Рішення

від 22.03.2023 по справі 540/388/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/388/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» (вул.Стрітенська,21А, м.Херсон, 73000) до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі (вул.Гоголя,13, м.Херсон,73000) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №UA508040/2021/000282/2 від 20.12.2021 року про коригування митної вартості товарів;

стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені по справі судові витрати.

Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 року було відкрито провадження у справі №540/388/22.

02.03.2023 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №540/388/22 передана на розгляд головуючому судді Єфіменку К.С.

Ухвалою суду від 07 березня 2023 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №540/388/22 та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (ст.262 КАС України).

Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15 липня 2017 року між ТОВ ««КФ» Строй Мастер» (Покупець) та «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD.» (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-17/07/15.

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD.», здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару:

Товар № 1 Меблева фурнітура металева сталева: направляюча, кульова код товару 8302420090.

20.12.2021 року під час декларування вказаних товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, Позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме в сумі 20906,07 доларів США. Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору, (контракту), щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст.57,58 Митного кодексу України.

На підтвердження митної вартості товару та для митного оформлення, Позивач надав Відповідачу пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу:

Пакувальний лист; (0271);

Рахунок-фактура (інвойс); (0380);

Коносамент; (0705);

Автотранспортна накладна; (0730)

Декларація про походження товару; (0862).

За результатами здійсненні перевірки вказаної митної декларації Відповідачем прийняте рішення №UA508040/2021/000282/2 від 20.12.2021 року про коригування митної вартості товарів, із зазначенням наступних підстав в графі 33:

«Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Пунктом 4.1 розділу 4 Контракту № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 передбачено, що ціна за одиницю товару, вказана у товаросупровідних документах.

Відповідно до п.6.2 розділу 6 Контракту № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 серед переліку документів, які супроводжують вантажі надаються покупцеві «комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали».

Саме цей документ, за наявності усіх складових ціни, може вказувати на дійсну фактичну ціну поставленого товару, і є одночасно документом за яким сплачується ціна поставленого товару.

Відповідно до п.5.4 розділу 5 Контракту № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 продавець приймає в якості оплати за цим контрактом всі платежі, здійснені покупцем у вказане Продавцем місце платежу з посиланням на даний контракт.

Провівши аналіз наданого для здійснення митного оформлення документів встановлено, що інвойс № 01920211004 від 04.10.2021 не містить посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, на які необхідно здійснити платежі за поставлений товар.

Поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF «ODESSA», відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч.2 ст.53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, c, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано.

Товар постачається на умовах поставки CIF Cost, Insurance and Freight To (.. named port of destination) Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення). Як вбачається з назви умов поставки у вартість товару на умовах CIF включається вартість фрахту (перевезення) та вартість страхування товару. За наявною митниці інформацією вартість доставки одного 20-футового стандартного контейнера до митного кордону України (Одесса) з порту Китаю становить 211 328,71 грн., що в доларах США складає приблизно 7953,84 (довідка про транспортні витрати № 4541 від 05.10.2021 p.).

Зазначене підтверджується інформацією про вартість транспортування різних видів товарів, наданою ДП «Укрпромзовнішекспертиза» з урахуванням відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань. Відповідно до чого, вартість контейнерних перевезень вантажів з Китаю в Україну 20-футовим контейнером складає від 5600 до 6800 дол. США. Загальна фактурна вартість направляючої меблевої з включенням у неї продавцем витрат на транспортування та страхування (вантаж переміщується в 20-футовому стандартному контейнері) становить 20 906.07 доларів США (Invoice N 01920211004 від 04.10.2021) Отже, вартість за 1 кг товару без включення в неї вартості транспортування становить (20906,075600 дол. США)25 322 кг - 0,60 Дол. США за кг. На підставі даних, наявних в митниці (цінова інформація опублікована в бюлетені "Дайджесті цін товарів на світових ринках" № 186 з 16.09.2021 р. по 30.09.2021 р. встановлено, що на дату найбільш наближену до складання інвойсу № 01920211004 від 04.10.2021 вартість найдешевшої сировини для Виготовлення товарів, а саме: прокату плоского г/к рулон, товщиною 2-6 мм на умовах поставки DAP (FOB) кордон України складає 790 - 1205 дол. США за тону, що перевищує вартість готового товару.

Зазначене ставить під сумнів включення у фактурну вартість товару вказану в Invoice № 01920211004 від 04.10.2021 будь яких витрат понесених продавцем відповідно до умов товару CIF «ODESSA».

Сумніви щодо повноти заявлення фактурної вартості також підтверджуються пунктом 4.2 контракту № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017, де ціна, вказана в цьому контракті включає себе вартість пакування, в якому постачається товар та нанесеного на ньому маркування. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.

Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди, з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Здійснивши порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформація про які міститься в ЄAIC Держмитслужби встановлено, що заявлений рівень вартості значно нижчий від рівня митної вартості аналогічних товарів, що імпортуються в Україну.

На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: якщо здійснювалося страхування, страхові документи; копію митної Декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. При цьому, відповідно до ч.2 ст.58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні».

Не погоджуючись з рішенням Одеської митниці, вважаючи його протиправним та таким, які прийнято без урахування усіх обставин справи, ТОВ «Комерційна фірма Строй Мастер» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для з`явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З`явлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару № UA508040/2021/000282/1 від 20.12.2021 року, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, суд зазначає наступне.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якими співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною декларацією, та на підставі яких документів визначалась вартість товару відповідно не є можливим.

В оскаржуваному рішенні митним органом також зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації в поданих доказах.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Посилання контролюючого органу у рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних АСМО Інспектор, ЄАІС Держмитслужби України не заслуговують на увагу суду, оскільки означені відомості у жодному разі не можуть слугувати підставою для заниження митної вартості товарів, у разі наявності у декларанта всіх необхідних документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

До того ж, слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховним Судом у відповідних постановах неодноразово акцентовано, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.

Щодо посилання відповідача на те, що провівши аналіз наданого для здійснення митного оформлення документів встановлено, що інвойс № 01920211004 від 04.10.2021 не містить посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, на які необхідно здійснити платежі за поставлений товар, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.1. контракту №CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 передбачено, що покупець має оплатити та прийняти "Товар" меблеву фурнітуру в номенклатурі, кількості та цінам., згідно супровідних документів. Так, позивачем при митному оформленні товарів, окрім інвойсу № 01920211004 від 04.10.2021, що не містить посилання на контракт, подано, зокрема, специфікацію №51 від 04.10.2021 року, яка містить відповідне посилання та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в інвойсі.

Крім того, з дослідженого судом контракту №CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017, вбачається наявність банківських реквізитів продавця - компанії FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD Китай.

З огляду на викладене, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, яким чином недолік оформлення інвойсу № 01920211004 від 04.10.2021 може свідчити на користь його твердження про заявлення ТОВ КФ "Строй Мастер" не повних відомостей про митну вартість.

Окрім зазначеного, на думку суду, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт та банківських реквізитів продавця, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 р. по справі №821/829/18 (адміністративне провадження №К/9901/5724/19), від 14.08.2018 р. по справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18).

Щодо посилання відповідача на те, що поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF «ODESSA», відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч.2 ст.53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, c, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано суд зазначає наступне.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

У разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товарів здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товари та нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товарів за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.

Окрім того, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що прайс-лист наявний в матеріалах справи, носить адресний характер та має суб`єктивну спрямованість (адресований позивачу), що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, як підставу для здійснення коригування митної вартості, оскільки прайс-лист був наданий після запиту митного органу про надання додаткових документів, тоді як, за наведених вище аргументів, сам факт витребування додаткових документів визнано судом неправомірним.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення ст.VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки ним не наведено обставини та докази того, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Угоди. Більш того, відповідно до положень МК України застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу.

Щодо посилання відповідача на те, що «Товар постачається на умовах поставки CIF Cost, Insurance and Freight To (.. named port of destination) Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення). Як вбачається з назви умов поставки у вартість товару на умовах CIF включається вартість фрахту (перевезення) та вартість страхування товару. За наявною митниці інформацією вартість доставки одного 20-футового стандартного контейнера до митного кордону України (Одесса) з порту Китаю становить 211328,71 грн., що в доларах США складає приблизно 7953,84 (довідка про транспортні витрати №4541 від 05.10.2021 p.). Зазначене підтверджується інформацією про вартість транспортування різних видів товарів, наданою ДП «Укрпромзовнішекспертиза» з урахуванням відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань. Відповідно до чого, вартість контейнерних перевезень вантажів з Китаю в Україну 20-футовим контейнером складає від 5600 до 6800 дол. США. Загальна фактурна вартість направляючої меблевої з включенням у неї продавцем витрат на транспортування та страхування (вантаж переміщується в 20-футовому стандартному контейнері) становить 20 906.07 доларів США (Invoice N 01920211004 від 04.10.2021) Отже, вартість за 1 кг товару без включення в неї вартості транспортування становить (20906,075600 дол. США)25 322 кг - 0,60 Дол. США за кг. На підставі даних, наявних в митниці (цінова інформація опублікована в бюлетені "Дайджесті цін товарів на світових ринках" № 186 з 16.09.2021 р. по 30.09.2021 р. встановлено, що на дату найбільш наближену до складання інвойсу № 01920211004 від 04.10.2021 вартість найдешевшої сировини для Виготовлення товарів, а саме: прокату плоского г/к рулон, товщиною 2-6 мм на умовах поставки DAP (FOB) кордон України складає 790 - 1205 дол. США за тону, що перевищує вартість готового товару. Зазначене ставить під сумнів включення у фактурну вартість товару вказану в Invoice № 01920211004 від 04.10.2021 будь яких витрат понесених продавцем відповідно до умов товару CIF «ODESSA». Сумніви щодо повноти заявлення фактурної вартості також підтверджуються пунктом 4.2 контракту № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017, де ціна, вказана в цьому контракті включає себе вартість пакування, в якому постачається товар та нанесеного на ньому маркування. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців» суд зазначає наступне.

Зазначена обставина ніяким чином не впливає на митну вартість товарів, оскільки сторони вільні у виборі умов договору, вартість товару є однією з істотних умов. Ціна на товар підтверджується всіма наданими до митниці документами. У даному випадку митний орган безпідставно нав`язує нам ціни які не співпадають з нашою ціною. Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч.2 ст.53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч.ч.4,5 ст.58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів №UA508040/2021/000282/2 від 20.12.2021 року, а відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч.1,7,9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц19 лютого 2020 року ухвалила Додаткову Постанову, яка стосується розподілу судових витрат, а саме: відшкодування витрат на послуги адвоката, у якій зазначила, що при визначенні суми відшкодування на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги №1СМ від 04.01.2021 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» та Адвокатським бюро «Євгена Малюка» розмір гонорару, який сплачується бюро клієнтом за надану в межах договору правову допомогу складається з таких послуг:

Складання позовної заяви 2500 грн.

Разом з клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу позивач надав акт від 28.12.2021 року наданих послуг до договору про надання правової допомоги №1 СМ від 04.01.2021 року, згідно з яким клієнту надано послугу підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA508040/2021/000282/2 від 20.12.2021 року вартістю 2500 грн.

При цьому суд враховує, що відповідно до пп.4.7 п.4 договору про надання правової допомоги №1 СМ від 04.01.2021 року клієнт оплачує БЮРО гонорар в сумі та строки визначені відповідним актом прийомки-передачі наданих послуг.

В свою чергу пп.4.8 п.4 договору про надання правової допомоги №1 СМ від 04.01.2021 року передбачає, що гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок БЮРО, або іншим шляхом, не забороненим законодавством.

Суд відмічає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом Малюк Є.В. роботами, ціною позову та значенням справи для сторони.

За таких обставин, суд вважає витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2500,00 грн. співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг, витраченим на них часом, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, відтак задовольняє заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» (вул.Стрітенська,21А, м.Херсон, 73000) до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі (вул.Гоголя,13, м.Херсон,73000) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі Державної митної служби України №UA508040/2021/000282/2 від 20.12.2021 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі Державної митної служби України (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003, ЄДРПОУ 43946385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» (вул.Стрітенська,21А, м.Херсон, 73000, ЄДРПОУ 36236956) сплачені судові витрати в розмірі 10750,45 грн. судового збору та витрат на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя К.С. Єфіменко