Постанова

від 16.03.2023 по справі 160/21684/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2023 року справа № 160/21684/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі № 160/21684/21 (суддя Турова О.М., повний текст рішення складено 10.07.2020р.) за адміністративним позовом Приватного підприємства «Л.Д. Сервіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Л.Д. Сервіс» (далі позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 13.07.2021 року №0103910703, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 865436,25грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 692349,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 173087,25грн;

- від 13.07.2021 року №0103920703, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1036722,50грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 829378,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 207344,50 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року адміністративний позов задоволено, суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем рішення відповідача.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку відповідача оскаржені рішення є законними і підстави для їх скасування відсутні. Відповідач наполягає, що під час перевірки були виявлені порушення вимог податкового законодавства, зокрема, вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд, та формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за цими господарськими відносинами, в той час, як правочини, укладені з цими суб`єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Відповідачем зауважено, що контрагенти позивача порушували податкову дисципліну і своєчасно не звітували до податкових органів, а їх керівники здебільшого є особами, які є керівниками і на інших підприємствах, а зареєстрованими місцями проживання цих керівників є міста на тимчасово окупованій території (АРК Крим та Донецька область). Крім того, за результатами аналізу ЄРПН не встановлено ланцюгу придбання поставлених позивачу товарів його контрагентами (обрив ланцюгу постачання на 1 ланці постачання, невідповідність придбаної та реалізованої номенклатури товару та відсутність законного джерела введення в обіг товарів).

Позивач направив письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, просить скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві зазначає, що правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами. Позивач наголошує, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги та скасуванні рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ПП «Л.Д. Сервіс зареєстроване як суб`єкт господарської діяльності 10.02.1995р., перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпра) як платник податків з 12.02.1995р. (№248) та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 01.09.2016р. №200441542 є платником податку на додану вартість, а також є платником, зокрема, податку на прибуток.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, ПК України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, на підставі наказів ГУ ДФС у Дніпропетровській області та ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.04.2018р. №2087-п Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Л.Д. Сервіс», від 24.04.2018р. №2394-п Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Л.Д. Сервіс», від 20.02.2020р. №845-п Про поновлення документальної планової виїзної перевірки ПП «Л.Д.Сервіс», від 11.03.2020р. №1132-п Про продовження терміну проведення перевірки, від 11.02.2021р. №617-п Про продовження строку проведення документальної планової перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Л.Д. Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законом за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.02.2021р. №555/04-36-07-03/21922502, яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення позивачем приписів:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 748018,00грн., в тому числі за 2016 рік на суму 55669,00грн., за 2017 рік на суму 692349,00грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 829960,00грн., в тому числі за грудень 2016 року 60103,00грн., за січень 2017 року 582,00грн., за лютий 2017 року 235567,00грн., за березень 2017 року 15677,00грн., за травень 2017 року 213219,00грн., за червень 2017 року 304812,00грн. (т.1 а.с.35-99).

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що в ході її проведення встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, які призвели до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд, та формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за цими господарськими відносинами, в той час, як правочини, укладені з цими суб`єктами господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Так, перевіркою встановлено, що згідно з наявною податковою інформацією у вказаних контрагентів позивача недостатньо трудових та виробничих ресурсів та/або, з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, забезпечення умов для зберігання товарів, придбання яких документально оформлено при взаємовідносинах з позивачем. Наведені обставини свідчать про відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо постачання товарів. Також контрагенти позивача порушували податкову дисципліну, здебільшого звітували нетривалий проміжок часу, а деякі не звітували взагалі або припиняли звітувати після оформлення операцій, а їх керівники здебільшого є особами, які є керівниками і на інших підприємствах, а зареєстрованими місцями проживання цих керівників є міста на тимчасово окупованій території (АРК Крим та Донецька область). Крім того, за результатами аналізу ЄРПН не встановлено ланцюгу придбання наданих на адресу позивача товарів його контрагентами (обрив ланцюгу постачання на 1 ланці постачання, невідповідність придбаної та реалізованої номенклатури товару та відсутність законного джерела введення в обіг товарів). Через відсутність справжнього джерела первинного походження товарів, відповідно, відсутня і можливість набуття їх у власність позивачем, а також факт володіння ПП «Л.Д. Сервіс» відповідним активом та розпорядження ним, незважаючи на документальне оформлення операції. Водночас, позивачем не підтверджено факт транспортування товарів від цих контрагентів через не надання до перевірки товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалося перевезення придбаних ТМЦ та їх фізичне переміщення від постачальника до покупця. При цьому, ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд є фігурантами в кримінальних провадженнях №42017080000000089 від 15.02.2017р., №12016040000000103 від 12.02.2016р. та №32018040000000022 від 26.02.2018р., внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.205,212 Кримінального кодексу України, як підприємства з ознакою фіктивності.

Сукупність наведених фактів та обставин, що характеризують діяльність вказаних суб`єктів господарювання, в тому числі задіяних в ланцюгу постачання, свідчить про те, що метою створення та функціонування вищевказаних суб`єктів господарювання, є виключно формування штучного документообігу по нереальним господарським операціям, які фактично не здійснювалися, для отримання податкової вигоди третім особам. Оскільки ПП «Л.Д.Сервіс» мало можливість дотриматися норм чинного законодавства в частині обчислення фінансового результату з метою обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість, однак, не вжило достатніх заходів для цього через те, що діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, це призвело до податкового правопорушення, таке порушення вважається умисним. Таким чином, за результатом проведеної перевірки не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам, які склались між позивачем та його вищевказаними контрагентами.

На підставі акту перевірки від 23.02.2021р. №555/04-36-07-03/21922502 ГУ ДПС у Дніпропетровській області (яке є правонаступником ГУ ДФС у Дніпропетровській області) винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 12.04.2021р. №0047270703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 865436,25грн., в тому числі: за основним платежем на 692349,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 173087,25грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 12.04.2021р. №0047280703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1244067,00 грн., в тому числі: за основним платежем на 829378,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 414689,00грн. (т.1 а.с.136-139).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2021р. №0047280703 та №0047270703, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши на них скарги до ДПС України (т.1 а.с.141-190).

Рішеннями ДПС України від 08.07.2021р. №15547/6/99-00-06-01-05-06 та №15553/6/99-00-06-01-05-06 від 08.07.2021р. скарги Приватного підприємства Л.Д.Сервіс на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.04.2021р. №0047280703 та №0047270703 задоволено частково, скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.04.2021р. №0047280703 та №0047270703 та зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області винести нові податкові повідомлення-рішення із застосуванням штрафних санкцій відповідно до вимог ст.123 ПК України в редакції, чинній на день прийняття рішення щодо застосування такої штрафної (фінансової) санкції. При цьому у рішеннях ДПС України зазначено, що відповідно до п.56.10, п.п.56.17.3 п.56.17 і п.56.18 ст.56 ПК України рішення ДПС України, прийняті за результатами розгляду скарг, та прийняті ГУ ДПС у Дніпропетровській області на його підставі податкові повідомлення-рішення не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством (т.1 а.с.191-211).

На виконання рішень ДПС України від 08.07.2021р. №15547/6/99-00-06-01-05-06 та №15553/6/99-00-06-01-05-06 від 08.07.2021р., ГУ ДПС у Дніпропетровській області 13.07.2021р. винесено нові податкові повідомлення-рішення форми Р від 13.07.2021 року, а саме:

- №0103910703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 865436,25грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 692349,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 173087,25грн.;

- №0103920703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1036722,50грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 829378,00грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 207344,50грн. (т.1 а.с.216-221).

З наданих суду детальних розрахунків грошових зобов`язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вбачається, що контролюючим органом здійснено нарахування таких грошових зобов`язань та штрафних санкцій на підставі висновків про нереальність господарських операцій ПП Л.Д.Сервіс саме з контрагентами: ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд, що мали місце у 2016-2017р.р. (т.3 а.с.46-47).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені рішення відповідача, прийшов до висновку, що позивач надав суду достатні та допустимі докази на спростування висновків контролюючого органу про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства. В той же час, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність прийняття рішень, які оскаржує позивач.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Положеннями п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до абз.1 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з приписами п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ст.3 розділу 1 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за №336/22868 (далі НП (С)БО №1 доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За змістом приписів п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 (далі П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 21 П(С)БО 15 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Згідно з п.6 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (далі П(С)БО 16) витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 7 П(С)БО 16 передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За приписами п.8 П(С)БО 16 якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

При цьому, п.9 П(С)БО 16 передбачено, що не визнаються витратами, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам. Наведеним у п.6 П(С)БО 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом приписів абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підсумовуючи наведені законодавчі норми, можливо дійти висновків, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Судом встановлено, що ПП «Л.Д.Сервіс», як покупцем, протягом періоду, що перевірявся, було укладено ряд договорів поставки товарів (труб, запчастин, будівельних матеріалів тощо) з наступними контрагентами, як продавцями та постачальниками:

