Рішення

від 22.03.2023 по справі 380/1170/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1170/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА код ЄДРПОУ 44095086, місцезнаходження: 79024, м.Львів, вул.Промислова, 9 (далі позивач) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул. Костюшка, 1 (далі відповідач), у якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/900222/2 від 19.12.2022;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з метою митного оформлення товару 16.12.2022 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №22UA209170100062U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації а саме: лампадки з парафіновими вкладками. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого суми митних платежів збільшились на 173578,70грн. Звертає увагу, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

10.02.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 19.12.2022 №22UA209170100062U1 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання встановлено такі розбіжності: в рахунку-фактурі VAT 74/12/2022 від 18.11.2022 зазначено, що оплата вже здійснена, проте платіжні документи до митного оформлення не надані. У фактурі є посилання на замовлення, яке не надане до митного оформлення

На вимогу митного органу декларантом надіслано: платіжне доручення №214, датоване 09.12.2022. Аналізуючи дане платіжне доручення відповідач визначив, що його не можна віднести до такої поставки товару, оскільки в ньому не зазначено, що воно стосується даної поставки товару (немає посилання на фактуру VAT 74/12/2022 від 18.11.2022). Відповідно до п.5.1 договору №15/11/2022 від 15.11.2022, оплата за товар за контрактом здійснюється по передоплаті або протягом чотирнадцяти днів після виставлення фактури на користь Продавця на його банківський рахунок. В той же час, фактура VAT 74/12/2022 датована від 18.11.2022, а платіжне доручення датоване 09.12.2022. По-перше, платіжне доручення неможливо пов`язати із даною поставкою товару. По-друге, таке платіжне доручення проведено пізніше термінів, які виставлені в фактурі і, які передбачені в контракті. По-третє, в рахунку-фактурі VAT 74/12/2022 від 18.11.2022 зазначено, що оплата здійснена станом на 18.11.2022. Прайс-лист, який виданий для ТзОВ "ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА" суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Такий «прайс-лист» містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції.

Виявлені розбіжності, відсутність документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

13.02.2023 суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він звертає увагу на аргументи відповідача, згідно з якими платіжне доручення ним не бралось до уваги, оскільки оплата була проведена пізніше термінів, які виставлені в фактурі і, які передбачені в контракті, а також у зв`язку з тим, що платіжне доручення неможливо пов`язати із даною поставкою. Позивач зазначає, що в поданому відповідачу платіжному дорученні є посилання на призначення платежу: оплата за свічки за контрактом 15/11/2022 від 15/11/22. Сума, що перерахована одержувачу (P.H.U. Masz-Bis Monika Drozdovskz, Marek Szczudlo) 149719,68 польських злотих повністю відповідає сумі вказаній у відповідному інвойсі. Більше того, вказані терміни оплати у контракті та інвойсі жодним чином не впливали на заявлену митну вартість, оскільки митниці подано рахунок, який позивач отримав від продавця для оплати та банківський (платіжний) документ, який підтверджує оплату саме вказаної суми. Як наслідок, оскільки оплата вже відбулася, зазначені у інвойсі дати жодним чином не впливають на ціну.

Окрім того, позивач звертає увагу на надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та знаходить у них безліч розбіжностей, що у свою чергу свідчить про те, що посадова особа митного органу не дотримувалась чинного законодавства та здійснила коригування безпідставно. Так, відповідач посилається на митну декларацію №UA209190/2022/44370 від 07.11.22, однак, не додає копії вказаної митної декларації, як джерела інформації. У доданій до відзиву МД №22UA209190044370U6 від 07.11.22, тов. №2 у кількості 1605,5 кг. оформлявся за вартістю 3,751 дол США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана по відповідному курсу та поділена на вагу товару, зазначеного в гр.38 МД) за 6 (резервним) методом, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром. При цьому позивачем за відповідною декларацією декларувались лампадки в кількості 13498 кг., що в понад 8 разів більше, ніж у декларації, яка використовувалась відповідачем як джерело інформації. Очевидно, що різна кількість товару впливає також і на ціноутворення, тобто чим більша партія товару (гуртова закупівля), тим менша його вартість.

Відтак, інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 23.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення доказів чи позову у справі не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА» (далі ТОВ, позивач) та компанія P.H.U.«Masz-BIS» Monika Drozdowska, Marek Szczudlo s.c., Польща, уклали Контракт №15/11/2022 купівлі-продажу від 15.11.2022, предметом якого є зобов`язання Продавця поставити і передати у власність Товар (свічки, підсвічники та інші вироби), а Покупця прийняти та розрахуватись за Товар.

Згідно з рахунком-фактурою (Інвойс) №VAT74/12/2022 від 12.12.2022 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 149 719,68 PLN (польських злотих).

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 16.12.2022 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №22UA209170100062U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації а саме: лампадки з парафіновими вкладками.

Одночасно, декларант до митного контролю, разом з митною декларацією №22UA209170100062U надав документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: - зовнішньоекономічний договір (контракт) №15/11/2022 від 15.11.2022; рахунок-проформа №1/11/2022 року від 18.11.2022; рахунок-фактура (Інвойс) №VAT74/12/2022 від 12.12.2022; замовлення 1/11/2022 від 18.11.2022; пакувальний лист №7/2022/PROM 12.12.2022; платіжне доручення №214 від 09.12.2022; автотранспортна накладна №б/н від 12.12.2022; цінник (прайс-лист) б/н від 01.12.2022; відомості з інтернет-джерел від 19.12.2022.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту (позивачу) щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МК України.

Позивач надав усі наявні у нього документи, а саме: платіжне доручення №214 від 09.12.2022 та прайс-лист ТзОВ «ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА».

19.12.2022 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900222/2.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/002694.

Підставою для відмови у митному оформленні слугувало прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 19.12.2022 №UA209000/2022/900222/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларант подав нову митну декларацію, якій присвоєно номер №22UA209170100783U0, та 20.12.2022 вона оформлена Львівською митницею.

За вказаною митною декларацією позивач сплатив податків у сумі 421610,31грн (інформація відображена у графі В згаданої митної декларації). Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що позивач мав сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 173578,70грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у рахунку-фактурі зазначено, що оплата вже здійснена, проте платіжні документи до митного оформлення не надані.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. До того ж, платіжне доручення №214 від 09.12.2022, подане до митного оформлення, згідно з митною декларацією №22UA209170100062U1 від 16.12.2022 та підтверджує те, що сума, зазначена у Рахунку-фактурі від №VAT74/12/2022 від 12.12.2022 є повністю оплаченою.

Крім того, у поданому відповідачу платіжному дорученні є посилання на призначення платежу: оплата за свічки за контрактом 15/11/2022 від 15/11/22. Сума, що перерахована одержувачу (P.H.U. Masz-Bis Monika Drozdovskz, Marek Szczudlo) 149719,68 польських злотих, повністю відповідає сумі вказаній у відповідному інвойсі. Більше того, вказані терміни оплати у контракті та інвойсі жодним чином не впливають на заявлену митну вартість, оскільки відповідачу подано рахунок, який позивач отримав від продавця до оплати та банківський (платіжний) документ, який підтверджує оплату саме вказаної суми. Як наслідок, оскільки оплата вже відбулася, зазначені у інвойсі дати жодним чином не впливають на ціну.

Не заслуговують уваги доводи відповідача про те, що у фактурі є посилання на замовлення, яке не надане до митного оформлення. Зі змісту Рішення про коригування митної вартості товарів від 19.12.2022 №UA209000/2022/900222/2 та гр.44 Митної декларації (код документу 9000), вбачається, що замовлення подано митним брокером ОСОБА_1 до митного оформлення, згідно з митною декларацією №22UA209170100062U1 від 16.12.2022, тобто зауваження відповідача про відсутність замовлення є такими, що не відповідають дійсності.

Щодо зауважень до прайс-листа від 01.12.2022, виданого для ТОВ «ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА» та, на думку відповідача, суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців, суд зазначає таке.

З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18.

Законодавством не передбачено встановленої форми та обов`язкових реквізитів до прайс-листа. Законодавчої дефініції «прайс-лист» у законодавстві не існує, а відтак вимог до її оформлення також немає, а тому доводи відповідача про невідповідність вимог до прайс-листа безпідставні.

У вимозі відповідача не зазначається чи ця комерційна пропозиція повинна стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця. У спірному випадку контрагент направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо ціни на товар за власним зразком, і до митного контролю була подана саме та, що отримана від продавця. Вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття оскарженого рішення. Більше того, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900222/2 від 12.08.2022 відповідач посилається на митну декларацію №UA209190/2022/44370 від 07.11.22, однак, відповідачем не додано копії вказаної митної декларації, як джерела інформації, натомість надано МД № 22UA209190044370U6.

У доданій до відзиву МД №22UA209190044370U6 від 07.11.22, тов. №2 у кількості 1605,5 кг. оформлявся по вартості 3,751 дол США/кг (ціна товару, вказана в графі 45 МД, вирахувана по відповідному курсу та поділена на вагу товару, зазначеного в гр.38 МД) по 6 (резервному) методу, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром.

При цьому позивачем за відповідною декларацією декларувались лампадки в кількості 13498 кг., що в понад 8 разів більше, ніж у декларації, яка використовувалась відповідачем як джерело інформації. Очевидно, що різна кількість товару впливає також і на ціноутворення, тобто чим більша партія товару (гуртова закупівля), тим менша його вартість.

Те, що у графах 43 відповідних митних декларацій вказувався код МВВ (метод визначення вартості) свідчить про коригування митницею відповідної вартості та про незастосування основного методу визначення вартості. Тобто піднімаючи митну вартість на задекларований позивачем товар митниця скористалась не митною декларацією, де суб`єкти ЗЕД декларували товар за ціною угоди, а декларацією, по якій митниця підняла митну вартість, а в подальшому митну вартість, задекларовану позивачем, піднімають до вже піднятої вартості.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржене рішення не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказані обставини зумовлюють протиправність спірного рішення, що, у свою чергу, є підставою для його скасування.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2147,20грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA209000/2022/900222/2 від 19.12.2022.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА ДИРЕКТИВА код ЄДРПОУ 44095086, місцезнаходження: 79024, м.Львів, вул.Промислова, 9 судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім)грн 20коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя А.Г. Гулик