Постанова

від 21.03.2023 по справі 320/12973/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12973/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собків Я.М.

При секретарі Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційнийспецавтоальянс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційнийспецавтоальянс" (далі - позивач, ТОВ "Інноваційнийспецавтоальянс") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просило суд:

- скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 серпня 2020 року №210329.

Позов мотивовано тим, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена на підставі хибних висновків посадових осіб відповідача, зокрема, про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зокрема, позивач вказав, що при проведенні перевірки відповідач не здійснював вимірювання відстаней між осями транспортного засобу, а в актах перевірки безпідставно інтерпретував ТЗ позивача - напівпричіп як такий, що має здвоєну вісь. Це при тому, що напівпричіп насправді обладнаний двома одиночними осями, відстань між якими перевищує 2,5 метри.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року даний позов - задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 серпня 2020 року №210329.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційнийспецавтоальянс" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 2102 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, не доведено обставини, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Скаргу мотивовано тим, що надані позивачем фотоматеріали транспортного засобу на підтвердження неправильного визначення працівниками Укртрансбезпеки здвоєної осі у напівпричіпа не можуть бути взяті до уваги як беззаперечний доказ неправильного визначення типу транспортного засобу, адже на момент перевірки було встановлено, що транспортний засіб, перевірка якого здійснювалась, відповідає типу транспортного засобу 11, що визначено в п. 5 Довідки № 025396 від 02 липня 2020 року.

Крім того, свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, та посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи і це є порушенням норм Порядку №1567, не може бути підставою для скасування спірної постанови, оскільки такі обставини не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм Порядку № 1567 та Закону України «Про поштовий зв`язок».

Надалі додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційнийспецавтоальянс" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційнийспецавтоальянс" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Скаргу мотивовано тим, що оскільки заява про ухвалення додаткового рішення була подана з порушенням строків, то вона мала бути залишена без розгляду. Водночас, оскільки судом не було залишено без розгляду заяву, то останнім днем для ухвалення додаткового судового рішення було 16 травня 2022 року. Однак, оскаржуване додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду було ухвалено 19 жовтня 2022 року, тобто, з пропуском визначеного статтею 252 КАС України строку.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тією особою, яка одержала за це плату, та їх сплата підтверджується належними підтверджуючими документами. Інформація, яка міститься у Договорах та актах передачі-приймання наданих послуг, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, тобто не надав жодних належних підтвердних документів.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що відсутні належні підтверджуючі документи, а також, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, зазначено, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів не потребує значного часу, а отже такі послуги не є послугами значного обсягу.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачем не надано належних доказів та аргументів щодо доцільності стягнення судових витрат з відповідача.

Позивач відзивів на апеляційні скарги відповідача не подавав.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що габаритно-ваговий контроль ТЗ позивача було здійснено без вимірювання відстаней між осями транспортного засобу. При цьому, у відповідних матеріалах зазначалося, що ТЗ позивача обладнаний здвоєними осями, на яких було виявлено перевищення допустимих вагових норм, а саме що навантаження на здвоєну вісь склало 19,475 тон, при допустимих за пунктом 22.5. Правил дорожнього руху 16 т. Однак, суд зауважив, що акти перевірки ТЗ позивача не містять доказів того, що останній обладнаний здвоєною віссю. Зокрема, пункт 9 акту №039554 від 02 липня 2020 року "Відстань між осями, метрів" - не заповнений. Зазначене свідчить про те, що відповідач не вимірював відстаней між осями транспортного засобу позивача. Інших доказів тому, що між осями транспортного засобу відстань була меншою, ніж 2,5 метри, відповідач не надав. Натомість, наявними у справі фотоматеріалами ТЗ позивача підтверджуються його заперечення, що даний ТЗ, а саме напівпричіп, не обладнаний здвоєною віссю та має дві одиночні осі, відстань між якими перевищує 2,5 метри.

Крім того суд вказав, що на орган державного контролю покладено обов`язок належного повідомлення суб`єкта господарювання про місце і час розгляду справи про порушення шляхом вручення суб`єкту господарювання такого повідомлення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Однак, повідомлення про розгляд справи на 18 серпня 2020 року позивач отримав 20 серпня 2020 року, що підтверджується копію конверту зі штрих-кодовим ідентифікатором №0308300452633 та витягом з даних, розміщених на веб-порталі ПАТ "Укрпошта" за пошуком вищевказаного поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор №0308300452633). Тобто, відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про порушення та не надано доказів в підтвердження вимог Порядку №1567 щодо факту належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, що позбавило позивача можливості бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правничу допомогу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційнийспецавтоальянс" (код ЄДРПОУ 42837980) згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване 22 лютого 2019 року (номер запису: 18841020000003582).

Зареєстрованими видами діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422, на підставі направлення на перевірку від 30 червня 2020 року №009203 та графіку проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області у період з 29 червня 2020 року по 05 липня 2020 року співробітниками Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області на автомобільній дорозі Н-08 "Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя" 428 + 746 був зупинений транспортний засіб позивача у складі сідлового тягача марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричіпу марки OPLEGGER, д.н.з. НОМЕР_2 , що слідував за маршрутом м. Нікополь - м. Дніпро.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю вказаного ТЗ, посадовими особами складено акт від 02 липня 2020 року №217427 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт від 02 липня 2020 року №039554 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 02 липня 2020 року №025396 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до висновків акту від 02 липня 2020 року №217427, під час перевірки виявлено порушення позивачем вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме при перевезенні вантажу навантаження на здвоєну вісь склало 19,475 т (1. 6,405 т, 2. 10,785 т, 3. 9,6 т, 4. 9,875 т) при нормативно допустимому 16 т. Зокрема, в матеріалах справи наявні чек зважування ТЗ позивача від 02 липня 2020 року та розрахунок від 02 липня 2020 року №039554 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 02 липня 2020 року №039554.

Водій ТЗ позивача з висновками акту від 02 липня 2020 року №217427 не погодився, про що в останньому вчинено відповідний запис.

На виконання вимог пунктів 25, 26, 27 Порядку №1567 повідомленням від 03 серпня 2020 року №57210/18/24-20, надісланого 13 серпня 2020 року листом зі штрих-кодовим ідентифікатором №0308300452633, відповідач повідомляв позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту №217427, який відбудеться 18 серпня 2020 року за адресою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

18 серпня 2020 року заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення ТОВ "Інноваційнийспецавтоальянс" законодавства про автомобільний транспорт, з урахуванням висновків акту №217427, а саме в частині перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, за що абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність, винесено постанову від 18 серпня 2020 року №210329 про застосування у відношенні позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаної постанови, вважаючи її протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначено Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (Закон - № 2344-ІІІ).

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до частини 11 статті 6 зазначеного вище Закону державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно абз. 4 статті 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно зазначеного Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Так, статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно ч. 1, 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядком №1567 передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно ч. 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

При цьому, ч. 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до ч. 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

За пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно відомостей, які містяться в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02 липня 2020 року повна маса транспортного засобу становила 36665 тон, а фактичні осьові навантаження становили: 1) 6705 тон; 2) 10785 тон; 3) 9600 тон; 4) 9875 тон.

Таким чином, нормативно допустимий ваговий параметр на здвоєну вісь транспортного засобу становив 19475 тон при допустимій 16000 тон, що прямо заборонено нормативно-правовими актами України.

Доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що при проведенні перевірки відповідач не здійснював вимірювання відстаней між осями транспортного засобу, а в актах перевірки безпідставно інтерпретував ТЗ позивача - напівпричіп - як такий, що має здвоєну вісь, при тому, що напівпричіп насправді обладнаний двома одиночними осями, відстань між якими перевищує 2,5 метри, критично оцінюються судом. Так, ані позивач, ані суд не послалися на жодну правову норму, якою передбачено обов`язок відповідача вимірювати відстань між осями транспортного засобу позивача. Натомість, візуально цілком можливо встановити, що напівпричіп, що належить позивачу, має здвоєну вісь. Водночас, наявні у справі фотоматеріали ТЗ позивача, що були покладені в основу оскаржуваного рішення, на переконання суду апеляційної інстанції, не підтверджують позицію позивача стосовно того, що даний ТЗ не обладнаний здвоєною віссю та має дві одиночні осі, відстань між якими перевищує 2,5 метри, оскільки відповідні фотографії не є інформативними, зокрема, з розтягнутої рулетки, зображеної на них, неможливо встановити дійсну відстань між колесними вісями.

Натомість, відповідачем до суду першої інстанції було подано всі матеріали перевірки, зверз гідно яких під час перевірки було встановлено тип транспортного засобу, про що вказує відмітка, яка зроблена в п. 5 Довідки № 025396 від 02 липня 2020 року. Також до суду першої інстанції було надано талон (чек) про зважування, який формується ваговим обладнанням автоматично, без втручання співробітників компетентних органів.

Відповідно, надані позивачем фотоматеріали транспортного засобу на підтвердження неправильного визначення працівниками Укртрансбезпеки визначення здвоєної осі у напівпричіпа не можуть бути взяті як беззаперечний доказ неправильного визначення типу транспортного засобу, адже на момент перевірки було встановлено, що транспортний засіб, перевірка якого здійснювалась, відповідає типу транспортного засобу 11, що визначено в п. 5 Довідки № 025396 від 02 липня 2020 року.

Таким чином, позивачем вчинено порушення Закону України "Про автомобільні дороги", оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що, в свою чергу, дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

При цьому, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини 4 статті 48 Закону №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Щодо доводів позивача про неналежне повідомлення ТОВ "Інноваційнийспецавтоальянс" про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то колегія суддів з ними не погоджується з огляду на таке.

Згідно пунктів 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.

З наведених положень Порядку № 1567, які регулюють спірне питання, вбачається, що неявка уповноваженої особи суб`єкта господарювання (з будь-яких причин), повідомленої про час і місце розгляду справи про порушення, не є перешкодою для розгляду (підставою не розглядати) справи про порушення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно листа від 03 серпня 2020 року №57210/18/24-20 позивачу направлялось повідомлення про розгляд справи на 18 серпня 2020 року з 09:30 год. до 16:00 год. в приміщенні Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за адресою: м. Київ, просп. Науки, 57 (2й поверх, каб. 10).

Лист від 03 серпня 2020 року №57210/18/24-20 був надісланий позивачу 13 серпня 2020 року зі штрих-кодовим ідентифікатором №0308300452633.

Судом першої інстанції встановлено, що повідомлення про розгляд справи на 18 серпня 2020 року позивач отримав 20 серпня 2020 року, що підтверджується копію конверту зі штрих-кодовим ідентифікатором №0308300452633 та витягом з даних, розміщених на веб-порталі ПАТ "Укрпошта" за пошуком вищевказаного поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор №0308300452633).

На переконання суду, у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, якщо б він з`явився на розгляд акту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року по справі № 820/4624/17.

Крім того, відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання позивачем поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення.

Надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо інформування суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).

Позивачем не було вчинено всіх можливих дій на отримання відповідної кореспонденції, хоча позивач мав вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Крім того, лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому твердження товариства, що відповідач є відповідальною особою стосовно вручення поштового відправлення до моменту вручення такого відправлення позивачу є помилковим тлумаченням норми закону.

Таким чином, свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, та, в подальшому, посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату, час та місце розглядом справи і це є порушенням норм Порядку №1567, не може бути підставою для скасування постанови про накладення штрафу, оскільки воно не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем Порядку № 1567 та Закону України «Про поштовий зв`язок».

Отже, наведена позиція позивача є необґрунтованою та законодавчо безпідставною.

Щодо додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року, то згідно ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки з підстав, наведених судом вище, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційнийспецавтоальянс" задоволенню не підлягає, то і підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат немає. Відповідно, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а позов - залишенню без задоволення.

Згідно п.2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 317, 321 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційнийспецавтоальянс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Повний текст рішення виготовлено 21 березня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків