Рішення

від 21.03.2023 по справі 140/8339/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8339/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ортеко Транс до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ортеко Транс (далі позивач, ТзОВ «Ортеко Транс») звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2022 № 0066960902.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекторами Головного управління ДПС у Волинській області складено акт фактичної перевірки від 03.11.2022 №03/7868/09-02/43699562 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним. У висновку зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення товариством п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме після отримання ліцензії на право зберігання пального та зареєструвавшись платником акцизного податку з реалізації пального, товариство не здійснило реєстрації акцизного складу за адресою: м. Луцьк, вул. Вахтангова, 2 в системі електронного адміністрування пального та спирту етилового.

На підставі вказаного акту фактичної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2022 № 0066960902, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1000000 грн.

Товариство вважає необґрунтованими висновки акта перевірки про порушення ним п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, оскільки в розумінні норм ст. ст.14, 212 ПК України місце зберігання пального, на яке у товариства є відповідна ліцензія не підпадає під визначення акцизного складу, а тому не повинене підлягати реєстрації.

Вказує на те, що дійсно товариством було отримано ліцензію на оптову торгівлю пальним 30.05.2022 за відсутності місць оптової торгівлі та згідно із заявою 01.07.2022 було зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального. В подальшому, 03.11.2022 було анульовано реєстрацію платником акцизного податку по реалізації пального.

Однак, зазначає, що товариством не здійснювалась реалізація та зберігання пального іншим особам, що підтверджується відповідними документами та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 361, 631, 281.

З посиланням на норми чинного законодавства позивач стверджує, що у даному випадку він не повинен був здійснювати реєстрацію акцизного складу за вказаною в акті перевірки адресою. З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що за наслідками проведеної фактичної перевірки складено акт від 03.11.2022 №03/7868/09-02/43699562, у висновку якого контролюючий орган вказав на порушення товариством п.п. 230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України щодо не реєстрації акцизного складу за адресою м. Луцьк, вул. Вахтангова, 2 в системі електронного адміністрування пального та спирту етилового.

На підставі даного акту фактичної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2022 № 0066960902, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1000000 грн. Вважає, що висновок акта перевірки є обґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - правомірним.

У відповіді на відзив представник позивача ще раз підтримала доводи позову.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним ТзОВ «Ортеко Транс», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 03.11.2022 №03/7868/09-02/43699562 (т.1 а.с.18-21).

У висновку зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення товариством п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме після отримання ліцензії на право зберігання пального та зареєструвавшись платником акцизного податку з реалізації пального, товариство не здійснило реєстрації акцизного складу за адресою: м. Луцьк вул. Вахтангова, 2 в системі електронного адміністрування пального та спирту етилового.

Товариством 17.11.2022 на вказаний акт подано заперечення (т.1 а.с.22-23).

30.11.2022 за №2828/10/03-20-09-02-10 за наслідками розгляду заперечення відповідач підтвердив правильність висновків акту перевірки (т.1 а.с.26-29).

На підставі акта перевірки, ГУ ДПС у Волинській області 05.12.2022 прийняло податкове повідомлення-рішення № 0066960902, яким до товариства на підставі п.128-1.2 ст.128-1 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1000000 грн (т.1 а.с.15).

ТзОВ «Ортеко Транс» не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржило його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК Українифактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК Українивизначено, що акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Абзацом 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що реалізація пального або спирту етилового для цілейрозділу VIцього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

Відповідно до пункту 230.1 статті 230 ПК Україниакцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

За приписами підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК Україниплатники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; б) усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Пунктом128-1.2 статті 128-1 ПК Українипередбачено, що відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2022 № 0066960902 за порушення щодо реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1000000,00 грн.

При цьому, контролюючий орган виходив з того, що позивач 25.03.2021 отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), також 30.05.2022 отримав ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.Згідно поданої позивачем заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів ТзОВ «Ортеко Транс» зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового з 01.07.2022, а відтак протягом липня 2022 року не було зареєстровано акцизний склад на місце зберігання пального, чим порушено вимоги підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Проте, суд не погоджується з вказаними висновками, зважаючи на наступне.

Як вже зазначалося вище підпунктом14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК Українивизначено, що не є акцизним складом, а абзацом 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК, що є реалізацією пального.

Основним видом господарської діяльностіТзОВ «Ортеко Транс» є вантажний автомобільний транспорт.

З метою здійснення господарської діяльності позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 25.03.2021 реєстраційний номер 03180414202100072 за адресою зберігання пального: м. Луцьк, вул. Вахтангова, 2, загальна місткість резервуара, що використовуються для зберігання пального 8 куб м, термін дії ліцензії з 12.04.2021 до 12.04.2026 (т.1 а.с.31-32).

30.05.2022 за р.н. 990614202200356 товариством отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі з терміном дії з 17.06.2022 до 17.06.2027 (т.1 а.с.33-34).

За заявою товариства 01.07.2022 його було зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального (т.1 а.с.35-37).

Для зберігання пального виключно для потреб власного споживання позивач має резервуар/ємність для зберігання пального загальною місткістю 8000 л, який використовується для зберігання палива виключно для заправки і виконання транспортної роботи власних автомобілів.

Наявність ємності/резервуару для палива, як основних засобів товариства, підтверджується актом перевірки, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 104 «Машини та обладнання» Основні засоби (т.1 а.с.45), видатковою накладною (т.1 а.с.46)

Також у позивача наявна колонка паливороздавальна.

Введення цих основних засобів в експлуатацію підтверджується наказами № 1-ОЗ від 25.06.2021 (т.1 а.с.47), № 2-ОЗ від 25.06.2021 (т.1. а.с.50), актом приймання передачі від 25.06.2021 (т.1 а.с.48-49) та актом приймання передачі від 25.06.2021 (т.1 а.с.51-52).

Про наявність власних автомобілів свідчать наявні в справі свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, договорів оренди. Вказана обставина не заперечується і відповідачем.

Відповідно до наявних документів за 2021, 2022 роки обсяг пального придбаного позивачем становить 18000 літрів та 16830 літрів, відповідно.

Придбане пальне за вказаний період, ним було використано в господарській діяльності, що підтверджується актами списання товарів, долучених до матеріалів справи (т.1 а.с.196-235), оборотносальдовою відомістю 203 за період з 01.01.2021 по 27.10.2022 (т.1 а.с.236).

Також використання придбаного палива для власних потреб за період з 01.01.2021 по 27.10.2022 підтверджується відомостями по рахунках 361 (т.1 а.с.42), 631 (т.1 а.с.43).

Суд зазначає, що акт фактичної перевірки від 03.11.2022 не містить жодних відомостей про перевірку наповненості, замір ємності. Відповідач не надав суду жодних доказів того, що станом на момент проведення фактичної перевірки загальна місткість резервуару/ємності для зберігання пального, що знаходились за адресою:м. Луцьк, вул. Вахтангова, 2 становила більше літрів (8 кубічних метрів).

Зміст акту фактичної перевірки від 03.11.2022 не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які отримувалися відповідні ліцензії, а також дослідження придбання позивачем пального у 2021, 2022 роках з перевищенням 1000 куб.м.

Також під час проведення фактичної перевірки не було встановлено факту продажу, чи зберігання пального позивачем іншим особам.

Більш того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що послуг із зберігання пального чи продажу пального іншим особам за період, що охоплювався перевіркою позивач не надавав та не здійснював.

Актом перевірки було лише зафіксовано фактотримання товариством у травні 2022 року ліцензії на оптову торгівлю пальним та за реєстрацію позивача платником акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового 01.07.2022.

Суд не бере до уваги твердження відповідача стосовно того, що позивача зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового згідно поданої заяви 01.07.2022, позаяк зазначені обставини, в розумінніПК України,не є підставою для притягнення до відповідальності позивача, який не допускав порушень вимог податкового законодавства та жодним чином не доводить правомірність дій податкового органу в межах спірних правовідносин.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сам факт отримання позивачем ліцензії на оптову торгівлю пальним та реєстрація платником акцизного податку з реалізації пального без здійснення такої діяльності, не вимагає у такого платника податків обов`язку реєструвати акцизний склад.

При цьому, як вже суд зауважував вище, наявне місце зберігання пального у позивача під ознаки акцизного складу не підпадає, а факту реалізації пального за період, що перевірявся в розумінні абзацу 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК виявлено не було.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що контролюючий орган не довів наявності у ТзОВ «Ортеко Транс» порушень вимог підпункту230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, оскільки позивач не є розпорядником акцизного складу з огляду на те, що розміщені на його території ємності для зберігання пального у своїй сукупності не перевищують 200 куб.м., та позивач отримав пальне протягом календарного року в обсягах, що не перевищує 1000 куб.м. та використовував його лише для власних потреб.

Також суд вважає, що ГУ ДПС у Волинській області не було доведено факту реалізації позивачем пального позивачем згідно отриманої ліцензії на оптову торгівлю пальним та реєстрації платником акцизного податку пальним, а відтак необхідності у товариства реєстрації акцизного складу.

Кріт того, суд звертає увагу на те, що аналіз положеньстатті 109 ПК Українидає можливість зробити висновок про те, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цимКодексом, і порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цимКодексомта іншими законами України, а необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті123, пунктами124.2,124.3 статті 124, пунктами125-1.2125-1.4 статті 125-1цьогоКодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Положеннямистатті 112 ПК Українипередбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цимКодексомпередбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цимКодексомпередбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Таким чином, застосування до ТзОВ «Ортеко Транс» штрафу в розмірі 1000000,00 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.12.2022 № 0066960902 є протиправним, з огляду на те, що умовою застосування такого виду відповідальності є відсутність реєстрації акцизного складу саме з вини платника податків, водночас вина позивача щодо не реєстрації окремого акцизного складу матеріалами перевірки та матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомленнярішення від 05.12.2022 №0066960902 про накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1000000 грн, а відтак, позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті134 КАС України).

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті 134 КАС України).

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 самостійно адвокатом.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та статей 28, 29,30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги №11/11/22 від 11.11.2022, додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги №11/11/22 від 11.11.2022 від 07.12.2022, довіреність від 29.11.2022 №29/11/22 , калькуляцію вартості надання послуг правничої допомоги №38 до додаткової угоди №2 від 22.02.2023 на суму 15000 грн та акт №38 від 22.02.2023 про надання послуг професійної правничої допомоги в сумі 15000 грн.

У калькуляції та акті №38 від 22.02.2023 зазначено, що вартість професійної правничої допомоги становить 15000 гривень.

До вартості наданих послуг згідно вказаної калькуляції входять: аналіз судової практики та чинного законодавства 4 год.; збір та аналіз доказів для обґрунтування правової позиції, підготовка та подання адміністративного позову до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування ППР від 05.12.2022 8 год.; підготовка та подання відповіді на відзив 3 год. Вартість 1 год. роботи адвоката становить 1000,00 грн

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Отже, на переконання суду, розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн є необґрунтованим, неспівмірним із затраченим часом та обсягом наданих адвокатом послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, складність справи, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений згідно з платіжним дорученням №693 від 19.12.2022 (т. 1 а.с.9) в сумі 15000,00 грн.

Керуючись статтями241, 242, 243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Волинській області від 05.12.2022 № 0066960902.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ортеко Транс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ортеко Транс (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Коперника, 8а, офіс 13, код ЄДРПОУ 43699562).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

СуддяР.С. Денисюк