Рішення

від 20.03.2023 по справі 509/5965/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/5965/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на нерухоме майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на нерухоме майно, виділення нерухомого майна в натурі

ВСТАНОВИВ:

28.10.2022 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про поділ спільного набутого майна за час шлюбу, в якому просить:

- у порядку поділу майна між подружжям, визнати за ОСОБА_4 право власності на частину земельної ділянки, загальною площею 0.0326 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:4305, та на частину садового будинку, загальною площею: 69,5 кв.м, житлова площа: 30,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2447831051237, без виділу цих часток в натурі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 травня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. За період шлюбу позивачем та відповідачем набуте спільне майно земельна ділянка, загальною площею 0.0326 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:4305 та побудований на ній садовий будинок, загальною площею: 69,5 кв.м, житлова площа: 30,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2447831051237, право власності на які було зареєстровано за відповідачем - ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що спірні об`єкти є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу за правиламист.70 СК України.

06.12.2021 у строк для подання відзиву відповідач подала зустрічний позов до ОСОБА_4 , в якому просить:

- У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/10 садового будинку (зі складовими частинами), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2447831051237, розмішений за адресою: АДРЕСА_1 .

- У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/10 земельної ділянки площею 0,0326 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1205323251237, кадастровий номер: 5123755800:01:003:4305, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 .

- Поділити в натурі садовий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2447831051237, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , з припиненням на нього права спільної власності:

- передавши ОСОБА_2 7/10 згаданого об`єкта нерухомості, та визнати за ОСОБА_2 право власності на: приміщення 3 (житлова кімната площею 15,2 кв.м.); 4 (кухня площею 25,9 кв.м.) літери "А" та літеру "Б" (гараж площею основи 22,8 кв.м.) садового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2447831051237, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , присвоївши цьому домоволодінню номер будинку АДРЕСА_2 ;

- передавши ОСОБА_4 3/10 згаданого об`єкта нерухомості, та визнати за ОСОБА_4 право власності на: приміщення 1 (коридор площею 9,1 кв.м.); 2 (житлова кімната площею 15,6 кв.м.); 5 (санвузол площею 3,7 кв.м.) літери "А" садового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2447831051237, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , присвоївши цьому домоволодінню номер будинку АДРЕСА_3 .

- поділити в натурі земельну ділянку площею 0,0326 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1205323251237, кадастровий номер: 5123755800:01:003:4305, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 , з припиненням на неї права спільної власності, передавши у приватну власність ОСОБА_2 7/10 цієї земельної ділянки, а у приватну власність ОСОБА_4 передавши 3/10 цієї земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, щонеобхідно відступити від рівності часток подружжя, оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги щодо утримання спільної дитини, натомість позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на її утримані перебуває малолітня дитина, дані обставини вказують на більш невигідне матеріальне становище позивача поряд із відповідачем.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 подав відзив на зустрічний позов, в якому не погоджується із позовними вимогами в частині, що стосується відступлення від рівності часток подружжя, однак не заперечує проти виділу в натурі спірного майна по частині кожному з подружжя. В обґрунтування своїх заперечень, зазначив, що ОСОБА_4 надавав та надає колишній дружині кошти на утримання спільного сина, на підтвердження вказаних обставин надав до суду копії квитанцій про сплату аліментів.

Представник позивача ОСОБА_4 , адвокат Губська Х.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, у задоволені зустрічного позову просила відмовити.

Представник відповідача та відповідач позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов підтримали та просили задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 10 травня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Тульчинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління територіального управління юстиції у Вінницькій області зареєстровано шлюб, актовий запис № 43. Від шлюбу у позивача та відповідача наявний спільний син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За період шлюбу позивачем та відповідачем набуте спільне майно земельна ділянка, загальною площею 0.0326 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:4305 та побудований на ній садовий будинок, загальною площею: 69,5 кв.м, житлова площа: 30,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2447831051237.

Земельну ділянку, загальною площею 0.0326 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:4305, придбано за договором купівлі-продажу р.№3580 від 07.08.2019.

Садовий будинок побудований на підставі будівельного паспорту BP01:2843-0633-0668-4393 №447/01-09 від 27.08.2019 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД101210830286 від 30.08.2021.

Земельна ділянка та садовий будинок зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , згідно інформаційної довідки №281543837 від 27.10.2021.

Так, згідно ч. 1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як закріплено в ч. 2ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст.81 ЦПКУкраїни передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24.05.2017 року у справі №6-843цс17 та на даний момент є актуальним.

Зі змісту п.п.23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2статті 70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Стаття 63 СК України, передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.

Відповідач звертаючись до суду із зустрічним позовом просила поділити набуте за час шлюбу майно, в тому числі земельну ділянку, загальною площею 0.0326 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:4305 та садовий будинок, загальною площею: 69,5 кв.м, житлова площа: 30,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2447831051237, при цьому виділити їй 7/10 згаданих об`єктів нерухомості, зважаючи на той факт, що спільний син позивача та відповідача знаходиться на утримані відповідача, у той час як позивач ухиляється від утримання сина, тому застосовуючи приписи ч.2,3 ст.70 СК України слід відступити від рівності часток подружжя та у порядку поділу спільного сумісного майна визнати за відповідачем саме таку частку.

Натомість, як слідує із відзиву на зустрічну позовну заяву, ОСОБА_4 з моменту укладення шлюбу повністю забезпечував родину, після народження сина усі витрати він також взяв на себе, має звання прапорщика служби цивільного захисту та працює на посаді пожежного-рятувальника у ГУ ДСНС України в Одеській області. Кожного місяця ОСОБА_4 надає кошти на утримання сина безпосередньо відповідачці у готівковій формі. ОСОБА_4 жодним чином ніколи не погрожував колишній дружині, не принижував її та не вчиняв протиправних дій. Усе подружнє життя він дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, не ухилявся від участі в утриманні дитини, не приховував, не знищив, не пошкодив спільне майно, не витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Той факт, що разом з позивачкою проживає дитина, обумовлений тим, що спільному сину лише 1 рік та 8 місяців та у такому віці не можна відлучати дитину від матері, а розмір аліментів, який сплачує батько з урахуванням свого майнового стану - достатній.

На підтвердження обставин вказаних у відзиві на зустрічну позовну заяву, позивачем надано до суду копії квитанцій про сплату аліментів.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач протягом часу перебування у шлюбі не дбав про матеріальне забезпечення своєї родини, пошкодив спільне майно чи витрачав сімейні кошти нераціонально, як і відсутні докази того, що ОСОБА_4 не бере участі в утримані сина.

Відповідно до статті 355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені статтею 65 СК України.

Відповідно до частини 2 статті 65СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У відповідності до частини 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.

Частина 1 статті 369ЦК України визначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1 та ч. 2ст. 71 СК України).

За змістом ч. 4ст. 71 СК Україниприсудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦК України.

Відповідно до частини третьоїстатті 370 ЦК Українивиділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, оцінивши докази, зібрані у справі, в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на:

1/2 частину земельної ділянки площею 0,0326 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:4305 розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частину садового будинку, загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 30,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на:

1/2 частину земельної ділянки площею 0,0326 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:4305 розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/2 частину садового будинку, загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 30,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко