Ухвала

від 22.03.2023 по справі 127/7091/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/7091/23

Провадження № 2/127/853/23

УХВАЛА

22 березня 2023 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оводова 87» про повернення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оводова 87» про повернення безпідставно набутих коштів.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.

Так відповідно до п. 3, 5 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 3 ст. 83 ЦПК України).

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що з січня 2020 року і по даний час ОСББ «Оводова 87» не надано їй як співвласнику жодної послуги з утримання будинку. Прибирання під`їзду та обслуговування трубопроводів та устаткування вона вчиняє самостійно, а оскільки послуги відповідачем не надаються, вважає що права на оплату таких послуг відповідач не має.

Однак, до матеріалів позовної заяви, як того передбачено ст. 83 ЦПК України, ОСОБА_1 не надала доказів не надання відповідачем послуг, як того передбачено в Статуті ОСББ «Оводова 87».

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.10.2007.

Натомість, із рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.10.2007 вбачається, що право власності на самочинно перебудовану квартиру АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_2 , а не за ОСОБА_1 , що ставить під сумнів наявності права власності позивача на вказану квартиру.

Відповідно до ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач не сплатила суму судового збору за подання вказаного позову до суду, посилаючись на те, що правовідносини, які склалися між сторонами регулюютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач є споживачем комунальних послуг з утримання будинку. З цих підстав позивач вважає, що вона звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ч. 3 ст.22Закону України«Про захистправ споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Закон України«Про захистправ споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. А споживачем, права якого захищаються цим законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1Закону України«Про захистправ споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положеньстатті 5 Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об`єктів справляння судового збору.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст.1Закону України«Про захистправ споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Отже, позивачі, вважаючи себе споживачами, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вони обґрунтовують вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 23 статті 1Закону України«Про захистправ споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Наразі, як слідує з позовної заяви, позивачем пред`явлено вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів. Вказана вимога є самостійною.

Посилання позивача на ст.22Закону України«Про захистправ споживачів» про звільнення від сплати судового збору, не стосується правовідносин, що виникли між позивачем та ОСББ «Оводова, 87», оскільки позивач, обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення коштів, покликається на ст.1212ЦК України - стягнення безпідставно набутих коштів.

Відтак, оскільки, спір між сторонам виник з приводу стягнення безпідставно набутих коштів, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо повернення безпідставно набутих коштів не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на викладене, позивачу слід сплатити судовий збір за вищезазначеною позовною вимогою майнового характеру у встановлених Законом України«Про судовийзбір» порядку і розмірі.

Відповідно до вимог п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви майнового характеру фізичною собою, сплачується судовий збір за ставкою 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (1073,60 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13420 гривень).

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 гривень судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Оводова 87»про поверненнябезпідставно набутихкоштів- залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна