Постанова

від 21.03.2023 по справі 646/2885/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/2885/21 Номер провадження 22-ц/814/472/23Головуючий у 1-й інстанції Блага І.С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Хіль Л.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04жовтня 2021 року, постановлене суддею Благою І.С. (повний текст складено 12 жовтня2021 року),

по справі за позовом керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

30.04.2021 керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся в суд із указаним позовом в порядку ст.56 ЦПК України в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що із 09.07.2012 ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі літ. «М-1» загальною площею 36,1 кв.м., розташованої на земельній ділянці (категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення землі 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) загальною площею 0,1993 га (кадастровий номер 6310138800:14:007:0101) за адресою: АДРЕСА_1 .

Указана земельна ділянка перебувала у власності територіальної громади міста Харкова та 27.08.2020 речове право на неї було зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2020 №50/20, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінкс О.О.

Зазначає, що відповідач у період із 15.12.2017 по 31.07.2020 використовував земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125, 126 ЗК України, унаслідок чого зберіг у себе майно грошові кошти.

Харківською міською радою з урахуванням ставки річної орендної плати, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки та відсотку строку оренди здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

За змістом такого розрахунку відповідачем до сплати підлягала орендна плата за місяць за періоди: із 01.05.2018- 31.12.2018 по 4119,93 грн.; із 01.01.2019-31.12.2019 по 4119,93 грн.; із 01.01.2020-30.06.2020 по 7522,18 грн.

Фактично відповідачем сплачено земельного податку за користування спірною земельною ділянкою у період із 01.01.2018 по 31.12.2018 1100,00 грн.; із 01.01.2019 по 31.12.2019 4400,00 грн. із 01.01.2020 по 31.08.2020 4058,70 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманого місцевим бюджетом доходу від орендної плати за період із 01.05.2018 по 30.06.2020 склав 112339,48 грн. та підлягає стягненню в порядку ст.1212 ЦК України на користь Харківської місцевої ради.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04.10.2021 частково задоволено позов керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 103808,86 грн.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2097,63 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено обставини безпідставного збереження відповідачем коштів, які він повинен був сплатити до місцевого бюджету як орендну плату. Проте суд лише частково погодився із доводами прокурора щодо суми таких коштів та періоду їх нарахування, обраховуючи його від 06.07.2018 по 30.06.2020, з урахуванням початку виникнення у позивача права вимоги за цим позовом, постановивши до стягнення 103808,86 грн.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2012 №2381 придбав у власність по АДРЕСА_1 нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 36,1 кв.м. Зазначений об`єкт нерухомого майна, враховуючи площу основи забудови будівлі 49,9 кв.м, розташований безпосередньо на земельній ділянці площею 0,0049 га. Проте фактично, у період із 06.07.2018 по 30.06.2020, ним така земельна ділянка не використовувалася, оскільки він, відповідач, є громадянином Німеччини та постійно проживає в цій країні і до України не приїздив.

Посилаючись на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), статтю 1 Першого протоколу до неї (1952 р.), Конституцію України (ст.41), ЦК України (ст.ст.317,319) доводить, що з підстав перебування поза межами України, у спірний період не мав правомочностей розпоряджатися земельною ділянкою.

Наголошує на відсутності у справі будь-яких доказів на підтвердження фактичного використання ним земельної ділянки до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (до 31.07.2020) не існує та позивачем не надано. У справі також відсутні докази, що 16.07.2020 проводилося обстеження.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.02.2022 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04.10.2021.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.07.2022 справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовчі дії по справі та призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі літ. «М-1» загальною площею 36,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.07.2012 в реєстрі №2381. Право власності відповідача на цю будівлю зареєстроване 07.08.2012р./а.с.22-23/

Згідно з копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005709122020 від 28.09.2020 указана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі 15.12.2017 відділом у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області./а.с.50/

31.07.2020 на підставі рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 №2023/20 про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам між Харківською міською радою та громадянином Туреччини ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір №50/20 купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:14:007:0101 площею 0,1993 га, у тому числі за земельними угіддями: землі під будівлями та спорудами промислових підприємств 0,0052 га, землі під будівлями та спорудами промислових підприємств 0,0007 га, землі під будівлями та спорудами промислових підприємств 0,1934 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310138800:14:007:0101), згідно з планом земельної ділянки, що додаються.

Державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено за «продавцем» 06.07.2018, номер запису про право власності:26963698, реєстраційний номер об`єкта 1594379163101./а.с.58-60/

27.08.2020 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:14:007:0101, площею 0,1993 га за указаною адресою; підстава: лист серія та номер І-6-760/0/223-20.02-35, виданий 26.08.2020, видавник: Департамент земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради; договір купівлі-продажу земельної ділянки №50/20 зареєстрований, серія та номер: 597, виданий 31.07.2020, видавник: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу./а.с.24-26/

03.02.2021 Харківська міська прокуратура №5 направила лист№616ВИХ-21 до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про необхідність вжиття заходів самоврядного контролю за використанням земель та складання акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:14:007:0101 загальною площею 0,1993 за адресою: АДРЕСА_1 , яку за період із 15.12.2017 по 31.07.2020 використовував ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування об`єкту нерухомого майна літ. «М-1» без правовстановлюючих документів та здійснити розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.01.2018р. по 30.06.2020р./а.с.36-37/

04.11.2020 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження указаної земельної ділянки на підставі ст.189 ЗК України, про що склав відповідний Акт.

За змістом акту із 15.12.2017 по 31.07.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:14:007:0101, площею 0,1993 га за адресою: АДРЕСА_1 використовувалася ОСОБА_4 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125,126 ЗК України.

Виїздом на місцевість 16.07.2020 установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:14:007:0101 площею 0,1993 га за адресою: АДРЕСА_1 огороджена, на території земельної ділянки знаходиться нежитлова будівля літ. «М-1», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:14:007:0101 площею 0,1993 га за адресою: АДРЕСА_1 використовується Ильмазом Барісом для експлуатації та обслуговування зазначеної нежитлової будівлі.

Крім того, установлено додаткову огороджену земельну ділянку площею, орієнтовно, 0,1500 га.

Правовстановлюючі документи на використання земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні./а.с.27-28/; ситуаційна схема приєднана разом із фото земельної ділянки./а.с.29,30/

Листом від 16.02.2021 №2684/0/226-21 Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради надіслано до Харківської місцевої прокуратури №5 розрахунок безпідставно збережених Ильмазом Барісом коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по указаною адресою за період з 01.01.2018 по 30.06.2020.

Так, згідно з цими розрахунками розмір безпідставно збережених відповідачем коштів був обчислений як різниця між розміром плати за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету у вигляді орендної плати, та фактично здійсненою відповідачем оплатою за користування земельною ділянкою (у вигляді земельного податку), а саме:

- з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 48339,16 грн. (з розрахунку 49439,16 грн. - 1100,00 грн.);

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 45039,16 грн. (з розрахунку 49439,16 грн. - 4400,00 грн.);

- з 01.01.2020 по 30.06.2020 - 35074,21 грн. (з розрахунку 35074,21 грн. - 2536,69 грн.)./а.с.40-42/

Листом від 12.04.2021 №35-503-21 Слобідська окружна прокуратура міста Харкова надіслала запит до Департаменту про надання розрахунку безпідставно збережених коштів за період з 01.05.2018 по 31.12.2018./а.с.43-44/

Департаментом надано прокуратурі розрахунок за період з 01.05.2018 по 31.12.2018 на суму 32226,11 грн./а.с.46/

11.03.2021 Харківська місцева прокуратура №5 надіслала Харківській міській раді повідомлення про порушення прав та інтересів територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради у зв`язку з позбавленням можливості отримати дохід у розмірі орендної плати за землю, що з урахуванням відсутності відповідного позову від Харківської міської ради є підставою згідно зі статтею 23Закону України«Про прокуратуру» пред`явлення позову до відповідача прокурором в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 128452,53 грн./а.с.18-20/

Частково задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи підтверджено обставини безпідставного збереження відповідачем коштів, які він повинен був сплатити до місцевого бюджету як орендну плату. Проте, суд лише частково погодився із доводами прокурора щодо суми таких коштів, оскільки право власності на земельну ділянку було зареєстровано за Харківською міською радою 06.07.2018р., а тому саме з цього моменту виникає право позивача на стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

При розрахунку суми стягнення за період із 06.07.2018 по 30.06.2020 судом враховано суму сплаченого відповідачем земельного податку та постановлено до стягнення 103808,86 грн., із яких: за період з 06.07.2018 по 31.12.2018 -23695,49 грн.; за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 45039,16 грн.; за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 - 35074,21 грн.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (стаття 93 ЗК України).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Сплата орендних платежів за користування землями територіальної громади є джерелом поповнення місцевого бюджету. У зв`язку з неукладенням договору оренди землі, місцевий бюджет не отримує суму орендних платежів за користування земельною ділянкою.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 (далі - Порядок №284).

Пункт 3 Порядку № 284 встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. А під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Матеріалами справи підтверджено та правильно установлено судом першої інстанції, що міська рада із 06.07.2018 набула право вимоги за цим позовом до відповідача, власника нерухомого майна, розташованого на відповідній земельні ділянці на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2012. При цьому належне оформлення права користування земельною ділянкою загальною площею 0,1993 га відбулося тільки у серпні 2020 року.

Отже, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справі№629/4628/16-ц від 23.05.2018, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15, №922/5468/14.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що він не був фактичним користувачем земельної ділянки, а також, що розрахунок проведений на загальний розмір ділянки, а не її частину, на якій розташована нерухомість, колегія суддів відхиляє.

Як правильно зазначив суд першої інстанції наявність розташованої на земельній ділянці будівлі вже свідчить про користування такою земельною ділянкою власником будівлі. Інших співвласників будівля не має, на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, власниками яких є треті особи, що виключає підстави застосування ч.286.6 ст.286 ПК України при здійсненні розрахунку.

За змістом статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У цій справі позивач є власником нежитлової будівлі літ. «М-1» загальною площею 36,1 кв.м., розташованої на земельній ділянці, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення землі 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; загальною площею 0,1993 га (кадастровий номер 6310138800:14:007:0101) за адресою: АДРЕСА_1 .

Із огляду на цільове призначення земельної ділянки та неможливість її окремого використання без знецінення та зміни призначення, колегія суддів визнає неспроможними доводи апеляційної скарги відповідача, як таких, що не ґрунтуються на доказах щодо невикористання ним земельної ділянки поза межами належної йому нерухомості, нежитлової будівлі.

За таких обставин відновлення порушених прав Харківської міської ради в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Позивачем визначено розмір безпідставно збережених відповідачкою коштів на підставі розрахунків, якими враховано площу земельної ділянки та її нормативно-грошову оцінку. Таким чином розрахунок позивача не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Згідно ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано та не спростовано розмір земельної ділянки, яка у спірний період перебувала у його фактичному використанні, незалежно від його знаходження за межами держави України, а також розмір безпідставно збережених коштів. При цьому апеляційним судом враховано стандарт доказування «більшої вірогідності», тому з огляду на встановлені актом обстеження обставини, зокрема, відгородження всієї ділянки та її подальше набуття відповідачем саме у розмірі 0,1993 га, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підставності позову та його часткового задоволення згідно наданого позивачем розрахунку.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи та зводяться до загального цитування норм права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 04жовтня 2021 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.03.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

Л.М. Хіль