- з ТОВ Сізерланд договір поставки від 02.01.2017р. №ДГ-02-17-1, згідно з яким на підставі видаткових накладних від 10.01.2017р. №0110/07, №0110/08, №0110/09, №0110/10, №0110/11позивачу поставлено труби на загальну суму 949791,50грн. без ПДВ та ПДВ на суму 189958,30грн., на яку ТОВ Сізерланд складено податкові накладні від 10.01.2017р. №38, 39, 40, 41, 42 (т.1 а.с.229-245);

- з ТОВ Рігардіо усний договір поставки, на підстав якого та згідно з рахунком на оплату від 27.02.2017р. №СФ-384 та видатковою накладною від 27.02.2017р. №ПН-0000384 позивачу поставлено двері металеві вхідні на загальну суму 5917,00грн. без ПДВ, та ПДВ на суму 1183,40грн., на яку ТОВ Рігардіо виписано податкову накладну від 27.02.2017р. №98 (т.3 а.с.156-158);

- з ТОВ Бруно Груп договір поставки від 10.01.2017р. №ДГ-10/1, згідно з яким на підставі видаткових накладних від 10.01.2017р. №0110-26 та №0110-27 позивачу поставлено труби на загальну суму 300514,03грн. без ПДВ та ПДВ на суму 60102,81грн., на яку ТОВ Бруно Груп складено податкові накладні від 10.01.2017р. №137 та №138 (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1-4);

- з ТОВ Авіант Південь договір поставки від 24.05.2017р. №2405-17, згідно з яким на підставі рахунків-фактур від 24.05.2017р. №2405-2, від 26.05.2017р. №2605-1, від 29.05.2017р. №2905-1 та видаткових накладних від 24.05.2017р. №Н-24052, від 26.05.2017р. №Н-26051, від 29.05.2017р. №Н-29051 позивачу поставлено чугун в чушках на загальну суму 368333,16грн. без ПДВ та ПДВ на суму 73666,63грн., на яку ТОВ Авіант Південь складено податкові накладні від 24.05.2017р. №53, від 26.05.2017р. №54, від 29.05.2017р. №55 (т.2 а.с.65-70, т.3 а.с.159-166);

- з ТОВ Термолюкс-ВК договір поставки від 15.05.2017р. №ДГ-60, згідно з яким на підставі видаткових накладних від 16.05.2017р. №ПН-0000555, від 18.05.2017р. №ПН-0000571, №ПН-0000579, №ПН-0000572, від 24.05.2017р. №ПН-0000598, від 25.05.2017р. №ПН-0000605, від 26.05.2017р. №ПН-0000610, №ПН-0000611, №ПН-0000614, від 29.05.2017р. №ПН-0000623, №ПН-0000620, від 30.05.2017р. №ПН-0000630 та №ПН-0000629 позивачу поставлено запчастини та будівельні матеріали на загальну суму 2221826,38грн. без ПДВ та ПДВ на суму 444365,20грн., на яку ТОВ Термолюкс-ВК складено податкові накладні від 16.05.2017р. №5, від 18.05.2017р. №3, №20, №10, від 24.05.2017р. №32, від 25.05.2017р. №33, від 26.05.2017р. №14, №12, №34, від 29.05.2017р. №21, №35, від 30.05.2017р. №23 та №22 (т.2 а.с.5-55);

- з ТОВ Дертісбуд договір поставки від 13.12.2016р. №ДГ-13/12, згідно з яким на підставі видаткових накладних від 13.12.2016р. №РН-1213-06 та №РН-1213-07 позивачу поставлено труби на загальну суму 300514,03грн. без ПДВ та ПДВ на суму 60102,81грн., на яку ТОВ Дертісбуд складено податкові накладні від 13.12.2016р. №206 та №207 (т.2 а.с.56-64).

Розрахунки між позивачем та вищевказаними контрагентами за поставлений останніми товар проводилися частково у безготівковій формі шляхом перерахування ПП «Л.Д.Сервіс» грошових коштів на розрахункові рахунки постачальників (продавців) та частково шляхом переведення боргу на підставі укладених договорів про відступлення права вимоги (переведення боргу) з іншими підприємствами.

Факт здійснення реальних господарських операцій позивача з ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар.

Первинні документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Всі податкові накладні, виписані вище вказаними контрагентами позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому, до них контролюючим органом не висловлено жодних зауважень.

Щодо доводів відповідача про не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних по господарським операціям з ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд, суд вірно зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит та формування витрат, що враховуються при визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права формування податкового кредиту.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., не встановлюються правила податкового обліку, а лише встановлюються права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення, обумовленого договорами, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, тим більше, що товарно-транспортна накладна є обов`язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, в той час, як законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) або допущення недоліків при їх оформленні з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16 та від 24.05.2019 року у справі №816/1371/16.

У даному випадку позивачем з ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд було укладено саме договори поставки, умовами яких, зокрема, передбачалося, що поставка товару здійснюється продавцем (постачальником) своїм транспортом, при цьому, належними доказами, а саме: видатковими накладними, підтверджено оприбуткування товарів, отриманих позивачем від вищевказаних контрагентів.

Крім того, здійснення господарських операцій також підтверджено оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за 2016-2017р.р. ПП «Л.Д.Сервіс» (т.2 а.с.207-234).

Щодо посилань відповідача на те, що позивач неправомірно занизив податок на додану вартість та податок на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд, оскільки правочини, укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є неможливість встановлення ланцюгу постачання придбаного позивачем товару, а також наявність податкової інформації про недотримання цими контрагентами позивача вимог податкового законодавства і податкової дисципліни та відсутність у них необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, матеріалів товарних запасів, суд зазначає наступне.

Суд першої інстанції вірно вказав, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, оплатив поставлені товари і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

У даному випадку посилання контролюючого органу щодо не підтвердження руху товарів по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

При цьому, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Наведена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018р. у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

Перекладати на сторону договору обов`язки контролю за діями свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку.

Не може входити до господарської компетенції при укладанні та виконанні господарських договорів і перевірка суб`єктом господарювання місця реєстрації проживання безпосередньо самого керівника підприємства-контрагента, тим більше, що факт реєстрації його місця проживання в певному місці жодним чином не свідчить про його фактичне проживання за такою адресою або неможливість здійснення господарської діяльності за іншою адресою.

Безпідставними є посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що керівники контрагентів позивача: ТОВ Бруно Груп - ОСОБА_1 та ТОВ Дертісбуд - ОСОБА_2 зареєстровані за місцями проживання в містах на тимчасово окупованій території в АРК Крим, бо ці особи стали керівниками вказаних підприємств вже після взаємовідносин з ПП «Л.Д.Сервіс».

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень у контрагентів позивача, на чому наголошує відповідач, також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, тим більше, що суб`єкт господарювання не позбавлений можливості здійснювати посередницьку діяльність та залучати виробничі і трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, від 13.08.2020р. у справі №520/4829/19, від 21.10.2020р. у справі №140/1845/19, від 10.11.2020р. у справі №440/3779/18.

Отже, норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та на формування витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Слід також зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, вказані суб`єкти господарювання знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується, анулювання свідоцтв платників ПДВ деяких з контрагентів позивача мало місце вже після здійснення спірних господарських операції з ПП Л.Д.Сервіс, а відтак не може стосуватися таких взаємовідносин.

Виписані цими суб`єктами господарювання податкові накладні на підставі укладених з позивачем договорів поставки та надання послуг оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України та зареєстровані в ЄРПН, що відповідачем також не заперечується.

Відповідні податкові зобов`язання та податковий кредит по взаємовідносинам з вказаними контрагентами були задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що відповідачем також не заперечується.

Суд відхиляє і доводи скаржника про те, що у деяких контрагентів позивача не відкрито жодного банківського рахунку, що свідчить про відсутність наміру фактично провадити господарсько-фінансову діяльність.

Так, відсутність у контролюючого органу інформації щодо відкриття банківського рахунку не є об`єктивним свідченням реальної відсутності такого рахунку у підприємства. В договорах поставки, що укладалися позивачем у спірному періоді, зазначені реквізити сторін, зокрема, і банківські реквізити рахунків постачальників.

Крім того, суд аналізував надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій, і встановив, що розрахунки між позивачем та вищевказаними контрагентами за поставлений товар проводилися частково у безготівковій формі шляхом перерахування ПП «Л.Д.Сервіс» грошових коштів на розрахункові рахунки постачальників (продавців), а частково шляхом переведення боргу на підставі укладених договорів про відступлення права вимоги (переведення боргу) з іншими підприємствами. Після відступлення права вимоги, позивачем проводились відповідні розрахунки, що підтверджено наданими банківськими виписками.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на те, що контрагенти позивача ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд є фігурантами в кримінальних провадженнях №42017080000000089 від 15.02.2017р., №12016040000000103 від 12.02.2016р. та №32018040000000022 від 26.02.2018р., внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.205,212 Кримінального кодексу України, як підприємства з ознакою фіктивності, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що кримінальне провадження №42017080000000089 від 15.02.2017р., на яке відповідач посилається в акті перевірки, як на таке, в рамках якого контрагенти позивача ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп та ТОВ Дертісбуд вказані фігурантами як підприємства з ознакою фіктивності, було закрито постановою заступника начальника 2-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області підполковника податкової міліції Гайдара А.В. від 23.12.2019р. на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, про що безпосередньо вказано в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2020р. у справі №335/3017/20 (1-кс/335/1658/2020) про повернення тимчасово вилученого у кримінальному провадженні №42017080000000089 від 15.02.2017р. майна (т.3 а.с.130-132), отже, жодних вироків за цим кримінальним провадженням немає.

Також судом встановлено, що за наслідками кримінального провадження №32018040000000022 від 26.02.2018р., на яке відповідач посилається як на таке, що стосується ТОВ Авіант Південь (код ЄДРПОУ 40096327), було ухвалено вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019р. у справі №№203/1083/19 (провадження №1-кп/0203/498/2019), копія якого міститься в матеріалах справи та з якого встановлено, що кримінальне провадження №32018040000000022 від 26.02.2018р. було порушено стосовно громадянки ОСОБА_3 щодо вчинення нею кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205 КК України, у вигляді фіктивного підприємництва, тобто придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ТОВ "ВОЛМАРТ" (код 41111665), ТОВ "ТЕЙТРОН" (код 40966058), ТОВ "БАРЕТА" (код 40225176) та ТОВ "ФІРМА "САНСТІЛ" (код 40904845), з метою прикриття незаконної діяльності, вчинені за попередньою змовою групою осіб. При цьому, у вказаному вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2019р. у справі №№203/1083/19 (провадження №1-кп/0203/498/2019) жодного разу не фігурує ані ТОВ Авіант Південь, ані його код ЄДРПОУ 40096327, ані ПП Л.Д.Сервіс (т.3 а.с.139-140). Більш того, як слідує з досліджених судом документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ Авіант Південь, керівником цього підприємства на час таких взаємовідносин з ПП Л.Д.Сервіс та підписантом укладених з ним документів є ОСОБА_4 . Водночас, ОСОБА_3 у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Авіант Південь жодним чином не фігурує. Отже, відповідачем взагалі не доведено, що кримінальне провадження №32018040000000022 від 26.02.2018р. будь-яким чином стосувалося позивача чи його контрагента ТОВ Авіант Південь, а відтак, контролюючий орган безпідставно посилався на його наявність.

Крім цього, судом встановлено, що у кримінальному провадженні №12016040000000103 від 12.02.2016р., в якому, як зазначено в акті перевірки, фігурантом є контрагент позивача ТОВ Термолюкс-ВК, також вирок відсутній, а кримінальне провадження ще триває і останнім документом в ньому є ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2017р. у справі №200/5506/17 (провадження №1-кс/200/3317/17). При цьому, з означеної ухвали судом встановлено, що кримінальне провадження №12016040000000103 від 12.02.2016р. порушено не стосовно посадових осіб ПП Л.Д.Сервіс чи ТОВ Термолюкс-ВК, а стосовно громадянки ОСОБА_5 , яка, займаючи посаду директора ТОВ Верхівцевський водоканал, будучи службовою особою, у листопада 2015 року нібито вчинила службове підроблення - за попередньою змовою групою осіб склала завідомо неправдиві офіційні документи; зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа чужим майном у великих розмірах та за попередньою змовою групою осіб вчинила фінансові операції з коштами, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, внаслідок чого останній повідомлено про підозру у причетності до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України (т.3 а.с.141). Водночас, контролюючий орган, посилаючись на це кримінальне провадження, жодним чином не підтвердив, що встановлені в ході його розслідування обставини будь-яким чином можуть свідчити про реальність/нереальність господарської операції саме між ПП Л.Д.Сервіс та ТОВ Термолюкс-ВК, тим більше, що, як слідує з наведеної ухвали, обставини такого правочину в цьому кримінальному провадженні не з`ясовувалися.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності (нереальності) операції.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Сізерланд, ТОВ Рігардіо, ТОВ Бруно Груп, ТОВ Авіант Південь, ТОВ Термолюкс-ВК та ТОВ Дертісбуд в ході виконання реальних господарських операцій з поставки товару, а також правомірно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, за цими господарськими операціями.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про безпідставне донарахування позивачу контролюючим органом оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов`язань та штрафних санкцій, що є підставою для скасування таких рішень.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі №160/21684/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 16.03.2023р.

Повний текст постанови виготовлено 21.03.2023р.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак