Ухвала

від 16.03.2023 по справі 480/156/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017150000000751 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2022 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Дніпропетровськ, з середньою технічною освітою, не працюючого, який зареєстрований за адресою: жилмасив АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

-обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

захисник ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_6

( в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON)

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити. Призначити комплексну транспортно-трасологічну та судово-автотехнічну експертизу, з урахуванням нових вихідних даних, а саме: переобладнання і не відповідність заводському устаткуванню ресорної частини автомобіля «Mercedes-Benz 1824» р.н. НОМЕР_1 , показання обвинуваченого щодо причини ДТП у зв`язку з несправністю лівої передньої ресори, доручивши її проведення Харківському НДІ судових експертиз ім.засл.проф.М.С. Бокаріуса, який розташовується за адресою: Україна, м. Харків, вул. Золочівська, 8а.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

У задоволенніцивільного позову ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ФОП ОСОБА_11 ,третя особа ОСОБА_6 про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди відмовлено. Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник вважає висновок суду щодо встановлення винуватості ОСОБА_6 , помилковим через невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, у зв`язку з чим, вирок суду підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.284 КПК України.

Вказує, що винуватість ОСОБА_6 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України ґрунтується лише на висновках судових експертиз, натомість, прокурор в судовому засіданні інших переконливих доказів доведеності вини ОСОБА_6 не надав і в судовому засіданні таких не здобуто.

На думку захисника, стороною обвинувачення не встановлено та не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б в сукупності позарозумним сумнівом підтверджували ту обставину, що обвинувачений допустив порушення ПДР та мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем потерпілого.

Зауважує, що стороною захисту було заявлено клопотання про призначення комплексної транспортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертизи з підстав того, що висновки зазначених експертиз є необ`єктивними, дослідженими без урахування всіх вихідних даних по справі, тому є недопустимим доказами та не можуть бути прийняті судом, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у проведенні зазначених експертиз.

Зазначає, що судом не надано висновку поясненням обвинуваченого а саме: що зміна руху автомобіля, виникла з незалежних від нього причин у зв`язку з тим, що автомобіль несподівано став некерованим.

Вважає, що в діях обвинуваченого відсутня об`єктива сторона, а саме: недотримання ОСОБА_6 вимог ПДР, причинного зв`язку між цим діянням і наслідками, спричиненими потерпілим та суб`єктивної сторони у формі необережної вини, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 24.08.2017 року близько 10 годин 30 хвилин водій ОСОБА_6 , керував технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz 1824» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався у денний час доби, при ясній погоді, без опадів, по сухій асфальтобетонній проїзній частині автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» у Миколаївському районі Миколаївської області, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, зі сторони м.Миколаєва у напрямку м.Одеса, зі швидкістю приблизно 70 км/год. В цей же час у зустрічному для автомобілю «Mercedes-Benz 1824» реєстраційний номер НОМЕР_1 напрямку, у своїй смузі руху, рухався технічно справний автомобіль «BMW 520» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_12 . В районі 109км+795м автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1 ПДР України, а саме: проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, при цьому не обрав безпечну швидкість свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, хоча повинен був це зробити та мав таку технічну можливість, змінив напрямок руху свого транспортного засобу та виїхав на зустрічну смугу руху, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, хоча заздалегідь міг бачити, що по зустрічній смузі руху у його напрямку рухається автомобіль «BMW 520». Внаслідок таких дій ОСОБА_6 на зустрічній для його транспортного засобу смузі руху сталося зіткнення автомобілів «Mercedes-Benz 1824» реєстраційний номер НОМЕР_1 та «BMW 520» реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобілю «BMW 520» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №2553 від 07.11.2017 року, смерть ОСОБА_12 настала від тупої поєднаної травми тіла у вигляді лінійного перелому кісток зводу та основи черепа, множинних ділянок крововиливів в підпавутинний простір лівої півкулі головного мозку, множинних переломів ребер по різним анатомічним лініям, повного поперечного перелому хребтового стовпу із пошкодженням спинного мозку, множинних розривів внутрішніх органів, а також переломів верхніх та нижніх кінцівок, що супроводжувалось внутрішньо черевною та внутрішньо плевральною кровотечею.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, заперечення прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.

Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені вказаного кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2. ст.286 КК України є вірною.

Захисник у своїй апеляційній скарзі не наводить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а лише посилається на порушення, на його думку, судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.409КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст.412КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, підставами для скасування чи зміни судового рішення є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.

Апеляційним судом не встановлено порушень, які наведені в апеляційній скарзі захисника та які перешкодили суду всебічно розглянути матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .

В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував факт участі у дорожньо-транспортній пригоді, проте свою вину у свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав та суду показав, що 24.08.2017 року у денний час доби він керував автомобілем Mercedes-Benz 1824 реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по автодорозі «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» зі сторони м. Миколаєва у напрямку м. Одеса. Рухався у своїй смузі руху зі швидкістю приблизно 70 км/год. Раптово відчув, що його автомобіль, з невідомих йому причин, потягнуло вліво на зустрічну смугу руху. Він намагався вивернути кермо вправо, щоб повернути транспортний засіб на свою смугу руху, але кермо заблокувалось та взагалі не поверталось. У цей час по зустрічній смузі у напрямку м. Миколаєва рухалась колона автомобілів, першим рухався автомобіль BMW 520 реєстраційний номер НОМЕР_2 . Його швидкість ОСОБА_6 вказати не зміг, оскільки цей автомобіль рухався йому назустріч. Коли автомобіль ОСОБА_6 виїхав на зустрічну смугу руху, останній застосував екстрене гальмування, але зіткнення з автомобілем BMW 520 реєстраційний номер НОМЕР_2 запобігти не вдалося. ОСОБА_6 шкодує про те, що сталося, проте винним у скоєному себе не вважає, оскільки не мав наміру вчиняти ДТП. Все сталося із-за того, що машина раптово вийшла з ладу.

Разом з тим, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується висновком №17-892 судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля «BMW520»,д.н. НОМЕР_2 від20.10.2017року, в якому вказано, що ходова частина автомобіля BMW 520, д.н. НОМЕР_2 , виходячи з наданого на дослідження об`єму, на момент ДТП перебувала в працездатному стані ідозволяла водієвіздійснювати рухв обраномунапрямку,не маланесправностей,які моглиб раптоводля водіяпризвести довідводу автомобіляв біквідвід обраногоним напрямуруху, робоча гальмова система автомобіля «BMW 520», д.н. НОМЕР_2 , виходячи з наданого на дослідження об`єму, на момент ДТП знаходилася в працездатному та функціонально придатному стані, дозволяла водію знижувати швидкість автомобіля з відомою йому ефективністю до зупинки, не мала несправностей, які б призводили до раптової для водія відмови системи або до раптового підведення автомобіля убік від обраного напряму руху, рульова система автомобіля «BMW 520», д.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП, виходячи з наданого на дослідження об`єму, знаходилася в працездатному стані, не мала несправностей, які несподівано для водія могли привести до відведення автомобіля убік від обраного водієм напряму руху, або відмови системи, тобто водій міг керувати автомобілем з відомою йому ефективністю.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції провідний судовий експерт Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ) ОСОБА_13 , повідомив, що він проводив експертизи у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , а саме судову транспортно-трасологічну експертизу (Висновок №17-893 від 31.10.2017 року), судову автотехнічну експертизу по дослідженню технічного стану автомобіля «MERCEDES 1824», д.н. НОМЕР_1 (Висновок №17-891 від 30.10.2017 року), судову автотехнічну експертизу по дослідженню технічного стану автомобіля «BMW 520», д.н. НОМЕР_2 (Висновок №17-892 від 20.10.2017 року).

Експерт підтвердив надані ним висновки, вказав, що ходова частина автомобіля «MERCEDES-BENZ 1824», д.н. НОМЕР_3 , на момент ДТП перебувала в працездатному і функціонально придатному стані, дозволяла водію рухатися в обраному ним напрямку, не мала несправностей, які могли б несподівано для водія привести до відведення автомобіля в сторону від обраного водієм напрямку руху. Рульове керування автомобіля на момент ДТП перебувало в працездатному і функціонально придатному стані, що дозволяло водієві рухатися в обраному ним напрямку, не мало несправностей,які моглиб несподіванодля водіяпривести довідведення автомобіляв сторону від обраного водієм напрямку руху. Також, гальмова система автомобіля «MERCEDES-BENZ 1824» на момент ДТП знаходилася в працездатному і функціонально придатному стані.

Надані експертом пояснення повністю спростовують версію обвинуваченого та його захисника про те, що ДТП сталося внаслідок того, що машина раптово вийшла з ладу.

Крім цього, в порядку ст. 358 КПК України, суд дослідив надані стороною обвинувачення документи у їх розумінні згідно ст.ст. 84, 99 КПК України, розцінюючи як фактичні дані, отримані у передбаченому указаним Кодексом порядку, на підставі яких належить установити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження і підлягають доказуванню у ньому, як то протоколи слідчих дій та висновки експертів.

Твердження захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_6 , не мав технічної можливості уникнути ДТП оскільки автомобіль став некерований, апеляційний суд вважає надуманими. Оскільки суд, дослідивши висновки судово автотехнічних експертиз №17-892, №17-891, надав їм правову оцінку і вірно погодився з вказаними висновками у частині того, що водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення, оскільки таке узгоджується з іншими доказами у справі.

На думку колегії суддів, ОСОБА_6 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, при цьому не обрав безпечну швидкість свого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, хоча повинен був це зробити та мав таку технічну можливість, змінив напрямок руху свого транспортного засобу та виїхав на зустрічну смугу руху, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, хоча заздалегідь міг бачити, що по зустрічній смузі руху у його напрямку рухається автомобіль «BMW 520», що й стало причиною ДТП та призвело до тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого.

Загалом усі досліджені судом висновки експертів, як докладні описи проведених експертомдослідженьтазроблені заїхрезультатамивисновки,єналежними,атаксамо ідопустимимидоказами,позаяк, порушень вимог ст. 101 КПК України судом виявлено не було, усі висновки відповідають положенням ст.102 того ж Кодексу щодо свого змісту, у той час як будь - яких відомостей, що стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експертів сторони, з метою спростування достовірності проведених ними досліджень і висновків, апелянти суду не надавали.

Суд першоїінстанції,піддавши аналізусукупність усіхдоказів,з урахуваннямпоказань обвинуваченого ОСОБА_6 ,встановив,на думкуапеляційного суду,вірну картину перебігу подій, яку детально виклав у своєму рішенні та вірно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у порушенні вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1 ПДР України, що спричинили смерть потерпілого.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України. Судом враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, настання тяжких наслідків, а саме смерть потерпілого, відомості що характеризують особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, не визнав вину, не відшкодував матеріальної шкоди потерпілому. З урахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, за відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами. На думку суду апеляційної інстанції таке покарання відповідає принципу справедливості та індивідуалізації, є законним та обґрунтованим.

За такого,суд повнота об`єктивнодослідив всіобставини справи,прийняв законнета обґрунтованерішення,відповідно довимог кримінальногопроцесуального закону,а томудоводи апелянтащодо порушеннясудом першоїінстанції вимог кримінальногопроцесуального законує безпідставними,за такого підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді