Рішення

від 21.03.2023 по справі 380/967/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/967/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "АТ-Транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

встановив:

приватне підприємство "АТ-Транс" (далі позивач, ПП "АТ-Транс") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) від 04.11.2022 № 343989 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою від 20.01.2023 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо ПП «АТ-ТРАНС» та винесенні оскарженої постанови Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області були допущені порушення норм матеріального права. Згідно з Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.09.2022 № 344185, складеного Відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки ТАТА, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , здійснював вантажне перевезення не обладнаним діючим та повіреним тахографом транспортним засобом з відсутньою індивідуальною контрольною книгою водія. Транспортний засіб ТАТА LPT 613, державний номерний знак НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_3 не експлуатується та ніколи не експлуатувався ПП «АТ-ТРАНС». ПП «АТ-ТРАНС» не здійснювало перевезення даним транспортним засобом. ПП «АТ-ТРАНС» в даному перевезенні було замовником, який найняв перевізника ТОВ «Віват Колор» для надання послуги з перевезення вантажу. Згідно з п. 2 Договору-заявки на перевезення вантажу № 1009 від 09.09.2022 Перевізник ТОВ «Віват Колор» для здійснення перевезення використовує автомобіль ТАТА 613/38, д.н.з. НОМЕР_1 , водіями якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Тобто, це той самий транспортний засіб з водієм, при здійсненні перевезення яким зафіксоване порушення законодавства про автомобільний транспорт начебто зі сторони ПП «АТ- ТРАНС» та, як результат, винесена оскаржена постанова. Оскільки автомобільний транспортний засіб, при перевірці використання якого було встановлено порушення норм чинного законодавства, за які передбачена відповідальність відповідно до вимог ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», використовувався перевізником ТОВ «Віват Колор», а не ПП «АТ-ТРАНС», їх водія на перевезення вантажів позивач не уповноважував та, відповідно, не є його роботодавцем, ПП «АТ-ТРАНС» не могло здійснити порушення законодавства про автомобільний транспорт з допомогою транспортного засобу ТАТА LPT 613 з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 07.02.2023 (вх. № 2452ел), у якому зазначає, що під час перевірки виявлено, що водій здійснював вантажні перевезення згідно з ТТН № 0000000328 від 09.09.2022. ТЗ не обладнано діючим та повіреним тахографом, у водія відсутня індивідуальна контрольна книга водія, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Звертає увагу, що водій не зазначив у поясненнях, як здійснюється фіксування його режиму праці та відпочинку. При цьому, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена. Більше того, заперечень щодо визначення Позивача автомобільним перевізником водій не висловив. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву від 14.02.2023 (вх. № 10075), у якому зазначає, що водій ОСОБА_1 , який здійснював керування транспортним засобом, не є та не був працівником ПП «АТ-ТРАНС». В штаті ПП «АТ-ТРАНС» взагалі відсутні водії, а у власності та на балансі відсутні будь-які вантажні транспортні засоби. Стверджує, що в даних господарських відносинах ПП «АТ-ТРАНС» виступало замовником транспортних послуг.

Представник відповідача подав заперечення (вх. № 5305ел.), у якому зазначає, що товарно-транспортна накладна від 09.09.2022 № 0000000328 надана водієм при здійсненні перевезень вантажу та підтверджує факт здійснення перевезень вантажу саме позивачем. Отримавши повідомлення про розгляд справи позивач мав можливість прибути на розгляд та надати свої зауваження, заперечення чи пояснення. Позивач не з`явився на розгляд справи та подав до суду документи, яких не існувало на момент розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Посадовими особами відділу державного нагляду (контроль) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 09.09.2022 № 004845 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме перевірку транспортного засобу ТАТА, номерний знак НОМЕР_4 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт від 12.09.2022 № 344185.

Під час перевірки виявлено, що водій здійснював вантажні перевезення згідно з ТТН № 0000000328 від 09.09.2022. ТЗ не обладнано діючим та повіреним тахографом, у водія відсутня індивідуальна контрольна книга водія. Порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме індивідуальна контрольна книга водія.

Згідно з постановою начальника відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області від 04.11.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 343989 до ПП «АТ-ТРАНС» застосовано адміністративний штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III). Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з частиною 14 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписом пункту 3 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (пункт 15 Порядку №1567).

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 6 того ж Закону, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 387/2011 (далі - Положення), Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України.

Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління (пункт 7 Положення).

За приписами підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення Укртрансінспекція, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища автомобільним, залізничним транспортом; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення (підпункт 5 пункту 6 Положення).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами державного контролю під час планових, позапланових та рейдових перевірок на підставі направлення на перевірку.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

З аналізу норм, зазначених в розділі Рейдова перевірка Порядку № 1567, вбачається, що рейдова перевірка проводиться на підставі затвердженого тижневого графіку на підставі направлення. При цьому, даний розділ не містить у собі обов`язок контролюючого органу направляти на адресу суб`єкта господарювання графік проведення рейдових перевірок та направлення.

Тобто, як видно з викладених норм, відповідач наділений повноваженнями щодо накладення стягнення за порушення вимог законодавства, зокрема, на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу посадова особа робить запис у дорожньому листі із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пункт 22 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 24 Порядку № 1567 акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку № 1567).

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абзац 2 пункту 29 Порядку № 1567).

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Надаючи оцінку обставинам, на які безпосередньо посилається позивач, суд враховує, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників. Тобто, суб`єктом юридичної відповідальності згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 є автомобільний перевізник.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Згідно з визначеннями, наведеними у главі 1 Правил № 363, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як встановлено судом, згідно із свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_5 транспортний засіб ТАТА, номерний знак НОМЕР_4 , належить ОСОБА_2 ,

Із змісту наданої до перевірки товарно-транспортної накладної від 09.08.2022 № 0000000328 слідує, що автомобільним перевізником є ПП «АТ-ТРАНС», замовник -ТОВ «Еко-малт», вантажовідправник - ТОВ «Еко-малт», вантажоодержувач ТОВ «Продснаб Плюс», пункт навантаження 81650, Львівська обл., Миколаївський район, смт. Розділ, вул. Миру, 12, пункт розвантаження м. Полтава, Половка, 92. Перевезення здійснюється автомобілем ТАТА, номерний знак НОМЕР_4 , водій ОСОБА_3 .

Разом з тим, суд звертає увагу, що підписи відповідальних осіб та печаток ПП "АТ-ТРАНС" на ній відсутні.

Позивач на підтвердження того, що його помилково зазначено перевізником і він таким не є, надав суду договір-заявку на перевезення вантажу від 09.09.2022 № 1009, укладену між ПП «АТ-Транс» (замовник) та ТОВ «Віват Колор», згідно з яким замовник доручає, а перевізник бере на себе обов`язок здійснити перевезення вантажу на умовах: маршрут перевезення: смт. Розділ, Львівська обл. - м.Полтава, вантажовідправник ТОВ «Еко-Малт», габаритні та вагові характеристики вантажу 4 т, адреса завантаження, смт. Розділ, Львівська область, дата та час завантаження 09.09.2022, дата розвантаження 12-13.08.2022, вартість фрахту 10 000 б/н (в т.ч. ПДВ). Перевізник для здійснення перевезення використовує автомобіль марки ТАТА 613/38, номерний знак НОМЕР_6 , водії ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

На підтвердження виконання договору-заявки на перевезення вантажу № 1009 долучено рахунок на оплату по замовленню від 13.09.2022 № 5516, акт надання послуг від 13.09.2022 № 5550, податкову накладну від 13.09.2022 № 8 на суму 10 000, 00 грн та платіжне доручення від 22.09.2022 № 428 на суму 10 000,00 грн.

Отже з наданих позивачем документів висновується, що перевезення вантажу здійснювалося з метою виконання договору-заявки на перевезення вантажу від 09.09.2022 № 1009.

Відповідно до умов цього договору позивач ПП «АТ-Транс» виступав замовником, що стверджується наданими первинними документами щодо виконання умов цього договору.

Отже, позивач не здійснював безпосередньо із використанням власного чи залученого вантажного транспорту перевезення вантажів, через що не підпадає під визначення автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, відповідачем не доведено, що саме позивач був перевізником вантажу, що виключає його відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Також, суд зазначає, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства 22.10.2022 направлене ПП "АТ-Транс" (за адресою вул. Грушевського, 22/4, с. Тернопілля, Стрийський район, Львівська область, 81610 ) засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення штриховий кодовий ідентифікатор 7902402049153.

При цьому згідно з витягом поштових відправлень вказане повідомлення вручено за іншою адресою - м. Жидачів, 79457.

У зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості реалізувати право на захист, шляхом направлення представника для участі у розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова про накладення адміністративно - господарського штрафу на позивача прийнята необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов приватного підприємства "АТ-Транс" (вул. Грушевського, 22/4, с. Тернопілля, Миколаївський район, Львівська область, 81610, ЄДРПОУ 42159027) до Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.11.2022 № 343989 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань в користь приватного підприємства "АТ-Транс" 2684,00 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21.03.2023.

Суддя Кедик М.В.