про умови здійснення оплати за товар;

4) у наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація щодо інвойсу.

Щодо доводів відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як упаковка, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає таке.

Відповідно до п.6.3 контракту №АКТО/МЕІ - 151221 від 15.12.2021, вартість палет, тари та упаковки включена в вартість товару.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими AKTOGAY LLP (United Kingdom) не передбачалось.

Тобто, вартість упаковки за товар, що постачався вже включено у ціну товару та у продавця були відсутні додаткові витрати на упаковку.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Суд дійшов висновку, що вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 справа №160/8573/18 у даному контексті зазначив таке: Щодо доводів відповідача, що позивачем не підтверджено документально така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Умовами Контракту №2737-HD/CN (пункт 2.2 Контракту) визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару..

Щодо витрат на страхування товару.

Пунктом 4.1 контракту №АКТО/МЕІ - 151221 від 15.12.2021 передбачено, що умови поставки згідно цього Контракту обумовлюються сторонами для кожної окремої поставки в інвойсі до Контракту згідно з правилами Інкотермс в діючій редакції.

В інвойсах №22020 від 06.01.2022 року, №JMD-BUD22-001 від 01.07.2022, №JMD-UBD22-002 від 12.08.2022до контракту №АКТО/МЕІ - 151221 від 15.12.2021 зазначені умови поставки товарів - СРТ Одеса.

Суд вказує, що умови поставки CPT Інкотермс 2010 - (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) означає, що продавець передає товар, випущений в митний режим експорту, названий перевізнику для перевезення товару до місця призначення.

Умовами поставки CPT Інкотермс 2010 (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) не передбачено обов`язку покупця здійснювати страхування товару. Термін фрахт/перевезення оплачено до ... означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Таким чином, відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Отже, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 24.12.2020 у справі №814/1046/16 по справі №814/772/15.

Суд також зазначає, що оскільки умовами контракту №АКТО/МЕІ - 151221 від 15.12.2021 не передбачено обов`язку однієї із сторін щодо страхування товару, а відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що сторонами вказаного контракту здійснювалось страхування товару, відсутність інформації щодо страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Також в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що ) відповідно до п. 4.5. контракту продавець зобов`язаний в інвойсах та інших супровідних документах вказати всю необхідну інформацію про товар, але будь-яка інформація про умови оплати за товар (передплата/післяплата) у інвойсі не зазначені.

Інвойс - це вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Інвойс не містить вимоги щодо обов`язкової сплати та може виписуватися в таких випадках: товар поставляється на безоплатній основі; товар поставляється відповідно до договору, іншого ніж договір купівлі-продажу; за товар повинна бути здійснена попередня оплата тощо.

Чинним законодавством України не затверджено форму інвойсу (рахунку-фактури) та вимог щодо її заповнення.

З огляду на засади свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги інвойсі з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Крім інвойсів до митного органу декларантом подано контракт №АКТО/МЕІ - 151221 від 15.12.2021 , в пункті 3.2 якого зазначено, що оплата за товар здійснюється з відстрочкою на 90 днів з моменту перетину митного кордону України.

Зазначене відповідачем зауваження жодним чином не впливає на можливість визначення митної вартості товарів.

Щодо зауважень про те, що у наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація щодо інвойсу, суд зазначає, в означеній декларації містяться реквізити контракту №АКТО/МЕІ 151221 від 15.12.2021, поставки, перелік товару, його кількість, вартість, вагу. При цьому, митна декларація країни відправлення не є документом, яка підтверджує заявлену митну вартість задекларованих товарів та позивач не відповідає за заповнення експортних декларацій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність зазначеного зауваження.

Крім того, митний орган посилається на ненадання декларантом наступних документів: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) згідно п. 4 ч.2 ст. 53 МКУ банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 6) згідно п.8 ч.2 ст. 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) каталоги, специфікації виробника товару.

Слід зазначити, що ненадання названих документів, не є підставою для здійснення коригування митної вартості товару. Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи. Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості (правова позиція Верховного Суду по справах 821/1617/17; 821/410/18; 821/289/18 та ін.).

Враховуючи те, що перелічені документи не є обов`язковим документом та не впливають на формування ціни товару, доводи відповідача стосовно неможливості визначення вартості товару з огляду на не подання до митного органу виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій виробника товару є необґрунтованими.

Оскільки митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та які передбачені статтею 53 МК України, то суд доходить висновку, що неподання позивачем експортної декларації за наведених обставин не може розглядатись як самодостатня підстава для обґрунтованих сумнівів щодо заявленої підприємством митної вартості ввезеного товару.

Таким чином, зазначене відповідачем зауваження жодним чином не впливає на можливість визначення митної вартості товарів.

Вказані доводи фактично є припущеннями митного органу, жодним чином не підтвердженими доказами.

Сумніви митного органу у достовірності документів та припущення щодо їх підробки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару, якщо вони документально жодним чином не підтверджені.

Відповідачем не надано жодних обґрунтувань щодо нечинності зазначених документів або доказів їх підробки.

Суд зазначає, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові віл 16.02.2021 року по справі №324/580/17.

Відтак, наявність у оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу щодо того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Суд зазначає, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року у справі №826/2312/16.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України державна митна служба здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу встановлених судом обставин суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем та протиправність оскаржених рішень та карток відмови.

Суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Крім того, відомості з інформаційних баз даних органів Держмитслужби, на які посилається відповідач, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати пріоритетного значення по відношенню до наданих декларантом первинних документів про товар.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.

Посилання Відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 32 253 грн., відповідно до платіжних доручень №271 від 21.11.2022, №284 від 30.11.2022 року.

За таких обставин, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивач слід стягнути понесені позивачем витрати в розмірі 32253,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність «МЕЙЛАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 12 листопада 2022 року за №UА500020/2022/000269/2 та від 19 листопада 2022 року за №UА500020/2022/000274/2, від 28 листопада 2022 року за №UA500020/2022/000282/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UА500020/2022/000658 від 12 листопада 2022 року та за №UА500020/2022/000669 від 19 листопада 2022 року, №UA500020/2022/000680 від 28 листопада 2022 року.

Стягнути з Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (код ЄДРПОУ ВП: 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» (код ЄДРПОУ 40058407, адреса: вул. Новомосковська дорога, 55, буд. 3, м. Одеса, 65031) судові витрати зі сплати судового збору у розмiрi 32253,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» (код ЄДРПОУ 40058407, адреса: вул. Новомосковська дорога, 55, буд. 3, м. Одеса, 65031);

Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).

Суддя П.П.Марин