Постанова

від 14.03.2023 по справі 620/4825/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4825/22 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати винесені ГУ ДПС у Чернігівській області повідомлення-рішення, від 17.02.2022 №1956/25010700, яким ДП «Остерський лісгосп» (ДП «Чернігівський лісогосп», як правонаступник) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 1825512,00 грн, з яких 1581208,00 грн - за податковим зобов`язанням та 244304,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та 17.02.2022 № 1957/25010700, яким ДП «Остерський лісгосп» (ДП «Чернігівський лісгосп», як правонаступнику) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств), в розмірі 5294295,00 грн за штрафними санкціями.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якою вони здійснені, проте дохід від «відновлення лісів» ДП «Остерське лісове господарство» не визнавався, тому підприємством неправомірно включено до складу «Собівартості і реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» витрати по «відновленню лісів».

07 березня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у Чернігівській області надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2023 року клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

09 березня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Філії «Чернігівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Карети Олександра Олеговича надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2023 року клопотання представника Філії «Чернігівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Карети Олександра Олеговича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

13 березня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Філії «Чернігівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 13 березня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Філії «Чернігівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшло клопотання про заміну позивача у справі на правонаступника, в якому просить замінити позивача Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993490) на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії «Чернігівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 45125708).

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року вищевказане клопотання задоволено.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, копіями наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 № 542 та Статуту ДП «Чернігівське лісове господарство», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.01.2022 № 182, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.06.2022 підтверджується те, що Державне підприємство «Остерське лісове господарство» з 18.02.2022 припинено у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до ДП «Чернігівське лісове господарство», яке є правонаступником прав та обов`язків.

Згідно із зазначеним вище Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ДП «Остерське лісове господарство», зокрема, є: 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (основний), 02.10. Лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.20 Лісозаготівлі.

На підставі наказів від 14.12.2021 № 2154-п, від 04.01.2022 № 1-п, направлень від 14.12.2021 № 4059, № 4050, № 4061 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Остерське лісове господарство» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 20.12.2021.

За результатом проведеної перевірки податковим органом 19.01.2022 складено Акт № 393/07/00993544, відповідно до змісту якого, уповноважені особи відповідача, зокрема, встановили порушення:

- перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.01.2017 по 30.09.2021 встановлено його заниження по ряд. 6 Декларації всього на суму 1 581 208,00 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 386 962,00 грн, за 2018 рік на суму 291 465,00 грн, за 2019 рік на суму 298 788,00 грн, за 2020 рік на суму 274 434,00 грн, за 9 місяців 2021 року на суму 329 559,00 грн;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, «Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (зі змінами та доповненнями), ДП «Остерське лісове господарство» занижено розмір нарахувань частини чистого прибутку у розмірі 5 294 295,00 грн, за 2017 рік на суму 1 322 120 грн, за 2018 рік на суму 995 947 грн, за 2019 рік на суму 1 225 407,00 грн, за 2020 рік на суму 1 000 159,00 грн, за 9 місяців 2021 року на суму 750 662,00 грн.

З огляду на вказані порушення, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 17.02.2022 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 1956/25010700, згідно з яким, ДП «Остерське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов`язання на 1 581 208,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 244304,00 грн.;

- № 1957/25010700, згідно з яким, ДП «Остерське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов`язання на 5 294 295,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Остерське лісове господарство», за результатами якої складено Акт від 19 січня 2022 року № 393/07/00993544 (далі - Акт перевірки) (Т. 1 а.с. 20-62).

Згідно Акту перевірки, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.01.2017 по 30.09.2021 встановлено його заниження по ряд. 6 Декларації всього на суму 1 581 208,00 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 386 962,00 грн, за 2018 рік на суму 291 465,00 грн, за 2019 рік на суму 298 788,00 грн, за 2020 рік на суму 274 434,00 грн, за 9 місяців 2021 року на суму 329 559,00 грн;

Також, в Акті перевірки вказано про порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, «Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (зі змінами та доповненнями), ДП «Остерське лісове господарство» занижено розмір нарахувань частини чистого прибутку у розмірі 5 294 295,00 грн, за 2017 рік на суму 1 322 120 грн, за 2018 рік на суму 995 947 грн, за 2019 рік на суму 1 225 407,00 грн, за 2020 рік на суму 1 000 159,00 грн, за 9 місяців 2021 року на суму 750 662,00 грн.

Вищевказане слугувало підставою для прийняття Головним управлінням ДПС у Чернігівській області податкових повідомлень-рішень від 17 лютого 2022 року, а саме: № 1956/25010700, яким ДП «Остерське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов`язання на 1 581 208,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 244304,00 грн.; № 1957/25010700, яким ДП «Остерське лісове господарство» збільшено суму грошового зобов`язання на 5 294 295,00 грн. (Т. 1 а.с.82-87).

В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що ДП «Остерське лісове господарство» списано на собівартість реалізованої продукції (Дт.901 рах) витрати основного виробництва (лісогосподарське виробництво) витрати, які не мають визнання витрат певного періоду у зв`язку з відсутністю визнання доходу для якого вони здійснені (лісозаготівлі), а саме: витрати по відновленню лісів, лісокультурним роботам, вирощування посадкового матеріалу в розсадниках, догляд за лісовими культурами, обробіток ґрунту під лісові культури, викопування посадкового матеріалу, садіння лісу, висівання лісу, заготівля насіння, доповнення лісових культур, в результаті чого завищено ряд.2050 «Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)» Звітів про фінансові результати.

Із Акту перевірки вбачається, що контролюючим органом до порушень, що вплинули на визначення податку на прибуток та відрахування частини чистого прибутку визначено те, що поточні витрати здійснені підприємством на лісовідтворення віднесено до складу витрат поточного періоду та списано на собівартість реалізованої продукції, а не віднесено до витрат наступних періодів, як облік біологічного активу.

При цьому, апелянт зазначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якою вони здійснені, проте дохід від «відновлення лісів» ДП «Остерське лісове господарство» не визнавався, тому підприємством неправомірно включено до складу «Собівартості і реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» витрати по «відновленню лісів».

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Так, Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції мають право розробляти на базі П(С)БО методичні рекомендації щодо специфіки та особливостей обліку в окремих галузях виробництва.

Колегія суддів звертає увагу, що ДП «Остерське лісове господарство» є суб`єктом господарювання, який займався специфічним видом господарської діяльності, а саме діяльністю у сфері лісових ресурсів, що не заперечується сторонами по справі.

Так, на лісогосподарських підприємствах особливості обліку витрат встановлені «Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженими наказом Державного агентства лісових ресурсів України (ДАЛР) від 14.05.2013 № 124 (далі - Методрекомендації № 124).

Згідно Методичних рекомендацій № 124, які визначають особливості обліку витрат на підприємствах лісового господарства, до основного виробництва зокрема, але не виключно, належать (п. 2.2 Методрекомендацій № 124): штучне та природне лісовідновлення; лісорозведення; полезахисне лісорозведення; лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів; будівництво доріг лісогосподарського призначення.

Отже, всі спірні витрати належать до витрат основного виробництва лісового господарства. Відповідно до пункту 2.3 Методрекомендацій № 124 всі ці витрати (тобто витрати основного виробництва) включаються до собівартості окремих видів продукції. Відповідно до розділу 5 «Групування витрат виробничої собівартості продукції (робіт послуг) за статтями калькуляції (пункт 5.1), витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції є однією із статей калькуляції продукції (п.п. 10.1 пункту 5.1).

Таким чином, вказані пункти Методрекомендацій підтверджують, що витрати на лісогосподарські роботи і послуги входять до витрат, пов`язаних із виробництвом продукції лісового господарства, та те, що вказані витрати здійснені за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції, так як при визначенні ціни за продукцію (лісоматеріали) вартість лісогосподарських робіт і послуг включається до собівартості цієї продукції, а так як ціна реалізації продукції більша собівартості, вказане підтверджує той факт, що витрати на лісогосподарські роботи (послуги) повністю компенсовані доходом підприємства.

Перелік робіт (послуг), які включаються до складу лісогосподарських робіт (послуг) вказані в пункті 5.4.3 розділу 5 Методрекомендацій № 124, і це, зокрема: лісокультурні роботи в державному лісовому фонді; охорона лісу від пожеж та інші аналогічні роботи (послуги).

Методичними рекомендаціями встановлений порядок групування витрат і складання зведеного кошторису витрат на виробництво (розділ 7 Методрекомендацій № 124) та особливості обліку і калькулювання витрат за видами виробництва, в тому числі по продукції лісового господарства (розділ 12,підрозділ 12.1), які встановлюють як групуються витрати і яким чином визначається собівартість товарної продукції (що є базою для визначення собівартості реалізованої продукції).

Жодним пунктом вказаних розділів Методрекомендацій № 124 не встановлено необхідності або обов`язку виключення із витрат і собівартості товарної продукції витрат на вирощування лісу, посадкового матеріалу і інших спірних витрат, які включаються до витрат основного виробництва (рахунок 23) та списання їх на витрати по створенню біологічних активів.

Навпаки, у пункті 12.1.1 Методрекомендацій № 124, в якому сказано, що облік витрат ведеться на рахунку 23 («Витрати по лісовому господарству), окремими статтями аналітичного обліку є: охорона лісів від пожеж; лісорозведення на землях, наданих в постійне користування.

Пунктом 12.1.2 встановлено, що фактичні витрати, понесені на вирощування посадочного матеріалу, списуються на вартість продукції в повному обсязі того періоду, коли вони понесені і не розподіляються між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

У пункті 7.12 вказано, що собівартість товарної продукції визначається, виходячи із загальної суми витрат (дебет рахунку 23) з урахуванням тільки змін незавершеного виробництва.

Враховуючи викладене, спірні витрати, як витрати основної діяльності, списуються на собівартість продукції в повному обсязі в періоді їх понесення.

Згідно з пунктом 5.1 Методрекомендацій № 124 до складу витрат, пов`язаних із виробництвом продукції (а не на створення біологічних активів) відносяться витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції, тобто власного доходу підприємства, а не бюджетних коштів.

З метою компенсації цих витрат підприємством, розділом 14 Методрекомендацій №124 «Ціноутворення в лісовому господарстві» встановлено, що при формуванні вільних цін на лісопродукцію вказані ціни встановлюються, виходячи із виробничої собівартості продукції, і однією із статей виробничої собівартості є витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції.

Слід зазначити, що вказані вимоги Державним підприємством ДП «Остерське лісове господарство» виконано, тобто витрати на лісогосподарські роботи повністю компенсуються доходом від реалізації продукції (куди входять ці витрати), і виключення їх з витрат основної діяльності приведе до подвійного оподаткування частини доходів підприємства.

Методичні рекомендації № 124 видані Державним агентством лісових ресурсів в межах компетенції агентства, отже підприємством ДП «Остерське лісове господарство» мало право користуватись вказаними Методрекомендаціями при обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Згідно частини 1 статті 98 Лісового кодексу України, видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорони здійснюються за рахунок коштів державного бюджету та власних коштів підприємств.

Витрати, понесені підприємством на відтворення лісів, а саме: вирощування посадкового матеріалу в розсадниках та теплицях, обробіток ґрунту під лісові культури, викопка посадматеріалу, садіння лісу, доповнення лісових культур не можуть визнаватися витратами на створення довгострокових біологічних активів, оскільки це суперечить нормам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року № 790 (далі - П(с)БО 30).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 30, біологічний актив або сільськогосподарська продукція визнаються активом, якщо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов`язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 11 П(С)БО 30 визначено, що довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо або якщо підприємство є платником податку на прибуток, можуть визнаватися та відображатися за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності.

Отже, пункт 5 та пункт 11 П(С)БО 30 передбачають обов`язковість взяття біологічних активів на баланс підприємства.

Разом з тим, необхідно зазначити, що, відповідно до статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Таким чином, посаджені лісові культури на землях державного лісового фонду не перебувають на балансі позивача, й позивач не має законодавчих підстав для зарахування лісу у свій баланс, оскільки дерева в лісі не перебувають на балансі підприємства і не являються його власністю.

При цьому, колегія суддів враховує, що діяльність лісгоспу з вирощування лісових культур не може вважатися створенням біологічних активів, оскільки вказані лісові культури (як ті, що створюються підприємством при лісовідновленні, так і ті, що надані йому в користування в первісному вигляді) не беруться на облік як основні засоби чи інші необоротні матеріальні активи (не зараховуються на баланс), а, отже, не підлягають амортизації.

У Додатку до П(С)БО №30 «Біологічні активи» визначено перелік біологічних активів, а саме: сади дерева в лісі (лісовий масив), і цими садами дерева в лісі є не будь-які дерева, а плодоносні рослини, пов`язані з сільськогосподарською діяльністю, на які не поширюється Положення (стандарт) 30.

Також, пунктом 3.1 П(С)БО №30 «Біологічні активи» прямо передбачено, що Положення №30 не поширюється на біологічні активи, не пов`язані з сільськогосподарською продукцією.

ДП «Остерське лісове господарство» здійснювало посадку сосни та інших порід дерев, при цьому процес вирощування лісів є довготривалим і жодна із порід дерев в процесі перетворення не здатна давати ані сільськогосподарську продукцію, як актив, отриманий в результаті відокремлення від біологічного активу, ані додатковий біологічний актив, як актив, одержаний в процесі біологічного перетворення іншого біологічного активу. Додаткові блага від дерев неможливо отримати, а, відтак, такі насадження не підпадають під визначення «Біологічні активи».

Слід також зазначити, що створення лісових культур - це технологічний процес, який у своєму часі становить від 5 до 7 років. Витрати на посадку та вирощування лісових насаджень неможливо прямо пов`язати з отриманим доходом, оскільки продукція, яку можна отримати з таких насаджень для реалізації та отримання доходу з`являється лише через 60-100 років.

За таких умов витрати, понесені у зв`язку із лісовідновленням, яке передбачає довготривалий (більше одного року) технологічним циклом виробництва, неможливо пов`язати з доходом певного періоду, а тому вони повинні відноситись до витрат того звітного періоду, в якому вони понесені у відповідності до абзацу 2 пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, яким визначено, що витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду в якому вони понесені.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 620/4002/20.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок контролюючого органу щодо неправомірності відображення ДП «Остерське лісове господарство» у бухгалтерському обліку, а саме у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» витрат на «відновлення лісів» згідно бухгалтерського запису Деб.рах. 901 та Кр.рах.232 є помилковим, а тому, прийняті ГУ ДПС у Чернігівській області за результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Остерське лісове господарство» ППР від 17.02.2022 №1956/25010700 та №1957/25010700 є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 20.03.2023 р.