Постанова

від 21.03.2023 по справі 240/3316/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3316/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

21 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Постачальна транспортна компанія" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Постачальна транспортна компанія" (далі ТОВ "Постачальна транспортна компанія") звернулося до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 309456 від 07.12.2021.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року позов задоволено:

-визнано протиправною та скасовано постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №309456 від 07.12.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу винесену відносно ТОВ "Постачальна транспортна компанія".

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2021 посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на вул. Героїв України у с. Левків Житомирського району під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення на перевірку №013864 від 29.10.2021 проведено перевірку транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом BERGER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , який відповідно до договору оренди транспортного засобу № 01-09-2021/1 від 01.09.2021 переданий позивачу.

Під час перевірки даного транспортного засобу встановлено, що водій ОСОБА_1 відповідно до видаткової накладної від 02.11.2021 №945, яка наявна в матеріалах справи, здійснював перевезення піску за відсутності документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, а саме: товарно-транспортної накладної встановленої форми.

Відповідальність за дане порушення визначене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт"-перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону,-штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами перевірки транспортного засобу посадовими особами відповідача складено акт від 02.11.2021 №297580 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та направлено до ФОП ОСОБА_3 повідомлення про розгляд справи.

За результатами розгляду справи про порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" начальником управління винесено постанову №309456 від 07.12.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу на ТОВ "Постачальна транспортна компанія" у розмірі 17000 грн, оскільки під час здійсненої перевірки вищевказаного транспортного засобу представниками відповідача встановлено, що водієм здійснювалося перевезення вантажу без оформлення документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: товарно-транспортної накладної встановленої форми.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регламентовано приписами Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III ).

Частиною 12 статті 6 вказаного Закону передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За правилами статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною 5 статті 53 Закону № 2344-ІІІ унормовано, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, встановлені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (статті 216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є надання суб`єктом господарювання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Суб`єктами відповідальності за статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Приписами частини 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно з статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В свою чергу, пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 (далі Порядок №207) визначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:

-накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

-посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

-реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

-талон про проходження державного технічного огляду;

-поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається з Акта №297580 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.11.2021, водієм ОСОБА_1 який являється працівником товариства "Постачальна транспортна компанія" пред`явлено видаткову накладну №945 від 02.11.2021.

Поряд з цим, як зазначено представником позивача під час розгляду справи про застосування адмністративно-господарського штрафу, за результатами якої винесено спірну постанову, перевезення вантажу (піску пункт навантаження- с.Тарасівка, Житомирської області, отримав-водій ОСОБА_1 , який являється працівником товариства; пункт розвантаження-с.Оліївка, Житомирська область, прийняв директор підприємства - Фаізов О.Р.) за данимими товарно-транспортної накладної № 11 від 02.11.2022 здійснювалося для власних потреб, про що свідчать відомості про замовника, автомобільного перевезення, вантажовідправника та вантажоодержувача.

Вказане свідчить, що здійснення 02.11.2021 руху транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом BERGER, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 не було пов`язане з перевезенням вантажу на комерційній основі.

Отже, відсутність супроводжувальних документів, які б підтверджували факт здійснення позивачем саме перевезення вантажу на комерційній основі виключає в цих правовідносинах статус позивача, як автомобільного перевізника.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивач на час проведення рейдової перевірки 02.11.2021 не здійснював господарську діяльність як автомобільний перевізник, відсутні підстави для висновків про необхідність наявності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 цього закону є протиправним.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.