Постанова

від 21.03.2023 по справі 186/1246/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2931/23 Справа № 186/1246/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Бондарьова Г. М Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря судового засідання Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

-за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2014 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції Дніпропетровської області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Своє подання державний виконавець обґрунтовує тим, що на виконанні у державного виконавця ВДВС знаходиться виконавче провадження № 43599525 по примусовому виконанню виконавчого листа №804/5171/13-а від 14 червня 2013 року виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету України податкового боргу із земельного податку фізичних осіб у сумі 1164,09 грн.

Згідно відомостей, отриманих з Державної податкової служби від 10 червня 2014 року та Пенсійного фонду України від 10 червня 2014 року, боржник не працевлаштований, отримує пенсію, іншого виду доходів, з якого можливо провести утримання, не отримує.

Крім того, 11 липня 2014 року надійшло клопотання від Східно-Дніпровської ОДПІ, щодо здійснення заходів стосовно встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань по виконавчому листу №2а-13078/09/0470 від 17 квітня 2012 року ОСОБА_1 .

Для виконання зазначеного рішення суду, на підставі ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», перевірено майновий стан боржника за місцем його проживання, проведено розшук іншого майна боржника. В результаті вжитих заходів встановлено відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, а тому державний виконавець просив суд встановити ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

04 серпня 2014 року ухвалою судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області подання державного виконавця Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровської області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено.

Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У січні 2023 року, не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та у поданні державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції була винесена з грубим порушенням норм діючого законодавства без належних доказів, внаслідок чого вона порушує його права.

Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу боржника повідомлення про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, інших документів, які б свідчили про направлення повідомлення боржнику. Крім того, подання не було підписано начальником Першотравенського відділу ДВС УЮ у Дніпропетровській області, а підписано державним виконавцем, що свідчить, що подання було подано неналежним суб`єктом, а відтак не підлягає розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що проведені заходи із боржником не дають позитивного результату щодо виконання рішення суду. Разом з тим, державний виконавець вказав той факт, що ОСОБА_1 отримує пенсію, однак не зазначив, що кожного місяця з пенсії утримуються кошти на погашення заборгованості, чим ввів суд в оману.

Державним виконавцем не було надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення, не вказано, які перешкоди ним вчинено для проведення виконавчих дій державному виконавцеві, обґрунтування ухилення боржника від повного виконання зобов`язання, факт підтвердження виїзду боржника закордон, тощо.

Також державним виконавцем не виконано вимоги законодавства в частині направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження та доказів, які б свідчили про те, що він обізнаний про наявність виконавчого провадження та свідомо ухиляється.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від інших учасників справи письмових заперечень на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.33-35), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

17 березня 2023 року ОСОБА_1 було надано письмове повідомлення, в якому він зазначив, що не зможе бути присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за час знаходження виконавчого листа на виконанні державною виконавчої службою приймалися передбачені діючим законодавством заходи щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року, проте рішення суду боржником не виконано, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Таким чином, подання державної виконавчої служби про його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року підлягає задоволенню.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно дост.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно дост. 67 Конституції України,кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали суду), державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали суду), питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали суду), громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі

паспорта у випадках, якщо він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи),

- до виконання зобов`язань.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово

відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами

1-9 частини першої цієї статті.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що державним виконавцем не було направлено йому копію постанови про відкриття виконавчого провадження, не доведено факт навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення, а також посилався на інші порушення з боку державного виконавця. Проте, ОСОБА_1 не було надано суду апеляційної інстанції доказів виконання зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду, тобто апелянт сам порушує Конституційний обов`язок щодо сплати податків та виконання рішення суду про їх стягнення.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, при таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття таоскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: